CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Евангелие от Луки

Глава 6

1 Случилось в субботу проходить Ему засеянными полями; и срывали ученики Его и ели колосья, растирая руками.

2 Некоторые же из фарисеев сказали: почему вы делаете то, чего нельзя делать в субботу?

3 И ответил им Иисус: и о том вы не читали, что сделал Давид, когда проголодался сам и бывшие с ним?

4 Что вошел он в дом Божий и взял хлебы предложения, и ел и дал сопровождавшим его, — а их нельзя есть никому, кроме одних только священников?

5 И говорил им: Сын Человеческий есть господин субботы.

6 Случилось же в другую субботу войти Ему в синагогу и учить; и был там человек, и правая рука его была суха.

7 Наблюдали же за Ним книжники и фарисеи, не исцеляет ли Он в субботу, чтобы найти обвинение против Него.

8 Но Он знал помышления их и сказал мужу с сухою рукой: подымись и стань посредине. И он поднялся и стал.

9 Сказал же им Иисус: спрашиваю вас: дозволяется ли в субботу добро сделать или зло? Спасти душу или погубить?

10 И обведя взором всех их, сказал ему: протяни руку твою. Он сделал так, и восстановилась рука его.

11 Они же пришли в бешенство и обсуждали между собой, что бы им сделать с Иисусом.

12 Случилось же Ему в те дни уйти на гору помолиться, и Он проводил ночь в молитве к Богу,

13 и когда настал день, Он позвал учеников Своих и избрал из них двенадцать, которых и наименовал апостолами:

14 Симона, которого и наименовал Петром, и Андрея, брата его, и Иакова, и Иоанна, и Филиппа, и Варфоломея,

15 и Матфея, и Фому, и Иакова Алфеева, и Симона, называемого Зилотом,

16 и Иуду Иаковлева, и Иуду Искариота, который сделался предателем.

17 И спустившись с ними, Он стал на ровном месте, и большая толпа учеников Его и великое множество народа из всей Иудеи и Иерусалима и с побережья Тира и Сидона.

18 Они пришли послушать Его и исцелиться от болезней своих. И мучимые духами нечистыми исцелялись.

19 И вся толпа старалась прикасаться к Нему, потому что сила от Него исходила и исцеляла всех.

20 И Он, подняв глаза Свои на учеников Своих, говорил: Блаженны нищие, ибо ваше есть Царство Божие.

21 Блаженны алчущие ныне, ибо вы будете насыщены. Блаженны плачущие ныне, ибо вы воссмеетесь.

22 Блаженны вы, когда будут ненавидеть вас люди, и когда будут отлучать вас, и поносить вас, и извергнут имя ваше, как злое, из-за Сына Человеческого.

23 Возрадуйтесь в тот день и возликуйте, ибо вот, награда ваша велика на небе: ибо так поступали с пророками отцы их.

24 Но горе вам, богатые, ибо вы получили утешение ваше.

25 Горе вам, пресыщенные ныне, ибо взалчете. Горе вам, смеющиеся ныне, ибо восплачете и возрыдаете.

26 Горе вам, когда скажут о вас хорошо все люди. Ибо так поступали с лжепророками отцы их.

27 Но вам, слушающим, говорю: любите врагов ваших, делайте добро ненавидящим вас,

28 благословляйте проклинающих вас и молитесь за оскорбляющих вас.

29 Ударяющему тебя в щеку подставь и другую, и отнимающему у тебя верхнюю одежду не откажи и в рубашке.

30 Всякому просящему у тебя давай и от отнимающего твое не требуй обратно.

31 И как хотите, чтобы поступали с вами люди, так поступайте и вы с ними.

32 И если любите любящих вас, какая вам за то благодарность? Ведь и грешники любящих их любят.

33 Ибо если вы делаете добро делающим вам добро, какая вам благодарность? Ибо и грешники то же самое делают.

34 И если взаймы даете тем, от кого надеетесь получить, какая вам благодарность? И грешники грешникам дают взаймы, чтобы получить обратно столько же.

35 Но вы любите врагов ваших и делайте добро и взаймы давайте, ничего не ожидая обратно; и будет награда ваша велика, и будете сынами Всевышнего, потому что Он благ к неблагодарным и злым.

36 Будьте милосердны, как Отец ваш милосерден.

37 Не судите, и не будете судимы. Не осуждайте, и не будете осуждены. Отпускайте, и вам будет отпущено.

38 Давайте, и вам будет дано: мерою доброю, нагнетенною, утрясенною, переполненною отсыплют в полы ваши; ибо какою мерою вы мерите, отмерено будет и вам.

39 Сказал же и притчу им: разве может слепой вести слепого? Не оба ли упадут в яму?

40 Ученик не выше учителя, но, научившись, всякий будет, как учитель его.

41 Что ты смотришь на соринку в глазу брата твоего, а бревна в собственном глазу не замечаешь?

42 Как можешь говорить брату твоему: «брат, дай, я выну соринку, что в твоем глазу», не видя у себя в глазу бревна? Лицемер, вынь сперва бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть соринку, что в глазу брата твоего.

43 Нет дерева доброго, которое производило бы плохой плод, нет и дерева плохого, которое производило бы добрый плод.

44 Ибо всякое дерево познается по его плоду. Ведь с терния не собирают смокв, и с колючего кустарника винограда не снимают.

45 Добрый человек из доброго сокровища сердца износит доброе, и злой из злого износит злое. Ибо от избытка сердца говорят уста его.

46 Что вы зовете Меня: «Господи, Господи!» и не делаете того, что Я говорю?

47 Всякий, приходящий ко Мне и слушающий Мои слова и исполняющий их, — Я покажу вам, кому он подобен.

48 Подобен он человеку, строящему дом, который раскопал землю и углубился и положил основание на скале. Когда же случилось наводнение, хлынула река на дом тот и не смогла поколебать его, потому что построен он был хорошо;

49 а слышавший и не исполнивший подобен человеку, построившему дом на земле без основания. И хлынула на него река, и тотчас он развалился, и было падение дома того великое.

Вiд Луки

Розділ 6

1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.

2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“

3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?

4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“

5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“

6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.

7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.

8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став.

9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“

10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова!

11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?

12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.

13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:

14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,

15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,

16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.

17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,

18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.

19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.

20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.

21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.

22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.

23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.

24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.

25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.

26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!

27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.

28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.

30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.

31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.

34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.

35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!

36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.

38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.

39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?

40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.

41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?

42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!

43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.

45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!

46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?

47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх :

48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“

Евангелие от Луки

Глава 6

Вiд Луки

Розділ 6

1 Случилось в субботу проходить Ему засеянными полями; и срывали ученики Его и ели колосья, растирая руками.

1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.

2 Некоторые же из фарисеев сказали: почему вы делаете то, чего нельзя делать в субботу?

2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“

3 И ответил им Иисус: и о том вы не читали, что сделал Давид, когда проголодался сам и бывшие с ним?

3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?

4 Что вошел он в дом Божий и взял хлебы предложения, и ел и дал сопровождавшим его, — а их нельзя есть никому, кроме одних только священников?

4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“

5 И говорил им: Сын Человеческий есть господин субботы.

5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“

6 Случилось же в другую субботу войти Ему в синагогу и учить; и был там человек, и правая рука его была суха.

6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.

7 Наблюдали же за Ним книжники и фарисеи, не исцеляет ли Он в субботу, чтобы найти обвинение против Него.

7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.

8 Но Он знал помышления их и сказал мужу с сухою рукой: подымись и стань посредине. И он поднялся и стал.

8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став.

9 Сказал же им Иисус: спрашиваю вас: дозволяется ли в субботу добро сделать или зло? Спасти душу или погубить?

9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“

10 И обведя взором всех их, сказал ему: протяни руку твою. Он сделал так, и восстановилась рука его.

10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова!

11 Они же пришли в бешенство и обсуждали между собой, что бы им сделать с Иисусом.

11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?

12 Случилось же Ему в те дни уйти на гору помолиться, и Он проводил ночь в молитве к Богу,

12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.

13 и когда настал день, Он позвал учеников Своих и избрал из них двенадцать, которых и наименовал апостолами:

13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:

14 Симона, которого и наименовал Петром, и Андрея, брата его, и Иакова, и Иоанна, и Филиппа, и Варфоломея,

14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,

15 и Матфея, и Фому, и Иакова Алфеева, и Симона, называемого Зилотом,

15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,

16 и Иуду Иаковлева, и Иуду Искариота, который сделался предателем.

16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.

17 И спустившись с ними, Он стал на ровном месте, и большая толпа учеников Его и великое множество народа из всей Иудеи и Иерусалима и с побережья Тира и Сидона.

17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,

18 Они пришли послушать Его и исцелиться от болезней своих. И мучимые духами нечистыми исцелялись.

18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.

19 И вся толпа старалась прикасаться к Нему, потому что сила от Него исходила и исцеляла всех.

19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.

20 И Он, подняв глаза Свои на учеников Своих, говорил: Блаженны нищие, ибо ваше есть Царство Божие.

20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.

21 Блаженны алчущие ныне, ибо вы будете насыщены. Блаженны плачущие ныне, ибо вы воссмеетесь.

21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.

22 Блаженны вы, когда будут ненавидеть вас люди, и когда будут отлучать вас, и поносить вас, и извергнут имя ваше, как злое, из-за Сына Человеческого.

22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.

23 Возрадуйтесь в тот день и возликуйте, ибо вот, награда ваша велика на небе: ибо так поступали с пророками отцы их.

23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.

24 Но горе вам, богатые, ибо вы получили утешение ваше.

24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.

25 Горе вам, пресыщенные ныне, ибо взалчете. Горе вам, смеющиеся ныне, ибо восплачете и возрыдаете.

25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.

26 Горе вам, когда скажут о вас хорошо все люди. Ибо так поступали с лжепророками отцы их.

26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!

27 Но вам, слушающим, говорю: любите врагов ваших, делайте добро ненавидящим вас,

27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.

28 благословляйте проклинающих вас и молитесь за оскорбляющих вас.

28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Ударяющему тебя в щеку подставь и другую, и отнимающему у тебя верхнюю одежду не откажи и в рубашке.

29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.

30 Всякому просящему у тебя давай и от отнимающего твое не требуй обратно.

30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.

31 И как хотите, чтобы поступали с вами люди, так поступайте и вы с ними.

31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

32 И если любите любящих вас, какая вам за то благодарность? Ведь и грешники любящих их любят.

32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

33 Ибо если вы делаете добро делающим вам добро, какая вам благодарность? Ибо и грешники то же самое делают.

33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.

34 И если взаймы даете тем, от кого надеетесь получить, какая вам благодарность? И грешники грешникам дают взаймы, чтобы получить обратно столько же.

34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.

35 Но вы любите врагов ваших и делайте добро и взаймы давайте, ничего не ожидая обратно; и будет награда ваша велика, и будете сынами Всевышнего, потому что Он благ к неблагодарным и злым.

35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!

36 Будьте милосердны, как Отец ваш милосерден.

36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

37 Не судите, и не будете судимы. Не осуждайте, и не будете осуждены. Отпускайте, и вам будет отпущено.

37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.

38 Давайте, и вам будет дано: мерою доброю, нагнетенною, утрясенною, переполненною отсыплют в полы ваши; ибо какою мерою вы мерите, отмерено будет и вам.

38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.

39 Сказал же и притчу им: разве может слепой вести слепого? Не оба ли упадут в яму?

39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?

40 Ученик не выше учителя, но, научившись, всякий будет, как учитель его.

40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.

41 Что ты смотришь на соринку в глазу брата твоего, а бревна в собственном глазу не замечаешь?

41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?

42 Как можешь говорить брату твоему: «брат, дай, я выну соринку, что в твоем глазу», не видя у себя в глазу бревна? Лицемер, вынь сперва бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть соринку, что в глазу брата твоего.

42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!

43 Нет дерева доброго, которое производило бы плохой плод, нет и дерева плохого, которое производило бы добрый плод.

43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

44 Ибо всякое дерево познается по его плоду. Ведь с терния не собирают смокв, и с колючего кустарника винограда не снимают.

44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.

45 Добрый человек из доброго сокровища сердца износит доброе, и злой из злого износит злое. Ибо от избытка сердца говорят уста его.

45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!

46 Что вы зовете Меня: «Господи, Господи!» и не делаете того, что Я говорю?

46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?

47 Всякий, приходящий ко Мне и слушающий Мои слова и исполняющий их, — Я покажу вам, кому он подобен.

47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх :

48 Подобен он человеку, строящему дом, который раскопал землю и углубился и положил основание на скале. Когда же случилось наводнение, хлынула река на дом тот и не смогла поколебать его, потому что построен он был хорошо;

48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

49 а слышавший и не исполнивший подобен человеку, построившему дом на земле без основания. И хлынула на него река, и тотчас он развалился, и было падение дома того великое.

49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“

1.0x