Книга НеемииГлава 2 |
|
1 |
|
2 Но царь сказал мне: от чего лице у тебя похудело? ты не болен, этого нет; а верно, есть печаль на сердце? Я сильно испугался |
|
3 |
|
4 И сказал мне царь: чего же ты желаешь? Я помолился Богу небесному |
|
5 И сказал царю: если благоугодно царю, и если раб твой в благоволении пред лицем твоим, то отпусти меня в Иудею, в город, где гробы отцев моих, чтоб я обстроил его. |
|
6 И сказал мне царь и царица сидевшая подле него: сколько времени продлится отъезд твой и когда возвратишься? И благоугодно было царю отпустить меня; и я представил ему срок. |
|
7 И сказал я царю: если благоугодно царю, то пусть мне дадут письмо к начальникам заречных областей, чтоб они давали мне проводников, пока я не дойду до Иудеи, |
|
8 И письмо к Асафу, стражу царского леса, чтоб он дал мне дерев на бревна к воротам крепости, которая при доме Божием, и для городской стены, и для дома, в котором сам буду жить. И дал мне царь, при содействии благодеющей мне руки Бога моего. |
|
9 И пришел я к начальникам заречных областей, и отдал им царские письма. Кроме того царь отпустил со мною воинских начальников со всадниками. |
|
10 Когда услышал сие Санваллат Хоронаимец, и Товия, Аммонитский раб, им было весьма досадно, что пришел человек помышлять о благе сынов Израилевых. |
|
11 И пришел я в Иерусалим. И пробыв там три дня, |
|
12 Встал ночью с немногими людьми, бывшими при мне, и никому не сказав, что Бог мой положил мне на сердце сделать с Иерусалимом, и не взяв с собою никакой скотины, кроме той, на которой я ехал, |
|
13 Проехал я ночью чрез ворота долины близ источника Драконова к воротам Навозным, и осмотрел стену Иерусалима, которая была разрушена, и ворота его сожженые огнем. |
|
14 И подъехал к воротам источника и к царскому водоему, и там не было места скотине пройти подо мною. |
|
15 И поехал назад по лощине, и осматривал стену, и проехав опять воротами долины, возвратился домой. |
|
16 Градоначальники не знали, куда я ходил и что я делаю. Ни Иудеям, ни священникам, ни знатнейшим, ни градоначальникам, ни прочим, исправляющим какую-либо должность, я дотоле ничего не открывал. |
|
17 И сказал я им: вы видите бедствие, в каком мы находимся; Иерусалим пуст, и ворота его сожжены огнем; построим-те стену Иерусалима и впредь не будем в таком унижении. |
|
18 Тут открыл я им руку Бога моего, благодеющую мне, и слова царевы, которые он говорил мне. И сказали они: будем строить, и в руках своих почувствовали крепость на благое дело. |
|
19 Услышав сие, Санваллат Хоронаимец, Товия, Аммонитский раб, и Гешем Аравитянин смеялись над нами, и с презрением смотрели на нас, и говорили: к чему послужит то, что вы делаете? не против царя ли вы думаете возмутиться? |
|
20 Я дал им ответ, и сказал им: Бог небесный даст нам успех, и мы рабы Его восстанем, и будем строить; а вам нет части, и права и памятника в Иерусалиме. |
НееміяРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
|
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
|
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
|
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
|
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
|
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
|
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
|
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
|
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
|
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
|
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
|
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
|
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
|
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
|
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
|
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
|
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
|
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
|
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |
Книга НеемииГлава 2 |
НееміяРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 Но царь сказал мне: от чего лице у тебя похудело? ты не болен, этого нет; а верно, есть печаль на сердце? Я сильно испугался |
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
|
3 |
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
|
4 И сказал мне царь: чего же ты желаешь? Я помолился Богу небесному |
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
|
5 И сказал царю: если благоугодно царю, и если раб твой в благоволении пред лицем твоим, то отпусти меня в Иудею, в город, где гробы отцев моих, чтоб я обстроил его. |
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
|
6 И сказал мне царь и царица сидевшая подле него: сколько времени продлится отъезд твой и когда возвратишься? И благоугодно было царю отпустить меня; и я представил ему срок. |
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
|
7 И сказал я царю: если благоугодно царю, то пусть мне дадут письмо к начальникам заречных областей, чтоб они давали мне проводников, пока я не дойду до Иудеи, |
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
|
8 И письмо к Асафу, стражу царского леса, чтоб он дал мне дерев на бревна к воротам крепости, которая при доме Божием, и для городской стены, и для дома, в котором сам буду жить. И дал мне царь, при содействии благодеющей мне руки Бога моего. |
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
|
9 И пришел я к начальникам заречных областей, и отдал им царские письма. Кроме того царь отпустил со мною воинских начальников со всадниками. |
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
|
10 Когда услышал сие Санваллат Хоронаимец, и Товия, Аммонитский раб, им было весьма досадно, что пришел человек помышлять о благе сынов Израилевых. |
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
|
11 И пришел я в Иерусалим. И пробыв там три дня, |
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
|
12 Встал ночью с немногими людьми, бывшими при мне, и никому не сказав, что Бог мой положил мне на сердце сделать с Иерусалимом, и не взяв с собою никакой скотины, кроме той, на которой я ехал, |
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
|
13 Проехал я ночью чрез ворота долины близ источника Драконова к воротам Навозным, и осмотрел стену Иерусалима, которая была разрушена, и ворота его сожженые огнем. |
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
|
14 И подъехал к воротам источника и к царскому водоему, и там не было места скотине пройти подо мною. |
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
|
15 И поехал назад по лощине, и осматривал стену, и проехав опять воротами долины, возвратился домой. |
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
|
16 Градоначальники не знали, куда я ходил и что я делаю. Ни Иудеям, ни священникам, ни знатнейшим, ни градоначальникам, ни прочим, исправляющим какую-либо должность, я дотоле ничего не открывал. |
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
|
17 И сказал я им: вы видите бедствие, в каком мы находимся; Иерусалим пуст, и ворота его сожжены огнем; построим-те стену Иерусалима и впредь не будем в таком унижении. |
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
|
18 Тут открыл я им руку Бога моего, благодеющую мне, и слова царевы, которые он говорил мне. И сказали они: будем строить, и в руках своих почувствовали крепость на благое дело. |
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
|
19 Услышав сие, Санваллат Хоронаимец, Товия, Аммонитский раб, и Гешем Аравитянин смеялись над нами, и с презрением смотрели на нас, и говорили: к чему послужит то, что вы делаете? не против царя ли вы думаете возмутиться? |
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
|
20 Я дал им ответ, и сказал им: Бог небесный даст нам успех, и мы рабы Его восстанем, и будем строить; а вам нет части, и права и памятника в Иерусалиме. |
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |