CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иоан. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Евангелие от Иоанна

Глава 12

1 Итак, Иисус за шесть дней до Пасхи пришел в Вифанию, где был Лазарь, которого Иисус воздвиг из мертвых.

2 Сделали Ему там вечерю, и Марфа служила. Лазарь же был одним из возлежащих с Ним.

3 Тогда Мария, взяв фунт мира из нарда чистого, многоценного, помазала ноги Иисуса и отерла волосами своими ноги Его, и дом наполнился благоуханием мира.

4 И говорит Иуда Искариот, один из учеников Его, которому предстояло предать Его:

5 почему не продали это миро за триста динариев и не дали нищим?

6 Сказал же он это не потому, что бы заботился о нищих, но потому, что был вор и, имея денежный ящик, брал то, что туда опускали.

7 Сказал тогда Иисус: оставь ее; нужно было, чтобы сберегла она миро на день погребения Моего.

8 Ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете.

9 Узнало тогда много народа из Иудеев, что Он там, и пришли не ради Иисуса только, но чтобы и Лазаря увидеть, которого Он воздвиг из мертвых.

10 Первосвященники же решили убить и Лазаря,

11 потому что многие из Иудеев ради него приходили и веровали в Иисуса.

12 На другой день много народа, пришедшего на Праздник, услышав, что Иисус идет в Иерусалим,

13 взяли пальмовые ветви и вышли навстречу Ему и восклицали: Осанна! Благословен Грядущий во имя Господне и Царь Израилев!

14 Иисус же, найдя осленка, сел на него, как написано:

15 Не бойся, дочь Сиона: вот, Царь твой грядет, сидя на молодом осле.

16 Этого ученики Его не поняли сперва, но когда был прославлен Иисус, тогда они вспомнили, что это было о Нем написано, и это сделали Ему.

17 Свидетельствовал же народ, который был с Ним, когда Он воззвал Лазаря из гробницы и воздвиг его из мертвых.

18 Потому и вышел народ к Нему навстречу, что услышали, что Он сотворил это знамение.

19 Фарисеи же сказали друг другу: вы видите, что ничего вы не достигаете, вот мир пошел за Ним.

20 Из шедших на поклонение в Праздник были некоторые Еллины.

21 Они пришли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин, мы хотим видеть Иисуса.

22 Приходит Филипп и говорит Андрею; приходят Андрей и Филипп и говорят Иисусу.

23 Иисус же отвечает им, говоря: пришел час быть прославленным Сыну Человеческому.

24 Истинно, истинно говорю вам: если зерно пшеничное, упав на землю, не умрет, оно остается одно; если же умрет, приносит много плода.

25 Любящий душу свою губит ее, и ненавидящий душу свою в мире сем в жизнь вечную сохранит ее.

26 Если Мне кто служит, за Мною да следует, и где Я, там и слуга Мой будет. Если кто Мне служит, почтит его Отец.

27 Теперь душа Моя смущена, и что Мне сказать? Отче, спаси Меня от часа сего; но ради этого Я пришел, на час сей.

28 Отче, прославь Твое имя. Раздался тогда голос с неба: и прославил и еще прославлю.

29 Народ же, стоявший и слышавший, говорил: это гром. Другие говорили: ангел говорил с Ним.

30 Ответил Иисус и сказал: не для Меня голос этот, но для вас.

31 Теперь суд миру сему; теперь князь мира сего извергнут будет вон.

32 И Я, когда вознесён буду от земли, всех привлеку к Себе.

33 Это Он говорил, давая понять, какою смертью предстояло Ему умереть.

34 Ответил Ему народ: мы слышали в Законе, что Христос пребывает вовек, а как же Ты говоришь, что должен быть вознесён Сын Человеческий? Кто этот Сын Человеческий?

35 Сказал им Иисус: еще малое время свет между вами. Ходите, пока имеете свет, чтобы тьма вас не объяла. И ходящий во тьме не знает, куда идет.

36 Пока имеете свет, веруйте в свет, чтобы стать вам сынами света. Это сказал Иисус, и уйдя скрылся от них.

37 После того, как Он столько знамений сотворил перед ними, они не верили в Него,

38 дабы исполнилось слово Исаии пророка, которое он сказал: Господи, кто поверил слышанному от нас, и рука Господня кому открылась?

39 Они потому не могли верить, что еще сказал Исаия:

40 Он ослепил их глаза и сделал жёстким их сердце, чтобы не увидели они глазами и не поняли сердцем, и не обратились. И Я исцелю их.

41 Это сказал Исаия, потому что увидел славу Его и сказал о Нем.

42 Впрочем, и из начальников многие уверовали в Него, но из-за фарисеев не исповедовали, чтобы не быть отлученными от синагоги;

43 ибо возлюбили славу человеческую больше, чем славу Божию.

44 Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня,

45 и видящий Меня видит Пославшего Меня.

46 Я в мир пришел, как свет, чтобы ни один верующий в Меня не пребыл во тьме.

47 И если кто услышит Мои слова и не сохранит, Я не сужу его, ибо Я пришел не судить мир, но спасти мир.

48 Для отвергающего Меня и не принимающего Моих слов есть судья: слово, которое Я изрек, оно будет судить его в последний день.

49 Потому что Я не от Себя изрек, но Пославший Меня Отец Сам Мне заповедь дал, что Мне сказать, и что изречь.

50 И знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, — как сказал Мне Отец, так и говорю.

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

Евангелие от Иоанна

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Итак, Иисус за шесть дней до Пасхи пришел в Вифанию, где был Лазарь, которого Иисус воздвиг из мертвых.

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 Сделали Ему там вечерю, и Марфа служила. Лазарь же был одним из возлежащих с Ним.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 Тогда Мария, взяв фунт мира из нарда чистого, многоценного, помазала ноги Иисуса и отерла волосами своими ноги Его, и дом наполнился благоуханием мира.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 И говорит Иуда Искариот, один из учеников Его, которому предстояло предать Его:

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 почему не продали это миро за триста динариев и не дали нищим?

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 Сказал же он это не потому, что бы заботился о нищих, но потому, что был вор и, имея денежный ящик, брал то, что туда опускали.

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 Сказал тогда Иисус: оставь ее; нужно было, чтобы сберегла она миро на день погребения Моего.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 Узнало тогда много народа из Иудеев, что Он там, и пришли не ради Иисуса только, но чтобы и Лазаря увидеть, которого Он воздвиг из мертвых.

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 Первосвященники же решили убить и Лазаря,

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 потому что многие из Иудеев ради него приходили и веровали в Иисуса.

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 На другой день много народа, пришедшего на Праздник, услышав, что Иисус идет в Иерусалим,

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 взяли пальмовые ветви и вышли навстречу Ему и восклицали: Осанна! Благословен Грядущий во имя Господне и Царь Израилев!

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Иисус же, найдя осленка, сел на него, как написано:

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 Не бойся, дочь Сиона: вот, Царь твой грядет, сидя на молодом осле.

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 Этого ученики Его не поняли сперва, но когда был прославлен Иисус, тогда они вспомнили, что это было о Нем написано, и это сделали Ему.

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Свидетельствовал же народ, который был с Ним, когда Он воззвал Лазаря из гробницы и воздвиг его из мертвых.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Потому и вышел народ к Нему навстречу, что услышали, что Он сотворил это знамение.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеи же сказали друг другу: вы видите, что ничего вы не достигаете, вот мир пошел за Ним.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 Из шедших на поклонение в Праздник были некоторые Еллины.

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 Они пришли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин, мы хотим видеть Иисуса.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Приходит Филипп и говорит Андрею; приходят Андрей и Филипп и говорят Иисусу.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Иисус же отвечает им, говоря: пришел час быть прославленным Сыну Человеческому.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Истинно, истинно говорю вам: если зерно пшеничное, упав на землю, не умрет, оно остается одно; если же умрет, приносит много плода.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Любящий душу свою губит ее, и ненавидящий душу свою в мире сем в жизнь вечную сохранит ее.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Если Мне кто служит, за Мною да следует, и где Я, там и слуга Мой будет. Если кто Мне служит, почтит его Отец.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Теперь душа Моя смущена, и что Мне сказать? Отче, спаси Меня от часа сего; но ради этого Я пришел, на час сей.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Отче, прославь Твое имя. Раздался тогда голос с неба: и прославил и еще прославлю.

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 Народ же, стоявший и слышавший, говорил: это гром. Другие говорили: ангел говорил с Ним.

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ответил Иисус и сказал: не для Меня голос этот, но для вас.

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Теперь суд миру сему; теперь князь мира сего извергнут будет вон.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 И Я, когда вознесён буду от земли, всех привлеку к Себе.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 Это Он говорил, давая понять, какою смертью предстояло Ему умереть.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 Ответил Ему народ: мы слышали в Законе, что Христос пребывает вовек, а как же Ты говоришь, что должен быть вознесён Сын Человеческий? Кто этот Сын Человеческий?

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 Сказал им Иисус: еще малое время свет между вами. Ходите, пока имеете свет, чтобы тьма вас не объяла. И ходящий во тьме не знает, куда идет.

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Пока имеете свет, веруйте в свет, чтобы стать вам сынами света. Это сказал Иисус, и уйдя скрылся от них.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 После того, как Он столько знамений сотворил перед ними, они не верили в Него,

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 дабы исполнилось слово Исаии пророка, которое он сказал: Господи, кто поверил слышанному от нас, и рука Господня кому открылась?

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Они потому не могли верить, что еще сказал Исаия:

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 Он ослепил их глаза и сделал жёстким их сердце, чтобы не увидели они глазами и не поняли сердцем, и не обратились. И Я исцелю их.

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Это сказал Исаия, потому что увидел славу Его и сказал о Нем.

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Впрочем, и из начальников многие уверовали в Него, но из-за фарисеев не исповедовали, чтобы не быть отлученными от синагоги;

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 ибо возлюбили славу человеческую больше, чем славу Божию.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня,

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 и видящий Меня видит Пославшего Меня.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я в мир пришел, как свет, чтобы ни один верующий в Меня не пребыл во тьме.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 И если кто услышит Мои слова и не сохранит, Я не сужу его, ибо Я пришел не судить мир, но спасти мир.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Для отвергающего Меня и не принимающего Моих слов есть судья: слово, которое Я изрек, оно будет судить его в последний день.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Потому что Я не от Себя изрек, но Пославший Меня Отец Сам Мне заповедь дал, что Мне сказать, и что изречь.

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 И знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, — как сказал Мне Отец, так и говорю.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

1.0x