Пророк ДаниялГлава 10 |
|
1 |
|
2 В то время я, Даниял, скорбел в течение трёх недель. . |
|
3 Я не ел вкусной пищи, мясо и вино не касались моих губ, и я совсем не умащался благовонными маслами, пока не прошли три недели. |
|
4 На двадцать четвёртый день первого месяца (23 апреля 536 г. до н. э.), когда я стоял на берегу великой реки Тигра, |
|
5 я поднял глаза и увидел: стоит некто в льняных одеждах, с поясом из уфазского золота. |
|
6 Его тело было как хризолит, лицо – как молния, глаза – как пламенеющие факелы, руки и ноги – как блестящая латунь, а голос – как шум от множества людей. |
|
7 Я, Даниял, был единственным, кто видел это видение; люди, бывшие со мной, не видели его, но их охватил такой ужас, что они убежали и попрятались. |
|
8 Я остался один и смотрел на это великое видение. Во мне не осталось сил, моё лицо смертельно побледнело, и я ослабел. |
|
9 Затем я услышал, как он говорит, и, слушая его, упал в глубокий обморок, лицом на землю. |
|
10 Но рука прикоснулась ко мне и поставила меня, дрожащего, на четвереньки. |
|
11 Он сказал: |
|
12 Тогда он продолжил: |
|
13 Но ангел-покровитель Персидского царства противостоял мне двадцать один день, и Микаил, один из верховных ангелов, пришёл мне на помощь; я оставался там с ангелом-покровителем Персидского царства. |
|
14 А теперь я пришёл, чтобы объяснить тебе то, что произойдёт с твоим народом в будущем, потому что видение относится ко времени, которое ещё лишь грядёт. |
|
15 Когда он говорил мне это, я припал лицом к земле и был безмолвен. |
|
16 Тогда некто в облике человека прикоснулся к моим губам, и я открыл рот и начал говорить. Я сказал тому, кто стоял передо мной: |
|
17 Как же мне, твоему рабу, говорить с тобой, мой господин? Во мне нет сил, и я едва дышу. |
|
18 И снова тот, кто был похож на человека, прикоснулся ко мне и придал мне сил. |
|
19 – Не бойся, любимый Богом, – сказал он. – Мир тебе! Мужайся, мужайся. |
|
20 И он сказал: |
|
21 Но сначала я скажу тебе то, что написано в книге истины. (Никто не поддерживает меня против них, кроме Микаила, вашего ангела-покровителя. |
ДаниїлРозділ 10 |
|
1 |
|
2 „Тими днями я, Даниїл, був у жало́бі три тижні ча́су. |
|
3 Лю́бої стра́ви я не їв, а м'ясо й вино не вхо́дило до моїх уст, і нама́щуватися — не нама́щувався я аж до ви́повнення цих трьох тижнів ча́су. |
|
4 А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, — це Хідде́кел. |
|
5 І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одя́гнений у льняну́ одіж, а сте́гна його опере́зані золотом з Уфазу. |
|
6 А тіло його — як топа́з, а обличчя його — як вид бли́скавки, а очі його — як огняне́ по́лум'я, а раме́на його та ноги його — ніби блиску́ча мідь, а звук слів його — як гук на́товпу. |
|
7 А я, Даниїл, сам бачив це виді́ння, а люди, що були ра́зом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремті́ння спало на них, і вони повтікали в укриття́. |
|
8 А я зостався сам, і бачив це велике виді́ння, — і не зоста́лося в мені сили, а краса́ обличчя мого змінилася й зни́щилася, і я не заде́ржав у собі сили. |
|
9 І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі. |
|
10 І ось рука доторкну́лася до мене, і звела́ мене на коліна мої та на долоні моїх рук. |
|
11 І сказав він до мене: „Даниїле, му́жу любий, зрозумій ті слова́, що я скажу́ тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я по́сланий до тебе!“ А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. |
|
12 А він промовив до мене: „Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокори́тися перед лицем твого Бога, були почуті слова́ твої, і я прийшов ради твоїх слів. |
|
13 Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів. |
|
14 І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму наро́дові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні“. |
|
15 А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів. |
|
16 І ось хтось, як подоба до лю́дських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: „Мій пане, у цьому видінні оберну́лися на мене бо́лі мої, і я не заде́ржав сили в собі. |
|
17 І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?“ |
|
18 І знов доторкнувся до мене хтось, як вид люди́ни, і зміцни́в мене, |
|
19 та й сказав: „Не бійся, любий му́жу, — мир тобі! Будь міцни́й і будь си́льний!“ А коли він говорив зо мною, я зміцни́вся й сказав: „Нехай говорить мій пан, бо я зміцни́вся!“ |
|
20 І він сказав: „Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я верта́юсь, щоб воювати з пе́рським кня́зем, а коли ви́йду, то ось при́йде грецький князь. |
|
21 Але́ об'являю тобі записане в книзі правди. І немає ніко́го, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого кня́зя Михаїла. |
Пророк ДаниялГлава 10 |
ДаниїлРозділ 10 |
|
1 |
1 |
|
2 В то время я, Даниял, скорбел в течение трёх недель. . |
2 „Тими днями я, Даниїл, був у жало́бі три тижні ча́су. |
|
3 Я не ел вкусной пищи, мясо и вино не касались моих губ, и я совсем не умащался благовонными маслами, пока не прошли три недели. |
3 Лю́бої стра́ви я не їв, а м'ясо й вино не вхо́дило до моїх уст, і нама́щуватися — не нама́щувався я аж до ви́повнення цих трьох тижнів ча́су. |
|
4 На двадцать четвёртый день первого месяца (23 апреля 536 г. до н. э.), когда я стоял на берегу великой реки Тигра, |
4 А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, — це Хідде́кел. |
|
5 я поднял глаза и увидел: стоит некто в льняных одеждах, с поясом из уфазского золота. |
5 І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одя́гнений у льняну́ одіж, а сте́гна його опере́зані золотом з Уфазу. |
|
6 Его тело было как хризолит, лицо – как молния, глаза – как пламенеющие факелы, руки и ноги – как блестящая латунь, а голос – как шум от множества людей. |
6 А тіло його — як топа́з, а обличчя його — як вид бли́скавки, а очі його — як огняне́ по́лум'я, а раме́на його та ноги його — ніби блиску́ча мідь, а звук слів його — як гук на́товпу. |
|
7 Я, Даниял, был единственным, кто видел это видение; люди, бывшие со мной, не видели его, но их охватил такой ужас, что они убежали и попрятались. |
7 А я, Даниїл, сам бачив це виді́ння, а люди, що були ра́зом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремті́ння спало на них, і вони повтікали в укриття́. |
|
8 Я остался один и смотрел на это великое видение. Во мне не осталось сил, моё лицо смертельно побледнело, и я ослабел. |
8 А я зостався сам, і бачив це велике виді́ння, — і не зоста́лося в мені сили, а краса́ обличчя мого змінилася й зни́щилася, і я не заде́ржав у собі сили. |
|
9 Затем я услышал, как он говорит, и, слушая его, упал в глубокий обморок, лицом на землю. |
9 І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі. |
|
10 Но рука прикоснулась ко мне и поставила меня, дрожащего, на четвереньки. |
10 І ось рука доторкну́лася до мене, і звела́ мене на коліна мої та на долоні моїх рук. |
|
11 Он сказал: |
11 І сказав він до мене: „Даниїле, му́жу любий, зрозумій ті слова́, що я скажу́ тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я по́сланий до тебе!“ А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. |
|
12 Тогда он продолжил: |
12 А він промовив до мене: „Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокори́тися перед лицем твого Бога, були почуті слова́ твої, і я прийшов ради твоїх слів. |
|
13 Но ангел-покровитель Персидского царства противостоял мне двадцать один день, и Микаил, один из верховных ангелов, пришёл мне на помощь; я оставался там с ангелом-покровителем Персидского царства. |
13 Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів. |
|
14 А теперь я пришёл, чтобы объяснить тебе то, что произойдёт с твоим народом в будущем, потому что видение относится ко времени, которое ещё лишь грядёт. |
14 І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму наро́дові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні“. |
|
15 Когда он говорил мне это, я припал лицом к земле и был безмолвен. |
15 А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів. |
|
16 Тогда некто в облике человека прикоснулся к моим губам, и я открыл рот и начал говорить. Я сказал тому, кто стоял передо мной: |
16 І ось хтось, як подоба до лю́дських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: „Мій пане, у цьому видінні оберну́лися на мене бо́лі мої, і я не заде́ржав сили в собі. |
|
17 Как же мне, твоему рабу, говорить с тобой, мой господин? Во мне нет сил, и я едва дышу. |
17 І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?“ |
|
18 И снова тот, кто был похож на человека, прикоснулся ко мне и придал мне сил. |
18 І знов доторкнувся до мене хтось, як вид люди́ни, і зміцни́в мене, |
|
19 – Не бойся, любимый Богом, – сказал он. – Мир тебе! Мужайся, мужайся. |
19 та й сказав: „Не бійся, любий му́жу, — мир тобі! Будь міцни́й і будь си́льний!“ А коли він говорив зо мною, я зміцни́вся й сказав: „Нехай говорить мій пан, бо я зміцни́вся!“ |
|
20 И он сказал: |
20 І він сказав: „Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я верта́юсь, щоб воювати з пе́рським кня́зем, а коли ви́йду, то ось при́йде грецький князь. |
|
21 Но сначала я скажу тебе то, что написано в книге истины. (Никто не поддерживает меня против них, кроме Микаила, вашего ангела-покровителя. |
21 Але́ об'являю тобі записане в книзі правди. І немає ніко́го, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого кня́зя Михаїла. |