Библия - Обещанное Восстановление

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 8

1 После этого Иса ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Царстве Всевышнего. Его сопровождали двенадцать учеников,

2 а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Марьям из Магдалы, из которой вышли семь демонов,

3 Иоханна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Исе и Его ученикам из своих средств.

4 К Исе продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:

5 – Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые упали у самой дороги и были затоптаны и склёваны птицами небесными.

6 Другие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.

7 Третьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.

8 Прочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иса громко сказал: – У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

9 И когда ученики спросили, что означает эта притча,

10 Иса ответил: – Вам дано знать тайны Царства Всевышнего, другим же всё остаётся в притчах, чтобы
«они, смотря, не видели и, слушая, не понимали». .

11 – Вот значение этой притчи: семя – это слово Всевышнего.

12 Семена, упавшие у дороги, – это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены. .

13 Семена, упавшие на камень, – это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.

14 Семена, упавшие в терновник, – это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.

15 Семена же, упавшие на хорошую почву, – это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости.

16 – Никто, зажёгши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы все входящие видели свет.

17 Нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

18 Итак, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано ещё, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет.

19 К Исе пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.

20 Ему передали: – Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.

21 Но Иса ответил им: – Мои мать и братья – это те, кто слушает слово Всевышнего и исполняет его.

22 Однажды Иса сказал Своим ученикам: – Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.

23 Пока они плыли, Иса заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.

24 Ученики, подойдя, разбудили Ису, говоря: – Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.

25 – Где же ваша вера? – сказал Он ученикам. Они же, испуганные и удивлённые, лишь спрашивали друг друга: – Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему?

26 Они приплыли в Гадаринскую землю, что напротив Галилеи.

27 Когда Иса сошёл на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нём уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в могильных пещерах.

28 Когда он увидел Ису, он бросился к Его ногам и закричал во весь голос: – Что Ты от меня хочешь, Иса, Сын Бога Высочайшего (Царственный Спаситель)? Умоляю Тебя, не мучь меня! –

29 потому что Иса приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места.)

30 Иса спросил его: – Как тебя зовут? – Полчище, . – ответил тот, потому что в него вошло много демонов.

31 И они стали умолять Ису не отсылать их в бездну.

32 Неподалёку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Ису позволить им войти в них. Он позволил.

33 Когда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, всё стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.

34 Свинопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всём в городе и в окрестностях.

35 Сошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Исе, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Исы одетый и в здравом уме, и их охватил страх.

36 Очевидцы рассказали им о том, как был исцелён одержимый.

37 Тогда все жители страны Герасинской стали упрашивать Ису покинуть их края, потому что сильно испугались. Иса сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.

38 Человек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иса отослал его, сказав:

39 – Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Всевышний. Тот пошёл, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иса.

40 Когда Иса возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.

41 К Нему подошёл человек по имени Иаир, который был начальником молитвенного дома иудеев, и павши к Его ногам, стал просить Ису прийти к нему домой:

42 его единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иса пошёл туда в окружении плотной толпы.

43 В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог её вылечить.

44 Она подошла сзади к Исе и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. . Кровотечение сразу же остановилось.

45 – Кто ко Мне прикоснулся? – спросил Иса. Никто не признавался, и Петир сказал: – Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон.

46 Но Иса сказал: – Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.

47 Тогда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала к Его ногам. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.

48 Тогда Иса сказал ей: – Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.

49 Пока Иса ещё говорил, пришёл человек от Иаира, начальника молитвенного дома. – Твоя дочь умерла, – сказал он, – не беспокой больше Учителя.

50 Услышав это, Иса сказал Иаиру: – Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.

51 Когда Он вошёл в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петира, Иохана, Якуба и родителей девочки.

52 Люди во дворе уже плакали и рыдали по ней. – Перестаньте плакать, – сказал Иса, – ведь она не умерла, а спит.

53 Они стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.

54 Иса же взял её за руку и сказал: – Дитя, встань!

55 Дух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иса сказал, чтобы ей дали есть.

56 Родители были поражены, но Иса наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.

Вiд Луки

Розділ 8

1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,

2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,

3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.

5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.

6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.

7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.

8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“

10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.

11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.

12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.

14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.

17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.

19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.

20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.

21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“

22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.

23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!

25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“

26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.

27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“

29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.

30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.

32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.

34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.

35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.

36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.

37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.

38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.

41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.

43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,

44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.

45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.

46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“

49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“

50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.

51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.

52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“

55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки Глава 8	Вiд Луки Розділ 8
1 После этого Иса ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Царстве Всевышнего. Его сопровождали двенадцать учеников,	1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,
2 а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Марьям из Магдалы, из которой вышли семь демонов,	2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,
3 Иоханна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Исе и Его ученикам из своих средств.	3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4 К Исе продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:	4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.
5 – Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые упали у самой дороги и были затоптаны и склёваны птицами небесными.	5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.
6 Другие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.	6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.
7 Третьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.	7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.
8 Прочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иса громко сказал: – У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!	8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
9 И когда ученики спросили, что означает эта притча,	9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“
10 Иса ответил: – Вам дано знать тайны Царства Всевышнего, другим же всё остаётся в притчах, чтобы «они, смотря, не видели и, слушая, не понимали». .	10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.
11 – Вот значение этой притчи: семя – это слово Всевышнего.	11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.
12 Семена, упавшие у дороги, – это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены. .	12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13 Семена, упавшие на камень, – это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.	13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.
14 Семена, упавшие в терновник, – это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.	14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.
15 Семена же, упавшие на хорошую почву, – это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости.	15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.
16 – Никто, зажёгши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы все входящие видели свет.	16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.
17 Нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.	17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.
18 Итак, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано ещё, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет.	18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.
19 К Исе пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.	19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.
20 Ему передали: – Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.	20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.
21 Но Иса ответил им: – Мои мать и братья – это те, кто слушает слово Всевышнего и исполняет его.	21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“
22 Однажды Иса сказал Своим ученикам: – Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.	22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.
23 Пока они плыли, Иса заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.	23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.
24 Ученики, подойдя, разбудили Ису, говоря: – Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.	24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!
25 – Где же ваша вера? – сказал Он ученикам. Они же, испуганные и удивлённые, лишь спрашивали друг друга: – Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему?	25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“
26 Они приплыли в Гадаринскую землю, что напротив Галилеи.	26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.
27 Когда Иса сошёл на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нём уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в могильных пещерах.	27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.
28 Когда он увидел Ису, он бросился к Его ногам и закричал во весь голос: – Что Ты от меня хочешь, Иса, Сын Бога Высочайшего (Царственный Спаситель)? Умоляю Тебя, не мучь меня! –	28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“
29 потому что Иса приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места.)	29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.
30 Иса спросил его: – Как тебя зовут? – Полчище, . – ответил тот, потому что в него вошло много демонов.	30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.
31 И они стали умолять Ису не отсылать их в бездну.	31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.
32 Неподалёку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Ису позволить им войти в них. Он позволил.	32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33 Когда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, всё стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.	33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.
34 Свинопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всём в городе и в окрестностях.	34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.
35 Сошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Исе, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Исы одетый и в здравом уме, и их охватил страх.	35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.
36 Очевидцы рассказали им о том, как был исцелён одержимый.	36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.
37 Тогда все жители страны Герасинской стали упрашивать Ису покинуть их края, потому что сильно испугались. Иса сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.	37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.
38 Человек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иса отослал его, сказав:	38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39 – Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Всевышний. Тот пошёл, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иса.	39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40 Когда Иса возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.	40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.
41 К Нему подошёл человек по имени Иаир, который был начальником молитвенного дома иудеев, и павши к Его ногам, стал просить Ису прийти к нему домой:	41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42 его единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иса пошёл туда в окружении плотной толпы.	42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.
43 В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог её вылечить.	43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,
44 Она подошла сзади к Исе и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. . Кровотечение сразу же остановилось.	44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.
45 – Кто ко Мне прикоснулся? – спросил Иса. Никто не признавался, и Петир сказал: – Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон.	45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.
46 Но Иса сказал: – Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.	46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.
47 Тогда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала к Его ногам. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.	47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48 Тогда Иса сказал ей: – Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.	48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“
49 Пока Иса ещё говорил, пришёл человек от Иаира, начальника молитвенного дома. – Твоя дочь умерла, – сказал он, – не беспокой больше Учителя.	49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“
50 Услышав это, Иса сказал Иаиру: – Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.	50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.
51 Когда Он вошёл в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петира, Иохана, Якуба и родителей девочки.	51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.
52 Люди во дворе уже плакали и рыдали по ней. – Перестаньте плакать, – сказал Иса, – ведь она не умерла, а спит.	52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“
53 Они стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.	53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54 Иса же взял её за руку и сказал: – Дитя, встань!	54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“
55 Дух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иса сказал, чтобы ей дали есть.	55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.
56 Родители были поражены, но Иса наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.	56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Ветхий завет

Новый завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Ветхий
завет

Новый
завет