Библия - Обещанное Восстановление

Книга судей

Глава 9

1 Авимелех, сын Еруббааля, пришел в Шехем к единоутробным братьям своим и заявил им и всему их роду:

2 «Решите вместе со знатными людьми Шехема, что для вас лучше: чтобы вами правили семьдесят сыновей Еруббааля или чтобы правил один? Помните: я из вашего рода, одной с вами крови!»

3 Единоутробные братья его обсудили в присутствии знатных людей Шехема всё то, что он им объявил, и решили последовать за Авимелехом, поскольку они говорили, что он им родственник.

4 Выдали они ему семьдесят шекелей серебра из капища Баал-Берита, на эти деньги Авимелех нанял всяких негодных и безрассудных людей, и те последовали за ним.

5 Он пришел в Офру, в дом своего отца, и перебил своих братьев, сыновей Еруббааля, — семьдесят человек казнил на одном камне! Уцелел только Йотам, младший сын Еруббааля, потому что смог спрятаться.

6 И все знатные люди Шехема и Бет-Милло собрались вместе у дуба при священном столбе в Шехеме и провозгласили Авимелеха царем.

7 Когда Йотам узнал об этом от знатных людей Шехема, он отправился на вершину горы Геризим и начал кричать им оттуда во весь голос: «Выслушайте меня, знатные люди Шехема, чтобы потом Бог и вас услышал!

8 Собрались однажды деревья поставить над собой царя и попросили они масличное дерево царствовать над ними.

9 Ответило им масличное дерево: „Что же мне, не давать более масла своего, которым чествуют богов и людей, ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“

10 Попросили тогда деревья смоковницу царствовать над ними.

11 Ответила им смоковница: „Что же мне, не дарить более свои сладкие, вкусные плоды ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“

12 Попросили тогда деревья виноградную лозу царствовать над ними.

13 Ответила им лоза: „Что же мне, не давать более вина, которое веселит богов и людей, ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“

14 Попросили тогда деревья куст терновый над ними царствовать.

15 Ответил им терновый куст: „Если и вправду вы поставите меня царем над собой, то приходите, укройтесь под моей тенью. А если не сделаете того, то пламя выйдет из куста и поглотит кедры ливанские!“

16 Так посудите: правильно ли, честно ли вы поступили, поставив своим царем Авимелеха? Справедливо ли вы обошлись с родом Еруббааля за всё то доброе, что он сделал для вас?

17 Отец мой, не щадя жизни, сражался за вас и от мидьянитян избавил вас.

18 А вы теперь напали на род отца моего, на одном камне убили семьдесят его сыновей и над знатными людьми Шехема поставили царем Авимелеха, сына рабыни, лишь потому, что он родственник вам!

19 Если правильно и честно вы поступили с Еруббаалем и его домом, то радуйтесь теперь за Авимелеха, а он пусть радуется за вас.

20 Но если это не так, то пусть пламя выйдет от Авимелеха и поглотит знатных людей Шехема и Бет-Милло, и пусть выйдет пламя от знатных людей Шехема и Бет-Милло и поглотит Авимелеха».

21 Сказав это, Йотам кинулся бежать и скрылся. Он отправился в Беэр и жил там, укрываясь от своего брата Авимелеха.

22 Авимелех же царствовал над Израилем три года.

23 Но Бог послал духа, чтобы посеять раздор между Авимелехом и знатными людьми Шехема, и знатные люди Шехема стали действовать вероломно против Авимелеха.

24 Воздаяние за смерть семидесяти сыновей Еруббааля должно было постигнуть их братоубийцу Авимелеха и знатных людей Шехема, которые поддержали его в убийстве братьев.

25 И стали знатные люди Шехема устраивать засады на вершинах холмов на людей Авимелеха и грабили всех проходивших мимо. Об этом донесли Авимелеху.

26 В Шехем пришел Гаал, сын Эведа, вместе со своими братьями, и горожане Шехема доверились ему.

27 Они выходили в поля, собирали виноград, выжимали из него сок в давильнях и устраивали празднества, ходили в капища своих богов, пировали, пили и проклинали Авимелеха.

28 А Гаал, сын Эведа, говорил: «Кто такой Авимелех и кто мы, жители Шехема, чтобы служить ему? Не он ли, сын Еруббааля, и не его ли наместник Зевул должны быть в подчинении у людей Хамора, отца Шехема. С чего это нам служить Авимелеху?

29 Будь этот народ моим, я бы прогнал Авимелеха, сказал бы ему: „Собери всё свое войско и выходи на бой!“»

30 Услышал Зевул, правитель города, слова Гаала, сына Эведа, и разгневался на него.

31 Он тайно отправил к Авимелеху гонцов, чтобы передали ему: «Знаешь, в Шехем явился Гаал, сын Эведа, со своими братьями, и они подстрекают город против тебя.

32 Поэтому выйди ночью со своими людьми в поле и устрой там засаду.

33 А утром, едва взойдет солнце, напади на город и, когда увидишь, что Гаал вместе со своим войском идет тебе навстречу, делай то, что сможешь».

34 Авимелех и люди, что были с ним, поднялись ночью и залегли в поле четырьмя отрядами.

35 Гаал, сын Эведа, вышел и встал у городских ворот, и тогда Авимелех со своими людьми выступил и напал на них из засады.

36 Увидев их, Гаал сказал Зевулу: «Смотри, люди спускаются с гор!» А Зевул ответил: «Тебе уже тени от гор кажутся людьми».

37 И когда Гаал снова заговорил, он сказал: «Ты видишь, люди спускаются от Пупа Земли, и от Дуба Предсказателей идет еще один отряд».

38 На что Зевул сказал ему: «Не ты ли кичился и говорил: „Кто такой Авимелех, чтобы нам служить ему?“ Не те ли это люди, которых ты презираешь? Иди же теперь и сразись с ними!»

39 Тогда Гаал выступил во главе знатных людей Шехема и сразился с Авимелехом.

40 Но Авимелех стал теснить его, и он с воинами своими бежал, и много пало убитых по пути к городским воротам.

41 Авимелех остался в Аруме, а Гаала с братьями Зевул изгнал и не позволил им жить в Шехеме.

42 На следующий день воины Шехема собрались и вышли в поле, и об этом донесли Авимелеху.

43 Он взял своих людей, разделил их на три отряда и устроил засаду в поле. Как только он увидел, что люди выходят из города, он напал на них и всех перебил:

44 Авимелех со своими воинами захватил городские ворота, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и перебили их.

45 Авимелех сражался с городом целый день; он захватил его, перебил всех, кто в нем был, разрушил его и место, где он был, в знак запустения посыпал солью.

46 Узнав об этом, знатные люди селения, которое называли Шехемской Башней, ушли в укрепление при капище Эль-Берита.

47 Авимелеху донесли, что там собрались все знатные люди Шехемской Башни.

48 И Авимелех отправился со своими воинами на гору Цалмон. Он взял с собой топор, нарубил веток и взвалил их на плечи, а своим людям приказал смотреть на него и быстро делать то же самое.

49 Нарубив веток, воины Авимелеха отправились вслед за ним к укреплению при капище Эль-Берита, обложили его ветками и подожгли их. В огне погибли все укрывшиеся там жители из селения, называвшегося Шехемской Башней, — около тысячи мужчин и женщин.

50 Потом Авимелех отправился к Тевецу, расположился станом у него и взял город.

51 Посреди города была крепкая башня, в ней укрылись все жители города, мужчины и женщины и все знатные люди города. Они заперли за собой ворота и поднялись на кровлю.

52 Авимелех подступил к башне и напал на нее, и, когда он подошел ко входу, чтобы поджечь ее,

53 одна женщина сбросила сверху на Авимелеха ручной жернов и пробила ему голову.

54 Он тотчас позвал своего юношу-оруженосца и приказал ему: «Обнажи меч и убей меня, чтобы не говорили потом, что меня убила женщина!» Юноша пронзил его мечом, и тот умер.

55 Когда израильтяне увидели, что Авимелех мертв, они все вернулись по домам.

56 Так Бог воздал Авимелеху за зло, которое он причинил своему отцу, убив семьдесят своих братьев.

57 И жителям Шехема Бог воздал за их злодеяния: их постигло проклятие Йотама, сына Еруббааля.

Книга Суддiв

Розділ 9

1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:

2 „Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.

3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.

4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.

5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.

6 І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!

8 Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!

9 А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?

10 І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!

11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?

12 І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?

14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!

15 А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!

16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,

18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,

19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.

21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.

23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,

24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

25 І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.

27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?

29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“

30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.

31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.

32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.

33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.

34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.

36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“

37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.

38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“

39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.

40 І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.

41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

42 I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.

43 І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.

44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

45 І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.

48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.

49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.

50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.

51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

53 Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.

54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.

55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.

56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.

57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.

Книга судей Глава 9	Книга Суддiв Розділ 9
1 Авимелех, сын Еруббааля, пришел в Шехем к единоутробным братьям своим и заявил им и всему их роду:	1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
2 «Решите вместе со знатными людьми Шехема, что для вас лучше: чтобы вами правили семьдесят сыновей Еруббааля или чтобы правил один? Помните: я из вашего рода, одной с вами крови!»	2 „Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
3 Единоутробные братья его обсудили в присутствии знатных людей Шехема всё то, что он им объявил, и решили последовать за Авимелехом, поскольку они говорили, что он им родственник.	3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
4 Выдали они ему семьдесят шекелей серебра из капища Баал-Берита, на эти деньги Авимелех нанял всяких негодных и безрассудных людей, и те последовали за ним.	4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
5 Он пришел в Офру, в дом своего отца, и перебил своих братьев, сыновей Еруббааля, — семьдесят человек казнил на одном камне! Уцелел только Йотам, младший сын Еруббааля, потому что смог спрятаться.	5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
6 И все знатные люди Шехема и Бет-Милло собрались вместе у дуба при священном столбе в Шехеме и провозгласили Авимелеха царем.	6 І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7 Когда Йотам узнал об этом от знатных людей Шехема, он отправился на вершину горы Геризим и начал кричать им оттуда во весь голос: «Выслушайте меня, знатные люди Шехема, чтобы потом Бог и вас услышал!	7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
8 Собрались однажды деревья поставить над собой царя и попросили они масличное дерево царствовать над ними.	8 Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!
9 Ответило им масличное дерево: „Что же мне, не давать более масла своего, которым чествуют богов и людей, ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“	9 А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?
10 Попросили тогда деревья смоковницу царствовать над ними.	10 І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!
11 Ответила им смоковница: „Что же мне, не дарить более свои сладкие, вкусные плоды ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“	11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
12 Попросили тогда деревья виноградную лозу царствовать над ними.	12 І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 Ответила им лоза: „Что же мне, не давать более вина, которое веселит богов и людей, ради того только, чтобы ветви мои простирались, покачиваясь, над прочими деревьями?“	13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
14 Попросили тогда деревья куст терновый над ними царствовать.	14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!
15 Ответил им терновый куст: „Если и вправду вы поставите меня царем над собой, то приходите, укройтесь под моей тенью. А если не сделаете того, то пламя выйдет из куста и поглотит кедры ливанские!“	15 А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!
16 Так посудите: правильно ли, честно ли вы поступили, поставив своим царем Авимелеха? Справедливо ли вы обошлись с родом Еруббааля за всё то доброе, что он сделал для вас?	16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 Отец мой, не щадя жизни, сражался за вас и от мидьянитян избавил вас.	17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
18 А вы теперь напали на род отца моего, на одном камне убили семьдесят его сыновей и над знатными людьми Шехема поставили царем Авимелеха, сына рабыни, лишь потому, что он родственник вам!	18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
19 Если правильно и честно вы поступили с Еруббаалем и его домом, то радуйтесь теперь за Авимелеха, а он пусть радуется за вас.	19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 Но если это не так, то пусть пламя выйдет от Авимелеха и поглотит знатных людей Шехема и Бет-Милло, и пусть выйдет пламя от знатных людей Шехема и Бет-Милло и поглотит Авимелеха».	20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.
21 Сказав это, Йотам кинулся бежать и скрылся. Он отправился в Беэр и жил там, укрываясь от своего брата Авимелеха.	21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 Авимелех же царствовал над Израилем три года.	22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.
23 Но Бог послал духа, чтобы посеять раздор между Авимелехом и знатными людьми Шехема, и знатные люди Шехема стали действовать вероломно против Авимелеха.	23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
24 Воздаяние за смерть семидесяти сыновей Еруббааля должно было постигнуть их братоубийцу Авимелеха и знатных людей Шехема, которые поддержали его в убийстве братьев.	24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 И стали знатные люди Шехема устраивать засады на вершинах холмов на людей Авимелеха и грабили всех проходивших мимо. Об этом донесли Авимелеху.	25 І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 В Шехем пришел Гаал, сын Эведа, вместе со своими братьями, и горожане Шехема доверились ему.	26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.
27 Они выходили в поля, собирали виноград, выжимали из него сок в давильнях и устраивали празднества, ходили в капища своих богов, пировали, пили и проклинали Авимелеха.	27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 А Гаал, сын Эведа, говорил: «Кто такой Авимелех и кто мы, жители Шехема, чтобы служить ему? Не он ли, сын Еруббааля, и не его ли наместник Зевул должны быть в подчинении у людей Хамора, отца Шехема. С чего это нам служить Авимелеху?	28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
29 Будь этот народ моим, я бы прогнал Авимелеха, сказал бы ему: „Собери всё свое войско и выходи на бой!“»	29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“
30 Услышал Зевул, правитель города, слова Гаала, сына Эведа, и разгневался на него.	30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 Он тайно отправил к Авимелеху гонцов, чтобы передали ему: «Знаешь, в Шехем явился Гаал, сын Эведа, со своими братьями, и они подстрекают город против тебя.	31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
32 Поэтому выйди ночью со своими людьми в поле и устрой там засаду.	32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
33 А утром, едва взойдет солнце, напади на город и, когда увидишь, что Гаал вместе со своим войском идет тебе навстречу, делай то, что сможешь».	33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
34 Авимелех и люди, что были с ним, поднялись ночью и залегли в поле четырьмя отрядами.	34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 Гаал, сын Эведа, вышел и встал у городских ворот, и тогда Авимелех со своими людьми выступил и напал на них из засады.	35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
36 Увидев их, Гаал сказал Зевулу: «Смотри, люди спускаются с гор!» А Зевул ответил: «Тебе уже тени от гор кажутся людьми».	36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
37 И когда Гаал снова заговорил, он сказал: «Ты видишь, люди спускаются от Пупа Земли, и от Дуба Предсказателей идет еще один отряд».	37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
38 На что Зевул сказал ему: «Не ты ли кичился и говорил: „Кто такой Авимелех, чтобы нам служить ему?“ Не те ли это люди, которых ты презираешь? Иди же теперь и сразись с ними!»	38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
39 Тогда Гаал выступил во главе знатных людей Шехема и сразился с Авимелехом.	39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
40 Но Авимелех стал теснить его, и он с воинами своими бежал, и много пало убитых по пути к городским воротам.	40 І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
41 Авимелех остался в Аруме, а Гаала с братьями Зевул изгнал и не позволил им жить в Шехеме.	41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 На следующий день воины Шехема собрались и вышли в поле, и об этом донесли Авимелеху.	42 I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
43 Он взял своих людей, разделил их на три отряда и устроил засаду в поле. Как только он увидел, что люди выходят из города, он напал на них и всех перебил:	43 І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 Авимелех со своими воинами захватил городские ворота, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и перебили их.	44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 Авимелех сражался с городом целый день; он захватил его, перебил всех, кто в нем был, разрушил его и место, где он был, в знак запустения посыпал солью.	45 І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 Узнав об этом, знатные люди селения, которое называли Шехемской Башней, ушли в укрепление при капище Эль-Берита.	46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 Авимелеху донесли, что там собрались все знатные люди Шехемской Башни.	47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.
48 И Авимелех отправился со своими воинами на гору Цалмон. Он взял с собой топор, нарубил веток и взвалил их на плечи, а своим людям приказал смотреть на него и быстро делать то же самое.	48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
49 Нарубив веток, воины Авимелеха отправились вслед за ним к укреплению при капище Эль-Берита, обложили его ветками и подожгли их. В огне погибли все укрывшиеся там жители из селения, называвшегося Шехемской Башней, — около тысячи мужчин и женщин.	49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 Потом Авимелех отправился к Тевецу, расположился станом у него и взял город.	50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
51 Посреди города была крепкая башня, в ней укрылись все жители города, мужчины и женщины и все знатные люди города. Они заперли за собой ворота и поднялись на кровлю.	51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 Авимелех подступил к башне и напал на нее, и, когда он подошел ко входу, чтобы поджечь ее,	52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 одна женщина сбросила сверху на Авимелеха ручной жернов и пробила ему голову.	53 Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
54 Он тотчас позвал своего юношу-оруженосца и приказал ему: «Обнажи меч и убей меня, чтобы не говорили потом, что меня убила женщина!» Юноша пронзил его мечом, и тот умер.	54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.
55 Когда израильтяне увидели, что Авимелех мертв, они все вернулись по домам.	55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
56 Так Бог воздал Авимелеху за зло, которое он причинил своему отцу, убив семьдесят своих братьев.	56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.
57 И жителям Шехема Бог воздал за их злодеяния: их постигло проклятие Йотама, сына Еруббааля.	57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Книга судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Книга судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Книга судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет