Послание апостола Павла христианам в Филиппах

Глава 2

1 Так если находите вы некое утешение во Христе, если значит для вас что-нибудь любовь, если сопричастны вы Духу и ведомо вам милосердие и сострадание, —

2 сделайте мою радость полной: держитесь одного образа мыслей, дорожите взаимной любовью и сердцем и умом будьте едины.

3 Не делайте ничего из духа соперничества или тщеславия, но в смирении каждый почитай другого выше себя;

4 заботьтесь не только о своем, но [и] о благе других.

5 И на всё это у вас должен быть тот же взгляд, что и у Христа Иисуса:

6 Он, по самой природе Своей Богом будучи, за это Свое равенство Богу не держался,

7 Божественностью Своей поступился и принял образ раба, уподобившись смертному человеку. И по виду Своему признанный всеми за человека,

8 Он в смирении Своем и послушании смерть принял, смерть на кресте.

9 Потому Бог и вознес Его высоко, и даровал Ему имя всех иных имен превыше,

10 дабы все на небесах, на земле и под землей колени свои преклонили пред именем Иисуса,

11 и во славу Бога Отца всякий язык провозгласил Господом Иисуса Христа.

12 Итак, возлюбленные мои, всегда послушные, — не только когда я с вами, но еще более теперь, когда меня нет рядом, — со страхом и трепетом достигайте спасения своего,

13 ведь это Сам Бог для исполнения Своего благого намерения дает вам и желание, и силу действовать.

14 Всё делайте без ропота и споров,

15 чтобы невинными вам быть и сердцем чистыми, чтобы и впредь непорочными детьми Божьими сиять вам, как звездам во вселенной, в этом бесчестном и растленном мире,

16 предлагая погибающим слово жизни. Тогда смогу я в день Христов гордиться тем, что усилия мои и труд мой не были напрасны.

17 Но если на жертву вашу и на служение веры вашей предстоит пролиться и моей крови как жертвенному возлиянию, то и этому я радуюсь и разделяю эту радость свою со всеми вами.

18 И вы также радуйтесь и разделите со мной эту радость.

19 Надеюсь, если угодно то будет Господу Иисусу, вскоре послать к вам Тимофея, чтобы, всё о вас узнав, мог я успокоиться.

20 Нет у меня здесь никого, кто, разделяя мои чувства, столь же искренно заботился бы о вас:

21 все преследуют свои цели, но не ту, что у Иисуса Христа.

22 Испытанная же верность Тимофея вам известна: как сын с отцом служил он вместе со мной делу благовестия.

23 Поэтому и надеюсь я именно его послать незамедлительно, как только прояснится мое положение;

24 впрочем, и сам я скоро приду — уверенность моя в Господе.

25 Но всё же я счел нужным прежде отправить к вам брата Эпафродита, моего сподвижника и соратника, которого вы и прислали заботиться обо мне.

26 Он истосковался по всем вам и не находил себе покоя, узнав, что вы прослышали о его болезни.

27 Да он и правда был смертельно болен, но Бог миловал его, и не только его, но и меня, чтобы не прибавилась мне к одной печали еще и другая.

28 Так что поспешил я послать Эпафродита, чтобы и вы, увидев его снова, могли порадоваться и чтобы я меньше беспокоился.

29 Примите же его как брата в Господе: радостно, сердечно. Почитайте таких, как он.

30 Ведь он, ревнуя о деле Христовом, был близок к смерти, он жизнью рисковал, чтобы своим служением мне восполнить ваше отсутствие.

До филип'ян

Розділ 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Послание апостола Павла христианам в Филиппах

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

1 Так если находите вы некое утешение во Христе, если значит для вас что-нибудь любовь, если сопричастны вы Духу и ведомо вам милосердие и сострадание, —

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 сделайте мою радость полной: держитесь одного образа мыслей, дорожите взаимной любовью и сердцем и умом будьте едины.

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не делайте ничего из духа соперничества или тщеславия, но в смирении каждый почитай другого выше себя;

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 заботьтесь не только о своем, но [и] о благе других.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 И на всё это у вас должен быть тот же взгляд, что и у Христа Иисуса:

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Он, по самой природе Своей Богом будучи, за это Свое равенство Богу не держался,

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 Божественностью Своей поступился и принял образ раба, уподобившись смертному человеку. И по виду Своему признанный всеми за человека,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Он в смирении Своем и послушании смерть принял, смерть на кресте.

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 Потому Бог и вознес Его высоко, и даровал Ему имя всех иных имен превыше,

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 дабы все на небесах, на земле и под землей колени свои преклонили пред именем Иисуса,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 и во славу Бога Отца всякий язык провозгласил Господом Иисуса Христа.

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Итак, возлюбленные мои, всегда послушные, — не только когда я с вами, но еще более теперь, когда меня нет рядом, — со страхом и трепетом достигайте спасения своего,

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 ведь это Сам Бог для исполнения Своего благого намерения дает вам и желание, и силу действовать.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Всё делайте без ропота и споров,

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 чтобы невинными вам быть и сердцем чистыми, чтобы и впредь непорочными детьми Божьими сиять вам, как звездам во вселенной, в этом бесчестном и растленном мире,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 предлагая погибающим слово жизни. Тогда смогу я в день Христов гордиться тем, что усилия мои и труд мой не были напрасны.

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 Но если на жертву вашу и на служение веры вашей предстоит пролиться и моей крови как жертвенному возлиянию, то и этому я радуюсь и разделяю эту радость свою со всеми вами.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 И вы также радуйтесь и разделите со мной эту радость.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Надеюсь, если угодно то будет Господу Иисусу, вскоре послать к вам Тимофея, чтобы, всё о вас узнав, мог я успокоиться.

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 Нет у меня здесь никого, кто, разделяя мои чувства, столь же искренно заботился бы о вас:

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 все преследуют свои цели, но не ту, что у Иисуса Христа.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 Испытанная же верность Тимофея вам известна: как сын с отцом служил он вместе со мной делу благовестия.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 Поэтому и надеюсь я именно его послать незамедлительно, как только прояснится мое положение;

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 впрочем, и сам я скоро приду — уверенность моя в Господе.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Но всё же я счел нужным прежде отправить к вам брата Эпафродита, моего сподвижника и соратника, которого вы и прислали заботиться обо мне.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 Он истосковался по всем вам и не находил себе покоя, узнав, что вы прослышали о его болезни.

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 Да он и правда был смертельно болен, но Бог миловал его, и не только его, но и меня, чтобы не прибавилась мне к одной печали еще и другая.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 Так что поспешил я послать Эпафродита, чтобы и вы, увидев его снова, могли порадоваться и чтобы я меньше беспокоился.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Примите же его как брата в Господе: радостно, сердечно. Почитайте таких, как он.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 Ведь он, ревнуя о деле Христовом, был близок к смерти, он жизнью рисковал, чтобы своим служением мне восполнить ваше отсутствие.

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

1.0x