Книга судейГлава 8 |
1 |
2 А Гедеон ответил им: «Что я такого свершил в сравнении с вами? Ведь даже те последние гроздья, которые подбирал Ефрем, лучше, чем весь урожай винограда у Авиэзера! |
3 Это в ваши руки Бог предал мадиамских князей Орева и Зеэва. А что же такое удалось свершить мне в сравнении с вами?» И их негодование утихло, когда он дал им такой ответ. |
4 |
5 И Гедеон попросил жителей Суккота: «Прошу вас, дайте моим людям лепешек: мы совсем обессилели, пока гнались за Зевахом и Цалмунной, царями мидьянскими». |
6 На это знатные люди Суккота ответили ему: «Разве Зевах и Цалмунна уже у тебя в руках? С чего это мы будем давать хлеб твоему войску?» |
7 И тогда Гедеон сказал им: «Вот предаст Господь в мои руки Зеваха и Цалмунну — и пущу я вас в обмолот: пройдусь по вашим спинам терновником пустынным и колючками!» |
8 Оттуда он отправился в Пенуэль и там повторил свою просьбу, но жители Пенуэля отвечали то же, что и жители Суккота. |
9 Тогда он и им пообещал: «Когда вернусь с победой, то разрушу вашу башню!» |
10 |
11 Отправился Гедеон тропами кочевников на восток от Новаха и Йогбохи и напал на мидьянитян, когда никто в лагере не ожидал этого. |
12 Зевах и Цалмунна бежали, но он погнался за ними и захватил обоих царей мидьянских — Зеваха и Цалмунну, а весь их лагерь привел в замешательство. |
13 |
14 Там он захватил и допросил молодого жителя Суккота, и тот написал ему имена знатных людей и старейшин Суккота — всего семьдесят семь человек. |
15 Пришел Гедеон к жителям Суккота и объявил: «Вот Зевах и Цалмунна — а вы насмехались надо мной, говоря, что, мол, пока Зевах и Цалмунна не будут у меня в руках, вам не за что давать хлеб моим изнуренным воинам». |
16 Он взял старейшин этого селения, велел принести терновник пустынный и колючки и наказал ими людей Суккота. |
17 А в Пенуэле он разрушил башню и перебил жителей селения. |
18 |
19 Гедеон сказал: «Это были мои братья, сыновья моей матери. Жив ГОСПОДЬ! Если бы вы сохранили им жизнь, то и я бы не стал вас убивать». |
20 И он сказал своему первенцу Етеру: «Иди убей их!» Но юноша даже не обнажил меча — он был совсем молод и потому оробел. |
21 На это Зевах и Цалмунна сказали Гедеону: «Подойди и убей нас сам — не всякому это по силам!» Гедеон подошел, убил Зеваха и Цалмунну и забрал себе медальоны-полумесяцы с их верблюдов. |
22 |
23 Гедеон же ответил им: «Ни я, ни сын мой не будем править вами. Сам ГОСПОДЬ будет править вами!» |
24 И добавил: «Вот какая у меня к вам просьба: дайте мне каждый из своей добычи по серьге». (У побежденных было много золотых серег, как принято у измаильтян.) |
25 Израильтяне охотно согласились, расстелили накидку, и каждый бросал туда по серьге из своей добычи. |
26 Все серьги, которые Гедеон получил, весили тысячу семьсот шекелей золота — и это не считая полумесяцев, подвесок и пурпурных одежд, которые были на мидьянских царях, и не считая цепочек, что были на шее их верблюдов. |
27 Из всего этого Гедеон сделал эфод и поместил его в родном селении, в Офре. Совратился из-за этого эфода в идолопоклонство весь Израиль, и Гедеону и его роду он стал западней. |
28 Мидьянитяне склонились перед израильтянами и не смели более поднять головы. Во дни Гедеона прекратились войны в этой стране, сорок лет был мир. |
29 |
30 У Гедеона родилось семьдесят сыновей, потому что у него было много жен. |
31 И его наложница в Шехеме тоже родила ему сына, которого он назвал Авимелех. |
32 Гедеон, сын Йоаша, умер в глубокой старости и был похоронен в гробнице своего отца Йоаша в Офре Авиэзеровой. |
33 |
34 Не помнили уже израильтяне о ГОСПОДЕ, Боге своем, Который избавил их от всех окрестных врагов. |
35 Не отплатили они роду Еруббааля, то есть Гедеона, добром за всё, что сделал тот для Израиля. |
Книга СуддiвРозділ 8 |
1 |
2 І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння? |
3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во. |
4 І прийшов Гедеон до Йорда́ну, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, зму́чені в пого́ні. |
5 І сказав він до людей Сукко́ту: „Дайте но буханці́в хліба наро́дові, що за мною, бо вони зму́чені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими“. |
6 І сказали суккотські князі: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму ві́йську?“ |
7 І сказав Гедео́н: „Тому́ то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними те́рнями та колючка́ми!“ |
8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пеиуїлу відповіли́ йому, як відповіли́ люди Сукко́ту. |
9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: „Коли я верта́тимусь у ми́рі, — розіб'ю́ оцю ве́жу“. |
10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табо́ри, близько п'ятнадцяти тисяч, — усі позосталі з усього табо́ру синів Кедему. А тих, що впали, — було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витяга́ли меча. |
11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табо́ра, коли та́бір був безпечний. |
12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопи́в обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь та́бір нагнав жаху. |
13 І вернувся Гедео́н, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу. |
14 І захопи́в він юнака́ з людей Суккоту, та й запита́вся його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старши́х його, — сімдеся́т і сім чоловіка. |
15 І прийшов він до людей Сукко́ту та й сказав їм: „Ось Зе́вах та Цалму́нна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо́ хліба твоїм змученим лю́дям?“ |
16 І схопи́в він старши́х того міста, і пустинне те́рня та колючки́, і побив ними суккотських людей. |
17 А пенуїльську ве́жу розбив, і позабивав людей того міста. |
18 І сказав він до Зе́ваха та до Цалму́нни: „Які ті люди, що ви повбивали на Фаво́рі?“ А ті сказали: „Як ти, так вони — одне, мають вигляд царськи́х синів“. |
19 А він сказав: „То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, — коли б ви були позоста́вили їх при житті, не повбивав би я вас!“ |
20 І сказав він до Єтера, свого пе́рвенця: „Устань, — забий їх!“ Та той юна́к не витяг свого меча, бо боявся, — бо він був ще мали́й. |
21 І сказав Зевах та Цалмунна: „Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його“. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздо́бні мі́сяці, що були на шиях їхніх верблю́дів. |
22 |
23 І сказав до них Гедеон: „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, — Господь панува́тиме над вами“. |
24 І сказав до них Гедеон: „Попрошу́ від вас проха́ння, — і дайте мені кожен носову́ сере́жку зо своєї здо́бичі“, — бо в них, мідіянітян, були золоті носові сере́жки, бо ізмаїльтя́ни вони. |
25 І сказали вони: „Дати — дамо́“. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сере́жку зо своєї здо́бичі. |
26 І була вага золотих носових сере́жок, що він просив, тисяча й сімсо́т шеклів золота, крім оздобних місяців, і сере́жок, і пу́рпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім наши́йників, що на шиях їхніх верблю́дів. |
27 А Гедеон зробив із того ефо́да, і поставив його́ у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там пере́люб увесь Ізра́їль, і це стало па́сткою для Гедеона та для дому його. |
28 І був упоко́рений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови́. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів. |
29 І пішов Єруббаа́л, син Йоашів, та й осівся в своїм домі. |
30 А в Гедеона було сімдеся́т синів, що походили зо сте́гон його, бо він мав багато жіно́к. |
31 А нало́жниця його, що в Сихемі, — породила йому сина й вона, а він назвав ім'я́ йому: Авімелех. |
32 І помер Гедео́н, син Йоашів, у добрій сивизні́, і був похо́ваний у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій. |
33 І сталося, як помер Гедео́н, то Ізра́їлеві сини́ зно́ву чинили пере́люб і́з Ваа́лами, і поставили собі Ваал-Берита за бога. |
34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навко́лишніх ворогів. |
35 І не зроби́ли вони ми́лости з домом Єруббаа́ла-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля. |
Книга судейГлава 8 |
Книга СуддiвРозділ 8 |
1 |
1 |
2 А Гедеон ответил им: «Что я такого свершил в сравнении с вами? Ведь даже те последние гроздья, которые подбирал Ефрем, лучше, чем весь урожай винограда у Авиэзера! |
2 І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння? |
3 Это в ваши руки Бог предал мадиамских князей Орева и Зеэва. А что же такое удалось свершить мне в сравнении с вами?» И их негодование утихло, когда он дал им такой ответ. |
3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во. |
4 |
4 І прийшов Гедеон до Йорда́ну, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, зму́чені в пого́ні. |
5 И Гедеон попросил жителей Суккота: «Прошу вас, дайте моим людям лепешек: мы совсем обессилели, пока гнались за Зевахом и Цалмунной, царями мидьянскими». |
5 І сказав він до людей Сукко́ту: „Дайте но буханці́в хліба наро́дові, що за мною, бо вони зму́чені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими“. |
6 На это знатные люди Суккота ответили ему: «Разве Зевах и Цалмунна уже у тебя в руках? С чего это мы будем давать хлеб твоему войску?» |
6 І сказали суккотські князі: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму ві́йську?“ |
7 И тогда Гедеон сказал им: «Вот предаст Господь в мои руки Зеваха и Цалмунну — и пущу я вас в обмолот: пройдусь по вашим спинам терновником пустынным и колючками!» |
7 І сказав Гедео́н: „Тому́ то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними те́рнями та колючка́ми!“ |
8 Оттуда он отправился в Пенуэль и там повторил свою просьбу, но жители Пенуэля отвечали то же, что и жители Суккота. |
8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пеиуїлу відповіли́ йому, як відповіли́ люди Сукко́ту. |
9 Тогда он и им пообещал: «Когда вернусь с победой, то разрушу вашу башню!» |
9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: „Коли я верта́тимусь у ми́рі, — розіб'ю́ оцю ве́жу“. |
10 |
10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табо́ри, близько п'ятнадцяти тисяч, — усі позосталі з усього табо́ру синів Кедему. А тих, що впали, — було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витяга́ли меча. |
11 Отправился Гедеон тропами кочевников на восток от Новаха и Йогбохи и напал на мидьянитян, когда никто в лагере не ожидал этого. |
11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табо́ра, коли та́бір був безпечний. |
12 Зевах и Цалмунна бежали, но он погнался за ними и захватил обоих царей мидьянских — Зеваха и Цалмунну, а весь их лагерь привел в замешательство. |
12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопи́в обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь та́бір нагнав жаху. |
13 |
13 І вернувся Гедео́н, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу. |
14 Там он захватил и допросил молодого жителя Суккота, и тот написал ему имена знатных людей и старейшин Суккота — всего семьдесят семь человек. |
14 І захопи́в він юнака́ з людей Суккоту, та й запита́вся його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старши́х його, — сімдеся́т і сім чоловіка. |
15 Пришел Гедеон к жителям Суккота и объявил: «Вот Зевах и Цалмунна — а вы насмехались надо мной, говоря, что, мол, пока Зевах и Цалмунна не будут у меня в руках, вам не за что давать хлеб моим изнуренным воинам». |
15 І прийшов він до людей Сукко́ту та й сказав їм: „Ось Зе́вах та Цалму́нна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо́ хліба твоїм змученим лю́дям?“ |
16 Он взял старейшин этого селения, велел принести терновник пустынный и колючки и наказал ими людей Суккота. |
16 І схопи́в він старши́х того міста, і пустинне те́рня та колючки́, і побив ними суккотських людей. |
17 А в Пенуэле он разрушил башню и перебил жителей селения. |
17 А пенуїльську ве́жу розбив, і позабивав людей того міста. |
18 |
18 І сказав він до Зе́ваха та до Цалму́нни: „Які ті люди, що ви повбивали на Фаво́рі?“ А ті сказали: „Як ти, так вони — одне, мають вигляд царськи́х синів“. |
19 Гедеон сказал: «Это были мои братья, сыновья моей матери. Жив ГОСПОДЬ! Если бы вы сохранили им жизнь, то и я бы не стал вас убивать». |
19 А він сказав: „То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, — коли б ви були позоста́вили їх при житті, не повбивав би я вас!“ |
20 И он сказал своему первенцу Етеру: «Иди убей их!» Но юноша даже не обнажил меча — он был совсем молод и потому оробел. |
20 І сказав він до Єтера, свого пе́рвенця: „Устань, — забий їх!“ Та той юна́к не витяг свого меча, бо боявся, — бо він був ще мали́й. |
21 На это Зевах и Цалмунна сказали Гедеону: «Подойди и убей нас сам — не всякому это по силам!» Гедеон подошел, убил Зеваха и Цалмунну и забрал себе медальоны-полумесяцы с их верблюдов. |
21 І сказав Зевах та Цалмунна: „Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його“. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздо́бні мі́сяці, що були на шиях їхніх верблю́дів. |
22 |
22 |
23 Гедеон же ответил им: «Ни я, ни сын мой не будем править вами. Сам ГОСПОДЬ будет править вами!» |
23 І сказав до них Гедеон: „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, — Господь панува́тиме над вами“. |
24 И добавил: «Вот какая у меня к вам просьба: дайте мне каждый из своей добычи по серьге». (У побежденных было много золотых серег, как принято у измаильтян.) |
24 І сказав до них Гедеон: „Попрошу́ від вас проха́ння, — і дайте мені кожен носову́ сере́жку зо своєї здо́бичі“, — бо в них, мідіянітян, були золоті носові сере́жки, бо ізмаїльтя́ни вони. |
25 Израильтяне охотно согласились, расстелили накидку, и каждый бросал туда по серьге из своей добычи. |
25 І сказали вони: „Дати — дамо́“. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сере́жку зо своєї здо́бичі. |
26 Все серьги, которые Гедеон получил, весили тысячу семьсот шекелей золота — и это не считая полумесяцев, подвесок и пурпурных одежд, которые были на мидьянских царях, и не считая цепочек, что были на шее их верблюдов. |
26 І була вага золотих носових сере́жок, що він просив, тисяча й сімсо́т шеклів золота, крім оздобних місяців, і сере́жок, і пу́рпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім наши́йників, що на шиях їхніх верблю́дів. |
27 Из всего этого Гедеон сделал эфод и поместил его в родном селении, в Офре. Совратился из-за этого эфода в идолопоклонство весь Израиль, и Гедеону и его роду он стал западней. |
27 А Гедеон зробив із того ефо́да, і поставив його́ у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там пере́люб увесь Ізра́їль, і це стало па́сткою для Гедеона та для дому його. |
28 Мидьянитяне склонились перед израильтянами и не смели более поднять головы. Во дни Гедеона прекратились войны в этой стране, сорок лет был мир. |
28 І був упоко́рений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови́. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів. |
29 |
29 І пішов Єруббаа́л, син Йоашів, та й осівся в своїм домі. |
30 У Гедеона родилось семьдесят сыновей, потому что у него было много жен. |
30 А в Гедеона було сімдеся́т синів, що походили зо сте́гон його, бо він мав багато жіно́к. |
31 И его наложница в Шехеме тоже родила ему сына, которого он назвал Авимелех. |
31 А нало́жниця його, що в Сихемі, — породила йому сина й вона, а він назвав ім'я́ йому: Авімелех. |
32 Гедеон, сын Йоаша, умер в глубокой старости и был похоронен в гробнице своего отца Йоаша в Офре Авиэзеровой. |
32 І помер Гедео́н, син Йоашів, у добрій сивизні́, і був похо́ваний у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій. |
33 |
33 І сталося, як помер Гедео́н, то Ізра́їлеві сини́ зно́ву чинили пере́люб і́з Ваа́лами, і поставили собі Ваал-Берита за бога. |
34 Не помнили уже израильтяне о ГОСПОДЕ, Боге своем, Который избавил их от всех окрестных врагов. |
34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навко́лишніх ворогів. |
35 Не отплатили они роду Еруббааля, то есть Гедеона, добром за всё, что сделал тот для Израиля. |
35 І не зроби́ли вони ми́лости з домом Єруббаа́ла-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля. |