1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.

4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.

5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.

7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.

8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.

9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.

10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.

12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.

13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!

14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?

15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.

16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.

17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.

18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.

19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.

20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.

21 Смерть та життя — у владі язика,[12] хто ж кохає його, його плід поїдає.

22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.

23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.

24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.