Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 47

1 И, придя к фараону, Иосиф сказал ему: «Мой отец и мои братья пришли из Ханаана, пришли они вместе со своими стадами мелкого и крупного рогатого скота и со всем, что у них есть, и теперь они в земле Гошен».

2 (Он взял с собой только пятерых братьев, которых и представил фараону.)

3 «Какое занятие ваше?» — спросил фараон братьев Иосифа. «Мы, рабы твои, — пастухи овец, как и отцы наши, — отвечали они фараону. —

4 Пришли мы, чтобы найти себе временное пристанище в земле сей, потому что в Ханаане сильный голод и нет там ныне пастбищ для скота нашего. Просим, позволь нам, рабам твоим, поселиться в земле Гошен».

5 Тогда фараон сказал Иосифу: «Твой отец и твои братья пришли к тебе —

6 вся земля египетская перед тобой. В лучшем из всех мест ее посели отца своего и братьев — пусть живут они в земле Гошен. И если ты знаешь среди них людей толковых, поставь их смотреть и за моими стадами».

7 Затем Иосиф привел во дворец своего отца Иакова и представил его фараону. Приветствуя фараона, Иаков благословил его.

8 «Сколько лет жизни твоей?» — спросил его фараон.

9 «Всех лет моего странствования — сто тридцать, — отвечал он. — Немногими и трудными были годы жизни моей — не сравнить их с годами странствований праотцев моих».

10 Поблагодарив фараона за гостеприимство и пожелав ему благословений Господних, Иаков ушел от него.

11 По повелению фараона Иосиф определил, где жить его отцу и братьям; он наделил их землей в Египте, в лучшем месте страны — в области Раамсес.

12 Иосиф заботился о них: обеспечивал хлебом и отца, и братьев, и всех домочадцев отца своего.

13 Наконец пришло такое время, когда во всей земле египетской уже не было хлеба. Голод был очень сильным. И Египет, и Ханаан изнемогали от голода.

14 Иосиф собрал всё серебро, какое только было в земле египетской и земле ханаанской, за зерно, которое у него покупали; и вырученное от продажи серебро внес в казну фараона.

15 Когда в Египте и Ханаане кончилось всё серебро, египтяне пришли к Иосифу. «Дай нам хлеба, — просили они, — или умрем мы у тебя на глазах, ведь у нас нет больше денег».

16 «Ведите сюда скот ваш, — отвечал им Иосиф, — буду давать вам хлеб за скот ваш, если у вас кончились деньги».

17 И стали они приводить к Иосифу свой скот, а он давал им хлеб в обмен на лошадей, мелкий и крупный рогатый скот и ослов. Обеспечил он их в тот год хлебом, за который они отдали весь свой скот.

18 На следующий год они снова пришли и сказали: «Господин наш, для тебя не секрет, что серебра у нас уже нет и все стада наши перешли к тебе, не осталось у нас ничего, что могли бы мы дать господину нашему, кроме самих себя да земли нашей.

19 Зачем нам умирать у тебя на глазах, погибая вместе с землями нашими? Возьми нас и земли наши за хлеб, и мы, вместе с землей нашей, будем принадлежать фараону, станем рабами его. Дай нам зерна для посева, чтобы нам жить и не умереть голодной смертью, а земле нашей не превратиться в пустыню».

20 Так приобрел Иосиф для фараона всю землю египетскую: все египтяне, спасаясь от страшного голода, продавали свои поля, пока вся земля не стала фараоновой.

21 И по всей стране египетской Иосиф переселил народ в города, где хранилось зерно.

22 Только землю жрецов он не скупил — те получали содержание, назначенное им фараоном, жили за счет того содержания, и им не нужно было продавать свои земли.

23 И сказал Иосиф народу: «Вы видите, как теперь обстоит дело: я купил для фараона и вас, и участки земли вашей, поэтому берите семена и засевайте землю.

24 Однако от каждого урожая вы должны отдавать пятую часть фараону, а четыре части оставлять на засев поля и в пищу вам и вашим семьям — так и прокормите своих детей».

25 «Ты спас нам жизнь, — сказали они. — Если угодно тебе, господину нашему, разрешить нам пользоваться землей, мы будем рабами фараона».

26 Так Иосиф положил начало закону, который и поныне соблюдается в Египте: пятая часть урожая принадлежит фараону. Только земля жрецов не стала фараоновой.

27 Израильтяне же поселились в Египте, в краю Гошен. Там они владели землями; и так как в их семьях обычно было много детей, они вскоре стали весьма многочисленны.

28 Иаков прожил в Египте семнадцать лет, так что всех лет его жизни было сто сорок семь.

29 И когда пришло время Израилю умереть, он позвал сына своего Иосифа и сказал ему: «Если я снискал твое расположение, положи свою руку под бедро мое в знак того, что окажешь мне милость и проявишь верность: не похоронишь меня в Египте!

30 Когда приобщусь я к праотцам моим, вынеси меня из Египта и похорони в их гробнице». «Я исполню желание твое», — пообещал Иосиф.

31 «Поклянись мне в этом», — попросил Иаков. Иосиф поклялся ему, и Израиль поклонился Богу у изголовья постели своей.

Буття

Розділ 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.

4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.

6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“

9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“

16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!

19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.

23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.

24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.

25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.

26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.

31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Бытие Глава 47	Буття Розділ 47
1 И, придя к фараону, Иосиф сказал ему: «Мой отец и мои братья пришли из Ханаана, пришли они вместе со своими стадами мелкого и крупного рогатого скота и со всем, что у них есть, и теперь они в земле Гошен».	1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.
2 (Он взял с собой только пятерых братьев, которых и представил фараону.)	2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.
3 «Какое занятие ваше?» — спросил фараон братьев Иосифа. «Мы, рабы твои, — пастухи овец, как и отцы наши, — отвечали они фараону. —	3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.
4 Пришли мы, чтобы найти себе временное пристанище в земле сей, потому что в Ханаане сильный голод и нет там ныне пастбищ для скота нашего. Просим, позволь нам, рабам твоим, поселиться в земле Гошен».	4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.
5 Тогда фараон сказал Иосифу: «Твой отец и твои братья пришли к тебе —	5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.
6 вся земля египетская перед тобой. В лучшем из всех мест ее посели отца своего и братьев — пусть живут они в земле Гошен. И если ты знаешь среди них людей толковых, поставь их смотреть и за моими стадами».	6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.
7 Затем Иосиф привел во дворец своего отца Иакова и представил его фараону. Приветствуя фараона, Иаков благословил его.	7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.
8 «Сколько лет жизни твоей?» — спросил его фараон.	8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“
9 «Всех лет моего странствования — сто тридцать, — отвечал он. — Немногими и трудными были годы жизни моей — не сравнить их с годами странствований праотцев моих».	9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.
10 Поблагодарив фараона за гостеприимство и пожелав ему благословений Господних, Иаков ушел от него.	10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.
11 По повелению фараона Иосиф определил, где жить его отцу и братьям; он наделил их землей в Египте, в лучшем месте страны — в области Раамсес.	11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.
12 Иосиф заботился о них: обеспечивал хлебом и отца, и братьев, и всех домочадцев отца своего.	12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
13 Наконец пришло такое время, когда во всей земле египетской уже не было хлеба. Голод был очень сильным. И Египет, и Ханаан изнемогали от голода.	13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.
14 Иосиф собрал всё серебро, какое только было в земле египетской и земле ханаанской, за зерно, которое у него покупали; и вырученное от продажи серебро внес в казну фараона.	14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.
15 Когда в Египте и Ханаане кончилось всё серебро, египтяне пришли к Иосифу. «Дай нам хлеба, — просили они, — или умрем мы у тебя на глазах, ведь у нас нет больше денег».	15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“
16 «Ведите сюда скот ваш, — отвечал им Иосиф, — буду давать вам хлеб за скот ваш, если у вас кончились деньги».	16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.
17 И стали они приводить к Иосифу свой скот, а он давал им хлеб в обмен на лошадей, мелкий и крупный рогатый скот и ослов. Обеспечил он их в тот год хлебом, за который они отдали весь свой скот.	17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.
18 На следующий год они снова пришли и сказали: «Господин наш, для тебя не секрет, что серебра у нас уже нет и все стада наши перешли к тебе, не осталось у нас ничего, что могли бы мы дать господину нашему, кроме самих себя да земли нашей.	18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!
19 Зачем нам умирать у тебя на глазах, погибая вместе с землями нашими? Возьми нас и земли наши за хлеб, и мы, вместе с землей нашей, будем принадлежать фараону, станем рабами его. Дай нам зерна для посева, чтобы нам жить и не умереть голодной смертью, а земле нашей не превратиться в пустыню».	19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.
20 Так приобрел Иосиф для фараона всю землю египетскую: все египтяне, спасаясь от страшного голода, продавали свои поля, пока вся земля не стала фараоновой.	20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.
21 И по всей стране египетской Иосиф переселил народ в города, где хранилось зерно.	21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.
22 Только землю жрецов он не скупил — те получали содержание, назначенное им фараоном, жили за счет того содержания, и им не нужно было продавать свои земли.	22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.
23 И сказал Иосиф народу: «Вы видите, как теперь обстоит дело: я купил для фараона и вас, и участки земли вашей, поэтому берите семена и засевайте землю.	23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.
24 Однако от каждого урожая вы должны отдавать пятую часть фараону, а четыре части оставлять на засев поля и в пищу вам и вашим семьям — так и прокормите своих детей».	24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.
25 «Ты спас нам жизнь, — сказали они. — Если угодно тебе, господину нашему, разрешить нам пользоваться землей, мы будем рабами фараона».	25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.
26 Так Иосиф положил начало закону, который и поныне соблюдается в Египте: пятая часть урожая принадлежит фараону. Только земля жрецов не стала фараоновой.	26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.
27 Израильтяне же поселились в Египте, в краю Гошен. Там они владели землями; и так как в их семьях обычно было много детей, они вскоре стали весьма многочисленны.	27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.
28 Иаков прожил в Египте семнадцать лет, так что всех лет его жизни было сто сорок семь.	28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.
29 И когда пришло время Израилю умереть, он позвал сына своего Иосифа и сказал ему: «Если я снискал твое расположение, положи свою руку под бедро мое в знак того, что окажешь мне милость и проявишь верность: не похоронишь меня в Египте!	29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
30 Когда приобщусь я к праотцам моим, вынеси меня из Египта и похорони в их гробнице». «Я исполню желание твое», — пообещал Иосиф.	30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.
31 «Поклянись мне в этом», — попросил Иаков. Иосиф поклялся ему, и Израиль поклонился Богу у изголовья постели своей.	31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 47

Буття

Розділ 47

Бытие

Глава 47

Буття

Розділ 47

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 47

Буття

Розділ 47

Бытие

Глава 47

Буття

Розділ 47

Ветхий
завет

Новый
завет