Das Hohelied SalomosKapitel 4 |
1 Siehe, meine Freundin |
2 Deine Zähne |
3 Deine Lippen |
4 Dein Hals |
5 Deine zwo Brüste |
6 bis der Tag |
7 Du bist allerdinge schön |
8 Komm, meine Braut |
9 Du hast mir das Herz genommen |
10 Wie schön |
11 Deine Lippen, meine Braut |
12 Meine Schwester |
13 Dein Gewächs ist wie ein Lustgarten |
14 Narden |
15 Wie ein Gartenbrunn, wie ein Born |
16 Stehe auf |
Пiсня над пiснямиРозділ 4 |
1 |
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної, |
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів! |
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями. |
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“. |
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі! |
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір. |
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого! |
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“ |
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“ |
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане. |
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами, |
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами, |
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“! |
16 |
Das Hohelied SalomosKapitel 4 |
Пiсня над пiснямиРозділ 4 |
1 Siehe, meine Freundin |
1 |
2 Deine Zähne |
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної, |
3 Deine Lippen |
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
4 Dein Hals |
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів! |
5 Deine zwo Brüste |
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями. |
6 bis der Tag |
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“. |
7 Du bist allerdinge schön |
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі! |
8 Komm, meine Braut |
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір. |
9 Du hast mir das Herz genommen |
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого! |
10 Wie schön |
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“ |
11 Deine Lippen, meine Braut |
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“ |
12 Meine Schwester |
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане. |
13 Dein Gewächs ist wie ein Lustgarten |
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами, |
14 Narden |
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами, |
15 Wie ein Gartenbrunn, wie ein Born |
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“! |
16 Stehe auf |
16 |