CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 19

1 Die zween Engel4397 kamen935 gen Sodom5467 des Abends6153. Lot3876 aber saß3427 zu Sodom5467 unter dem Tor8179. Und da er sie sah7200, stund er auf6965 ihnen8147 entgegen7125 und bückte sich7812 mit seinem Angesicht639 auf die Erde776

2 und5650 sprach559: Siehe, HErr113, kehret doch ein5493 zum Hause1004 eures Knechts und1980 bleibet über Nacht3885; lasset eure Füße7272 waschen7364, so stehet ihr morgens frühe auf7925 und ziehet eure Straße1870. Aber sie sprachen559: Nein, sondern wir wollen über Nacht3885 auf der Gasse7339 bleiben3885.

3 Da nötigte6484 er sie fast; und sie kehrten zu3966 ihm ein5493 und kamen935 in sein Haus1004. Und er machte6213 ihnen ein Mahl4960 und buk644 ungesäuerte4682 Kuchen; und sie aßen398.

4 Aber ehe sie582 sich5437 legten7901, kamen die Leute582 der Stadt5892 Sodom5467 und umgaben5437 das Haus1004, jung5288 und alt2205, das ganze Volk5971 aus allen Enden7097,

5 und forderten7121 Lot3876 und sprachen559 zu ihm: Wo sind935 die Männer, die zu dir kommen3318 sind diese Nacht3915? Führe sie heraus zu uns, daß wir582 sie erkennen3045.

6 Lot3876 ging3318 heraus zu5462 ihnen vor die Tür6607 und schloß die Tür1817 hinter310 ihm zu

7 und sprach559: Ach, lieben Brüder251, tut nicht so übel7489!

8 Siehe, ich habe6213 zwo Töchter1323, die411 haben3045 noch keinen Mann376 erkannt; die will935 ich herausgeben3318 unter euch5869, und tut6213 mit ihnen8147, was euch gefällt2896; alleine diesen Männern582 tut nichts1697, denn darum sind sie unter die Schatten6738 meines Dachs eingegangen.

9 Sie5066 aber sprachen559: Komm hieher! Da sprachen559 sie5066: Du bist der259 einige Fremdling1481 hie und935 willst8199 regieren? Wohlan, wir wollen dich baß plagen7489 denn jene! Und sie drangen6484 hart3966 auf1973 den Mann376 Lot3876. Und da sie hinzuliefen und wollten die Tür1817 aufbrechen7665,

10 griffen7971 die Männer582 hinaus und zogen935 Lot3876 hinein zu5462 ihnen3027 ins Haus1004 und schlossen die Tür1817 zu.

11 Und die Männer582 vor der Tür6607 am Hause1004 wurden5221 mit Blindheit5575 geschlagen, beide klein6996 und groß1419, bis sie müde3811 wurden und die Tür6607 nicht finden konnten4672.

12 Und die834 Männer582 sprachen559 zu Lot3876: Hast du noch irgend hie einen Eidam2860 und Söhne1121 und Töchter1323, und wer4310 dir angehöret in der Stadt5892, den führe aus3318 dieser Stätte4725.

13 Denn wir587 werden diese Stätte4725 verderben7843, darum daß ihr Geschrei6818 groß ist1431 vor854 dem HErrn3068; der hat uns gesandt7971, sie6440 zu verderben7843.

14 Da ging3318 Lot3876 hinaus und559 redete1696 mit seinen Eidamen2860, die seine Töchter1323 nehmen3947 sollten: Machet euch auf6965 und gehet aus3318 diesem Ort4725; denn der HErr3068 wird diese Stadt5892 verderben7843. Aber es war ihnen5869 lächerlich6711.

15 Da nun3644 die Morgenröte7837 aufging, hießen die Engel4397 den Lot3876 eilen und sprachen559: Mache dich auf5927, nimm3947 dein Weib802 und deine zwo Töchter1323, die vorhanden sind4672, daß du nicht213 auch umkommest in der Missetat5771 dieser Stadt5892.

16 Da er aber verzog4102, ergriffen2388 die Männer582 ihn3027 und sein Weib802 und seine8147 zwo Töchter1323 bei der Hand3027, darum daß der HErr3068 sein verschonete, und führten3318 ihn3027 hinaus und ließen ihn3240 außen vor2351 der Stadt5892.

17 Und5975 als310 sie ihn hatten hinausgebracht3318, sprach559 er: Errette4422 deine See LE5315 und sieh5027 nicht hinter dich; auch stehe nicht in dieser ganzen Gegend3603. Auf5921 dem Berge2022 errette4422 dich, daß du nicht umkommest.

18 Aber Lot3876 sprach559 zu ihnen: Ach nein, HErr113!

19 Siehe, dieweil dein Knecht5650 Gnade2580 funden hat vor deinen Augen5869, so wollest du deine Barmherzigkeit2617 groß machen1431, die du an1692 mir5978 getan6213 hast, daß du meine See LE5315 bei dem Leben erhieltest. Ich kann3201 mich2421 nicht auf dem Berge2022 erretten4422; es möchte4672 mich ein Unfall7451 ankommen, daß ich stürbe4191.

20 Siehe, da ist1931 eine Stadt5892 nahe7138, darein ich fliehen5127 mag, und ist klein4705, daselbst will ich mich erretten4422; ist sie doch klein4705, daß meine See LE5315 lebendig2421 bleibe.

21 Da sprach559 er zu ihm: Siehe2009, ich habe5375 auch in6440 diesem Stück1697 dich angesehen, daß ich die Stadt5892 nicht umkehre2015, davon834 du geredet hast1696.

22 Eile4116 und errette4422 dich daselbst, denn ich kann3201 nichts1697 tun6213, bis daß du8034 hinein kommest. Daher ist935 diese Stadt5892 genannt7121 Zoar6820.

23 Und die Sonne8121 war935 aufgegangen3318 auf Erden776, da Lot3876 gen Zoar6820 einkam.

24 Da ließ der HErr3068 Schwefel1614 und Feuer784 regnen4305 von dem HErrn3068 vom Himmel8064 herab auf Sodom5467 und Gomorrha.

25 Und kehrete die411 Städte5892 um, die ganze Gegend3603 und alle Einwohner3427 der Städte5892, und was auf dem Lande127 gewachsen war6780.

26 Und sein Weib802 sah hinter310 sich5027 und ward zur Salzsäule5333.

27 Abraham85 aber machte sich7925 des Morgens1242 frühe auf6440 an den Ort4725, da er gestanden5975 war vor dem HErrn3068,

28 und776 wandte sein Angesicht8259 gegen Sodom5467 und Gomorrha und alles Land776 der Gegend3603 und schauete; und siehe7200, da ging5927 ein Rauch7008 auf6440 vom Lande6440, wie ein Rauch7008 vom Ofen3536.

29 Denn da GOtt430 die3427 Städte5892 in8432 der Gegend3603 verderbte7843, gedachte2142 er an Abraham85 und430 geleitete7971 Lot3876 aus den Städten5892, die er umkehrete, darin2004 Lot3876 wohnete.

30 Und Lot3876 zog aus Zoar6820 und blieb3427 auf5927 dem Berge2022 mit seinen beiden8147 Töchtern1323; denn er fürchtete3372 sich3427, zu Zoar6820 zu bleiben; und blieb3427 also in einer Höhle4631 mit seinen beiden8147 Töchtern1323.

31 Da sprach559 die älteste zu der jüngsten6810: Unser Vater1 ist935 alt2204, und ist kein Mann376 mehr auf Erden776, der uns beschlafen möge nach aller Welt776 Weise1870.

32 So komm3212, laß uns unserm Vater1 Wein3196 zu trinken8248 geben8248 und bei ihm schlafen7901, daß wir Samen2233 von unserm Vater1 erhalten2421.

33 Also gaben8248 sie ihrem Vater1 Wein3196 zu trinken8248 in derselben Nacht3915. Und die erste1067 ging935 hinein und legte sich7901 zu ihrem Vater1; und er ward‘s nicht6965 gewahr3045, da sie sich7901 legte, noch da sie aufstund.

34 Des Morgens4283 sprach559 die älteste zu der jüngsten6810: Siehe, ich habe935 gestern570 bei meinem Vater1 gelegen7901. Laß uns ihm diese Nacht3915 auch Wein3196 zu trinken geben8248, daß du hineingehest und legest dich7901 zu ihm, daß wir Samen2233 von unserm Vater1 erhalten2421:

35 Also gaben8248 sie ihrem Vater1 die Nacht3915 auch1931 Wein3196 zu trinken8248. Und die jüngste machte sich7901 auch auf6965 und legte sich7901 zu ihm; und er ward‘s nicht gewahr3045, da sie sich6965 legte, noch da sie aufstund.

36 Also wurden die beiden Töchter1323 Lots3876 schwanger2029 von ihrem Vater1.

37 Und die8034 älteste gebar3205 einen Sohn1121, den hieß7121 sie Moab4124. Von dem1931 kommen her1 die Moabiter4124 bis auf diesen heutigen Tag3117.

38 Und die8034 jüngste gebar3205 auch einen Sohn1121, den hieß7121 sie das Kind Ammi1151. Von dem kommen1 die Kinder1121 Ammon5983 bis auf den heutigen Tag3117.

Буття

Розділ 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 19

Буття

Розділ 19

1 Die zween Engel4397 kamen935 gen Sodom5467 des Abends6153. Lot3876 aber saß3427 zu Sodom5467 unter dem Tor8179. Und da er sie sah7200, stund er auf6965 ihnen8147 entgegen7125 und bückte sich7812 mit seinem Angesicht639 auf die Erde776

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 und5650 sprach559: Siehe, HErr113, kehret doch ein5493 zum Hause1004 eures Knechts und1980 bleibet über Nacht3885; lasset eure Füße7272 waschen7364, so stehet ihr morgens frühe auf7925 und ziehet eure Straße1870. Aber sie sprachen559: Nein, sondern wir wollen über Nacht3885 auf der Gasse7339 bleiben3885.

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 Da nötigte6484 er sie fast; und sie kehrten zu3966 ihm ein5493 und kamen935 in sein Haus1004. Und er machte6213 ihnen ein Mahl4960 und buk644 ungesäuerte4682 Kuchen; und sie aßen398.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Aber ehe sie582 sich5437 legten7901, kamen die Leute582 der Stadt5892 Sodom5467 und umgaben5437 das Haus1004, jung5288 und alt2205, das ganze Volk5971 aus allen Enden7097,

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 und forderten7121 Lot3876 und sprachen559 zu ihm: Wo sind935 die Männer, die zu dir kommen3318 sind diese Nacht3915? Führe sie heraus zu uns, daß wir582 sie erkennen3045.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 Lot3876 ging3318 heraus zu5462 ihnen vor die Tür6607 und schloß die Tür1817 hinter310 ihm zu

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 und sprach559: Ach, lieben Brüder251, tut nicht so übel7489!

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Siehe, ich habe6213 zwo Töchter1323, die411 haben3045 noch keinen Mann376 erkannt; die will935 ich herausgeben3318 unter euch5869, und tut6213 mit ihnen8147, was euch gefällt2896; alleine diesen Männern582 tut nichts1697, denn darum sind sie unter die Schatten6738 meines Dachs eingegangen.

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 Sie5066 aber sprachen559: Komm hieher! Da sprachen559 sie5066: Du bist der259 einige Fremdling1481 hie und935 willst8199 regieren? Wohlan, wir wollen dich baß plagen7489 denn jene! Und sie drangen6484 hart3966 auf1973 den Mann376 Lot3876. Und da sie hinzuliefen und wollten die Tür1817 aufbrechen7665,

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 griffen7971 die Männer582 hinaus und zogen935 Lot3876 hinein zu5462 ihnen3027 ins Haus1004 und schlossen die Tür1817 zu.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 Und die Männer582 vor der Tür6607 am Hause1004 wurden5221 mit Blindheit5575 geschlagen, beide klein6996 und groß1419, bis sie müde3811 wurden und die Tür6607 nicht finden konnten4672.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 Und die834 Männer582 sprachen559 zu Lot3876: Hast du noch irgend hie einen Eidam2860 und Söhne1121 und Töchter1323, und wer4310 dir angehöret in der Stadt5892, den führe aus3318 dieser Stätte4725.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 Denn wir587 werden diese Stätte4725 verderben7843, darum daß ihr Geschrei6818 groß ist1431 vor854 dem HErrn3068; der hat uns gesandt7971, sie6440 zu verderben7843.

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 Da ging3318 Lot3876 hinaus und559 redete1696 mit seinen Eidamen2860, die seine Töchter1323 nehmen3947 sollten: Machet euch auf6965 und gehet aus3318 diesem Ort4725; denn der HErr3068 wird diese Stadt5892 verderben7843. Aber es war ihnen5869 lächerlich6711.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 Da nun3644 die Morgenröte7837 aufging, hießen die Engel4397 den Lot3876 eilen und sprachen559: Mache dich auf5927, nimm3947 dein Weib802 und deine zwo Töchter1323, die vorhanden sind4672, daß du nicht213 auch umkommest in der Missetat5771 dieser Stadt5892.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 Da er aber verzog4102, ergriffen2388 die Männer582 ihn3027 und sein Weib802 und seine8147 zwo Töchter1323 bei der Hand3027, darum daß der HErr3068 sein verschonete, und führten3318 ihn3027 hinaus und ließen ihn3240 außen vor2351 der Stadt5892.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 Und5975 als310 sie ihn hatten hinausgebracht3318, sprach559 er: Errette4422 deine See LE5315 und sieh5027 nicht hinter dich; auch stehe nicht in dieser ganzen Gegend3603. Auf5921 dem Berge2022 errette4422 dich, daß du nicht umkommest.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 Aber Lot3876 sprach559 zu ihnen: Ach nein, HErr113!

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Siehe, dieweil dein Knecht5650 Gnade2580 funden hat vor deinen Augen5869, so wollest du deine Barmherzigkeit2617 groß machen1431, die du an1692 mir5978 getan6213 hast, daß du meine See LE5315 bei dem Leben erhieltest. Ich kann3201 mich2421 nicht auf dem Berge2022 erretten4422; es möchte4672 mich ein Unfall7451 ankommen, daß ich stürbe4191.

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Siehe, da ist1931 eine Stadt5892 nahe7138, darein ich fliehen5127 mag, und ist klein4705, daselbst will ich mich erretten4422; ist sie doch klein4705, daß meine See LE5315 lebendig2421 bleibe.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 Da sprach559 er zu ihm: Siehe2009, ich habe5375 auch in6440 diesem Stück1697 dich angesehen, daß ich die Stadt5892 nicht umkehre2015, davon834 du geredet hast1696.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Eile4116 und errette4422 dich daselbst, denn ich kann3201 nichts1697 tun6213, bis daß du8034 hinein kommest. Daher ist935 diese Stadt5892 genannt7121 Zoar6820.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Und die Sonne8121 war935 aufgegangen3318 auf Erden776, da Lot3876 gen Zoar6820 einkam.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 Da ließ der HErr3068 Schwefel1614 und Feuer784 regnen4305 von dem HErrn3068 vom Himmel8064 herab auf Sodom5467 und Gomorrha.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 Und kehrete die411 Städte5892 um, die ganze Gegend3603 und alle Einwohner3427 der Städte5892, und was auf dem Lande127 gewachsen war6780.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 Und sein Weib802 sah hinter310 sich5027 und ward zur Salzsäule5333.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 Abraham85 aber machte sich7925 des Morgens1242 frühe auf6440 an den Ort4725, da er gestanden5975 war vor dem HErrn3068,

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 und776 wandte sein Angesicht8259 gegen Sodom5467 und Gomorrha und alles Land776 der Gegend3603 und schauete; und siehe7200, da ging5927 ein Rauch7008 auf6440 vom Lande6440, wie ein Rauch7008 vom Ofen3536.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 Denn da GOtt430 die3427 Städte5892 in8432 der Gegend3603 verderbte7843, gedachte2142 er an Abraham85 und430 geleitete7971 Lot3876 aus den Städten5892, die er umkehrete, darin2004 Lot3876 wohnete.

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 Und Lot3876 zog aus Zoar6820 und blieb3427 auf5927 dem Berge2022 mit seinen beiden8147 Töchtern1323; denn er fürchtete3372 sich3427, zu Zoar6820 zu bleiben; und blieb3427 also in einer Höhle4631 mit seinen beiden8147 Töchtern1323.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 Da sprach559 die älteste zu der jüngsten6810: Unser Vater1 ist935 alt2204, und ist kein Mann376 mehr auf Erden776, der uns beschlafen möge nach aller Welt776 Weise1870.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 So komm3212, laß uns unserm Vater1 Wein3196 zu trinken8248 geben8248 und bei ihm schlafen7901, daß wir Samen2233 von unserm Vater1 erhalten2421.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 Also gaben8248 sie ihrem Vater1 Wein3196 zu trinken8248 in derselben Nacht3915. Und die erste1067 ging935 hinein und legte sich7901 zu ihrem Vater1; und er ward‘s nicht6965 gewahr3045, da sie sich7901 legte, noch da sie aufstund.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 Des Morgens4283 sprach559 die älteste zu der jüngsten6810: Siehe, ich habe935 gestern570 bei meinem Vater1 gelegen7901. Laß uns ihm diese Nacht3915 auch Wein3196 zu trinken geben8248, daß du hineingehest und legest dich7901 zu ihm, daß wir Samen2233 von unserm Vater1 erhalten2421:

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 Also gaben8248 sie ihrem Vater1 die Nacht3915 auch1931 Wein3196 zu trinken8248. Und die jüngste machte sich7901 auch auf6965 und legte sich7901 zu ihm; und er ward‘s nicht gewahr3045, da sie sich6965 legte, noch da sie aufstund.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 Also wurden die beiden Töchter1323 Lots3876 schwanger2029 von ihrem Vater1.

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 Und die8034 älteste gebar3205 einen Sohn1121, den hieß7121 sie Moab4124. Von dem1931 kommen her1 die Moabiter4124 bis auf diesen heutigen Tag3117.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 Und die8034 jüngste gebar3205 auch einen Sohn1121, den hieß7121 sie das Kind Ammi1151. Von dem kommen1 die Kinder1121 Ammon5983 bis auf den heutigen Tag3117.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

1.0x