1-а царiвРозділ 17 |
|
1 |
|
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
|
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
|
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
|
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
|
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
|
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
|
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
|
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
|
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
|
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
|
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
|
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
|
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
|
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
|
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
|
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
|
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
|
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
|
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
|
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
|
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
|
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
|
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |
3-я книга ЦарствГлава 17 |
|
1 |
|
2 И было к нему слово |
|
3 пойди |
|
4 из этого потока |
|
5 И пошел |
|
6 И вороны |
|
7 |
|
8 И было к нему слово |
|
9 встань |
|
10 И встал |
|
11 И пошла |
|
12 Она сказала: |
|
13 И сказал |
|
14 ибо так говорит |
|
15 И пошла |
|
16 Мука |
|
17 |
|
18 И сказала |
|
19 И сказал |
|
20 и воззвал |
|
21 И простершись |
|
22 И услышал |
|
23 И взял |
|
24 И сказала |
1-а царiвРозділ 17 |
3-я книга ЦарствГлава 17 |
|
1 |
1 |
|
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
2 И было к нему слово |
|
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
3 пойди |
|
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
4 из этого потока |
|
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
5 И пошел |
|
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
6 И вороны |
|
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
7 |
|
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
8 И было к нему слово |
|
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
9 встань |
|
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
10 И встал |
|
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
11 И пошла |
|
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
12 Она сказала: |
|
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
13 И сказал |
|
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
14 ибо так говорит |
|
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
15 И пошла |
|
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
16 Мука |
|
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
17 |
|
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
18 И сказала |
|
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
19 И сказал |
|
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
20 и воззвал |
|
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
21 И простершись |
|
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
22 И услышал |
|
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
23 И взял |
|
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |
24 И сказала |