2-а царiвРозділ 22 |
|
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. |
|
3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи: |
|
4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га. |
|
5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, — |
|
6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му. |
|
7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“. |
|
8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її. |
|
9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“. |
|
10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем. |
|
11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати... |
|
12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи: |
|
13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“. |
|
14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї. |
|
15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
|
16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар, |
|
17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне! |
|
18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув: |
|
19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
|
20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві. |
4-я книга ЦарствГлава 22 |
|
1 |
|
2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся всем заповедям Бога и не изменил ни одной из них. |
|
3 |
|
4 |
|
5 Священники должны расплатиться этими деньгами с рабочими, которые занимались починкой храма Господа. Священники должны отдать эти деньги начальникам, которые руководят работой в храме Господа. |
|
6 Пусть они потратят эти деньги на плотников, каменщиков и каменотёсов, а также на покупку лесоматериалов и тёсаных камней, необходимых для починки храма. |
|
7 Не считайте деньги, которые вы даёте рабочим. Этим рабочим можно доверять». |
|
8 |
|
9 Секретарь Шафан пошёл к царю Иосии и рассказал ему, что произошло. Шафан сказал: |
|
10 Затем Шафан сказал царю: |
|
11 Когда царь услышал слова книги Закона, он разорвал свои одежды |
|
12 и приказал священнику Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии: |
|
13 |
|
14 |
|
15 Алдама сказала им: |
|
16 что Господь так говорит: „Я навожу беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, которые упоминаются в книге, которую читал иудейский царь. |
|
17 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонные курения другим богам. Тем самым он глубоко разгневал Меня. Он сотворил множество идолов, поэтому я выражаю Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!”» |
|
18 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: |
|
19 |
|
20 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму)». |
2-а царiвРозділ 22 |
4-я книга ЦарствГлава 22 |
|
1 |
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. |
2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся всем заповедям Бога и не изменил ни одной из них. |
|
3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи: |
3 |
|
4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га. |
4 |
|
5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, — |
5 Священники должны расплатиться этими деньгами с рабочими, которые занимались починкой храма Господа. Священники должны отдать эти деньги начальникам, которые руководят работой в храме Господа. |
|
6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му. |
6 Пусть они потратят эти деньги на плотников, каменщиков и каменотёсов, а также на покупку лесоматериалов и тёсаных камней, необходимых для починки храма. |
|
7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“. |
7 Не считайте деньги, которые вы даёте рабочим. Этим рабочим можно доверять». |
|
8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її. |
8 |
|
9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“. |
9 Секретарь Шафан пошёл к царю Иосии и рассказал ему, что произошло. Шафан сказал: |
|
10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем. |
10 Затем Шафан сказал царю: |
|
11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати... |
11 Когда царь услышал слова книги Закона, он разорвал свои одежды |
|
12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи: |
12 и приказал священнику Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии: |
|
13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“. |
13 |
|
14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї. |
14 |
|
15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
15 Алдама сказала им: |
|
16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар, |
16 что Господь так говорит: „Я навожу беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, которые упоминаются в книге, которую читал иудейский царь. |
|
17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне! |
17 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонные курения другим богам. Тем самым он глубоко разгневал Меня. Он сотворил множество идолов, поэтому я выражаю Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!”» |
|
18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув: |
18 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: |
|
19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
19 |
|
20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві. |
20 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму)». |