2-а хронiкиРозділ 34 |
|
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч. |
|
3 І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих. |
|
4 І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви. |
|
5 А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим. |
|
6 А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло |
|
7 порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму. |
|
8 А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його. |
|
9 І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму. |
|
10 I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому. |
|
11 І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі. |
|
12 А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях, |
|
13 були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні. |
|
14 А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея. |
|
15 І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. |
|
16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять. |
|
17 І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“. |
|
18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем. |
|
19 І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати... |
|
20 І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: |
|
21 „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“. |
|
22 І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це. |
|
23 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
|
24 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, |
|
25 за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне. |
|
26 А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув: |
|
27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
|
28 Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві. |
|
29 А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму. |
|
30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. |
|
31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. |
|
32 І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. |
|
33 І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків. |
2-я ЛетописьГлава 34 |
|
1 |
|
2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся заповедям Бога и не изменил ни одной из них. |
|
3 |
|
4 На глазах Иосии народ разрушил алтари лжебога Ваала. Затем Иосия срубил алтари для сжигания благовонного курения, которые стояли над ними. Он разбил столбы Ашеры и резных идолов и превратил их в прах. Иосия рассыпал прах на могилы людей, которые приносили жертвы Ваалу. |
|
5 Иосия даже сжёг кости священников, которые служили Ваалу, на их же алтарях. Так Иосия очистил Иудею и Иерусалим от идолов и идолопоклонства. |
|
6 Иосия сделал то же самое в городах земель Манассии, Ефрема, Симеона, Неффалима и на окружающих их возвышенностях. |
|
7 Иосия разрушил алтари и столбы Ашеры и превратил идолов в прах. Он разрушил во всей стране Израиля все алтари для сжигания благовонного курения, которые использовались для поклонения Ваалу. Затем Иосия вернулся в Иерусалим. |
|
8 |
|
9 Эти люди пришли к первосвященнику Хелкии и отдали ему деньги, которые народ принёс для храма Божьего. Левиты, охраняющие двери, собрали эти деньги у народа Манассии, Ефрема и с других людей, оставшихся от Израиля. Они также собрали эти деньги со всей Иудеи, Вениамина и со всех жителей Иерусалима. |
|
10 Тогда левиты заплатили начальникам, которые руководили работами в храме Господа, а эти люди заплатили работникам, которые ремонтировали храм. |
|
11 Они дали деньги плотникам и строителям, чтобы купить дерево и большие камни, которые были уже отёсаны. Дерево использовалось для того, чтобы обновить здания и сделать для них балки. В прошлом иудейские цари не заботились о зданиях храма, и поэтому они обветшали и разрушились. |
|
12 Люди работали честно и от всего сердца. Ими руководили Иахаф и Авдия, левиты, которые были потомками Мерари, а также Захария и Мешуллам, потомки Каафа. Левиты, которые были искусны в игре на музыкальных инструментах, также руководили всеми работниками. Некоторые левиты были писарями, стражниками и привратниками. |
|
13 |
|
14 |
|
15 Хелкия сказал секретарю Шафану: |
|
16 Шафан принёс книгу царю Иосии и сказал ему: |
|
17 Они собрали все деньги, которые были в храме, и отдали их людям, которые руководят работой в храме Господа». |
|
18 Затем Шафан сказал царю Иосии: |
|
19 Когда Иосия услышал слова закона, которые были прочитаны, он разорвал свои одежды. |
|
20 Затем царь дал приказ Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Авдону, сыну Михи, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии, |
|
21 сказав: |
|
22 |
|
23 Алдама сказала им: |
|
24 „Так говорит Господь: „Я наведу страшные беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, описанные в книге, которая была прочитана перед иудейским царём. |
|
25 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонное курение другим богам, тем самым сильно разгневав Меня. Он сделал множество идолов, поэтому я изолью Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!” |
|
26 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: „Господь, Бог Израиля, произнёс слова, услышанные тобой. Ты слышал то, что Я сказал об этой земле и о людях, которые живут здесь. Твоё сердце смягчилось, и ты почувствовал смирение, когда услышал это. Я говорил, что ужасные события произойдут с этой страной. Ты разорвал свои одежды и заплакал, и тогда Я услышал тебя. Так говорит Господь. |
|
27 |
|
28 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму) и людям, живущим здесь”». |
|
29 |
|
30 Затем царь пошёл в храм Господа. Весь народ Иудеи и все люди, которые жили в Иерусалиме, последовали за ним. Царя также сопровождали священники, левиты и весь народ, от самого незначительного до самого важного. Затем он прочитал все слова книги Соглашения, найденной в храме Господа. |
|
31 Царь встал на своём месте и заключил соглашение с Господом. Он согласился следовать Господу и подчиняться Его заповедям, законам и правилам. Иосия согласился делать это от всего сердца и от всей души. Он согласился подчиняться соглашению, написанному в этой книге. И весь народ единогласно согласился следовать ему. |
|
32 Затем Иосия заставил всех людей Иерусалима и Вениамина обещать принять это соглашение. Жители Иерусалима поступали в соответствии с соглашением Бога, Которому поклонялись их предки. |
|
33 Израильтяне поклонялись идолам из многих стран, но Иосия уничтожил все эти мерзости. Он сделал так, чтобы весь народ Израиля служил Господу, Богу своему. И всё время, пока Иосия был жив, люди продолжали служить Господу, Богу своих предков. |
2-а хронiкиРозділ 34 |
2-я ЛетописьГлава 34 |
|
1 |
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч. |
2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся заповедям Бога и не изменил ни одной из них. |
|
3 І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих. |
3 |
|
4 І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви. |
4 На глазах Иосии народ разрушил алтари лжебога Ваала. Затем Иосия срубил алтари для сжигания благовонного курения, которые стояли над ними. Он разбил столбы Ашеры и резных идолов и превратил их в прах. Иосия рассыпал прах на могилы людей, которые приносили жертвы Ваалу. |
|
5 А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим. |
5 Иосия даже сжёг кости священников, которые служили Ваалу, на их же алтарях. Так Иосия очистил Иудею и Иерусалим от идолов и идолопоклонства. |
|
6 А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло |
6 Иосия сделал то же самое в городах земель Манассии, Ефрема, Симеона, Неффалима и на окружающих их возвышенностях. |
|
7 порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму. |
7 Иосия разрушил алтари и столбы Ашеры и превратил идолов в прах. Он разрушил во всей стране Израиля все алтари для сжигания благовонного курения, которые использовались для поклонения Ваалу. Затем Иосия вернулся в Иерусалим. |
|
8 А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його. |
8 |
|
9 І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму. |
9 Эти люди пришли к первосвященнику Хелкии и отдали ему деньги, которые народ принёс для храма Божьего. Левиты, охраняющие двери, собрали эти деньги у народа Манассии, Ефрема и с других людей, оставшихся от Израиля. Они также собрали эти деньги со всей Иудеи, Вениамина и со всех жителей Иерусалима. |
|
10 I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому. |
10 Тогда левиты заплатили начальникам, которые руководили работами в храме Господа, а эти люди заплатили работникам, которые ремонтировали храм. |
|
11 І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі. |
11 Они дали деньги плотникам и строителям, чтобы купить дерево и большие камни, которые были уже отёсаны. Дерево использовалось для того, чтобы обновить здания и сделать для них балки. В прошлом иудейские цари не заботились о зданиях храма, и поэтому они обветшали и разрушились. |
|
12 А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях, |
12 Люди работали честно и от всего сердца. Ими руководили Иахаф и Авдия, левиты, которые были потомками Мерари, а также Захария и Мешуллам, потомки Каафа. Левиты, которые были искусны в игре на музыкальных инструментах, также руководили всеми работниками. Некоторые левиты были писарями, стражниками и привратниками. |
|
13 були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні. |
13 |
|
14 А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея. |
14 |
|
15 І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. |
15 Хелкия сказал секретарю Шафану: |
|
16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять. |
16 Шафан принёс книгу царю Иосии и сказал ему: |
|
17 І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“. |
17 Они собрали все деньги, которые были в храме, и отдали их людям, которые руководят работой в храме Господа». |
|
18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем. |
18 Затем Шафан сказал царю Иосии: |
|
19 І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати... |
19 Когда Иосия услышал слова закона, которые были прочитаны, он разорвал свои одежды. |
|
20 І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: |
20 Затем царь дал приказ Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Авдону, сыну Михи, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии, |
|
21 „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“. |
21 сказав: |
|
22 І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це. |
22 |
|
23 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
23 Алдама сказала им: |
|
24 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, |
24 „Так говорит Господь: „Я наведу страшные беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, описанные в книге, которая была прочитана перед иудейским царём. |
|
25 за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне. |
25 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонное курение другим богам, тем самым сильно разгневав Меня. Он сделал множество идолов, поэтому я изолью Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!” |
|
26 А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув: |
26 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: „Господь, Бог Израиля, произнёс слова, услышанные тобой. Ты слышал то, что Я сказал об этой земле и о людях, которые живут здесь. Твоё сердце смягчилось, и ты почувствовал смирение, когда услышал это. Я говорил, что ужасные события произойдут с этой страной. Ты разорвал свои одежды и заплакал, и тогда Я услышал тебя. Так говорит Господь. |
|
27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
27 |
|
28 Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві. |
28 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму) и людям, живущим здесь”». |
|
29 А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму. |
29 |
|
30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. |
30 Затем царь пошёл в храм Господа. Весь народ Иудеи и все люди, которые жили в Иерусалиме, последовали за ним. Царя также сопровождали священники, левиты и весь народ, от самого незначительного до самого важного. Затем он прочитал все слова книги Соглашения, найденной в храме Господа. |
|
31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. |
31 Царь встал на своём месте и заключил соглашение с Господом. Он согласился следовать Господу и подчиняться Его заповедям, законам и правилам. Иосия согласился делать это от всего сердца и от всей души. Он согласился подчиняться соглашению, написанному в этой книге. И весь народ единогласно согласился следовать ему. |
|
32 І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. |
32 Затем Иосия заставил всех людей Иерусалима и Вениамина обещать принять это соглашение. Жители Иерусалима поступали в соответствии с соглашением Бога, Которому поклонялись их предки. |
|
33 І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків. |
33 Израильтяне поклонялись идолам из многих стран, но Иосия уничтожил все эти мерзости. Он сделал так, чтобы весь народ Израиля служил Господу, Богу своему. И всё время, пока Иосия был жив, люди продолжали служить Господу, Богу своих предков. |