CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а царiв

Розділ 3

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

3-я книга Царств

Глава 3

1 Соломон заключил союз с фараоном, египетским царём, женившись на его дочери. Он привёл её в город Давида в то время, когда всё ещё велась постройка дворца, Господнего храма и стены вокруг Иерусалима.

2 Народ ещё приносил жертвы на высотах, так как храм Господний ещё не был построен.

3 Соломон проявлял свою любовь к Господу, делая всё так, как говорил ему Давид, но продолжал приносить жертвы и совершать благовонное курение на высотах.

4 Царь Соломон пошёл в Гаваон, чтобы принести там жертву, так как там находилась главная высота. Соломон принёс тысячу жертв всесожжений на том алтаре.

5 В Гаваоне Соломону ночью во сне явился Господь Бог и сказал: «Соломон, проси Меня о чём ты хочешь».

6 Тогда Соломон ответил: «Ты был очень добр к Твоему верному слуге, моему отцу Давиду, за то, что он был справедлив, честен и предан Тебе. Ты оказал ему величайшую милость, когда позволил его сыну править на его троне после него.

7 И сейчас, Господи, Боже мой, Ты позволил мне стать царём вместо моего отца Давида. Однако я подобен малому ребёнку, у которого нет мудрости, чтобы сделать то, что мне необходимо сделать.

8 Я — Твой слуга среди народа, избранного Тобой. Здесь столько людей, что их невозможно пересчитать.

9 Прошу Тебя, дай мне разум, чтобы править и судить Твой народ, и отличать добро от зла. Без этого невозможно управлять этим многочисленным народом».

10 Господь был доволен, что Соломон попросил Его об этом.

11 Тогда Бог сказал ему: «Ты не просил себе долгой жизни, ты не просил себе богатства или смерти врагов твоих, а просил себе разума, чтобы судить и принимать правильные решения.

12 Поэтому Я сделаю то, о чём ты просил: Я даю тебе мудрость и разум, подобного тебе никогда не бывало прежде тебя и после тебя никогда не будет.

13 Я даю тебе и то, чего ты не просил: всю твою жизнь у тебя будет богатство и слава. В мире не будет другого царя, который превзойдёт тебя в величии.

14 И если ты будешь следовать Моей воле и подчиняться Моим законам и уставам, как делал твой отец Давид, Я дам тебе и долгую жизнь».

15 Проснувшись, Соломон понял, что Бог говорил с ним во сне. Он вернулся в Иерусалим, стал перед ковчегом Соглашения Господа и принёс жертвы всесожжения и содружества. Затем он устроил большой пир для всех своих слуг.

16 Однажды к царю пришли две женщины-блудницы и встали перед ним.

17 Одна из них сказала: «Господин мой! Я и эта женщина живём в одном доме. Я родила ребёнка, когда она была со мной в этом доме.

18 На третий день после того, как я родила, у этой женщины тоже родился ребёнок. Только мы одни были в доме, и никого постороннего с нами не было.

19 Ночью сын этой женщины умер, потому что она уснула на нём.

20 Она встала посреди ночи, взяла моего сына, пока я спала, и положила его рядом с собой на свою постель, а своего мёртвого сына положила рядом со мной на мою постель.

21 На следующее утро я встала, чтобы покормить своего сына, и увидела, что он мёртв. Но когда я присмотрелась к нему, то поняла, что это был не мой сын».

22 Но другая женщина сказала: «Нет! Живой ребёнок мой, а мертвый — твой!» Тогда первая женщина возразила: «Нет! Твой сын мёртвый, а мой живой». И так они спорили перед царём.

23 Царь сказал: «Каждая из вас говорит, что живой ребёнок её. И каждая из вас говорит, что мёртвый ребёнок принадлежит другой женщине».

24 Затем царь приказал: «Принесите мне меч». И царю принесли меч.

25 «Вот что мы сделаем, — сказал царь. — Разрубите живого ребёнка надвое и отдайте каждой женщине по половине».

26 Вторая женщина сказала: «Пусть он не достанется ни одной из нас. Рубите его надвое!» Но первая женщина, настоящая мать ребёнка, была полна любви к своему сыну и сказала царю: «Прошу тебя, господин мой, не убивай ребёнка! Отдай ей живого ребёнка!»

27 Тогда царь сказал: «Не убивайте его. Отдайте живого ребёнка первой женщине. Она его мать!»

28 Когда весь Израиль услышал о том, как рассудил царь, люди стали уважать его, так как поняли, что Соломону дана мудрость Божья, чтобы принимать правильные решения.

1-а царiв

Розділ 3

3-я книга Царств

Глава 3

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

1 Соломон заключил союз с фараоном, египетским царём, женившись на его дочери. Он привёл её в город Давида в то время, когда всё ещё велась постройка дворца, Господнего храма и стены вокруг Иерусалима.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

2 Народ ещё приносил жертвы на высотах, так как храм Господний ещё не был построен.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

3 Соломон проявлял свою любовь к Господу, делая всё так, как говорил ему Давид, но продолжал приносить жертвы и совершать благовонное курение на высотах.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

4 Царь Соломон пошёл в Гаваон, чтобы принести там жертву, так как там находилась главная высота. Соломон принёс тысячу жертв всесожжений на том алтаре.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

5 В Гаваоне Соломону ночью во сне явился Господь Бог и сказал: «Соломон, проси Меня о чём ты хочешь».

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

6 Тогда Соломон ответил: «Ты был очень добр к Твоему верному слуге, моему отцу Давиду, за то, что он был справедлив, честен и предан Тебе. Ты оказал ему величайшую милость, когда позволил его сыну править на его троне после него.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

7 И сейчас, Господи, Боже мой, Ты позволил мне стать царём вместо моего отца Давида. Однако я подобен малому ребёнку, у которого нет мудрости, чтобы сделать то, что мне необходимо сделать.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

8 Я — Твой слуга среди народа, избранного Тобой. Здесь столько людей, что их невозможно пересчитать.

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

9 Прошу Тебя, дай мне разум, чтобы править и судить Твой народ, и отличать добро от зла. Без этого невозможно управлять этим многочисленным народом».

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

10 Господь был доволен, что Соломон попросил Его об этом.

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

11 Тогда Бог сказал ему: «Ты не просил себе долгой жизни, ты не просил себе богатства или смерти врагов твоих, а просил себе разума, чтобы судить и принимать правильные решения.

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

12 Поэтому Я сделаю то, о чём ты просил: Я даю тебе мудрость и разум, подобного тебе никогда не бывало прежде тебя и после тебя никогда не будет.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

13 Я даю тебе и то, чего ты не просил: всю твою жизнь у тебя будет богатство и слава. В мире не будет другого царя, который превзойдёт тебя в величии.

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

14 И если ты будешь следовать Моей воле и подчиняться Моим законам и уставам, как делал твой отец Давид, Я дам тебе и долгую жизнь».

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

15 Проснувшись, Соломон понял, что Бог говорил с ним во сне. Он вернулся в Иерусалим, стал перед ковчегом Соглашения Господа и принёс жертвы всесожжения и содружества. Затем он устроил большой пир для всех своих слуг.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

16 Однажды к царю пришли две женщины-блудницы и встали перед ним.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

17 Одна из них сказала: «Господин мой! Я и эта женщина живём в одном доме. Я родила ребёнка, когда она была со мной в этом доме.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

18 На третий день после того, как я родила, у этой женщины тоже родился ребёнок. Только мы одни были в доме, и никого постороннего с нами не было.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

19 Ночью сын этой женщины умер, потому что она уснула на нём.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

20 Она встала посреди ночи, взяла моего сына, пока я спала, и положила его рядом с собой на свою постель, а своего мёртвого сына положила рядом со мной на мою постель.

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

21 На следующее утро я встала, чтобы покормить своего сына, и увидела, что он мёртв. Но когда я присмотрелась к нему, то поняла, что это был не мой сын».

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

22 Но другая женщина сказала: «Нет! Живой ребёнок мой, а мертвый — твой!» Тогда первая женщина возразила: «Нет! Твой сын мёртвый, а мой живой». И так они спорили перед царём.

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

23 Царь сказал: «Каждая из вас говорит, что живой ребёнок её. И каждая из вас говорит, что мёртвый ребёнок принадлежит другой женщине».

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

24 Затем царь приказал: «Принесите мне меч». И царю принесли меч.

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

25 «Вот что мы сделаем, — сказал царь. — Разрубите живого ребёнка надвое и отдайте каждой женщине по половине».

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

26 Вторая женщина сказала: «Пусть он не достанется ни одной из нас. Рубите его надвое!» Но первая женщина, настоящая мать ребёнка, была полна любви к своему сыну и сказала царю: «Прошу тебя, господин мой, не убивай ребёнка! Отдай ей живого ребёнка!»

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

27 Тогда царь сказал: «Не убивайте его. Отдайте живого ребёнка первой женщине. Она его мать!»

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

28 Когда весь Израиль услышал о том, как рассудил царь, люди стали уважать его, так как поняли, что Соломону дана мудрость Божья, чтобы принимать правильные решения.

1.0x