CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а царiв

Розділ 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько.

3-я книга Царств

Глава 22

1 В течение следующих трёх лет между Израилем и Сирией был мир.

2 Но на третий год Иосафат, иудейский царь, отправился навестить израильского царя.

3 Тогда израильский царь сказал своим слугам: «Помните ли вы, что сирийский царь забрал у нас Рамоф Галаадский? Почему мы ничего не делаем, чтобы вернуть его? Он принадлежит нам».

4 И спросил Ахав царя Иосафата: «Пойдёшь ли ты со мной на войну против сирийского войска в Рамофе Галаадском?» Иосафат ответил: «Да, я пойду с тобой. Я и ты — мы будем как один, и мои воины будут в твоём распоряжении».

5 Но Иосафат сказал израильскому царю: «Только сначала спроси совета у Господа».

6 Тогда израильский царь собрал пророков (а их было около четырёхсот человек) и спросил их: «Идти ли мне войной на Рамоф Галаадский или нет?» Пророки ответили: «Иди, Господь позволит тебе победить».

7 Услышав эти слова, Иосафат сказал: «Нет ли здесь другого пророка Господа? Если есть, то мы должны спросить и у него, что говорит Господь».

8 Тогда израильский царь ответил Иосафату: «Здесь есть ещё один пророк, через которого мы можем спросить у Господа, его зовут Михей, сын Иемвлая. Но я ненавижу его, так как он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, а только плохое». Иосафат сказал: «Царь, ты не должен так говорить».

9 Затем израильский царь позвал одного из слуг и приказал ему: «Приведи немедленно Михея, сына Иемвлая!»

10 Ахав, израильский царь, и Иосафат, иудейский царь, одетые в царские одежды, сидели на своих тронах на площади суда у ворот Самарии, а все пророки стояли перед ними и пророчествовали.

11 Один из пророков по имени Седекия, сын Хенааны, сделал железные рога. Он сказал: «Так говорит Господь: „Этими рогами ты сразишься с сирийцами. Ты поразишь и уничтожишь их”».

12 Все остальные пророки пророчествовали то же самое. Они говорили: «Иди и атакуй Рамоф Галаадский. Ты выиграешь это сражение! Господь позволит тебе победить!»

13 Слуга, которого послали найти Михея, нашёл его и сказал ему: «Все пророки единогласно предвещают царю успех. Ты должен согласиться с ними и сказать то же самое».

14 Но Михей ответил: «Так же верно, как то, что Господь жив, я скажу лишь то, что говорит мне Господь».

15 Когда Михей пришёл к Ахаву, царь спросил его: «Идти ли мне с царём Иосафатом войной на Рамоф Галаадский или нет?» Михей ответил: «Да! Иди и сразись. Господь позволит тебе победить».

16 Но Ахав сказал ему: «Ты говоришь от своего имени. Сколько раз я должен приказывать тебе, чтобы ты говорил только правду? Скажи мне, что говорит Господь!»

17 Михей ответил: «Я вижу всех израильтян, рассеянных по горам как овцы без пастуха. И сказал Господь: „У этих людей нет командира. Пусть каждый возвращается домой с миром”».

18 Тогда Ахав сказал Иосафату: «Видишь! Я говорил тебе! Этот человек никогда не пророчествует доброго обо мне, только дурное».

19 Но Михей продолжал: «Послушай, что говорит Господь. Я видел Господа, сидящего на престоле, и все Его Ангелы стояли возле Него, по правую и по левую руку.

20 Тогда Господь сказал: „Кто из вас может склонить Ахава пойти войной на Рамоф Галаадский, чтобы там ему погибнуть?” Ангелы спорили о том, как поступить.

21 Тогда один из духов вышел вперёд, стал перед Господом и сказал: „Я обману его!” Господь спросил: „Как ты заставишь его это сделать?”

22 Дух ответил: „Я выйду и буду лживым духом в устах всех его пророков. Всё, что скажут пророки, будет ложью”. Господь сказал: „Хорошо! Иди и обмани Ахава!”»

23 Закончив свой рассказ, Михей сказал: «Всё именно так и произошло. Господь сделал так, чтобы пророки предрекли тебе ложь. Сам Господь предназначил тебе это великое несчастье».

24 Тогда пророк Седекия, сын Хенааны, подошёл к Михею, ударил его по лицу и сказал: «Ты действительно веришь, что Дух Господа вышел из меня и сейчас говорит через тебя?»

25 Михей ответил: «Я говорю правду! Ты сам убедишься в этом, когда будешь прятаться в потаённой комнате!»

26 Тогда израильский царь приказал: «Возьмите Михея и отведите его к градоначальнику Амону и к Иоасу, сыну царя.

27 Скажите им, что царь говорит так: „Посадите Михея в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды. Держите его там, пока я не вернусь домой после битвы”».

28 Тогда Михей обратился ко всему народу: «Люди, послушайте, что я скажу! Если ты, Ахав, вернёшься с битвы домой живым, значит Господь не говорил через меня!»

29 Тогда Ахав, израильский царь, и Иосафат, иудейский царь, вышли на битву с сирийским войском к Рамофу Галаадскому.

30 Царь Ахав сказал Иосафату: «Я переоденусь в одежду, в которой я буду похож на обычного солдата, и вступлю в сражение, а ты надень свои царские одежды». Переодевшись, израильский царь вступил в сражение.

31 У сирийского царя было тридцать два начальника колесниц, и он приказал им: «Не сражайтесь ни с кем, кроме израильского царя».

32 Во время битвы начальники колесниц увидели Иосафата и, думая, что это израильский царь, повернули, чтобы убить его. Но Иосафат закричал,

33 и начальники, увидев, что это не царь Израиля, перестали его преследовать.

34 Но один воин, ни в кого не целясь, выстрелил из лука в воздух и стрелой ранил израильского царя сквозь прорезь доспехов. Тогда сказал царь своему вознице: «Я ранен, развернись и вывези меня с поля битвы».

35 Войска продолжали сражаться, а царь Ахав стоял, опираясь на свою колесницу, и смотрел на сирийцев. Кровь из его раны лилась в колесницу, и к вечеру он умер.

36 На заходе солнца всему израильскому войску было приказано: «Пусть каждый возвращается в свой город, в свою землю!»

37 Так умер царь Ахав. Его тело привезли в Самарию и там его похоронили.

38 Колесницу вымыли в Самарийском пруде, где обычно мылись блудницы; и псы лизали кровь царя Ахава. Всё случилось так, как и предрёк Господь.

39 Прочие дела Ахава, всё, что он делал, и дом из слоновой кости, который он построил, и все города, которые он строил, описаны в книге «Летописи израильских царей».

40 Когда Ахав умер, после него воцарился его сын Охозия.

41 На четвёртый год царствования Ахава, израильского царя, Иосафат, сын Асы, стал царём Иудеи.

42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля.

43 Во всём Иосафат поступал так, как Аса, его отец, до него. Иосафат делал всё, что желал Господь, но он не уничтожил высот. И поэтому люди продолжали совершать жертвоприношения и сжигать благовонные курения на высотах.

44 Иосафат заключил мир с израильским царём.

45 Прочие дела Иосафата, то, как он воевал, и подвиги, которые он совершал, описаны в книге «Летописи иудейских царей».

46 Иосафат выгнал из страны всех мужчин и женщин, занимавшихся блудом в местах поклонения лжебогам, которые оставались с того времени, когда царём был его отец Аса.

47 В Едоме же в то время не было царя, там правил царский наместник.

48 Иосафат построил несколько грузовых кораблей, чтобы ходить в Офир за золотом, но они так никогда и не отправились в плавание, потому что разбились в их родном порту в Ецион-Гавере.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату помощь, сказав: «Пусть мои люди поплывут с твоими людьми», но Иосафат отказался.

50 Иосафат умер и был похоронен в городе Давида, своего предка, а вместо него воцарился Иехорам, его сын.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее и царствовал в Самарии два года.

52 Он творил зло перед Господом, как делали его отец Ахав и мать Иезавель. Охозия ввёл народ Израиля в грех так же, как и Иеровоам, сын Навата.

53 Охозия поклонялся лжебогу Ваалу, вызывая гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец.

54

1-а царiв

Розділ 22

3-я книга Царств

Глава 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

1 В течение следующих трёх лет между Израилем и Сирией был мир.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

2 Но на третий год Иосафат, иудейский царь, отправился навестить израильского царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

3 Тогда израильский царь сказал своим слугам: «Помните ли вы, что сирийский царь забрал у нас Рамоф Галаадский? Почему мы ничего не делаем, чтобы вернуть его? Он принадлежит нам».

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

4 И спросил Ахав царя Иосафата: «Пойдёшь ли ты со мной на войну против сирийского войска в Рамофе Галаадском?» Иосафат ответил: «Да, я пойду с тобой. Я и ты — мы будем как один, и мои воины будут в твоём распоряжении».

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

5 Но Иосафат сказал израильскому царю: «Только сначала спроси совета у Господа».

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

6 Тогда израильский царь собрал пророков (а их было около четырёхсот человек) и спросил их: «Идти ли мне войной на Рамоф Галаадский или нет?» Пророки ответили: «Иди, Господь позволит тебе победить».

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

7 Услышав эти слова, Иосафат сказал: «Нет ли здесь другого пророка Господа? Если есть, то мы должны спросить и у него, что говорит Господь».

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

8 Тогда израильский царь ответил Иосафату: «Здесь есть ещё один пророк, через которого мы можем спросить у Господа, его зовут Михей, сын Иемвлая. Но я ненавижу его, так как он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, а только плохое». Иосафат сказал: «Царь, ты не должен так говорить».

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

9 Затем израильский царь позвал одного из слуг и приказал ему: «Приведи немедленно Михея, сына Иемвлая!»

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

10 Ахав, израильский царь, и Иосафат, иудейский царь, одетые в царские одежды, сидели на своих тронах на площади суда у ворот Самарии, а все пророки стояли перед ними и пророчествовали.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

11 Один из пророков по имени Седекия, сын Хенааны, сделал железные рога. Он сказал: «Так говорит Господь: „Этими рогами ты сразишься с сирийцами. Ты поразишь и уничтожишь их”».

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

12 Все остальные пророки пророчествовали то же самое. Они говорили: «Иди и атакуй Рамоф Галаадский. Ты выиграешь это сражение! Господь позволит тебе победить!»

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

13 Слуга, которого послали найти Михея, нашёл его и сказал ему: «Все пророки единогласно предвещают царю успех. Ты должен согласиться с ними и сказать то же самое».

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

14 Но Михей ответил: «Так же верно, как то, что Господь жив, я скажу лишь то, что говорит мне Господь».

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

15 Когда Михей пришёл к Ахаву, царь спросил его: «Идти ли мне с царём Иосафатом войной на Рамоф Галаадский или нет?» Михей ответил: «Да! Иди и сразись. Господь позволит тебе победить».

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

16 Но Ахав сказал ему: «Ты говоришь от своего имени. Сколько раз я должен приказывать тебе, чтобы ты говорил только правду? Скажи мне, что говорит Господь!»

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

17 Михей ответил: «Я вижу всех израильтян, рассеянных по горам как овцы без пастуха. И сказал Господь: „У этих людей нет командира. Пусть каждый возвращается домой с миром”».

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

18 Тогда Ахав сказал Иосафату: «Видишь! Я говорил тебе! Этот человек никогда не пророчествует доброго обо мне, только дурное».

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

19 Но Михей продолжал: «Послушай, что говорит Господь. Я видел Господа, сидящего на престоле, и все Его Ангелы стояли возле Него, по правую и по левую руку.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

20 Тогда Господь сказал: „Кто из вас может склонить Ахава пойти войной на Рамоф Галаадский, чтобы там ему погибнуть?” Ангелы спорили о том, как поступить.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

21 Тогда один из духов вышел вперёд, стал перед Господом и сказал: „Я обману его!” Господь спросил: „Как ты заставишь его это сделать?”

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

22 Дух ответил: „Я выйду и буду лживым духом в устах всех его пророков. Всё, что скажут пророки, будет ложью”. Господь сказал: „Хорошо! Иди и обмани Ахава!”»

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

23 Закончив свой рассказ, Михей сказал: «Всё именно так и произошло. Господь сделал так, чтобы пророки предрекли тебе ложь. Сам Господь предназначил тебе это великое несчастье».

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

24 Тогда пророк Седекия, сын Хенааны, подошёл к Михею, ударил его по лицу и сказал: «Ты действительно веришь, что Дух Господа вышел из меня и сейчас говорит через тебя?»

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

25 Михей ответил: «Я говорю правду! Ты сам убедишься в этом, когда будешь прятаться в потаённой комнате!»

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

26 Тогда израильский царь приказал: «Возьмите Михея и отведите его к градоначальнику Амону и к Иоасу, сыну царя.

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

27 Скажите им, что царь говорит так: „Посадите Михея в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды. Держите его там, пока я не вернусь домой после битвы”».

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

28 Тогда Михей обратился ко всему народу: «Люди, послушайте, что я скажу! Если ты, Ахав, вернёшься с битвы домой живым, значит Господь не говорил через меня!»

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

29 Тогда Ахав, израильский царь, и Иосафат, иудейский царь, вышли на битву с сирийским войском к Рамофу Галаадскому.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

30 Царь Ахав сказал Иосафату: «Я переоденусь в одежду, в которой я буду похож на обычного солдата, и вступлю в сражение, а ты надень свои царские одежды». Переодевшись, израильский царь вступил в сражение.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

31 У сирийского царя было тридцать два начальника колесниц, и он приказал им: «Не сражайтесь ни с кем, кроме израильского царя».

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

32 Во время битвы начальники колесниц увидели Иосафата и, думая, что это израильский царь, повернули, чтобы убить его. Но Иосафат закричал,

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

33 и начальники, увидев, что это не царь Израиля, перестали его преследовать.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

34 Но один воин, ни в кого не целясь, выстрелил из лука в воздух и стрелой ранил израильского царя сквозь прорезь доспехов. Тогда сказал царь своему вознице: «Я ранен, развернись и вывези меня с поля битвы».

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

35 Войска продолжали сражаться, а царь Ахав стоял, опираясь на свою колесницу, и смотрел на сирийцев. Кровь из его раны лилась в колесницу, и к вечеру он умер.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

36 На заходе солнца всему израильскому войску было приказано: «Пусть каждый возвращается в свой город, в свою землю!»

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

37 Так умер царь Ахав. Его тело привезли в Самарию и там его похоронили.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

38 Колесницу вымыли в Самарийском пруде, где обычно мылись блудницы; и псы лизали кровь царя Ахава. Всё случилось так, как и предрёк Господь.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

39 Прочие дела Ахава, всё, что он делал, и дом из слоновой кости, который он построил, и все города, которые он строил, описаны в книге «Летописи израильских царей».

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

40 Когда Ахав умер, после него воцарился его сын Охозия.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

41 На четвёртый год царствования Ахава, израильского царя, Иосафат, сын Асы, стал царём Иудеи.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

43 Во всём Иосафат поступал так, как Аса, его отец, до него. Иосафат делал всё, что желал Господь, но он не уничтожил высот. И поэтому люди продолжали совершать жертвоприношения и сжигать благовонные курения на высотах.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

44 Иосафат заключил мир с израильским царём.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

45 Прочие дела Иосафата, то, как он воевал, и подвиги, которые он совершал, описаны в книге «Летописи иудейских царей».

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

46 Иосафат выгнал из страны всех мужчин и женщин, занимавшихся блудом в местах поклонения лжебогам, которые оставались с того времени, когда царём был его отец Аса.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

47 В Едоме же в то время не было царя, там правил царский наместник.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

48 Иосафат построил несколько грузовых кораблей, чтобы ходить в Офир за золотом, но они так никогда и не отправились в плавание, потому что разбились в их родном порту в Ецион-Гавере.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату помощь, сказав: «Пусть мои люди поплывут с твоими людьми», но Иосафат отказался.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

50 Иосафат умер и был похоронен в городе Давида, своего предка, а вместо него воцарился Иехорам, его сын.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее и царствовал в Самарии два года.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

52 Он творил зло перед Господом, как делали его отец Ахав и мать Иезавель. Охозия ввёл народ Израиля в грех так же, как и Иеровоам, сын Навата.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

53 Охозия поклонялся лжебогу Ваалу, вызывая гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец.

54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько.

54

1.0x