Библия - Обещанное Восстановление

1-а хронiки

Розділ 29

1 І сказав цар Давид до всього збору: „Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тенді́тний, а ця праця — велика, бо не для люди́ни ця будова, а для Господа Бога.

2 А я всією своєю силою пригото́вив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло — на срібні, і мідь — на мідяні, і залізо — на залізні, і дерево — на дерев'я́ні, камі́ння шога́мське та до оправ, каміння нофе́хське та кольоро́ве, і всякий дорогий камінь та бе́зліч мармуро́вого камі́ння.

3 І ще, через моє зами́лування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, — і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму:

4 три тисячі талантів золота, офі́рського золота, і сім тисяч очи́щеного срібла на покриття́ стін тих домів;

5 на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще же́ртвує, щоб сьогодні напо́внити свою́ ру́ку поже́ртвою для Господа?“

6 І стали же́ртвувати начальники ба́тьківських ро́дів та начальники Ізраїлевих племе́н, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя.

7 І дали́ вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч тала́нтів та десять тисяч даре́йків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів.

8 А в кого знайшло́ся при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбни́ці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла.

9 І раді́в народ за їхню жертву, бо вони же́ртвували Господе́ві з ці́лого серця, а також цар Давид радів великою радістю.

10 І поблагослови́в Давид Господа на оча́х усього збору. І сказав Давид: „Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку!

11 Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову!

12 І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все.

13 А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я́ Твоєї ве́личі.

14 І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі.

15 Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого!

16 Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє!

17 І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі.

18 Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе!

19 А моєму синові Соломонові дай серце ці́ле, щоб вико́нувати за́повіді Твої, свідо́цтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю тверди́ню, яку я пригото́вив!“

20 І сказав Давид до всього збору: „Поблагословіть же Господа, вашого Бога!“ І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батькі́в, — і нахили́лися, і вклонилися всі до землі Господе́ві й царе́ві!

21 І прине́сли вони для Господа жертви, і спалили цілопа́лення для Господа другого дня від того дня, — тисячу бичків, тисячу барані́в, тисячу ове́чок, і ливні їхні жертви, і бе́зліч жертов за всього Ізраїля.

22 І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика.

23 І сів Соломо́н на Господньому тро́ні за царя на місці свого батька Давида, і щасти́ло йому, і його слухався ввесь Ізра́їль.

24 І всі князі́ та ли́царі, а також усі сини́ царя Давида піддали́ся під Соломона.

25 І Господь ви́соко звели́чив Соломона на оча́х усього Ізраїля, і дав на нього вели́чність царства, якої не було перед ним ані на жодному царе́ві над Ізраїлем.

26 І Давид, син Єссе́їв, царюва́в над усім Ізра́їлем.

27 А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевро́ні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три.

28 І поме́р він у добрій сивині́, ситий днями, бага́тством та славою, а замість нього зацарював син його Соломо́н.

29 А діла́ царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії прови́дця Самуїла, і в історії пророка Ната́на, і в історії прозорли́вця Ґада,

30 ра́зом з усім царством його, і лица́рськістю його́ та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма́ царствами тих країв.

1-я Летопись

Глава 29

1 Царь Давид обратился ко всем израильтянам, которые собрались вместе: «Господь избрал моего сына Соломона, но Соломон ещё слишком молод и неопытен, а это дело очень важное. Этот дом будет построен не для людей, а для Господа Бога.

2 Я сделал всё, что мог, чтобы составить план строительства храма Бога моего. Я дал золото для золотых вещей и серебро для серебряных. Я собрал бронзу для бронзовых вещей, железо для железных и дерево для деревянных. Я также пожертвовал камни оникса для оправы, мозаичный изразец, красивые драгоценные камни и белый мрамор. Я отдал всё это для строительства храма Господа.

3 Я приношу золото и серебро в особый дар храму Божьему, так как всем сердцем желаю, чтобы храм моего Бога был построен. Я даю все эти материалы на строительство святого храма.

4 Я дал 104 тонны чистого офирского золота и 242 тонны чистого серебра, чтобы покрыть стены помещений в храме.

5 Я дал золото и серебро для всех золотых и серебряных предметов и для всяких изделий, которые будут созданы руками искусных мастеров. Итак, кто из вас, израильтяне, готов посвятить себя сегодня Господу?»

6 Тогда вожди семей и колен Израиля, а также начальники тысяч и сотен и все приближённые, отвечавшие за царскую работу, были готовы пожертвовать свои ценные вещи.

7 Вот то, что они отдали храму Божьему: 173 тонны золота, 345 тонн серебра, 621 тонну бронзы и 3 450 тонн железа.

8 Люди отдавали для храма Господа драгоценные камни, которыми они владели, Иехиилу гирсонитянина.

9 Израильтяне были счастливы, потому что их вожди от всего сердца пожертвовали столь многим. Царь Давид тоже очень радовался.

10 И тогда Давид благословил Господа перед собравшимся народом такими словами: «Господи, Боже Израиля, отец наш, будь благословен Ты вечно!

11 Величие, могущество, слава, победа и честь Тебе принадлежат! Потому что всё на небе и на земле принадлежит Тебе. Царство Тебе принадлежит, Господи! Ты — глава и владыка над всем.

12 Богатство и слава исходят от Тебя. Ты правишь всем. В Твоих руках могущество и сила! Любого можешь сделать Ты великим и могучим.

13 И теперь, Боже наш, мы благодарим Тебя и превозносим славное имя Твоё!

14 Все эти сокровища не принадлежат ни мне, ни моему народу! Всё это было дано Тобой. Мы только возвращаем Тебе то, что получили от Тебя.

15 Мы всего лишь временные жители в этом мире, как и наши предки. Наше время на земле подобно проходящей тени. И мы не можем остановить его.

16 Господи, Боже наш! Мы собрали всё это, чтобы построить Тебе храм. Мы построим этот храм в Твою честь, но всё это получено от Тебя, и всё принадлежит Тебе!

17 Мой Бог, я знаю, что Ты испытываешь людей и любишь, когда они делают добро. Я от чистого сердца и с радостью отдаю Тебе всё это. Я вижу, что и Твой народ, который здесь собрался, с радостью жертвует Тебе.

18 Господи, Бог наших предков Авраама, Исаака и Иакова, помоги Твоему народу думать только о добром. Помоги ему быть честным и преданным Тебе!

19 И Соломону, сыну моему, помоги быть честным с Тобой. Чтобы всегда он следовал Твоим заповедям, законам и правилам. Помоги Соломону исполнить всё это и построить великолепное здание, для которого я сделал приготовления».

20 Затем Давид сказал всем собравшимся: «Восхваляйте теперь Господа, Бога вашего». И весь народ благословил Господа Бога, Которому поклонялись их предки. Они пали на землю и поклонились Господу и царю.

21 На следующий день народ принёс жертвы Господу. Они принесли Господу жертвы всесожжения: тысячу телят, тысячу баранов, тысячу ягнят и с ними винное приношение, а также множество жертв от всего народа Израиля.

22 В тот день, когда люди ели и пили там вместе с Господом, они были очень счастливы. Они сделали Соломона, сына Давида, царём во второй раз. Они помазали Соломона на царство, а Садока — в священники, совершив обряд там, где был Господь.

23 Затем Соломон сел на престол Господа как царь, заняв место своего отца. Соломону сопутствовал успех, и весь народ Израиля повиновался ему.

24 Все вожди, воины и все сыновья Давида приняли царя Соломона и подчинились ему.

25 Господь возвеличил Соломона, и весь народ Израиля знал это. Господь дал Соломону славу, которой должен обладать царь. Такой славы не было прежде ни у одного из царей Израиля.

26 Давид, сын Иессея, царствовал в Израиле сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

28 Давид умер в глубокой старости. Он прожил хорошую, долгую жизнь, приобретя много богатства и славы. Новым царём после него стал его сын Соломон.

29 Все дела царя Давида, от первых до последних, описаны в книгах пророка Самуила, пророка Нафана и пророка Гада.

30 Эти книги рассказывают обо всём, что совершил Давид за время своего царствования в Израиле. Они повествуют о могуществе Давида и обо всём, что с ним произошло. Эти книги также рассказывают о том, что случилось с Израилем и со всеми царствами, располагавшимися вокруг него.

1-а хронiки Розділ 29	1-я Летопись Глава 29
1 І сказав цар Давид до всього збору: „Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тенді́тний, а ця праця — велика, бо не для люди́ни ця будова, а для Господа Бога.	1 Царь Давид обратился ко всем израильтянам, которые собрались вместе: «Господь избрал моего сына Соломона, но Соломон ещё слишком молод и неопытен, а это дело очень важное. Этот дом будет построен не для людей, а для Господа Бога.
2 А я всією своєю силою пригото́вив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло — на срібні, і мідь — на мідяні, і залізо — на залізні, і дерево — на дерев'я́ні, камі́ння шога́мське та до оправ, каміння нофе́хське та кольоро́ве, і всякий дорогий камінь та бе́зліч мармуро́вого камі́ння.	2 Я сделал всё, что мог, чтобы составить план строительства храма Бога моего. Я дал золото для золотых вещей и серебро для серебряных. Я собрал бронзу для бронзовых вещей, железо для железных и дерево для деревянных. Я также пожертвовал камни оникса для оправы, мозаичный изразец, красивые драгоценные камни и белый мрамор. Я отдал всё это для строительства храма Господа.
3 І ще, через моє зами́лування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, — і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму:	3 Я приношу золото и серебро в особый дар храму Божьему, так как всем сердцем желаю, чтобы храм моего Бога был построен. Я даю все эти материалы на строительство святого храма.
4 три тисячі талантів золота, офі́рського золота, і сім тисяч очи́щеного срібла на покриття́ стін тих домів;	4 Я дал 104 тонны чистого офирского золота и 242 тонны чистого серебра, чтобы покрыть стены помещений в храме.
5 на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще же́ртвує, щоб сьогодні напо́внити свою́ ру́ку поже́ртвою для Господа?“	5 Я дал золото и серебро для всех золотых и серебряных предметов и для всяких изделий, которые будут созданы руками искусных мастеров. Итак, кто из вас, израильтяне, готов посвятить себя сегодня Господу?»
6 І стали же́ртвувати начальники ба́тьківських ро́дів та начальники Ізраїлевих племе́н, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя.	6 Тогда вожди семей и колен Израиля, а также начальники тысяч и сотен и все приближённые, отвечавшие за царскую работу, были готовы пожертвовать свои ценные вещи.
7 І дали́ вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч тала́нтів та десять тисяч даре́йків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів.	7 Вот то, что они отдали храму Божьему: 173 тонны золота, 345 тонн серебра, 621 тонну бронзы и 3 450 тонн железа.
8 А в кого знайшло́ся при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбни́ці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла.	8 Люди отдавали для храма Господа драгоценные камни, которыми они владели, Иехиилу гирсонитянина.
9 І раді́в народ за їхню жертву, бо вони же́ртвували Господе́ві з ці́лого серця, а також цар Давид радів великою радістю.	9 Израильтяне были счастливы, потому что их вожди от всего сердца пожертвовали столь многим. Царь Давид тоже очень радовался.
10 І поблагослови́в Давид Господа на оча́х усього збору. І сказав Давид: „Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку!	10 И тогда Давид благословил Господа перед собравшимся народом такими словами: «Господи, Боже Израиля, отец наш, будь благословен Ты вечно!
11 Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову!	11 Величие, могущество, слава, победа и честь Тебе принадлежат! Потому что всё на небе и на земле принадлежит Тебе. Царство Тебе принадлежит, Господи! Ты — глава и владыка над всем.
12 І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все.	12 Богатство и слава исходят от Тебя. Ты правишь всем. В Твоих руках могущество и сила! Любого можешь сделать Ты великим и могучим.
13 А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я́ Твоєї ве́личі.	13 И теперь, Боже наш, мы благодарим Тебя и превозносим славное имя Твоё!
14 І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі.	14 Все эти сокровища не принадлежат ни мне, ни моему народу! Всё это было дано Тобой. Мы только возвращаем Тебе то, что получили от Тебя.
15 Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого!	15 Мы всего лишь временные жители в этом мире, как и наши предки. Наше время на земле подобно проходящей тени. И мы не можем остановить его.
16 Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє!	16 Господи, Боже наш! Мы собрали всё это, чтобы построить Тебе храм. Мы построим этот храм в Твою честь, но всё это получено от Тебя, и всё принадлежит Тебе!
17 І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі.	17 Мой Бог, я знаю, что Ты испытываешь людей и любишь, когда они делают добро. Я от чистого сердца и с радостью отдаю Тебе всё это. Я вижу, что и Твой народ, который здесь собрался, с радостью жертвует Тебе.
18 Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе!	18 Господи, Бог наших предков Авраама, Исаака и Иакова, помоги Твоему народу думать только о добром. Помоги ему быть честным и преданным Тебе!
19 А моєму синові Соломонові дай серце ці́ле, щоб вико́нувати за́повіді Твої, свідо́цтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю тверди́ню, яку я пригото́вив!“	19 И Соломону, сыну моему, помоги быть честным с Тобой. Чтобы всегда он следовал Твоим заповедям, законам и правилам. Помоги Соломону исполнить всё это и построить великолепное здание, для которого я сделал приготовления».
20 І сказав Давид до всього збору: „Поблагословіть же Господа, вашого Бога!“ І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батькі́в, — і нахили́лися, і вклонилися всі до землі Господе́ві й царе́ві!	20 Затем Давид сказал всем собравшимся: «Восхваляйте теперь Господа, Бога вашего». И весь народ благословил Господа Бога, Которому поклонялись их предки. Они пали на землю и поклонились Господу и царю.
21 І прине́сли вони для Господа жертви, і спалили цілопа́лення для Господа другого дня від того дня, — тисячу бичків, тисячу барані́в, тисячу ове́чок, і ливні їхні жертви, і бе́зліч жертов за всього Ізраїля.	21 На следующий день народ принёс жертвы Господу. Они принесли Господу жертвы всесожжения: тысячу телят, тысячу баранов, тысячу ягнят и с ними винное приношение, а также множество жертв от всего народа Израиля.
22 І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика.	22 В тот день, когда люди ели и пили там вместе с Господом, они были очень счастливы. Они сделали Соломона, сына Давида, царём во второй раз. Они помазали Соломона на царство, а Садока — в священники, совершив обряд там, где был Господь.
23 І сів Соломо́н на Господньому тро́ні за царя на місці свого батька Давида, і щасти́ло йому, і його слухався ввесь Ізра́їль.	23 Затем Соломон сел на престол Господа как царь, заняв место своего отца. Соломону сопутствовал успех, и весь народ Израиля повиновался ему.
24 І всі князі́ та ли́царі, а також усі сини́ царя Давида піддали́ся під Соломона.	24 Все вожди, воины и все сыновья Давида приняли царя Соломона и подчинились ему.
25 І Господь ви́соко звели́чив Соломона на оча́х усього Ізраїля, і дав на нього вели́чність царства, якої не було перед ним ані на жодному царе́ві над Ізраїлем.	25 Господь возвеличил Соломона, и весь народ Израиля знал это. Господь дал Соломону славу, которой должен обладать царь. Такой славы не было прежде ни у одного из царей Израиля.
26 І Давид, син Єссе́їв, царюва́в над усім Ізра́їлем.	26 Давид, сын Иессея, царствовал в Израиле сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
27 А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевро́ні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три.	27
28 І поме́р він у добрій сивині́, ситий днями, бага́тством та славою, а замість нього зацарював син його Соломо́н.	28 Давид умер в глубокой старости. Он прожил хорошую, долгую жизнь, приобретя много богатства и славы. Новым царём после него стал его сын Соломон.
29 А діла́ царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії прови́дця Самуїла, і в історії пророка Ната́на, і в історії прозорли́вця Ґада,	29 Все дела царя Давида, от первых до последних, описаны в книгах пророка Самуила, пророка Нафана и пророка Гада.
30 ра́зом з усім царством його, і лица́рськістю його́ та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма́ царствами тих країв.	30 Эти книги рассказывают обо всём, что совершил Давид за время своего царствования в Израиле. Они повествуют о могуществе Давида и обо всём, что с ним произошло. Эти книги также рассказывают о том, что случилось с Израилем и со всеми царствами, располагавшимися вокруг него.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

1-а хронiки

Розділ 29

1-я Летопись

Глава 29

1-а хронiки

Розділ 29

1-я Летопись

Глава 29

Старий завіт

Новий завіт

1-а хронiки

Розділ 29

1-я Летопись

Глава 29

1-а хронiки

Розділ 29

1-я Летопись

Глава 29

Старий
завіт

Новий
завіт