Библия - Обещанное Восстановление

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1-я книга Царств

Глава 14

1 В тот день сын Саула Ионафан сказал слуге, своему оруженосцу: «Давай перейдём на другую сторону долины к лагерю филистимлян». А своему отцу Ионафан не сказал об этом.

2 Саул же сидел на окраине Гивы под гранатовым деревом на гумне, и с ним было около шестисот человек.

3 Ахия служил священником Господа в Силоме и поэтому носил ефод. Ахия был сыном Ахитува, брата Ихавода. Ихавод был сыном Финееса, а Финеес был сыном Илия, бывшего раньше священником Господа в Силоме. Народ же не знал, что Ионафан ушёл.

4 С каждой стороны от перехода, через который Ионафан собирался пройти в лагерь филистимлян, стояла большая скала. Одна скала называлась Боцец, а другая — Сене.

5 Одна была обращена на север к Михмасе, а другая — на юг к Геве.

6 Ионафан сказал своему молодому оруженосцу: «Давай перейдём в лагерь этих чужеземцев. Может быть, Господь через нас поразит этих людей! Ничто не может остановить Господа, и не имеет значения, много ли у нас солдат или мало».

7 Оруженосец ответил ему: «Делай, что считаешь нужным. Я с тобой душой и сердцем».

8 Ионафан сказал: «Мы перейдём к филистимским стражникам и станем у них на виду.

9 Если они велят нам остановиться, пока они сами не подойдут к нам, то мы остановимся и не поднимемся к ним.

10 Но если они прикажут нам подняться к ним, то мы поднимемся, так как это будет для нас знаком, что Господь позволит нам их победить».

11 Когда Ионафан и его оруженосец показались филистимлянам, филистимские стражники сказали: «Смотрите, иудеи выходят из ущелий, в которых они прятались!»

12 Тогда филистимляне из укрепления закричали Ионафану и его оруженосцу: «Поднимайтесь сюда. Мы научим вас уму-разуму!» Ионафан сказал слуге: «Иди за мной.

13 Ионафан начал подниматься на холм, цепляясь руками и ногами, и оруженосец его поднимался за ним. Они напали на филистимлян и в первой атаке убили около двадцати человек филистимлян на поле размером в половину акра. Ионафан шёл впереди и сражался с нападавшими, а оруженосец шёл позади него и добивал раненых.

15 Тогда филистимские воины, находившиеся на поле, все воины в лагере, и те, кто засел в укреплении, пришли в ужас. Даже самые храбрые из них трепетали от страха. Вся земля дрогнула, и великий ужас охватил филистимских воинов!

16 Стражники Саула в Гиве Вениаминовой увидели, что филистимские воины разбегаются в разные стороны.

17 И сказал Саул своему народу: «Проверьте людей. Я хочу знать, кто из наших воинов вышел из стана». Они проверили, и оказалось, что нет Ионафана и его оруженосца.

18 Тогда Саул велел Ахии принести ковчег Божий, который был в то время с израильтянами.

19 Саул говорил со священником Ахией, ожидая совета от Бога, а смятение в лагере филистимлян тем временем всё усиливалось. Тогда Саул сказал священнику: «Достаточно! Опусти свою руку и прекрати молитву!»

20 Саул поднял народ и пошёл к месту сражения. Филистимские воины были в великом смятении и обратили мечи свои друг против друга!

21 Тогда иудеи, которые служили филистимлянам и находились в их лагере, присоединились к израильтянам, сражавшимся вместе с Саулом и Ионафаном.

22 И все израильтяне, которые прятались в горе Ефрема, услышав, что филистимляне бегут, тоже присоединились к сражающимся и стали преследовать филистимлян.

23 В тот день Господь спас израильтян. Битва продолжалась до границ Беф-Авена. Вся армия, в которой насчитывалось около десяти тысяч человек, сражалась на стороне Саула. Сражение шло в каждом городе горной страны Ефрема.

24 Но Саул сделал большую ошибку в тот день. Израильтяне были измучены, а Саул взял с народа клятву, сказав: «Кто съест что-либо до вечера, пока я не разобью врагов своих, тот будет проклят!» И никто из воинов не ел.

25 Во время сражения зашли люди в лес и увидели на земле соты, которые были полны мёда. Израильтяне подошли к мёду, но никто не дотронулся до него. Они боялись нарушить клятву.

27 Ионафан же не знал об этой клятве. Он не слышал, когда отец его заставил народ дать эту клятву. Ионафан протянул конец палки, которая была у него в руке, обмакнул в соты и достал немного мёда. Он съел этот мёд и почувствовал себя намного лучше.

28 Один из солдат сказал Ионафану: «Твой отец заставил людей дать клятву. Он сказал, что тот, кто съест что-либо сегодня, будет проклят. И никто из людей не ел, поэтому они так и ослабли».

29 Ионафан сказал: «Отец мой принёс беду на землю! Смотрите, насколько мне стало лучше после того, как я поел немного этого мёда!

30 Было бы лучше, если бы люди поели из того, что отобрали сегодня у врагов своих. Мы бы тогда убили намного больше филистимлян!»

31 В тот день народ Израиля разбил филистимлян повсюду: от Михмаса до Аиалона. Народ очень устал и проголодался.

32 Израильтяне забрали у филистимлян овец, коров и телят и были так голодны, что стали закалывать животных на земле и есть мясо, когда в нём ещё была кровь!

33 Кто-то сказал Саулу: «Смотри! Люди грешат перед Господом. Они едят мясо с кровью!» Саул сказал: «Вы согрешили! Сейчас же прикатите сюда большой камень!

34 Скажите народу, что каждый должен привести ко мне своего быка и овцу и заколоть их здесь. Не грешите перед Господом! Не ешьте мясо с кровью». В ту ночь каждый из них приводил своих животных и закалывал их там.

35 Саул же построил алтарь Господу. Это был первый жертвенник, поставленный им Господу!

36 И сказал Саул: «Пойдём ночью в погоню за филистимлянами. Мы заберём у них всё, чем они владеют и не оставим в живых ни одного человека!» Народ ответил: «Делай, как считаешь нужным». Но священник сказал: «Давайте обратимся к Богу и спросим Его об этом».

37 Саул спросил Бога: «Должен ли я преследовать филистимлян? Позволишь ли Ты нам победить их?» Но Бог не дал ответа Саулу в тот день.

38 Тогда Саул сказал: «Соберите ко мне всех вождей! Пусть найдут того, кто согрешил сегодня.

39 Я клянусь перед Господом, Который спас Израиль: если даже сын мой совершил этот грех, он должен умереть». Но никто из всего народа не сказал ни слова.

40 Тогда Саул сказал израильтянам: «Вы встаньте с одной стороны, а я и сын мой Ионафан встанем с другой стороны». Народ отвечал: «Как пожелаешь, господин!»

41 И взмолился Саул: «Господи, Бог Израиля, почему Ты не отвечаешь слуге Твоему сегодня? Если я или сын мой согрешили, то пусть выпадет урим, а если народ израильский согрешил, то пусть выпадет туммим». И указаны были Саул и Ионафан, а народ был свободен.

42 Тогда Саул сказал: «Теперь снова подай знак и укажи, кто из нас виноват: я или сын мой Ионафан». И жребий пал на Ионафана.

43 Тогда Саул сказал Ионафану: «Расскажи мне, что ты сделал». Ионафан ответил Саулу: «Я только попробовал немного мёда с конца моей палки. Разве из-за этого незначительного проступка меня стоит предать смерти?»

44 Саул сказал: «Я поклялся, что Бог должен наказать меня, если я не исполню своего обещания! Ионафан, ты должен умереть!»

45 Но народ сказал Саулу: «Ионафан привёл сегодня Израиль к великой победе. Так должен ли он умереть?! Не будет этого! И видит Бог, мы клянёмся, что ни один волос не упадет с головы Ионафана, так как Бог помог ему сегодня в сражении с филистимлянами!» Так народ спас Ионафана, и он не умер.

46 Саул же не стал преследовать филистимлян, и они разошлись по домам.

47 Саул утвердил свою власть над Израилем и воевал со всеми врагами, живущими вокруг его земель. Он сразился с Моавом и с аммонитянами, с Едомом, с царём Сувы и с филистимлянами. И куда бы Саул ни пошёл, он всюду побеждал врагов Израиля.

48 Саул был очень храбр и спас Израиль от всех врагов, грабивших израильский народ, и разбил даже амаликитян!

49 Сыновей Саула звали Ионафан, Иессуи и Мелхисуа. Имя старшей дочери Саула — Мерова, а имя младшей — Мелхола.

50 Жену Саула звали Ахиноама. Она была дочерью Ахимааса. Военачальника войска Саула звали Авенир. Он был сыном Нира, дяди Саула.

51 Кис, отец Саула, и Нир, отец Авенира, были сыновьями Авиела.

52 Всю свою жизнь Саул храбро сражался против филистимлян. И каждый раз, когда Саул видел сильного и храброго человека, он брал его в отряд, который окружал и охранял царя.

1-а Самуїлова Розділ 14	1-я книга Царств Глава 14
1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.	1 В тот день сын Саула Ионафан сказал слуге, своему оруженосцу: «Давай перейдём на другую сторону долины к лагерю филистимлян». А своему отцу Ионафан не сказал об этом.
2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.	2 Саул же сидел на окраине Гивы под гранатовым деревом на гумне, и с ним было около шестисот человек.
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.	3 Ахия служил священником Господа в Силоме и поэтому носил ефод. Ахия был сыном Ахитува, брата Ихавода. Ихавод был сыном Финееса, а Финеес был сыном Илия, бывшего раньше священником Господа в Силоме. Народ же не знал, что Ионафан ушёл.
4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.	4 С каждой стороны от перехода, через который Ионафан собирался пройти в лагерь филистимлян, стояла большая скала. Одна скала называлась Боцец, а другая — Сене.
5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.	5 Одна была обращена на север к Михмасе, а другая — на юг к Геве.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.	6 Ионафан сказал своему молодому оруженосцу: «Давай перейдём в лагерь этих чужеземцев. Может быть, Господь через нас поразит этих людей! Ничто не может остановить Господа, и не имеет значения, много ли у нас солдат или мало».
7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.	7 Оруженосец ответил ему: «Делай, что считаешь нужным. Я с тобой душой и сердцем».
8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.	8 Ионафан сказал: «Мы перейдём к филистимским стражникам и станем у них на виду.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.	9 Если они велят нам остановиться, пока они сами не подойдут к нам, то мы остановимся и не поднимемся к ним.
10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.	10 Но если они прикажут нам подняться к ним, то мы поднимемся, так как это будет для нас знаком, что Господь позволит нам их победить».
11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.	11 Когда Ионафан и его оруженосец показались филистимлянам, филистимские стражники сказали: «Смотрите, иудеи выходят из ущелий, в которых они прятались!»
12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“	12 Тогда филистимляне из укрепления закричали Ионафану и его оруженосцу: «Поднимайтесь сюда. Мы научим вас уму-разуму!» Ионафан сказал слуге: «Иди за мной.
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.	13 Ионафан начал подниматься на холм, цепляясь руками и ногами, и оруженосец его поднимался за ним. Они напали на филистимлян и в первой атаке убили около двадцати человек филистимлян на поле размером в половину акра. Ионафан шёл впереди и сражался с нападавшими, а оруженосец шёл позади него и добивал раненых.
14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.	14
15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!	15 Тогда филистимские воины, находившиеся на поле, все воины в лагере, и те, кто засел в укреплении, пришли в ужас. Даже самые храбрые из них трепетали от страха. Вся земля дрогнула, и великий ужас охватил филистимских воинов!
16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.	16 Стражники Саула в Гиве Вениаминовой увидели, что филистимские воины разбегаются в разные стороны.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.	17 И сказал Саул своему народу: «Проверьте людей. Я хочу знать, кто из наших воинов вышел из стана». Они проверили, и оказалось, что нет Ионафана и его оруженосца.
18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.	18 Тогда Саул велел Ахии принести ковчег Божий, который был в то время с израильтянами.
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“	19 Саул говорил со священником Ахией, ожидая совета от Бога, а смятение в лагере филистимлян тем временем всё усиливалось. Тогда Саул сказал священнику: «Достаточно! Опусти свою руку и прекрати молитву!»
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!	20 Саул поднял народ и пошёл к месту сражения. Филистимские воины были в великом смятении и обратили мечи свои друг против друга!
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.	21 Тогда иудеи, которые служили филистимлянам и находились в их лагере, присоединились к израильтянам, сражавшимся вместе с Саулом и Ионафаном.
22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.	22 И все израильтяне, которые прятались в горе Ефрема, услышав, что филистимляне бегут, тоже присоединились к сражающимся и стали преследовать филистимлян.
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.	23 В тот день Господь спас израильтян. Битва продолжалась до границ Беф-Авена. Вся армия, в которой насчитывалось около десяти тысяч человек, сражалась на стороне Саула. Сражение шло в каждом городе горной страны Ефрема.
24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба	24 Но Саул сделал большую ошибку в тот день. Израильтяне были измучены, а Саул взял с народа клятву, сказав: «Кто съест что-либо до вечера, пока я не разобью врагов своих, тот будет проклят!» И никто из воинов не ел.
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.	25 Во время сражения зашли люди в лес и увидели на земле соты, которые были полны мёда. Израильтяне подошли к мёду, но никто не дотронулся до него. Они боялись нарушить клятву.
26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.	26
27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!	27 Ионафан же не знал об этой клятве. Он не слышал, когда отец его заставил народ дать эту клятву. Ионафан протянул конец палки, которая была у него в руке, обмакнул в соты и достал немного мёда. Он съел этот мёд и почувствовал себя намного лучше.
28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.	28 Один из солдат сказал Ионафану: «Твой отец заставил людей дать клятву. Он сказал, что тот, кто съест что-либо сегодня, будет проклят. И никто из людей не ел, поэтому они так и ослабли».
29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.	29 Ионафан сказал: «Отец мой принёс беду на землю! Смотрите, насколько мне стало лучше после того, как я поел немного этого мёда!
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“	30 Было бы лучше, если бы люди поели из того, что отобрали сегодня у врагов своих. Мы бы тогда убили намного больше филистимлян!»
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.	31 В тот день народ Израиля разбил филистимлян повсюду: от Михмаса до Аиалона. Народ очень устал и проголодался.
32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!	32 Израильтяне забрали у филистимлян овец, коров и телят и были так голодны, что стали закалывать животных на земле и есть мясо, когда в нём ещё была кровь!
33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.	33 Кто-то сказал Саулу: «Смотри! Люди грешат перед Господом. Они едят мясо с кровью!» Саул сказал: «Вы согрешили! Сейчас же прикатите сюда большой камень!
34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.	34 Скажите народу, что каждый должен привести ко мне своего быка и овцу и заколоть их здесь. Не грешите перед Господом! Не ешьте мясо с кровью». В ту ночь каждый из них приводил своих животных и закалывал их там.
35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.	35 Саул же построил алтарь Господу. Это был первый жертвенник, поставленный им Господу!
36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“	36 И сказал Саул: «Пойдём ночью в погоню за филистимлянами. Мы заберём у них всё, чем они владеют и не оставим в живых ни одного человека!» Народ ответил: «Делай, как считаешь нужным». Но священник сказал: «Давайте обратимся к Богу и спросим Его об этом».
37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.	37 Саул спросил Бога: «Должен ли я преследовать филистимлян? Позволишь ли Ты нам победить их?» Но Бог не дал ответа Саулу в тот день.
38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.	38 Тогда Саул сказал: «Соберите ко мне всех вождей! Пусть найдут того, кто согрешил сегодня.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.	39 Я клянусь перед Господом, Который спас Израиль: если даже сын мой совершил этот грех, он должен умереть». Но никто из всего народа не сказал ни слова.
40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“	40 Тогда Саул сказал израильтянам: «Вы встаньте с одной стороны, а я и сын мой Ионафан встанем с другой стороны». Народ отвечал: «Как пожелаешь, господин!»
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.	41 И взмолился Саул: «Господи, Бог Израиля, почему Ты не отвечаешь слуге Твоему сегодня? Если я или сын мой согрешили, то пусть выпадет урим, а если народ израильский согрешил, то пусть выпадет туммим». И указаны были Саул и Ионафан, а народ был свободен.
42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.	42 Тогда Саул сказал: «Теперь снова подай знак и укажи, кто из нас виноват: я или сын мой Ионафан». И жребий пал на Ионафана.
43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“	43 Тогда Саул сказал Ионафану: «Расскажи мне, что ты сделал». Ионафан ответил Саулу: «Я только попробовал немного мёда с конца моей палки. Разве из-за этого незначительного проступка меня стоит предать смерти?»
44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“	44 Саул сказал: «Я поклялся, что Бог должен наказать меня, если я не исполню своего обещания! Ионафан, ты должен умереть!»
45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.	45 Но народ сказал Саулу: «Ионафан привёл сегодня Израиль к великой победе. Так должен ли он умереть?! Не будет этого! И видит Бог, мы клянёмся, что ни один волос не упадет с головы Ионафана, так как Бог помог ему сегодня в сражении с филистимлянами!» Так народ спас Ионафана, и он не умер.
46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.	46 Саул же не стал преследовать филистимлян, и они разошлись по домам.
47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.	47 Саул утвердил свою власть над Израилем и воевал со всеми врагами, живущими вокруг его земель. Он сразился с Моавом и с аммонитянами, с Едомом, с царём Сувы и с филистимлянами. И куда бы Саул ни пошёл, он всюду побеждал врагов Израиля.
48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.	48 Саул был очень храбр и спас Израиль от всех врагов, грабивших израильский народ, и разбил даже амаликитян!
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.	49 Сыновей Саула звали Ионафан, Иессуи и Мелхисуа. Имя старшей дочери Саула — Мерова, а имя младшей — Мелхола.
50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.	50 Жену Саула звали Ахиноама. Она была дочерью Ахимааса. Военачальника войска Саула звали Авенир. Он был сыном Нира, дяди Саула.
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.	51 Кис, отец Саула, и Нир, отец Авенира, были сыновьями Авиела.
52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.	52 Всю свою жизнь Саул храбро сражался против филистимлян. И каждый раз, когда Саул видел сильного и храброго человека, он брал его в отряд, который окружал и охранял царя.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

1-а Самуїлова

Розділ 14

1-я книга Царств

Глава 14

1-а Самуїлова

Розділ 14

1-я книга Царств

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

1-а Самуїлова

Розділ 14

1-я книга Царств

Глава 14

1-а Самуїлова

Розділ 14

1-я книга Царств

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт