Естер

Розділ 9

1 А дванадцятого місяця, — він місяць ада́р, — тринадцятого дня в ньому, коли нака́з царя та зако́н його мали бути ви́конані, дня, коли вороги́ юдеїв сподівалися запанува́ти над ними, поверну́лося те так, що вони, юдеї, запанува́ли над нена́висниками своїми,

2 зібра́лися юдеї в своїх міста́х по всіх окру́гах царя Ахашвероша, щоб простягну́ти руку на тих, що заду́мували їм лихо, та ніхто́ не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі наро́ди.

3 А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і викона́вці царсько́ї праці підтри́мували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

4 Бо Мордеха́й став великим у царсько́му домі, а вістка про нього покоти́лась по всіх окру́гах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

5 І били юдеї всіх своїх ворогі́в, побива́ючи мече́м, і забиваючи та вигу́блюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

6 А в за́мку Су́зи юдеї позабивали та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка,

7 і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

8 і Пората, і Адалію, і Арідата,

9 і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

10 десятьо́х синів Га́мана, Гаммедатового сина, нена́висника юдеїв, забили, а на грабу́нок не простягли своєї руки.

11 Того дня число забитих у за́мку Су́зи прийшло перед цареве обличчя.

12 І сказав цар до цариці Есте́ри: „У за́мку Су́зи юдеї позабива́ли та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих окру́г? І яке жада́ння твоє? І бу́де тобі вво́лене. І яке ще проха́ння твоє? І бу́де зро́блене“.

13 І відповіла Есте́р: „Якщо це цареві вгодне, нехай бу́де да́не юдеям, що в Су́зах, також узавтра вчинити за зако́ном цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на ши́бениці“.

14 І сказав цар, щоб було зро́блено так, — і був да́ний зако́н у Сузах, а десятоьх Га́манових синів повісили.

15 І зібра́лися юдеї, що в Су́зах, також чотирна́дцятого дня місяця ада́р, і ви́били в Су́зах три сотні чоловіка, а на грабу́нок не простигли своєї руки.

16 А решта юдеїв, що жили по царськи́х окру́гах, зібралися та й стали до бо́ю за своє життя, і відпочи́ли від ворогів своїх. І позабива́ли вони між своїми нена́висниками сімдеся́т і п'ять тисяч, а на грабу́нок не простягли́ своєї руки.

17 Це було трина́дцятого дня місяця адара, а чотирна́дцятого в ньому настав мир, — і зробили його днем гости́ни та радости.

18 А юдеї, що в Су́зах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирна́дцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, — і зробили його днем гости́ни та радости.

19 Тому́ то юдеї неогоро́джених селищ, що сидять по неогоро́джених містах, роблять чотирна́дцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посила́ння дару́нків один о́дному.

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи́ до всіх юдеїв, що по всіх окру́гах царя Ахашвероша, до близьки́х та далеких,

21 щоб вони постанови́ли святкува́ти чотирна́дцятий день місяця ада́ра та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

22 як ті дні, коли юдеї відпочи́ли від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум оберну́вся на радість, жало́ба — на свято, щоб зробити їх днями гости́ни та радости, і посила́ння дару́нків один о́дному та дару́нків убогим.

23 І прийняли́ юдеї це, що зачали́ робити, і про що́ написав їм Мордеха́й,

24 що аґаґ'янин Га́ман, син Гаммедатів, нена́висник усіх юдеїв, замишля́в був на юдеїв, щоб ви́губити їх, і кидав пу́ра, цебто жеребка́, на збенте́ження їх та на згубу їхню.

25 Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя́ він наказав листом: „Нехай обе́рнеться його злий за́дум, якого він заду́мав був на юдеїв, на його го́лову!“ І повісили його та синів його на ши́бениці.

26 Тому́ то й назвали ці дні: Пурі́м, від імени „пур“. Тому то згідно зо всіма́ словами цього листа, і що вони бачили про це й що тра́пилося з ними,

27 юдеї постанови́ли й прийняли́ на себе й на наща́дків своїх, та на всіх, хто поєдна́ється з ними, і не відсту́плять, але́ щоб святкува́ти два ті дні кожного року згідно з напи́саним про них та згідно з їхнім ча́сом.

28 А дні ці мають спомина́тися та святкува́тися в кожному поколінні, у кожному ро́ді, у кожній окру́зі, у кожному місті. А ці дні, Пурі́м, не минуться між юде́ями, а пам'ять про них не скінчи́ться з їхнього насіння.

29 І написала цариця Есте́р, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домага́нням другий раз про те, щоб вико́нувати цього листа́ про Пурім.

30 І порозсила́в він листи́ до всіх юдеїв, до ста й двадцяти́ й семи окру́г Ахашверо́шового ца́рства, зо словами миру та правди,

31 щоб вони вико́нували ті дні Пурім у їх озна́чених часа́х, як постанови́в про них юде́янин Мордеха́й та цариця Есте́р, і як вони самі постанови́ли на себе та на наща́дків своїх при́писи пості́в та їхнього голосі́ння.

32 А Есте́рин нака́з стве́рдив ці при́писи про Пурі́м, і було́ це запи́сане в книгу.

Есфирь

Глава 9

1 На тринадцатый день двенадцатого месяца (адара) народ должен был подчиниться царскому приказу. Это был день, когда враги евреев надеялись уничтожить их, но теперь всё изменилось. Теперь евреи были сильнее своих врагов, которые их ненавидели.

2 Евреи собрались вместе в своих городах во всех областях земли царя Артаксеркса, чтобы вместе напасть на тех, кто хотел их уничтожить. И никто не мог им противостоять, потому что эти люди боялись евреев.

3 И все правители областей, сатрапы (вожди), начальники и царские управляющие помогали евреям. Все эти вожди помогали евреям, потому что боялись Мардохея, так как

4 Мардохей стал очень влиятельным человеком в царском дворце. В провинциях каждый знал его имя, а также каким важным человеком он был. А тем временем Мардохей становился всё более и более могущественным.

5 Евреи разбили всех своих врагов. Они убивали и уничтожали их мечами и делали всё, что хотели, с теми, кто их ненавидел.

6 В Сузах, в столичном городе, евреи убили и уничтожили пятьсот человек.

7 Евреи убили также: Паршандафу, Далфона, Асфафу,

8 Порафу, Адалью, Аридафу,

9 Пармашфу, Арисая, Аридая и Ваиезафу.

10 Это были десять сыновей врага евреев Амана, сына Амадафа. Евреи убили их, но не взяли ничего из принадлежавшего им.

11 В тот день царь узнал, сколько людей было убито в столичном городе Сузы.

12 Царь сказал царице Есфири: «Евреи убили в Сузах пятьсот человек, в том числе десятерых сыновей Амана. Что ты хочешь, чтобы было сделано в других провинциях царя? Скажи, и всё будет исполнено. Проси, и я это сделаю».

13 Есфирь ответила: «Если царю угодно, позволь евреям в Сузах сделать то же и завтра. И повесь на столбах тела десяти сыновей Амана».

14 Тогда царь отдал приказ повесить на столбах тела десяти сыновей Амана.

15 Евреи собрались вместе в Сузах на четырнадцатый день месяца адара. Они убили триста человек, но не взяли ничего из того, что принадлежало этим людям.

16 В то время евреи, которые жили в других областях, тоже объединились для защиты и избавились от своих врагов. Евреи убили семьдесят пять тысяч своих недругов. Но они ничего не взяли из имущества, которое принадлежало этим людям.

17 Это произошло на тринадцатый день месяца адара, а на четырнадцатый день евреи отдыхали. Они сделали этот день счастливым праздником.

18 Евреи в Сузах собирались вместе на тринадцатый и четырнадцатый день месяца адара, а на пятнадцатый день они отдыхали, объявив этот день радостным праздником.

19 Поэтому евреи, которые жили в сельской местности и в маленьких селеньях, праздновали Пурим в четырнадцатый день адара и проводили этот праздничный день в веселии и пиршествах, а также посылали друг другу подарки.

20 Мардохей записал всё, что произошло, и разослал письма всем евреям во все провинции земли царя Артаксеркса. Он послал письма в дальние и близкие области,

21 чтобы евреи могли праздновать Пурим каждый год на четырнадцатый и пятнадцатый день месяца адара.

22 Евреи должны были праздновать эти дни, потому что в эти дни они избавились от своих врагов. Они также должны были праздновать этот месяц, так как именно тогда их печаль обратилась в радость, а плач — в день праздника. Мардохей написал письма всем евреям, приказав им отмечать эти дни как счастливый праздник. Они должны были устраивать пиры, дарить друг другу подарки и давать подаяния бедным.

23 Тогда евреи согласились делать то, о чём писал им Мардохей, а также согласились продолжить празднование.

24 Аман, сын Амадафа, был врагом всех евреев. Он задумал погубить евреев и уничтожить их. Аман бросил жребий, в то время также называвшийся «пур», чтобы выбрать день для уничтожения евреев.

25 Таковы были его планы, но Есфирь пошла поговорить с Артаксерксом. Тогда царь разослал новые указы, которые не только разрушили планы Амана, но и принесли ему все те беды, случившиеся с ним и его семьёй! Аман и его сыновья были повешены на столбах.

26 В это время жребий называли «пур». Поэтому этот праздник и назвали «Пурим». Мардохей написал письмо и велел евреям отмечать этот праздник. Поэтому евреи следовали обычаю праздновать эти два дня каждый год, в память о том, что они видели и что произошло с ними. Евреи и все люди, которые присоединились к ним, праздновали эти два дня каждый год в определённое время, как и предписывалось. Каждое поколение в каждой семье помнило эти два дня. Они отмечали этот праздник в каждой области и в каждом городе. Евреи никогда не перестанут праздновать дни Пурима, а их потомки всегда будут помнить этот праздник.

27

28

29 Царица Есфирь, дочь Абихаила, и еврей Мардохей написали письмо о Пуриме. Они написали властью, данной им царём, чтобы подтвердить правоту второго письма.

30 Затем Мардохей послал письма всем евреям в сто двадцать семь областей царства царя Артаксеркса. Мардохей сказал людям, что праздник должен приносить людям мир и доверие друг к другу.

31 Мардохей написал эти письма, чтобы люди начали соблюдать Пурим, и указал им, когда отмечать этот новый праздник. Еврей Мардохей и царица Есфирь разослали евреям указ, чтобы установить эти два дня праздника для себя и для своих потомков. Они будут помнить этот праздник, как помнят другие праздники, когда евреи постятся и плачут о бедах, которые их постигли.

32 Письмо Есфири подтвердило правила для Пурима и было записано в книгу.

Естер

Розділ 9

Есфирь

Глава 9

1 А дванадцятого місяця, — він місяць ада́р, — тринадцятого дня в ньому, коли нака́з царя та зако́н його мали бути ви́конані, дня, коли вороги́ юдеїв сподівалися запанува́ти над ними, поверну́лося те так, що вони, юдеї, запанува́ли над нена́висниками своїми,

1 На тринадцатый день двенадцатого месяца (адара) народ должен был подчиниться царскому приказу. Это был день, когда враги евреев надеялись уничтожить их, но теперь всё изменилось. Теперь евреи были сильнее своих врагов, которые их ненавидели.

2 зібра́лися юдеї в своїх міста́х по всіх окру́гах царя Ахашвероша, щоб простягну́ти руку на тих, що заду́мували їм лихо, та ніхто́ не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі наро́ди.

2 Евреи собрались вместе в своих городах во всех областях земли царя Артаксеркса, чтобы вместе напасть на тех, кто хотел их уничтожить. И никто не мог им противостоять, потому что эти люди боялись евреев.

3 А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і викона́вці царсько́ї праці підтри́мували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

3 И все правители областей, сатрапы (вожди), начальники и царские управляющие помогали евреям. Все эти вожди помогали евреям, потому что боялись Мардохея, так как

4 Бо Мордеха́й став великим у царсько́му домі, а вістка про нього покоти́лась по всіх окру́гах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

4 Мардохей стал очень влиятельным человеком в царском дворце. В провинциях каждый знал его имя, а также каким важным человеком он был. А тем временем Мардохей становился всё более и более могущественным.

5 І били юдеї всіх своїх ворогі́в, побива́ючи мече́м, і забиваючи та вигу́блюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

5 Евреи разбили всех своих врагов. Они убивали и уничтожали их мечами и делали всё, что хотели, с теми, кто их ненавидел.

6 А в за́мку Су́зи юдеї позабивали та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка,

6 В Сузах, в столичном городе, евреи убили и уничтожили пятьсот человек.

7 і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

7 Евреи убили также: Паршандафу, Далфона, Асфафу,

8 і Пората, і Адалію, і Арідата,

8 Порафу, Адалью, Аридафу,

9 і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

9 Пармашфу, Арисая, Аридая и Ваиезафу.

10 десятьо́х синів Га́мана, Гаммедатового сина, нена́висника юдеїв, забили, а на грабу́нок не простягли своєї руки.

10 Это были десять сыновей врага евреев Амана, сына Амадафа. Евреи убили их, но не взяли ничего из принадлежавшего им.

11 Того дня число забитих у за́мку Су́зи прийшло перед цареве обличчя.

11 В тот день царь узнал, сколько людей было убито в столичном городе Сузы.

12 І сказав цар до цариці Есте́ри: „У за́мку Су́зи юдеї позабива́ли та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих окру́г? І яке жада́ння твоє? І бу́де тобі вво́лене. І яке ще проха́ння твоє? І бу́де зро́блене“.

12 Царь сказал царице Есфири: «Евреи убили в Сузах пятьсот человек, в том числе десятерых сыновей Амана. Что ты хочешь, чтобы было сделано в других провинциях царя? Скажи, и всё будет исполнено. Проси, и я это сделаю».

13 І відповіла Есте́р: „Якщо це цареві вгодне, нехай бу́де да́не юдеям, що в Су́зах, також узавтра вчинити за зако́ном цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на ши́бениці“.

13 Есфирь ответила: «Если царю угодно, позволь евреям в Сузах сделать то же и завтра. И повесь на столбах тела десяти сыновей Амана».

14 І сказав цар, щоб було зро́блено так, — і був да́ний зако́н у Сузах, а десятоьх Га́манових синів повісили.

14 Тогда царь отдал приказ повесить на столбах тела десяти сыновей Амана.

15 І зібра́лися юдеї, що в Су́зах, також чотирна́дцятого дня місяця ада́р, і ви́били в Су́зах три сотні чоловіка, а на грабу́нок не простигли своєї руки.

15 Евреи собрались вместе в Сузах на четырнадцатый день месяца адара. Они убили триста человек, но не взяли ничего из того, что принадлежало этим людям.

16 А решта юдеїв, що жили по царськи́х окру́гах, зібралися та й стали до бо́ю за своє життя, і відпочи́ли від ворогів своїх. І позабива́ли вони між своїми нена́висниками сімдеся́т і п'ять тисяч, а на грабу́нок не простягли́ своєї руки.

16 В то время евреи, которые жили в других областях, тоже объединились для защиты и избавились от своих врагов. Евреи убили семьдесят пять тысяч своих недругов. Но они ничего не взяли из имущества, которое принадлежало этим людям.

17 Це було трина́дцятого дня місяця адара, а чотирна́дцятого в ньому настав мир, — і зробили його днем гости́ни та радости.

17 Это произошло на тринадцатый день месяца адара, а на четырнадцатый день евреи отдыхали. Они сделали этот день счастливым праздником.

18 А юдеї, що в Су́зах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирна́дцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, — і зробили його днем гости́ни та радости.

18 Евреи в Сузах собирались вместе на тринадцатый и четырнадцатый день месяца адара, а на пятнадцатый день они отдыхали, объявив этот день радостным праздником.

19 Тому́ то юдеї неогоро́джених селищ, що сидять по неогоро́джених містах, роблять чотирна́дцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посила́ння дару́нків один о́дному.

19 Поэтому евреи, которые жили в сельской местности и в маленьких селеньях, праздновали Пурим в четырнадцатый день адара и проводили этот праздничный день в веселии и пиршествах, а также посылали друг другу подарки.

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи́ до всіх юдеїв, що по всіх окру́гах царя Ахашвероша, до близьки́х та далеких,

20 Мардохей записал всё, что произошло, и разослал письма всем евреям во все провинции земли царя Артаксеркса. Он послал письма в дальние и близкие области,

21 щоб вони постанови́ли святкува́ти чотирна́дцятий день місяця ада́ра та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

21 чтобы евреи могли праздновать Пурим каждый год на четырнадцатый и пятнадцатый день месяца адара.

22 як ті дні, коли юдеї відпочи́ли від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум оберну́вся на радість, жало́ба — на свято, щоб зробити їх днями гости́ни та радости, і посила́ння дару́нків один о́дному та дару́нків убогим.

22 Евреи должны были праздновать эти дни, потому что в эти дни они избавились от своих врагов. Они также должны были праздновать этот месяц, так как именно тогда их печаль обратилась в радость, а плач — в день праздника. Мардохей написал письма всем евреям, приказав им отмечать эти дни как счастливый праздник. Они должны были устраивать пиры, дарить друг другу подарки и давать подаяния бедным.

23 І прийняли́ юдеї це, що зачали́ робити, і про що́ написав їм Мордеха́й,

23 Тогда евреи согласились делать то, о чём писал им Мардохей, а также согласились продолжить празднование.

24 що аґаґ'янин Га́ман, син Гаммедатів, нена́висник усіх юдеїв, замишля́в був на юдеїв, щоб ви́губити їх, і кидав пу́ра, цебто жеребка́, на збенте́ження їх та на згубу їхню.

24 Аман, сын Амадафа, был врагом всех евреев. Он задумал погубить евреев и уничтожить их. Аман бросил жребий, в то время также называвшийся «пур», чтобы выбрать день для уничтожения евреев.

25 Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя́ він наказав листом: „Нехай обе́рнеться його злий за́дум, якого він заду́мав був на юдеїв, на його го́лову!“ І повісили його та синів його на ши́бениці.

25 Таковы были его планы, но Есфирь пошла поговорить с Артаксерксом. Тогда царь разослал новые указы, которые не только разрушили планы Амана, но и принесли ему все те беды, случившиеся с ним и его семьёй! Аман и его сыновья были повешены на столбах.

26 Тому́ то й назвали ці дні: Пурі́м, від імени „пур“. Тому то згідно зо всіма́ словами цього листа, і що вони бачили про це й що тра́пилося з ними,

26 В это время жребий называли «пур». Поэтому этот праздник и назвали «Пурим». Мардохей написал письмо и велел евреям отмечать этот праздник. Поэтому евреи следовали обычаю праздновать эти два дня каждый год, в память о том, что они видели и что произошло с ними. Евреи и все люди, которые присоединились к ним, праздновали эти два дня каждый год в определённое время, как и предписывалось. Каждое поколение в каждой семье помнило эти два дня. Они отмечали этот праздник в каждой области и в каждом городе. Евреи никогда не перестанут праздновать дни Пурима, а их потомки всегда будут помнить этот праздник.

27 юдеї постанови́ли й прийняли́ на себе й на наща́дків своїх, та на всіх, хто поєдна́ється з ними, і не відсту́плять, але́ щоб святкува́ти два ті дні кожного року згідно з напи́саним про них та згідно з їхнім ча́сом.

27

28 А дні ці мають спомина́тися та святкува́тися в кожному поколінні, у кожному ро́ді, у кожній окру́зі, у кожному місті. А ці дні, Пурі́м, не минуться між юде́ями, а пам'ять про них не скінчи́ться з їхнього насіння.

28

29 І написала цариця Есте́р, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домага́нням другий раз про те, щоб вико́нувати цього листа́ про Пурім.

29 Царица Есфирь, дочь Абихаила, и еврей Мардохей написали письмо о Пуриме. Они написали властью, данной им царём, чтобы подтвердить правоту второго письма.

30 І порозсила́в він листи́ до всіх юдеїв, до ста й двадцяти́ й семи окру́г Ахашверо́шового ца́рства, зо словами миру та правди,

30 Затем Мардохей послал письма всем евреям в сто двадцать семь областей царства царя Артаксеркса. Мардохей сказал людям, что праздник должен приносить людям мир и доверие друг к другу.

31 щоб вони вико́нували ті дні Пурім у їх озна́чених часа́х, як постанови́в про них юде́янин Мордеха́й та цариця Есте́р, і як вони самі постанови́ли на себе та на наща́дків своїх при́писи пості́в та їхнього голосі́ння.

31 Мардохей написал эти письма, чтобы люди начали соблюдать Пурим, и указал им, когда отмечать этот новый праздник. Еврей Мардохей и царица Есфирь разослали евреям указ, чтобы установить эти два дня праздника для себя и для своих потомков. Они будут помнить этот праздник, как помнят другие праздники, когда евреи постятся и плачут о бедах, которые их постигли.

32 А Есте́рин нака́з стве́рдив ці при́писи про Пурі́м, і було́ це запи́сане в книгу.

32 Письмо Есфири подтвердило правила для Пурима и было записано в книгу.

1.0x