2-а хронiкиРозділ 7 |
1 |
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній! |
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем. |
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д. |
6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв. |
7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою. |
8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. |
9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день. |
10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. |
11 |
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. |
13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій, |
14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край! |
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця. |
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні. |
17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх, |
18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі! |
19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм, |
20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів! |
21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?... |
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“ |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 7 |
1 |
2 Священники не могли войти в дом Господа, потому что слава Господня наполняла его. |
3 Когда все израильтяне увидели, как сошел огонь, и увидели славу Господню над домом, они пали ниц на мостовую, лицами к земле, и поклонились, и возблагодарили Господа, говоря: |
4 |
5 Царь Соломон принес в жертву двадцать две тысячи голов крупного скота и сто двадцать тысяч мелкого. Так царь и весь народ освятили дом Божий. |
6 Священники заняли свои места, а с ними и левиты с музыкальными инструментами Господа, которые царь Давид сделал, чтобы славить Господа, и на которых играли, когда он возносил благодарение, говоря: «Милость Его — навеки». Напротив левитов священники трубили в свои трубы, а все израильтяне стояли. |
7 |
8 |
9 На восьмой день они устроили собрание: ведь они семь дней праздновали освящение жертвенника, и еще семь дней — праздник. |
10 На двадцать третий день седьмого месяца он отпустил по домам народ, который радовался и веселился сердцем о благе, что Господь сделал Давиду, Соломону и Своему народу Израилю. |
11 |
12 Господь явился ему ночью и сказал: |
13 |
14 тогда, если Мой народ, который называется Моим именем, смирит себя, станет молиться и искать Моего лица и оставит свои злые пути, то Я услышу с небес, прощу их грех и исцелю их землю. |
15 Теперь Мои глаза будут открыты и Мои уши будут чутки к молитвам, которые станут возносить на этом месте. |
16 Я избрал и освятил этот дом, чтобы Мое имя пребывало здесь навеки. Мои глаза и сердце будут здесь всегда. |
17 |
18 то Я упрочу твой царский престол по завету, который Я заключил с Давидом, твоим отцом, сказав: «Ты не лишишься преемника, который бы правил Израилем». |
19 |
20 то Я искореню Израиль из Моей земли, которую Я дал им, и отвергну этот дом, который Я освятил для Своего имени. Я сделаю его притчей и посмешищем у всех народов. |
21 И хотя этот дом сейчас превознесен, всякий, кто пройдет мимо, поразится и спросит: «За что же Господь обошелся так с этой страной и с этим домом?» |
22 А отвечать будут: «Потому что они оставили Господа, Бога их отцов, Который вывел их из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им — вот за что Он навел на них все эти беды». |
2-а хронiкиРозділ 7 |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 7 |
1 |
1 |
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній! |
2 Священники не могли войти в дом Господа, потому что слава Господня наполняла его. |
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
3 Когда все израильтяне увидели, как сошел огонь, и увидели славу Господню над домом, они пали ниц на мостовую, лицами к земле, и поклонились, и возблагодарили Господа, говоря: |
4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем. |
4 |
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д. |
5 Царь Соломон принес в жертву двадцать две тысячи голов крупного скота и сто двадцать тысяч мелкого. Так царь и весь народ освятили дом Божий. |
6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв. |
6 Священники заняли свои места, а с ними и левиты с музыкальными инструментами Господа, которые царь Давид сделал, чтобы славить Господа, и на которых играли, когда он возносил благодарение, говоря: «Милость Его — навеки». Напротив левитов священники трубили в свои трубы, а все израильтяне стояли. |
7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою. |
7 |
8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. |
8 |
9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день. |
9 На восьмой день они устроили собрание: ведь они семь дней праздновали освящение жертвенника, и еще семь дней — праздник. |
10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. |
10 На двадцать третий день седьмого месяца он отпустил по домам народ, который радовался и веселился сердцем о благе, что Господь сделал Давиду, Соломону и Своему народу Израилю. |
11 |
11 |
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. |
12 Господь явился ему ночью и сказал: |
13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій, |
13 |
14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край! |
14 тогда, если Мой народ, который называется Моим именем, смирит себя, станет молиться и искать Моего лица и оставит свои злые пути, то Я услышу с небес, прощу их грех и исцелю их землю. |
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця. |
15 Теперь Мои глаза будут открыты и Мои уши будут чутки к молитвам, которые станут возносить на этом месте. |
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні. |
16 Я избрал и освятил этот дом, чтобы Мое имя пребывало здесь навеки. Мои глаза и сердце будут здесь всегда. |
17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх, |
17 |
18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі! |
18 то Я упрочу твой царский престол по завету, который Я заключил с Давидом, твоим отцом, сказав: «Ты не лишишься преемника, который бы правил Израилем». |
19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм, |
19 |
20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів! |
20 то Я искореню Израиль из Моей земли, которую Я дал им, и отвергну этот дом, который Я освятил для Своего имени. Я сделаю его притчей и посмешищем у всех народов. |
21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?... |
21 И хотя этот дом сейчас превознесен, всякий, кто пройдет мимо, поразится и спросит: «За что же Господь обошелся так с этой страной и с этим домом?» |
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“ |
22 А отвечать будут: «Потому что они оставили Господа, Бога их отцов, Который вывел их из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им — вот за что Он навел на них все эти беды». |