Библия - Обещанное Восстановление

2-а хронiки

Розділ 25

1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єгоаддан, з Єрусалиму.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем.

3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“.

5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́.

6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла.

7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“.

9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“

10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві.

11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися.

13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич.

14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив.

15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“

16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“.

17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“

18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну.

19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“

20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів.

21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́.

23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів.

24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію.

25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там.

28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті.

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

1 Амасии было двадцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать девять лет. Его мать звали Иегоаддань; она была родом из Иерусалима.

2 Он делал то, что было правильным в глазах Господа, но не от всего сердца.

3 После того как царство утвердилось в его руках, он казнил своих приближенных, которые убили царя, его отца.

4 Но их сыновей он не предал смерти, поступив по написанному в книге Моисеева Закона, где Господь повелел: «Отцов нельзя предавать смерти за детей, и детей за отцов. Пусть каждый умирает за свой собственный грех».

5 Амасия собрал народ Иудеи и поставил их по их кланам под власть тысячников и сотников из родов Иуды и Вениамина. Затем он пересчитал тех, кому было от двадцати лет и больше, и нашел, что у него триста тысяч лучших воинов, годных к воинской службе и способных обращаться с копьем и щитом.

6 Он нанял еще сто тысяч храбрых воинов в Израиле за сто талантов серебра.

7 Но Божий человек пришел к нему и сказал: — Царь, эти воины из Израиля не должны ходить с тобой, потому что Господь не с Израилем — ни с кем из этих ефремитов.

8 Даже если ты пойдешь и будешь храбро сражаться в бою, Бог повергнет тебя перед врагом, потому что у Бога есть сила и помочь, и повергнуть.

9 Амасия спросил Божьего человека: — А как же сто талантов, которые я заплатил за израильских воинов? Божий человек ответил: — Господь может дать тебе гораздо больше.

10 Тогда Амасия распустил войско, которое пришло к нему из земель Ефрема, и отослал его домой. Они разгневались на Иудею и ушли домой, пылая гневом.

11 А Амасия набрался смелости и повел свое войско в Соляную долину, где убил десять тысяч сеирских воинов.

12 Еще десять тысяч людей народ Иудеи захватил живыми. Их отвели на вершину скалы и сбросили оттуда вниз, так что все они разбились насмерть.

13 Тем временем воины, которых Амасия отослал назад, не позволив им воевать вместе с ним, разграбили города Иудеи от Самарии до Бет-Хорона. Они перебили три тысячи человек и взяли огромную добычу.

14 Возвратившись после поражения эдомитян, Амасия привез идолов, богов жителей Сеира. Он поставил их как своих богов, стал им поклоняться и приносить жертвы.

15 Гнев Господа вспыхнул на Амасию, и Он послал к нему пророка, который сказал царю: — Зачем ты вопрошаешь богов этого народа, которые не смогли спасти свой народ от твоей руки?

16 Когда он говорил, царь сказал ему: — Разве мы назначали тебя царским советником? Замолчи сейчас же или будешь убит! Тогда пророк замолчал, но потом сказал: — Я знаю, что Бог решил погубить тебя за то, что ты сделал это и не послушал моего совета.

17 Посовещавшись со своими советниками, Амасия, царь Иудеи, послал царю Израиля Иоашу, сыну Иоахаза, внуку Ииуя, вызов: — Выходи, встретимся лицом к лицу!

18 Но Иоаш, царь Израиля, ответил Амасии, царю Иудеи: — Ливанский чертополох как-то послал сказать ливанскому кедру: «Отдай свою дочь за моего сына». Но прошел дикий ливанский зверь и вытоптал его.

19 Ты говоришь себе, что разбил Эдом, и теперь возгордился и заносишься. Но оставайся дома! Зачем тебе искать беды, чтобы пасть и тебе, и Иудее вместе с тобой?

20 Но Амасия не послушался, потому что так определил Бог, чтобы отдать их в руки Иоаша за то, что они искали богов Эдома.

21 И Иоаш, царь Израиля, и Амасия, царь Иудеи, встретились лицом к лицу в битве под Бет-Шемешем, что в Иудее.

22 Иудея была наголову разбита Израилем, и каждый бежал к себе домой.

23 Иоаш, царь Израиля, взял царя Иудеи Амасию, сына Иоаша, внука Охозии, в плен под Бет-Шемешем. Затем Иоаш привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от ворот Ефрема до Угловых ворот — участок длиной в четыреста локтей.

24 Он забрал все золото и серебро, и все вещи, найденные в Божьем доме, которые находились в ведении Овид-Эдома, вместе с сокровищами царского дворца, взял также заложников и вернулся в Самарию.

25 Амасия, сын царя Иудеи Иоаша, пережил Иоаша, сына Иоахаза, царя Израиля, на пятнадцать лет.

26 Что же до прочих событий правления Амасии, от первых до последних, то разве не записаны они в «Книге царей Иудеи и Израиля»?

27 Со времени, когда Амасия отвернулся от Господа, против него в Иерусалиме составили заговор, и он бежал в город Лахиш, но за ним послали в Лахиш и убили его там.

28 Его привезли назад на конях и похоронили с его предками в городе Иудеи.

2-а хронiки Розділ 25	Вторая книга Паралипоменон Глава 25
1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єгоаддан, з Єрусалиму.	1 Амасии было двадцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать девять лет. Его мать звали Иегоаддань; она была родом из Иерусалима.
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем.	2 Он делал то, что было правильным в глазах Господа, но не от всего сердца.
3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.	3 После того как царство утвердилось в его руках, он казнил своих приближенных, которые убили царя, его отца.
4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“.	4 Но их сыновей он не предал смерти, поступив по написанному в книге Моисеева Закона, где Господь повелел: «Отцов нельзя предавать смерти за детей, и детей за отцов. Пусть каждый умирает за свой собственный грех».
5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́.	5 Амасия собрал народ Иудеи и поставил их по их кланам под власть тысячников и сотников из родов Иуды и Вениамина. Затем он пересчитал тех, кому было от двадцати лет и больше, и нашел, что у него триста тысяч лучших воинов, годных к воинской службе и способных обращаться с копьем и щитом.
6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла.	6 Он нанял еще сто тысяч храбрых воинов в Израиле за сто талантов серебра.
7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.	7 Но Божий человек пришел к нему и сказал: — Царь, эти воины из Израиля не должны ходить с тобой, потому что Господь не с Израилем — ни с кем из этих ефремитов.
8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“.	8 Даже если ты пойдешь и будешь храбро сражаться в бою, Бог повергнет тебя перед врагом, потому что у Бога есть сила и помочь, и повергнуть.
9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“	9 Амасия спросил Божьего человека: — А как же сто талантов, которые я заплатил за израильских воинов? Божий человек ответил: — Господь может дать тебе гораздо больше.
10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві.	10 Тогда Амасия распустил войско, которое пришло к нему из земель Ефрема, и отослал его домой. Они разгневались на Иудею и ушли домой, пылая гневом.
11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,	11 А Амасия набрался смелости и повел свое войско в Соляную долину, где убил десять тысяч сеирских воинов.
12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися.	12 Еще десять тысяч людей народ Иудеи захватил живыми. Их отвели на вершину скалы и сбросили оттуда вниз, так что все они разбились насмерть.
13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич.	13 Тем временем воины, которых Амасия отослал назад, не позволив им воевать вместе с ним, разграбили города Иудеи от Самарии до Бет-Хорона. Они перебили три тысячи человек и взяли огромную добычу.
14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив.	14 Возвратившись после поражения эдомитян, Амасия привез идолов, богов жителей Сеира. Он поставил их как своих богов, стал им поклоняться и приносить жертвы.
15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“	15 Гнев Господа вспыхнул на Амасию, и Он послал к нему пророка, который сказал царю: — Зачем ты вопрошаешь богов этого народа, которые не смогли спасти свой народ от твоей руки?
16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“.	16 Когда он говорил, царь сказал ему: — Разве мы назначали тебя царским советником? Замолчи сейчас же или будешь убит! Тогда пророк замолчал, но потом сказал: — Я знаю, что Бог решил погубить тебя за то, что ты сделал это и не послушал моего совета.
17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“	17 Посовещавшись со своими советниками, Амасия, царь Иудеи, послал царю Израиля Иоашу, сыну Иоахаза, внуку Ииуя, вызов: — Выходи, встретимся лицом к лицу!
18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну.	18 Но Иоаш, царь Израиля, ответил Амасии, царю Иудеи: — Ливанский чертополох как-то послал сказать ливанскому кедру: «Отдай свою дочь за моего сына». Но прошел дикий ливанский зверь и вытоптал его.
19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“	19 Ты говоришь себе, что разбил Эдом, и теперь возгордился и заносишься. Но оставайся дома! Зачем тебе искать беды, чтобы пасть и тебе, и Иудее вместе с тобой?
20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів.	20 Но Амасия не послушался, потому что так определил Бог, чтобы отдать их в руки Иоаша за то, что они искали богов Эдома.
21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.	21 И Иоаш, царь Израиля, и Амасия, царь Иудеи, встретились лицом к лицу в битве под Бет-Шемешем, что в Иудее.
22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́.	22 Иудея была наголову разбита Израилем, и каждый бежал к себе домой.
23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів.	23 Иоаш, царь Израиля, взял царя Иудеи Амасию, сына Иоаша, внука Охозии, в плен под Бет-Шемешем. Затем Иоаш привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от ворот Ефрема до Угловых ворот — участок длиной в четыреста локтей.
24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію.	24 Он забрал все золото и серебро, и все вещи, найденные в Божьем доме, которые находились в ведении Овид-Эдома, вместе с сокровищами царского дворца, взял также заложников и вернулся в Самарию.
25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.	25 Амасия, сын царя Иудеи Иоаша, пережил Иоаша, сына Иоахаза, царя Израиля, на пятнадцать лет.
26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.	26 Что же до прочих событий правления Амасии, от первых до последних, то разве не записаны они в «Книге царей Иудеи и Израиля»?
27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там.	27 Со времени, когда Амасия отвернулся от Господа, против него в Иерусалиме составили заговор, и он бежал в город Лахиш, но за ним послали в Лахиш и убили его там.
28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті.	28 Его привезли назад на конях и похоронили с его предками в городе Иудеи.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а хронiки

Розділ 25

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

2-а хронiки

Розділ 25

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

Старий завіт

Новий завіт

2-а хронiки

Розділ 25

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

2-а хронiки

Розділ 25

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

Старий
завіт

Новий
завіт