1-а царiв

Розділ 20

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

Третья книга Царств

Глава 20

1 Венадад, царь Арама, собрал войско. С ним было тридцать два царя с конями и колесницами. Он выступил, осадил Самарию и повел войну против нее.

2 Он отправил в город к царю Ахаву послов, чтобы сказать:

3 Так говорит Венадад: «Твои серебро и золото — мои, и лучшие из твоих жен и детей — мои».

4 Царь Израиля ответил: — Как ты и говоришь, господин мой царь, я и все, что у меня есть, — твое.

5 Послы пришли вновь и сказали: — Так говорит Венадад: «Я посылал к тебе требовать твоего серебра и золота, твоих жен и детей.

6 Но завтра к этому времени я пошлю слуг обыскать твой дворец и дома твоих приближенных. Они возьмут все, что им понравится, и унесут с собой».

7 Царь Израиля призвал всех старейшин страны и сказал им: — Смотрите, как этот человек ищет зла! Когда он посылал за моими женами и детьми, моим серебром и золотом, я не отказал ему.

8 Все старейшины и весь народ ответили ему: — Не слушай его и не уступай ему.

9 Тогда он ответил послам Венадада: — Скажите господину моему царю: «То, чего ты требовал от твоего слуги в первый раз, я сделаю, а этого сделать не могу». Они ушли и передали этот ответ Венададу.

10 Тогда Венадад послал сказать Ахаву: — Пусть боги сурово накажут меня, если от Самарии останется достаточно праха, чтобы дать каждому из моих людей по пригоршне!

11 Царь Израиля ответил: — Скажите ему: «Воин, надевающий доспехи, не должен хвастать, как тот, кто их снимает после победы».

12 Венадад выслушал это, когда он и цари пили в своих палатках, и приказал своим людям: — Готовьтесь к бою! И они приготовились напасть на город.

13 Тем временем к Ахаву, царю Израиля, пришел пророк и возвестил ему: — Так говорит Господь: «Видишь это огромное войско? Сегодня Я отдам его в твои руки, и ты узнаешь, что Я — Господь».

14 — Но кто же сделает это? — спросил Ахав. Пророк ответил: — Так говорит Господь: «Молодые слуги наместников провинций». — А кто начнет сражение? — спросил он. — Ты, — ответил пророк.

15 Тогда Ахав призвал молодых слуг наместников провинций, двести тридцать два человека. Затем он собрал всех остальных израильтян — семь тысяч человек общим счетом.

16 Они вышли в полдень, когда Венадад и тридцать два союзных с ним царя напились в своих шатрах.

17 Молодые слуги наместников провинций вышли первыми. Венадад выслал лазутчиков, и те доложили ему: — Из Самарии выходят люди.

18 Он сказал: — Пришли ли они с миром или с войной, возьмите их живыми.

19 Молодые слуги наместников провинций и израильское войско, которое шло за ними, вышли из города.

20 Каждый сразил своего противника, арамеи бежали, и Израиль преследовал их, но царь Арама Венадад спасся на коне вместе с другими всадниками.

21 Царь Израиля продвинулся вперед, уничтожил коней и колесницы и нанес арамеям тяжелые потери.

22 К царю Израиля пришел пророк и сказал ему: — Укрепись и посмотри, что тебе нужно сделать, потому что следующей весной царь Арама нападет на тебя вновь.

23 Тем временем приближенные царя Арама советовали ему: — Их Бог — это Бог гор. Вот почему они слишком сильны для нас. Но если мы сразимся с ними на равнине, мы непременно окажемся сильнее их.

24 Сделай вот что: убери всех царей с их мест в войске и замени другими военачальниками.

25 Еще набери такое войско, как то, что ты потерял, — коня вместо коня и колесницу вместо колесницы, чтобы нам сразиться с Израилем на равнине. Тогда мы непременно окажемся сильнее их. Он согласился с ними и так и сделал.

26 Следующей весной Венадад собрал арамеев и пошел к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.

27 Когда израильтяне также были собраны и получили продовольствие и военные запасы, они выступили им навстречу. Израильтяне встали лагерем перед ними, как два маленьких козьих стада, а арамеи заполонили всю округу.

28 Человек Божий пришел к царю Израиля и сказал ему: — Так говорит Господь: «Раз арамеи говорят, что Господь — это Бог гор, а не Бог долин, Я отдам это огромное войско в твои руки, и вы узнаете, что Я — Господь».

29 Семь дней стояли они друг напротив друга, и на седьмой день разгорелась битва. Израильтяне нанесли арамеям потери в сто тысяч пеших воинов за один день.

30 Остальные бежали в город Афек, где на двадцать семь тысяч из них рухнула стена. Венадад тоже бежал в город и спрятался во внутренней комнате.

31 Его приближенные сказали ему: — Послушай, мы слышали, что цари из дома Израиля милостивы. Позволь нам пойти к царю Израиля одетыми в рубище и с веревками на головах. Может быть, он пощадит твою жизнь.

32 И одетые в рубище, с веревками на головах они пришли к царю Израиля и сказали: — Твой слуга Венадад говорит: «Прошу тебя, оставь мне жизнь». Царь ответил: — Разве он еще жив? Он брат мой.

33 Послы увидели в этом добрый знак и поспешно подхватили его слово: — Да, Венадад твой брат! — сказали они. — Идите и приведите его, — сказал царь. Когда Венадад вышел к нему, Ахав усадил его в свою колесницу.

34 — Я верну города, которые мой отец взял у твоего отца, — сказал Венадад. — Ты можешь открыть в Дамаске рынки, как мой отец в Самарии. Ахав ответил: — На таких условиях я отпущу тебя. Он заключил с ним договор и отпустил его.

35 По слову Господа один из пророков сказал другому: — Прошу, побей меня. Но тот отказался.

36 Тогда пророк сказал: — Раз ты не послушался Господа, как только ты уйдешь от меня, тебя убьет лев. И после того как тот человек ушел, лев выскочил ему навстречу и убил его.

37 Пророк нашел другого человека и сказал: — Прошу, побей меня. Тот человек изранил его побоями.

38 Тогда пророк пошел и встал у дороги, ожидая царя. Он закрылся, опустив головную накидку на глаза.

39 Когда царь проезжал мимо, он закричал ему: — Твой слуга был в самой гуще боя, и воин пришел ко мне с пленником и сказал: «Стереги этого человека. Если он пропадет, твоя жизнь будет за его жизнь, или же ты заплатишь талант серебра».

40 Но пока твой слуга был занят то там, то здесь, пленник скрылся. — Таков и будет тебе приговор, — сказал царь Израиля. — Ты сам его произнес.

41 Тогда пророк быстро сорвал с глаз головную накидку, и царь Израиля узнал в нем одного из пророков.

42 Он сказал царю: — Так говорит Господь: «Ты отпустил человека, заклятого Мною. Поэтому твоя жизнь будет за его жизнь, а твой народ — за его народ».

43 Мрачным и разгневанным вернулся царь Израиля в самарийский дворец.

1-а царiв

Розділ 20

Третья книга Царств

Глава 20

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

1 Венадад, царь Арама, собрал войско. С ним было тридцать два царя с конями и колесницами. Он выступил, осадил Самарию и повел войну против нее.

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

2 Он отправил в город к царю Ахаву послов, чтобы сказать:

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

3 Так говорит Венадад: «Твои серебро и золото — мои, и лучшие из твоих жен и детей — мои».

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

4 Царь Израиля ответил: — Как ты и говоришь, господин мой царь, я и все, что у меня есть, — твое.

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

5 Послы пришли вновь и сказали: — Так говорит Венадад: «Я посылал к тебе требовать твоего серебра и золота, твоих жен и детей.

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

6 Но завтра к этому времени я пошлю слуг обыскать твой дворец и дома твоих приближенных. Они возьмут все, что им понравится, и унесут с собой».

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

7 Царь Израиля призвал всех старейшин страны и сказал им: — Смотрите, как этот человек ищет зла! Когда он посылал за моими женами и детьми, моим серебром и золотом, я не отказал ему.

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

8 Все старейшины и весь народ ответили ему: — Не слушай его и не уступай ему.

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

9 Тогда он ответил послам Венадада: — Скажите господину моему царю: «То, чего ты требовал от твоего слуги в первый раз, я сделаю, а этого сделать не могу». Они ушли и передали этот ответ Венададу.

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

10 Тогда Венадад послал сказать Ахаву: — Пусть боги сурово накажут меня, если от Самарии останется достаточно праха, чтобы дать каждому из моих людей по пригоршне!

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

11 Царь Израиля ответил: — Скажите ему: «Воин, надевающий доспехи, не должен хвастать, как тот, кто их снимает после победы».

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

12 Венадад выслушал это, когда он и цари пили в своих палатках, и приказал своим людям: — Готовьтесь к бою! И они приготовились напасть на город.

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

13 Тем временем к Ахаву, царю Израиля, пришел пророк и возвестил ему: — Так говорит Господь: «Видишь это огромное войско? Сегодня Я отдам его в твои руки, и ты узнаешь, что Я — Господь».

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

14 — Но кто же сделает это? — спросил Ахав. Пророк ответил: — Так говорит Господь: «Молодые слуги наместников провинций». — А кто начнет сражение? — спросил он. — Ты, — ответил пророк.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

15 Тогда Ахав призвал молодых слуг наместников провинций, двести тридцать два человека. Затем он собрал всех остальных израильтян — семь тысяч человек общим счетом.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

16 Они вышли в полдень, когда Венадад и тридцать два союзных с ним царя напились в своих шатрах.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

17 Молодые слуги наместников провинций вышли первыми. Венадад выслал лазутчиков, и те доложили ему: — Из Самарии выходят люди.

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

18 Он сказал: — Пришли ли они с миром или с войной, возьмите их живыми.

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

19 Молодые слуги наместников провинций и израильское войско, которое шло за ними, вышли из города.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

20 Каждый сразил своего противника, арамеи бежали, и Израиль преследовал их, но царь Арама Венадад спасся на коне вместе с другими всадниками.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

21 Царь Израиля продвинулся вперед, уничтожил коней и колесницы и нанес арамеям тяжелые потери.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

22 К царю Израиля пришел пророк и сказал ему: — Укрепись и посмотри, что тебе нужно сделать, потому что следующей весной царь Арама нападет на тебя вновь.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

23 Тем временем приближенные царя Арама советовали ему: — Их Бог — это Бог гор. Вот почему они слишком сильны для нас. Но если мы сразимся с ними на равнине, мы непременно окажемся сильнее их.

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

24 Сделай вот что: убери всех царей с их мест в войске и замени другими военачальниками.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

25 Еще набери такое войско, как то, что ты потерял, — коня вместо коня и колесницу вместо колесницы, чтобы нам сразиться с Израилем на равнине. Тогда мы непременно окажемся сильнее их. Он согласился с ними и так и сделал.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

26 Следующей весной Венадад собрал арамеев и пошел к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

27 Когда израильтяне также были собраны и получили продовольствие и военные запасы, они выступили им навстречу. Израильтяне встали лагерем перед ними, как два маленьких козьих стада, а арамеи заполонили всю округу.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

28 Человек Божий пришел к царю Израиля и сказал ему: — Так говорит Господь: «Раз арамеи говорят, что Господь — это Бог гор, а не Бог долин, Я отдам это огромное войско в твои руки, и вы узнаете, что Я — Господь».

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

29 Семь дней стояли они друг напротив друга, и на седьмой день разгорелась битва. Израильтяне нанесли арамеям потери в сто тысяч пеших воинов за один день.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

30 Остальные бежали в город Афек, где на двадцать семь тысяч из них рухнула стена. Венадад тоже бежал в город и спрятался во внутренней комнате.

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

31 Его приближенные сказали ему: — Послушай, мы слышали, что цари из дома Израиля милостивы. Позволь нам пойти к царю Израиля одетыми в рубище и с веревками на головах. Может быть, он пощадит твою жизнь.

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

32 И одетые в рубище, с веревками на головах они пришли к царю Израиля и сказали: — Твой слуга Венадад говорит: «Прошу тебя, оставь мне жизнь». Царь ответил: — Разве он еще жив? Он брат мой.

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

33 Послы увидели в этом добрый знак и поспешно подхватили его слово: — Да, Венадад твой брат! — сказали они. — Идите и приведите его, — сказал царь. Когда Венадад вышел к нему, Ахав усадил его в свою колесницу.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

34 — Я верну города, которые мой отец взял у твоего отца, — сказал Венадад. — Ты можешь открыть в Дамаске рынки, как мой отец в Самарии. Ахав ответил: — На таких условиях я отпущу тебя. Он заключил с ним договор и отпустил его.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

35 По слову Господа один из пророков сказал другому: — Прошу, побей меня. Но тот отказался.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

36 Тогда пророк сказал: — Раз ты не послушался Господа, как только ты уйдешь от меня, тебя убьет лев. И после того как тот человек ушел, лев выскочил ему навстречу и убил его.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

37 Пророк нашел другого человека и сказал: — Прошу, побей меня. Тот человек изранил его побоями.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

38 Тогда пророк пошел и встал у дороги, ожидая царя. Он закрылся, опустив головную накидку на глаза.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

39 Когда царь проезжал мимо, он закричал ему: — Твой слуга был в самой гуще боя, и воин пришел ко мне с пленником и сказал: «Стереги этого человека. Если он пропадет, твоя жизнь будет за его жизнь, или же ты заплатишь талант серебра».

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

40 Но пока твой слуга был занят то там, то здесь, пленник скрылся. — Таков и будет тебе приговор, — сказал царь Израиля. — Ты сам его произнес.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

41 Тогда пророк быстро сорвал с глаз головную накидку, и царь Израиля узнал в нем одного из пророков.

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

42 Он сказал царю: — Так говорит Господь: «Ты отпустил человека, заклятого Мною. Поэтому твоя жизнь будет за его жизнь, а твой народ — за его народ».

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

43 Мрачным и разгневанным вернулся царь Израиля в самарийский дворец.

1.0x