Библия - Обещанное Восстановление

1-а царiв

Розділ 17

1 І сказав тішб'я́нин Ілля́, з ґілеадських ме́шканців, до Ахава: „Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою́, — цими рока́ми не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!“

2 І було до нього слово Господнє, говорячи:

3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну.

4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“.

5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну.

6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив.

7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́.

8 І було Господнє слово до нього, говорячи:

9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“.

10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“.

11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“

12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“...

13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім.

14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“.

15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —

16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́.

17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому.

18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“

19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.

20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“

21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“

22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́...

23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“

24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“

Третья книга Царств

Глава 17

1 Илия из Тишбы, что в Галааде, сказал Ахаву: — Верно, как и то, что жив Господь, Бог Израиля, Которому я служу, — в эти годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову.

2 К Илии было слово Господа:

3 — Уходи отсюда, поверни на восток и спрячься у реки Керита, что к востоку от Иордана.

4 Из реки ты будешь пить, а кормить тебя Я повелел воронам.

5 И он сделал, как сказал ему Господь. Он пошел к реке Кериту, что к востоку от Иордана, и остался там.

6 Вороны приносили ему хлеб и мясо утром и вечером, а пил он из реки.

7 Через некоторое время река пересохла, потому что в стране не было дождя.

8 Тогда к нему было слово Господа:

9 — Теперь ступай в Сарепту, что близ Сидона, и живи там. Я повелел одной вдове кормить тебя.

10 И он пошел в Сарепту. Когда он подошел к воротам города, там была вдова, которая собирала дрова. Он позвал ее и сказал: — Принеси мне в сосуде немного воды попить.

11 Когда она пошла, он окликнул ее и сказал: — Принеси мне и кусок хлеба.

12 — Верно, как и то, что жив Господь, твой Бог, — ответила она, — у меня нет хлеба — лишь пригоршня муки в кадке да немного масла в кувшине. Вот возьму пару поленьев и пойду, приготовлю из этой муки еду для себя и для сына. Съедим это, а потом и умрем.

13 Илия сказал ей: — Не бойся. Иди домой и сделай так, как сказала. Но сперва сделай для меня из того, что у тебя есть, маленькую лепешку и принеси мне, а потом приготовь что-нибудь для себя и своего сына.

14 Ведь так говорит Господь, Бог Израиля: «Мука в кадке не переведется и масло в кувшине не кончится до того дня, когда Господь пошлет на землю дождь».

15 Она пошла и сделала так, как сказал ей Илия. И каждый день у нее, у Илии и у ее семьи была пища.

16 Мука в кадке не переводилась и масло в кувшине не кончалось — по слову Господа, сказанному Илией.

17 Через некоторое время сын той женщины, хозяйки дома, заболел. Ему становилось все хуже и хуже, и наконец он перестал дышать.

18 Тогда она сказала Илии: — Что у тебя против меня, человек Божий? Ты пришел, чтобы напомнить мне о моем грехе и убить моего сына?

19 — Дай мне своего сына, — ответил ей Илия. Он взял его у нее из рук, отнес в верхнюю комнату, где он жил, и положил его на постель.

20 Затем он воззвал к Господу: — Господи, Боже мой, неужели Ты наведешь беду и на вдову, у которой я живу, умертвив ее сына?

21 Он простерся над мальчиком три раза и воззвал к Господу: — Господи, Боже мой, пусть жизнь этого мальчика вернется к нему!

22 Господь услышал мольбу Илии, и жизнь мальчика вернулась к нему, и он ожил.

23 Илия взял мальчика и отнес его вниз из своей комнаты в дом. Он отдал его матери и сказал: — Смотри, твой сын жив!

24 Женщина сказала Илии: — Теперь я знаю, что ты — человек Божий и что слово Господа, сказанное тобой, истинно.

1-а царiв Розділ 17	Третья книга Царств Глава 17
1 І сказав тішб'я́нин Ілля́, з ґілеадських ме́шканців, до Ахава: „Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою́, — цими рока́ми не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!“	1 Илия из Тишбы, что в Галааде, сказал Ахаву: — Верно, как и то, что жив Господь, Бог Израиля, Которому я служу, — в эти годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову.
2 І було до нього слово Господнє, говорячи:	2 К Илии было слово Господа:
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну.	3 — Уходи отсюда, поверни на восток и спрячься у реки Керита, что к востоку от Иордана.
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“.	4 Из реки ты будешь пить, а кормить тебя Я повелел воронам.
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну.	5 И он сделал, как сказал ему Господь. Он пошел к реке Кериту, что к востоку от Иордана, и остался там.
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив.	6 Вороны приносили ему хлеб и мясо утром и вечером, а пил он из реки.
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́.	7 Через некоторое время река пересохла, потому что в стране не было дождя.
8 І було Господнє слово до нього, говорячи:	8 Тогда к нему было слово Господа:
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“.	9 — Теперь ступай в Сарепту, что близ Сидона, и живи там. Я повелел одной вдове кормить тебя.
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“.	10 И он пошел в Сарепту. Когда он подошел к воротам города, там была вдова, которая собирала дрова. Он позвал ее и сказал: — Принеси мне в сосуде немного воды попить.
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“	11 Когда она пошла, он окликнул ее и сказал: — Принеси мне и кусок хлеба.
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“...	12 — Верно, как и то, что жив Господь, твой Бог, — ответила она, — у меня нет хлеба — лишь пригоршня муки в кадке да немного масла в кувшине. Вот возьму пару поленьев и пойду, приготовлю из этой муки еду для себя и для сына. Съедим это, а потом и умрем.
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім.	13 Илия сказал ей: — Не бойся. Иди домой и сделай так, как сказала. Но сперва сделай для меня из того, что у тебя есть, маленькую лепешку и принеси мне, а потом приготовь что-нибудь для себя и своего сына.
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“.	14 Ведь так говорит Господь, Бог Израиля: «Мука в кадке не переведется и масло в кувшине не кончится до того дня, когда Господь пошлет на землю дождь».
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —	15 Она пошла и сделала так, как сказал ей Илия. И каждый день у нее, у Илии и у ее семьи была пища.
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́.	16 Мука в кадке не переводилась и масло в кувшине не кончалось — по слову Господа, сказанному Илией.
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому.	17 Через некоторое время сын той женщины, хозяйки дома, заболел. Ему становилось все хуже и хуже, и наконец он перестал дышать.
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“	18 Тогда она сказала Илии: — Что у тебя против меня, человек Божий? Ты пришел, чтобы напомнить мне о моем грехе и убить моего сына?
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.	19 — Дай мне своего сына, — ответил ей Илия. Он взял его у нее из рук, отнес в верхнюю комнату, где он жил, и положил его на постель.
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“	20 Затем он воззвал к Господу: — Господи, Боже мой, неужели Ты наведешь беду и на вдову, у которой я живу, умертвив ее сына?
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“	21 Он простерся над мальчиком три раза и воззвал к Господу: — Господи, Боже мой, пусть жизнь этого мальчика вернется к нему!
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́...	22 Господь услышал мольбу Илии, и жизнь мальчика вернулась к нему, и он ожил.
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“	23 Илия взял мальчика и отнес его вниз из своей комнаты в дом. Он отдал его матери и сказал: — Смотри, твой сын жив!
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“	24 Женщина сказала Илии: — Теперь я знаю, что ты — человек Божий и что слово Господа, сказанное тобой, истинно.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

1-а царiв

Розділ 17

Третья книга Царств

Глава 17

1-а царiв

Розділ 17

Третья книга Царств

Глава 17

Старий завіт

Новий завіт

1-а царiв

Розділ 17

Третья книга Царств

Глава 17

1-а царiв

Розділ 17

Третья книга Царств

Глава 17

Старий
завіт

Новий
завіт