CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Хр. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а хронiки

Розділ 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

Первая книга Паралипоменон

Глава 17

1 После того как Давид поселился в своем дворце, он сказал пророку Нафану: — Смотри, я живу во дворце из кедра, а ковчег Господнего завета стоит под шатром.

2 Нафан ответил Давиду: — Делай все, что у тебя на сердце, потому что Бог с тобой.

3 В ту ночь к Нафану было Божье слово:

4 — Пойди и скажи Моему слуге Давиду: «Так говорит Господь: Не ты построишь Мне дом для обитания.

5 Я не жил в доме с того дня, как вывел Израиль из Египта и до сегодняшнего дня, но переходил из шатра в шатер и из скинии в скинию.

6 Где бы Я ни ходил со всеми израильтянами, разве Я говорил кому-нибудь из их судей, которым Я повелел пасти Мой народ: „Почему вы не построили Мне дом из кедра?“»

7 Итак, скажи Моему слуге Давиду: «Так говорит Господь Сил: Я взял тебя, когда ты смотрел и ухаживал на пастбище за овцами, чтобы ты стал правителем Моего народа Израиля.

8 Я был с тобой, куда бы ты ни ходил, и сокрушил перед тобой всех твоих врагов. Я уподоблю твое имя именам великих людей земли.

9 Я устрою место для Своего народа, Израиля, и укореню его, чтобы ему иметь свой дом и никто его больше не тревожил. Нечестивые больше не будут притеснять его, как прежде,

10 с того времени, как Я поставил судей над Своим народом, Израилем. Я смирю всех твоих врагов. Я объявляю тебе, что Господь устроит твой дом.

11 Когда тебе придет время отойти к своим предкам, Я возведу на престол твоего потомка, одного из твоих сыновей, — и упрочу его царство.

12 Он построит Мне дом, и Я упрочу его престол навеки.

13 Я буду ему Отцом, и он будет Мне сыном. Я не отниму от него Своей милости, как отнял ее от твоего предшественника.

14 Я поставлю его над Своим домом и Своим царством навечно, и его престол будет упрочен навеки».

15 Нафан пересказал Давиду все слова этого откровения.

16 Тогда царь Давид вошел, сел перед Господом и сказал: — Кто я, Господи Боже, и что такое моя семья, что Ты так возвеличил меня?

17 И словно этого не было достаточно в Твоих глазах, Боже, Ты еще рассказал о будущем дома Твоего слуги. Ты смотришь на меня, как если бы я был из числа великих, Господи Боже.

18 Что еще может сказать Тебе Давид за прославление Своего слуги? Ведь Ты знаешь Твоего слугу,

19 Господи! Ради Твоего слуги и по воле Своей Ты совершил это великое дело и дал все эти великие обещания.

20 Господи, нет подобного Тебе и нет Бога, кроме Тебя, как слышали мы своими ушами.

21 И кто подобен народу Твоему, Израилю, единственному народу на земле, к которому приходил Бог, чтобы выкупить его и сделать Своим народом? Чтобы все узнали имя Твое, Ты совершил великие и ужасные дела, выкупив Свой народ из Египта и изгнав перед ним другие народы.

22 Ты сделал Израиль Своим собственным народом навеки, и Ты, Господи, стал его Богом.

23 И теперь, Господи, пусть обещание, которое Ты дал о Своем слуге и его доме, утвердится навеки, и сделай, как Ты обещал.

24 Пусть утвердится и возвеличится Твое имя вовеки, чтобы люди говорили: «Господь Сил, Бог Израиля, — израильский Бог!» И дом Твоего слуги Давида утвердится пред Тобой.

25 Так как Ты, мой Бог, открыл Своему слуге, что устроишь его дом, то слуга Твой нашел в себе смелость молиться перед Тобой.

26 Господи, Ты — Бог! Ты обещал Своему слуге это благо.

27 Пусть же станет Тебе угодно благословлять дом Твоего слуги, чтобы он был перед Тобой вечно. Ведь Ты, Господи, благословил его, и он будет благословен навеки.

1-а хронiки

Розділ 17

Первая книга Паралипоменон

Глава 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

1 После того как Давид поселился в своем дворце, он сказал пророку Нафану: — Смотри, я живу во дворце из кедра, а ковчег Господнего завета стоит под шатром.

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

2 Нафан ответил Давиду: — Делай все, что у тебя на сердце, потому что Бог с тобой.

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

3 В ту ночь к Нафану было Божье слово:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

4 — Пойди и скажи Моему слуге Давиду: «Так говорит Господь: Не ты построишь Мне дом для обитания.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

5 Я не жил в доме с того дня, как вывел Израиль из Египта и до сегодняшнего дня, но переходил из шатра в шатер и из скинии в скинию.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

6 Где бы Я ни ходил со всеми израильтянами, разве Я говорил кому-нибудь из их судей, которым Я повелел пасти Мой народ: „Почему вы не построили Мне дом из кедра?“»

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

7 Итак, скажи Моему слуге Давиду: «Так говорит Господь Сил: Я взял тебя, когда ты смотрел и ухаживал на пастбище за овцами, чтобы ты стал правителем Моего народа Израиля.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

8 Я был с тобой, куда бы ты ни ходил, и сокрушил перед тобой всех твоих врагов. Я уподоблю твое имя именам великих людей земли.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

9 Я устрою место для Своего народа, Израиля, и укореню его, чтобы ему иметь свой дом и никто его больше не тревожил. Нечестивые больше не будут притеснять его, как прежде,

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

10 с того времени, как Я поставил судей над Своим народом, Израилем. Я смирю всех твоих врагов. Я объявляю тебе, что Господь устроит твой дом.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

11 Когда тебе придет время отойти к своим предкам, Я возведу на престол твоего потомка, одного из твоих сыновей, — и упрочу его царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

12 Он построит Мне дом, и Я упрочу его престол навеки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

13 Я буду ему Отцом, и он будет Мне сыном. Я не отниму от него Своей милости, как отнял ее от твоего предшественника.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

14 Я поставлю его над Своим домом и Своим царством навечно, и его престол будет упрочен навеки».

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

15 Нафан пересказал Давиду все слова этого откровения.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

16 Тогда царь Давид вошел, сел перед Господом и сказал: — Кто я, Господи Боже, и что такое моя семья, что Ты так возвеличил меня?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

17 И словно этого не было достаточно в Твоих глазах, Боже, Ты еще рассказал о будущем дома Твоего слуги. Ты смотришь на меня, как если бы я был из числа великих, Господи Боже.

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

18 Что еще может сказать Тебе Давид за прославление Своего слуги? Ведь Ты знаешь Твоего слугу,

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

19 Господи! Ради Твоего слуги и по воле Своей Ты совершил это великое дело и дал все эти великие обещания.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

20 Господи, нет подобного Тебе и нет Бога, кроме Тебя, как слышали мы своими ушами.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

21 И кто подобен народу Твоему, Израилю, единственному народу на земле, к которому приходил Бог, чтобы выкупить его и сделать Своим народом? Чтобы все узнали имя Твое, Ты совершил великие и ужасные дела, выкупив Свой народ из Египта и изгнав перед ним другие народы.

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

22 Ты сделал Израиль Своим собственным народом навеки, и Ты, Господи, стал его Богом.

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

23 И теперь, Господи, пусть обещание, которое Ты дал о Своем слуге и его доме, утвердится навеки, и сделай, как Ты обещал.

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

24 Пусть утвердится и возвеличится Твое имя вовеки, чтобы люди говорили: «Господь Сил, Бог Израиля, — израильский Бог!» И дом Твоего слуги Давида утвердится пред Тобой.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

25 Так как Ты, мой Бог, открыл Своему слуге, что устроишь его дом, то слуга Твой нашел в себе смелость молиться перед Тобой.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

26 Господи, Ты — Бог! Ты обещал Своему слуге это благо.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

27 Пусть же станет Тебе угодно благословлять дом Твоего слуги, чтобы он был перед Тобой вечно. Ведь Ты, Господи, благословил его, и он будет благословен навеки.

1.0x