1-а хронiки

Розділ 12

1 А це ті, що поприхо́дили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед ли́царів, що допомагали в війні,

2 що були озбро́єні лу́ком, що кидали правицею та лівицею камі́ння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина:

3 голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу,

4 і ґів'онянин Їшмая, ли́цар серед тридцятьох та старши́й над тридцятьма́, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад,

5 Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія,

6 Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни,

7 і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору.

8 А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки́, мужі відважні, на війні, озбро́єні великим щито́м та списо́м. А їхні обличчя — то обличчя ле́в'ячі, а щодо швидкости — вони були, як са́рни на гора́х.

9 Голова — Езер, другий — Овадія, третій — Еліав,

10 четвертий — Мішманна, п'ятий — Їрмея,

11 шо́стий — Аттай, сьо́мий — Еліїл,

12 во́сьмий — Йоханан, дев'ятий — Елзавад,

13 десятий — Єремія, одина́дцятий — Махбанай.

14 Оці були з Ґадових синів, голови військо́вих відділів, мали́й — один на сотню, а великий — на тисячу.

15 Це ті, що перейшли Йорда́н першого місяця, коли він був перепо́внений понад усі береги свої, і порозганя́ли всіх ме́шканців долин на схід та на за́хід.

16 І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида.

17 А Давид вийшов перед них, і, відповіда́ючи, сказав їм: „Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!“

18 І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: „Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссе́їв! Мир тобі, і мир то́му, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог!“ І прийняв їх Давид, і поставив на чолі́ війська.

19 І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филисти́млянами проти Саула на війну, — а він не поміг їм, бо филистимські князі́, порадившись, відіслали його, говорячи: „За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!“

20 Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, — го́лови Манасіїних тисячок.

21 І вони допомагали Давидові проти юрби́, бо вони всі — хоробрі вояки́, і поставали провідника́ми військо́вих ві́дділів.

22 Бо день-у-день прихо́дили вони до Давида помагати йому, аж став та́бір великий, як та́бір Божий.

23 А оце число головни́х озбро́єних військо́вих відділів, — вони прийшли до Давида в Хевро́н, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом:

24 Юдиних синів, що носили великого щита́ та списа́, — шість тисяч і вісім сотень озбро́єного ві́йська.

25 З Симеонових синів хоробрих воякі́в військово́го відділу — сім тисяч і сто.

26 З Левієвих синів — чотири тисячі й шість сотень.

27 І Єгояда, проводи́р синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень.

28 І юна́к Садо́к, хоробрий воя́к, та дім його батька, — зверхників двадцять і два.

29 А з Веніяминових синів, Саулових братів, — три тисячі, а більша частина їх аж дотепе́р трималися Саулового дому.

30 А з Єфремових синів — двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих воякі́в, мужів славних дому їхніх батьків.

31 А з половини Манасіїного племени — вісімнадцять тисяч, що були́ докладно зазна́чені за і́менем, щоб прийти настанови́ти Давида царем.

32 А з Іссаха́рових синів, що мали розумі́ння ча́су, щоб знати, що́ буде робити Ізра́їль, їх голів було двісті, а всі їхні брати́ робили за їхнім нака́зом.

33 Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойово́му поря́дку зо всякими військо́вими речами, — п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з ці́лим серцем.

34 А з Нефтали́му — тисяча зверхників, а при них зо щито́м та списо́м — тридцять і сім тисяч.

35 А з Данян тих, що ставляться в бойово́му поря́дку — двадцять і вісім тисяч і шість сотень.

36 А з Аси́ра тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойові́м поря́дку, — сорок тисяч.

37 А з того бо́ку Йорда́ну з Руви́мівців, і Ґа́дівців, і з полови́ни Манасі́ї, зо всякими військо́вими знаря́ддями для бою — сто й двадцять тисяч.

38 Усі ці люди — військо́ві, що ставилися в бойово́му поря́дку, ці́лим серцем поприхо́дили до Хевро́ну, щоб настанови́ти Давида царем над усім Ізра́їлем. Та й решта Ізраїля були односе́рді, щоб настанови́ти Давида царем.

39 І були́ вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати́ нагото́вили їм.

40 А також ті, що були близькі́ до них, аж до Іссаха́ра, і Завуло́на, і Нефтали́ма, спрова́джували хліб ослами, і верблю́дами, і му́лами, і худобою великою, їжу мучну́, спресо́вані фіґі, і родзи́нки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну́, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

Первая книга Паралипоменон

Глава 12

1 Вот имена тех, кто пришел к Давиду в город Циклаг, когда он укрывался от Саула, сына Киша. (Они были среди воинов, которые помогали ему в сражениях.

2 У них были луки, и они могли метать камни и стрелять из лука и правой, и левой рукой. Они были родственниками Саула из рода Вениамина.)

3 Их вождь Ахиезер и за ним Иоаш — сыновья Шемаи из Гивы; Иезиел и Пелет — сыновья Азмавета; Бераха и Ииуй из Анатота;

4 Ишмая гаваонитянин — воин из числа тех тридцати и вождь над ними; Иеремия, Иахазиил, Иоханан и Иозавад из Гедеры;

5 Элузай, Иеримот, Веалия, Шемария и харуфитянин Шефатия;

6 корахиты Элкана, Ишшия, Азариил, Иоезер и Иашовеам;

7 Иоела и Зевадия — сыновья Иерохама из Гедора.

8 Перешли к Давиду в его укрепление в пустыне и некоторые из гадитян. Это были отважные и опытные воины, умеющие обращаться со щитом и копьем. Лица их были, как у львов и быстры они были, как газели в горах.

9 Вождем был Эзер, вторым после него — Авдий, третьим — Элиав,

10 Мишманна — четвертым, Иеремия — пятым,

11 Аттай — шестым, Элиэл — седьмым,

12 Иоханан — восьмым, Элзавад — девятым,

13 Иеремия — десятым, и Махбанай — одиннадцатым.

14 Эти гадитяне были военачальниками: наименьший стоял над сотней, а наибольший над тысячей.

15 Это они переправились через реку Иордан в первый месяц, когда она выходит из берегов, и обратили в бегство всех, кто жил в долинах к востоку и к западу.

16 Другие вениамитяне и некоторые из рода Иуды также пришли в укрепление к Давиду.

17 Давид вышел навстречу и сказал им: — Если вы пришли с миром, чтобы помогать мне, я готов объединиться с вами. Но если вы пришли, чтобы предать меня моим врагам, когда мои руки чисты от насилия, то пусть Бог наших отцов увидит и рассудит.

18 Тогда на Амасая, вождя тридцати, сошел Дух и он сказал: — Мы твои, о Давид! Мы с тобою, о сын Иессея! Успеха, успеха тебе, и успеха твоим помощникам, ведь тебе помогает твой Бог. Давид принял их и поставил их во главе своего войска.

19 Когда Давид пошел с филистимлянами воевать против Саула, к нему перешли некоторые из рода Манассии. (Давид и его люди не помогали филистимлянам, потому что их правители, посоветовавшись, отослали его прочь. Они сказали: «Если он перейдет к своему господину Саулу, то это нам будет стоить головы».)

20 Когда Давид возвращался в Циклаг, из рода Манассии к нему перешли: Аднах, Иозавад, Иедиаел, Михаил, Иозавад, Элигу и Циллетай — тысяченачальники манассиян.

21 Они помогали Давиду отражать набеги грабителей, потому что все они были отважными воинами и полководцами в его войске.

22 День за днем люди шли на помощь Давиду, пока войско его не стало так велико, как войско Бога.

23 Вот количество воинов, вооруженных для битвы, которые пришли к Давиду в Хеврон, чтобы по слову Господа передать ему царство Саула:

24 людей рода Иуды, которые носили щит и копье, — 6 800 вооруженных для битвы;

25 из рода Симеона, воинов, готовых к битве, — 7 100;

26 из рода Левия — 4 600,

27 вместе с Иодаем, вождем из дома Аарона, который привел с собой 3 700 человек,

28 и Цадоком, отважным молодым воином, с 22 военачальниками из его клана;

29 из рода Вениамина — родственников Саула — 3 000 человек (большинство из них прежде хранило верность дому Саула);

30 из рода Ефрема, отважных воинов, прославленных в своих кланах, — 20 800;

31 из половины рода Манассии — 18 000 человек, которые были названы поименно, чтобы прийти и сделать Давида царем;

32 из рода Иссахара, людей разумных, которые знали, что и когда надлежало делать Израилю, — 200 вождей со всеми своими родственниками, следующими по их слову.

33 Из рода Завулона опытных воинов, вооруженных всякого вида оружием, которые единодушно пришли на помощь Давиду, — 50 000;

34 из рода Неффалима — 1 000 военачальников и с ними 37 000 человек, носящих щит и копье;

35 из рода Дана, готовых к битве, — 28 600;

36 из рода Асира, опытных воинов, готовых к битве, — 40 000.

37 А из родов Рувима, Гада и половины рода Манассии из-за Иордана — 120 000 человек, вооруженных всякого вида оружием.

38 Все эти воины боевым строем пришли в Хеврон исполненные воли сделать Давида царем над всем Израилем. И все остальные израильтяне единодушно решили сделать Давида царем.

39 Они пробыли там у Давида три дня, ели и пили, потому что их семьи снабдили их запасами.

40 А также их соседи, даже такие, как роды Иссахара, Завулона и Неффалима, приходили с ослами, верблюдами, мулами и волами, нагруженными едой. Еды — муки, инжира, изюма, вина, масла, мяса крупного и мелкого скота — было в изобилии, потому что в Израиле царила радость.

1-а хронiки

Розділ 12

Первая книга Паралипоменон

Глава 12

1 А це ті, що поприхо́дили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед ли́царів, що допомагали в війні,

1 Вот имена тех, кто пришел к Давиду в город Циклаг, когда он укрывался от Саула, сына Киша. (Они были среди воинов, которые помогали ему в сражениях.

2 що були озбро́єні лу́ком, що кидали правицею та лівицею камі́ння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина:

2 У них были луки, и они могли метать камни и стрелять из лука и правой, и левой рукой. Они были родственниками Саула из рода Вениамина.)

3 голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу,

3 Их вождь Ахиезер и за ним Иоаш — сыновья Шемаи из Гивы; Иезиел и Пелет — сыновья Азмавета; Бераха и Ииуй из Анатота;

4 і ґів'онянин Їшмая, ли́цар серед тридцятьох та старши́й над тридцятьма́, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад,

4 Ишмая гаваонитянин — воин из числа тех тридцати и вождь над ними; Иеремия, Иахазиил, Иоханан и Иозавад из Гедеры;

5 Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія,

5 Элузай, Иеримот, Веалия, Шемария и харуфитянин Шефатия;

6 Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни,

6 корахиты Элкана, Ишшия, Азариил, Иоезер и Иашовеам;

7 і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору.

7 Иоела и Зевадия — сыновья Иерохама из Гедора.

8 А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки́, мужі відважні, на війні, озбро́єні великим щито́м та списо́м. А їхні обличчя — то обличчя ле́в'ячі, а щодо швидкости — вони були, як са́рни на гора́х.

8 Перешли к Давиду в его укрепление в пустыне и некоторые из гадитян. Это были отважные и опытные воины, умеющие обращаться со щитом и копьем. Лица их были, как у львов и быстры они были, как газели в горах.

9 Голова — Езер, другий — Овадія, третій — Еліав,

9 Вождем был Эзер, вторым после него — Авдий, третьим — Элиав,

10 четвертий — Мішманна, п'ятий — Їрмея,

10 Мишманна — четвертым, Иеремия — пятым,

11 шо́стий — Аттай, сьо́мий — Еліїл,

11 Аттай — шестым, Элиэл — седьмым,

12 во́сьмий — Йоханан, дев'ятий — Елзавад,

12 Иоханан — восьмым, Элзавад — девятым,

13 десятий — Єремія, одина́дцятий — Махбанай.

13 Иеремия — десятым, и Махбанай — одиннадцатым.

14 Оці були з Ґадових синів, голови військо́вих відділів, мали́й — один на сотню, а великий — на тисячу.

14 Эти гадитяне были военачальниками: наименьший стоял над сотней, а наибольший над тысячей.

15 Це ті, що перейшли Йорда́н першого місяця, коли він був перепо́внений понад усі береги свої, і порозганя́ли всіх ме́шканців долин на схід та на за́хід.

15 Это они переправились через реку Иордан в первый месяц, когда она выходит из берегов, и обратили в бегство всех, кто жил в долинах к востоку и к западу.

16 І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида.

16 Другие вениамитяне и некоторые из рода Иуды также пришли в укрепление к Давиду.

17 А Давид вийшов перед них, і, відповіда́ючи, сказав їм: „Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!“

17 Давид вышел навстречу и сказал им: — Если вы пришли с миром, чтобы помогать мне, я готов объединиться с вами. Но если вы пришли, чтобы предать меня моим врагам, когда мои руки чисты от насилия, то пусть Бог наших отцов увидит и рассудит.

18 І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: „Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссе́їв! Мир тобі, і мир то́му, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог!“ І прийняв їх Давид, і поставив на чолі́ війська.

18 Тогда на Амасая, вождя тридцати, сошел Дух и он сказал: — Мы твои, о Давид! Мы с тобою, о сын Иессея! Успеха, успеха тебе, и успеха твоим помощникам, ведь тебе помогает твой Бог. Давид принял их и поставил их во главе своего войска.

19 І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филисти́млянами проти Саула на війну, — а він не поміг їм, бо филистимські князі́, порадившись, відіслали його, говорячи: „За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!“

19 Когда Давид пошел с филистимлянами воевать против Саула, к нему перешли некоторые из рода Манассии. (Давид и его люди не помогали филистимлянам, потому что их правители, посоветовавшись, отослали его прочь. Они сказали: «Если он перейдет к своему господину Саулу, то это нам будет стоить головы».)

20 Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, — го́лови Манасіїних тисячок.

20 Когда Давид возвращался в Циклаг, из рода Манассии к нему перешли: Аднах, Иозавад, Иедиаел, Михаил, Иозавад, Элигу и Циллетай — тысяченачальники манассиян.

21 І вони допомагали Давидові проти юрби́, бо вони всі — хоробрі вояки́, і поставали провідника́ми військо́вих ві́дділів.

21 Они помогали Давиду отражать набеги грабителей, потому что все они были отважными воинами и полководцами в его войске.

22 Бо день-у-день прихо́дили вони до Давида помагати йому, аж став та́бір великий, як та́бір Божий.

22 День за днем люди шли на помощь Давиду, пока войско его не стало так велико, как войско Бога.

23 А оце число головни́х озбро́єних військо́вих відділів, — вони прийшли до Давида в Хевро́н, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом:

23 Вот количество воинов, вооруженных для битвы, которые пришли к Давиду в Хеврон, чтобы по слову Господа передать ему царство Саула:

24 Юдиних синів, що носили великого щита́ та списа́, — шість тисяч і вісім сотень озбро́єного ві́йська.

24 людей рода Иуды, которые носили щит и копье, — 6 800 вооруженных для битвы;

25 З Симеонових синів хоробрих воякі́в військово́го відділу — сім тисяч і сто.

25 из рода Симеона, воинов, готовых к битве, — 7 100;

26 З Левієвих синів — чотири тисячі й шість сотень.

26 из рода Левия — 4 600,

27 І Єгояда, проводи́р синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень.

27 вместе с Иодаем, вождем из дома Аарона, который привел с собой 3 700 человек,

28 І юна́к Садо́к, хоробрий воя́к, та дім його батька, — зверхників двадцять і два.

28 и Цадоком, отважным молодым воином, с 22 военачальниками из его клана;

29 А з Веніяминових синів, Саулових братів, — три тисячі, а більша частина їх аж дотепе́р трималися Саулового дому.

29 из рода Вениамина — родственников Саула — 3 000 человек (большинство из них прежде хранило верность дому Саула);

30 А з Єфремових синів — двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих воякі́в, мужів славних дому їхніх батьків.

30 из рода Ефрема, отважных воинов, прославленных в своих кланах, — 20 800;

31 А з половини Манасіїного племени — вісімнадцять тисяч, що були́ докладно зазна́чені за і́менем, щоб прийти настанови́ти Давида царем.

31 из половины рода Манассии — 18 000 человек, которые были названы поименно, чтобы прийти и сделать Давида царем;

32 А з Іссаха́рових синів, що мали розумі́ння ча́су, щоб знати, що́ буде робити Ізра́їль, їх голів було двісті, а всі їхні брати́ робили за їхнім нака́зом.

32 из рода Иссахара, людей разумных, которые знали, что и когда надлежало делать Израилю, — 200 вождей со всеми своими родственниками, следующими по их слову.

33 Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойово́му поря́дку зо всякими військо́вими речами, — п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з ці́лим серцем.

33 Из рода Завулона опытных воинов, вооруженных всякого вида оружием, которые единодушно пришли на помощь Давиду, — 50 000;

34 А з Нефтали́му — тисяча зверхників, а при них зо щито́м та списо́м — тридцять і сім тисяч.

34 из рода Неффалима — 1 000 военачальников и с ними 37 000 человек, носящих щит и копье;

35 А з Данян тих, що ставляться в бойово́му поря́дку — двадцять і вісім тисяч і шість сотень.

35 из рода Дана, готовых к битве, — 28 600;

36 А з Аси́ра тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойові́м поря́дку, — сорок тисяч.

36 из рода Асира, опытных воинов, готовых к битве, — 40 000.

37 А з того бо́ку Йорда́ну з Руви́мівців, і Ґа́дівців, і з полови́ни Манасі́ї, зо всякими військо́вими знаря́ддями для бою — сто й двадцять тисяч.

37 А из родов Рувима, Гада и половины рода Манассии из-за Иордана — 120 000 человек, вооруженных всякого вида оружием.

38 Усі ці люди — військо́ві, що ставилися в бойово́му поря́дку, ці́лим серцем поприхо́дили до Хевро́ну, щоб настанови́ти Давида царем над усім Ізра́їлем. Та й решта Ізраїля були односе́рді, щоб настанови́ти Давида царем.

38 Все эти воины боевым строем пришли в Хеврон исполненные воли сделать Давида царем над всем Израилем. И все остальные израильтяне единодушно решили сделать Давида царем.

39 І були́ вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати́ нагото́вили їм.

39 Они пробыли там у Давида три дня, ели и пили, потому что их семьи снабдили их запасами.

40 А також ті, що були близькі́ до них, аж до Іссаха́ра, і Завуло́на, і Нефтали́ма, спрова́джували хліб ослами, і верблю́дами, і му́лами, і худобою великою, їжу мучну́, спресо́вані фіґі, і родзи́нки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну́, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

40 А также их соседи, даже такие, как роды Иссахара, Завулона и Неффалима, приходили с ослами, верблюдами, мулами и волами, нагруженными едой. Еды — муки, инжира, изюма, вина, масла, мяса крупного и мелкого скота — было в изобилии, потому что в Израиле царила радость.

1.0x