Библия - Обещанное Восстановление

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

Первая книга Царств

Глава 18

1 После того как Давид поговорил с Саулом, Ионафан глубоко привязался к Давиду и полюбил его, как самого себя.

2 С того дня Саул держал Давида при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.

3 А Ионафан заключил с Давидом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.

4 Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал ее Давиду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.

5 С каким бы заданием ни посылал его Саул, Давид исполнял все так успешно, что Саул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Саула.

6 Когда они возвращались домой после того, как Давид убил филистимлянина, женщины выходили из всех израильских городов, чтобы встретить царя Саула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.

7 Танцуя, они пели: — Саул сразил тысячи, а Давид — десятки тысяч.

8 Саул сильно разгневался; эти слова были неприятны ему. — Они приписали Давиду десятки тысяч, — думал он, — а мне только тысячи. Чего ему еще не хватает, кроме царства?

9 С тех пор Саул стал с подозрением смотреть на Давида и завидовать ему.

10 На следующий день злой дух от Бога овладел Саулом. Он неистовствовал в своем доме, а Давид играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Саула было копье,

11 и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давида к стене». Но Давид дважды уворачивался от него.

12 Саул боялся Давида, потому что Господь был с Давидом, а Саула оставил.

13 Саул удалил его от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давид водил их в походы.

14 Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех, потому что Господь был с ним.

15 Саул видел, что он очень успешен, и боялся его.

16 Но весь Израиль и Иуда любили Давида, потому что он водил их в военные походы.

17 Однажды Саул сказал Давиду: — Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам ее тебе в жены; только храбро служи мне и веди войны Господа. А про себя Саул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»

18 Но Давид ответил Саулу: — Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?

19 Однако когда пришло время отдать Давиду дочь Саула Мерав, ее отдали в жены Адриэлу из Мехолы.

20 Давида же полюбила дочь Саула Михаль, и когда об этом рассказали Саулу, он был доволен.

21 «Я отдам ее ему, — думал он, — чтобы она стала для него западней и чтобы в его гибели были повинны филистимляне». Саул сказал Давиду: — Теперь у тебя есть еще одна возможность стать моим зятем.

22 Затем Саул приказал своим слугам: — Поговорите с Давидом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой, и все его слуги любят тебя; стань же его зятем».

23 Они повторили эти слова Давиду. Но Давид сказал: — Вы думаете, это пустяки — стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.

24 Когда слуги Саула передали ему то, что сказал Давид,

25 Саул ответил: — Скажите Давиду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам». Саул же замышлял погубить Давида руками филистимлян.

26 Когда слуги рассказали об этом Давиду, ему понравилась идея стать зятем царя. Еще до того как истекло назначенное время,

27 Давид со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принес их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул отдал свою дочь Михаль ему в жены.

28 Когда Саул понял, что Господь с Давидом и что его дочь Михаль любит Давида,

29 Саул стал бояться его еще больше и оставался его врагом до конца своих дней.

30 Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давиду доставалось больше успеха, чем всем остальным слугам Саула, и его имя очень прославилось.

1-а Самуїлова Розділ 18	Первая книга Царств Глава 18
1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.	1 После того как Давид поговорил с Саулом, Ионафан глубоко привязался к Давиду и полюбил его, как самого себя.
2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.	2 С того дня Саул держал Давида при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.
3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.	3 А Ионафан заключил с Давидом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.
4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.	4 Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал ее Давиду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.
5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.	5 С каким бы заданием ни посылал его Саул, Давид исполнял все так успешно, что Саул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Саула.
6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.	6 Когда они возвращались домой после того, как Давид убил филистимлянина, женщины выходили из всех израильских городов, чтобы встретить царя Саула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.
7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“	7 Танцуя, они пели: — Саул сразил тысячи, а Давид — десятки тысяч.
8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“	8 Саул сильно разгневался; эти слова были неприятны ему. — Они приписали Давиду десятки тысяч, — думал он, — а мне только тысячи. Чего ему еще не хватает, кроме царства?
9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.	9 С тех пор Саул стал с подозрением смотреть на Давида и завидовать ему.
10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.	10 На следующий день злой дух от Бога овладел Саулом. Он неистовствовал в своем доме, а Давид играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Саула было копье,
11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.	11 и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давида к стене». Но Давид дважды уворачивался от него.
12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.	12 Саул боялся Давида, потому что Господь был с Давидом, а Саула оставил.
13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.	13 Саул удалил его от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давид водил их в походы.
14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.	14 Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех, потому что Господь был с ним.
15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.	15 Саул видел, что он очень успешен, и боялся его.
16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.	16 Но весь Израиль и Иуда любили Давида, потому что он водил их в военные походы.
17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“	17 Однажды Саул сказал Давиду: — Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам ее тебе в жены; только храбро служи мне и веди войны Господа. А про себя Саул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»
18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“	18 Но Давид ответил Саулу: — Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?
19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,	19 Однако когда пришло время отдать Давиду дочь Саула Мерав, ее отдали в жены Адриэлу из Мехолы.
20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.	20 Давида же полюбила дочь Саула Михаль, и когда об этом рассказали Саулу, он был доволен.
21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.	21 «Я отдам ее ему, — думал он, — чтобы она стала для него западней и чтобы в его гибели были повинны филистимляне». Саул сказал Давиду: — Теперь у тебя есть еще одна возможность стать моим зятем.
22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.	22 Затем Саул приказал своим слугам: — Поговорите с Давидом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой, и все его слуги любят тебя; стань же его зятем».
23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“	23 Они повторили эти слова Давиду. Но Давид сказал: — Вы думаете, это пустяки — стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.
24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.	24 Когда слуги Саула передали ему то, что сказал Давид,
25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.	25 Саул ответил: — Скажите Давиду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам». Саул же замышлял погубить Давида руками филистимлян.
26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі	26 Когда слуги рассказали об этом Давиду, ему понравилась идея стать зятем царя. Еще до того как истекло назначенное время,
27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.	27 Давид со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принес их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул отдал свою дочь Михаль ему в жены.
28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.	28 Когда Саул понял, что Господь с Давидом и что его дочь Михаль любит Давида,
29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.	29 Саул стал бояться его еще больше и оставался его врагом до конца своих дней.
30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.	30 Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давиду доставалось больше успеха, чем всем остальным слугам Саула, и его имя очень прославилось.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга Царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга Царств

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга Царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга Царств

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт