Библия - Обещанное Восстановление

2-а Самуїлова

Розділ 22

1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,

2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!

3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!

4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!

5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.

6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!

7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.

8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!

9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!

10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.

11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.

12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.

13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.

14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.

15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.

16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.

17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.

19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.

20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!

21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!

22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,

23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!

24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.

25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.

26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,

27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!

28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.

29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!

30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!

31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!

32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?

33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.

34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,

35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!

37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!

39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.

40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!

42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!

43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!

44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!

45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.

46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.

47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!

48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,

49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!

50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!

51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“

2-я книга Царств

Глава 22

1 И изрек Давид Господу слова песни сей, когда Господь избавил его от руки всех врагов его, и от руки Саула.

2 И сказал: Господь - твердыня моя, крепость моя и избавитель мой.

3 Бог мой - каменная гора, на которой я безопасен, щит мой и рог спасения моего, ограждение мое и убежище мое, Спаситель мой, который защищает меня от обиды.

4 Достопоклоняемого призываю Господа, и спасаюсь от врагов моих.

5 Ибо окружали меня волны смерти, потоки Велиала устрашали меня,

6 Облегли меня тенета ада, и лежали предо мною сети смерти.

7 В сей тесноте моей призвал я Господа, и к Богу моему воззвал. Он из чертога Своего услышал глас мой, и вопль мой дошел до ушей Его.

8 И потряслась и восколебалась земля, восколебались основания небес и потряслись; ибо Он воспылал гневом.

9 Поднялся дым от гнева Его; из уст Его исходил огонь поядающий, горящие угли сыпались от Него.

10 Он наклонил небеса и сошел: мрак под ногами Его.

11 Воссел на херувима и полетел, и явился на крылиях ветра.

12 Мрак сделал покровом Себе, сетью вокруг Себя собрание вод облаков воздушных.

13 От блистания пред Ним разгорались горящие угли.

14 Возгремел с небес Господь, и Всевышний дал глас Свой.

15 Пустил стрелы и рассеял их молниею, и смутил их.

16 И явились источники моря, обнажились основания вселенной: от грозного гнева Господа от дохновения духа гнева Его.

17 Тогда простер Он с высоты руку и взял меня, извлек меня из вод великих.

18 Избавил меня от врага моего сильного, от ненавидящих меня, когда они были сильнее меня.

19 Они восстали против меня в день бедствия моего, но Господь соделался мне подпорою.

20 Он вывел меня на пространное место, избавил меня; ибо Он благоволит о мне.

21 Воздал мне Господь по правде моей, за чистоту рук моих наградил меня.

22 Ибо я держался путей Господних, и не был нечестив против Бога моего.

23 Но все законы Его предо мною, и я не отступил от заповедей Его.

24 Я был ему верен, и остерегался порока моего.

25 Воздал мне Господь по правде моей, по чистоте моей пред очами Его.

26 Со святым Ты поступаешь свято, с человеком верным - верно,

27 С чистым - чисто, а с лукавым - вопреки ему.

28 И людей утесненных спасаешь; и очи Твои - на высоких, и унижаешь их.

29 Ибо Ты - светильник мой, Господи, и Господь просвещает тьму мою.

30 Ибо с Тобою я устремлялся на полчище, и силою Бога моего перескакивал стену.

31 Бог! путь Его верен; слово Господне чисто. Он щит всем, уповающим на Него.

32 Ибо кто Бог, кроме Господа? И кто защита, кроме Бога нашего?

33 Бог - крепость моя и сила: Он открыл мне верный путь.

34 Дает мне ноги как у оленей, и на высотах поставляет меня.

35 Научает руки мои брани, и мышцы мои напрягают медный лук.

36 Ты даешь мне щит спасения Твоего, и оскорбления Твои делают меня великим.

37 Ты разширяешь шаг мой, не поколеблются ноги мои.

38 Я преследую врагов моих, и погубляю их: и не возвращаюсь, доколе не истреблю их.

39 Истребляю их и поражаю их: и они не могут встать, и падают под ноги мои.

40 Ты препоясываешь меня силою к брани, и восставших на меня низлагаешь передо мною.

41 Ты обращаешь ко мне тыл врагов моих, и я истребляю ненавидящих меня.

42 Они смотрят туда, сюда, но нет спасающего, - ко Господу, но Он не внемлет им.

43 Я разбиваю их, как пыль земную, как брение на улицах, попираю их, растираю их.

44 Ты спасаешь меня от народа мятежа моего, поставляешь меня главою чуждых племен; народ, которого я не знал, служит мне.

45 Иноплеменники раболебствуют мне; по одному слуху о мне слушают меня.

46 Иноплеменники бледнеют и трепещут в укреплениях своих.

47 Жив Господь! и благословен защитник мой! Да будет превознесен Бог, твердыня спасения моего,

48 Бог, который дает мне отмщение и подчиняет мне народы,

49 Который избавляет меня от врагов моих, и возносит меня над восстающими против меня, от человека, любящего обижать, избавляет меня!

50 Сего ради славлю Тебя, Господи, пред народами, и пою имени Твоему,

51 Величественно спасающий царя своего, и творящий милость помазаннику своему Давиду, и потомству его вовеки.

2-а Самуїлова Розділ 22	2-я книга Царств Глава 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,	1 И изрек Давид Господу слова песни сей, когда Господь избавил его от руки всех врагов его, и от руки Саула.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!	2 И сказал: Господь - твердыня моя, крепость моя и избавитель мой.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!	3 Бог мой - каменная гора, на которой я безопасен, щит мой и рог спасения моего, ограждение мое и убежище мое, Спаситель мой, который защищает меня от обиды.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!	4 Достопоклоняемого призываю Господа, и спасаюсь от врагов моих.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.	5 Ибо окружали меня волны смерти, потоки Велиала устрашали меня,
6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!	6 Облегли меня тенета ада, и лежали предо мною сети смерти.
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.	7 В сей тесноте моей призвал я Господа, и к Богу моему воззвал. Он из чертога Своего услышал глас мой, и вопль мой дошел до ушей Его.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!	8 И потряслась и восколебалась земля, восколебались основания небес и потряслись; ибо Он воспылал гневом.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!	9 Поднялся дым от гнева Его; из уст Его исходил огонь поядающий, горящие угли сыпались от Него.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.	10 Он наклонил небеса и сошел: мрак под ногами Его.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.	11 Воссел на херувима и полетел, и явился на крылиях ветра.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.	12 Мрак сделал покровом Себе, сетью вокруг Себя собрание вод облаков воздушных.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.	13 От блистания пред Ним разгорались горящие угли.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.	14 Возгремел с небес Господь, и Всевышний дал глас Свой.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.	15 Пустил стрелы и рассеял их молниею, и смутил их.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.	16 И явились источники моря, обнажились основания вселенной: от грозного гнева Господа от дохновения духа гнева Его.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.	17 Тогда простер Он с высоты руку и взял меня, извлек меня из вод великих.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.	18 Избавил меня от врага моего сильного, от ненавидящих меня, когда они были сильнее меня.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.	19 Они восстали против меня в день бедствия моего, но Господь соделался мне подпорою.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!	20 Он вывел меня на пространное место, избавил меня; ибо Он благоволит о мне.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!	21 Воздал мне Господь по правде моей, за чистоту рук моих наградил меня.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,	22 Ибо я держался путей Господних, и не был нечестив против Бога моего.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!	23 Но все законы Его предо мною, и я не отступил от заповедей Его.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.	24 Я был ему верен, и остерегался порока моего.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.	25 Воздал мне Господь по правде моей, по чистоте моей пред очами Его.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,	26 Со святым Ты поступаешь свято, с человеком верным - верно,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!	27 С чистым - чисто, а с лукавым - вопреки ему.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.	28 И людей утесненных спасаешь; и очи Твои - на высоких, и унижаешь их.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!	29 Ибо Ты - светильник мой, Господи, и Господь просвещает тьму мою.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!	30 Ибо с Тобою я устремлялся на полчище, и силою Бога моего перескакивал стену.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!	31 Бог! путь Его верен; слово Господне чисто. Он щит всем, уповающим на Него.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?	32 Ибо кто Бог, кроме Господа? И кто защита, кроме Бога нашего?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.	33 Бог - крепость моя и сила: Он открыл мне верный путь.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,	34 Дает мне ноги как у оленей, и на высотах поставляет меня.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.	35 Научает руки мои брани, и мышцы мои напрягают медный лук.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!	36 Ты даешь мне щит спасения Твоего, и оскорбления Твои делают меня великим.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.	37 Ты разширяешь шаг мой, не поколеблются ноги мои.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!	38 Я преследую врагов моих, и погубляю их: и не возвращаюсь, доколе не истреблю их.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.	39 Истребляю их и поражаю их: и они не могут встать, и падают под ноги мои.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.	40 Ты препоясываешь меня силою к брани, и восставших на меня низлагаешь передо мною.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!	41 Ты обращаешь ко мне тыл врагов моих, и я истребляю ненавидящих меня.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!	42 Они смотрят туда, сюда, но нет спасающего, - ко Господу, но Он не внемлет им.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!	43 Я разбиваю их, как пыль земную, как брение на улицах, попираю их, растираю их.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!	44 Ты спасаешь меня от народа мятежа моего, поставляешь меня главою чуждых племен; народ, которого я не знал, служит мне.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.	45 Иноплеменники раболебствуют мне; по одному слуху о мне слушают меня.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.	46 Иноплеменники бледнеют и трепещут в укреплениях своих.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!	47 Жив Господь! и благословен защитник мой! Да будет превознесен Бог, твердыня спасения моего,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,	48 Бог, который дает мне отмщение и подчиняет мне народы,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!	49 Который избавляет меня от врагов моих, и возносит меня над восстающими против меня, от человека, любящего обижать, избавляет меня!
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!	50 Сего ради славлю Тебя, Господи, пред народами, и пою имени Твоему,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“	51 Величественно спасающий царя своего, и творящий милость помазаннику своему Давиду, и потомству его вовеки.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а Самуїлова

Розділ 22

2-я книга Царств

Глава 22

2-а Самуїлова

Розділ 22

2-я книга Царств

Глава 22

Старий завіт

Новий завіт

2-а Самуїлова

Розділ 22

2-я книга Царств

Глава 22

2-а Самуїлова

Розділ 22

2-я книга Царств

Глава 22

Старий
завіт

Новий
завіт