Библия - Обещанное Восстановление

1-е до солунян

Розділ 2

1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

20 Бо ви наша слава та радість!

1-е Послание к фессалоникийцам

Глава 2

1 Ибо вы сами знаете, братья, о входе нашем к вам, что он не оказался тщетным;

2 но, пострадав пред тем и потерпев поношение, как вы знаете, в Филиппах, мы дерзнули в Боге нашем возвестить вам Евангелие Божие среди великой борьбы.

3 Ибо наш призыв — не от заблуждения и не от нечистоты и не в лукавстве,

4 но, как мы были подвергнуты Богом испытанию, чтобы вверено было нам Евангелие, — так мы и говорим, не людям угождая, но Богу, испытывающему сердца наши.

5 Ибо мы не приходили никогда со словами лести, как вы знаете, ни с тайной корыстью — Бог свидетель! —

6 и не ища славы человеческой ни от вас, ни от других.

7 Как Христовы апостолы, мы могли бы отяготить вас, но мы были тихи между вами, подобно как кормилица лелеет своих детей.

8 Так в сердечном устремлении к вам мы хотели передать вам не только Евангелие Божие, но и свою жизнь, потому что вы стали нам дороги.

9 Ибо вы помните, братья, труд наш и изнурение: ночью и днём трудясь, чтобы не обременить кого из вас, мы проповедали вам Евангелие Божие.

10 Вы свидетели и Бог, как свято и праведно и безупречно показали мы себя вам верующим, —

11 вы это знаете, — как каждого из вас в отдельности, словно отец детей своих,

12 мы увещали вас и ободряли и заклинали, чтобы жить вам достойно Бога, призывающего вас в Свое Царство и славу.

13 А потому и мы благодарим Бога непрестанно, что, приняв проповеданное нами слово Божие, вы приняли не слово человеческое, но слово Божие, каково оно воистину; оно и действует в вас верующих.

14 Ибо вы стали подражателями, братья, церквей Божиих, которые в Иудее во Христе Иисусе, потому что вы выстрадали от своих соплеменников то же самое, что и они от Иудеев,

15 которые убили и Господа Иисуса и пророков, и воздвигли на нас гонение, и Богу не угождают и всем людям противятся;

16 они мешают нам говорить язычникам, чтобы они были спасены, и чрез то всегда наполняют меру своих грехов. Но, наконец, постиг их гнев.

17 Мы же, братья, на короткое время осиротевшие в разлуке с вами, — лицом, не сердцем, — с тем большим желанием постарались увидеть лицо ваше,

18 потому что мы пожелали придти к вам, — я Павел и раз и два, — но помешал нам сатана.

19 Ибо кто наша надежда, или радость или венец похвалы — не вы ли тоже — пред Господом нашим Иисусом Христом в Его пришествие?

20 Ибо вы — слава наша и радость.

1-е до солунян Розділ 2	1-е Послание к фессалоникийцам Глава 2
1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.	1 Ибо вы сами знаете, братья, о входе нашем к вам, что он не оказался тщетным;
2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.	2 но, пострадав пред тем и потерпев поношение, как вы знаете, в Филиппах, мы дерзнули в Боге нашем возвестить вам Евангелие Божие среди великой борьбы.
3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,	3 Ибо наш призыв — не от заблуждения и не от нечистоты и не в лукавстве,
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.	4 но, как мы были подвергнуты Богом испытанию, чтобы вверено было нам Евангелие, — так мы и говорим, не людям угождая, но Богу, испытывающему сердца наши.
5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!	5 Ибо мы не приходили никогда со словами лести, как вы знаете, ни с тайной корыстью — Бог свидетель! —
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.	6 и не ища славы человеческой ни от вас, ни от других.
7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.	7 Как Христовы апостолы, мы могли бы отяготить вас, но мы были тихи между вами, подобно как кормилица лелеет своих детей.
8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.	8 Так в сердечном устремлении к вам мы хотели передать вам не только Евангелие Божие, но и свою жизнь, потому что вы стали нам дороги.
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.	9 Ибо вы помните, братья, труд наш и изнурение: ночью и днём трудясь, чтобы не обременить кого из вас, мы проповедали вам Евангелие Божие.
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!	10 Вы свидетели и Бог, как свято и праведно и безупречно показали мы себя вам верующим, —
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,	11 вы это знаете, — как каждого из вас в отдельности, словно отец детей своих,
12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.	12 мы увещали вас и ободряли и заклинали, чтобы жить вам достойно Бога, призывающего вас в Свое Царство и славу.
13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.	13 А потому и мы благодарим Бога непрестанно, что, приняв проповеданное нами слово Божие, вы приняли не слово человеческое, но слово Божие, каково оно воистину; оно и действует в вас верующих.
14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,	14 Ибо вы стали подражателями, братья, церквей Божиих, которые в Иудее во Христе Иисусе, потому что вы выстрадали от своих соплеменников то же самое, что и они от Иудеев,
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.	15 которые убили и Господа Иисуса и пророков, и воздвигли на нас гонение, и Богу не угождают и всем людям противятся;
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!	16 они мешают нам говорить язычникам, чтобы они были спасены, и чрез то всегда наполняют меру своих грехов. Но, наконец, постиг их гнев.
17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.	17 Мы же, братья, на короткое время осиротевшие в разлуке с вами, — лицом, не сердцем, — с тем большим желанием постарались увидеть лицо ваше,
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.	18 потому что мы пожелали придти к вам, — я Павел и раз и два, — но помешал нам сатана.
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?	19 Ибо кто наша надежда, или радость или венец похвалы — не вы ли тоже — пред Господом нашим Иисусом Христом в Его пришествие?
20 Бо ви наша слава та радість!	20 Ибо вы — слава наша и радость.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

1-е до солунян

Розділ 2

1-е Послание к фессалоникийцам

Глава 2

1-е до солунян

Розділ 2

1-е Послание к фессалоникийцам

Глава 2

Старий завіт

Новий завіт

1-е до солунян

Розділ 2

1-е Послание к фессалоникийцам

Глава 2

1-е до солунян

Розділ 2

1-е Послание к фессалоникийцам

Глава 2

Старий
завіт

Новий
завіт