1-е до коринтянРозділ 2 |
|
1 |
|
2 бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того. |
|
3 І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні. |
|
4 І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили, |
|
5 щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій! |
|
6 А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, |
|
7 але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу, |
|
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави! |
|
9 Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“ |
|
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни. |
|
11 Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. |
|
12 А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам, |
|
13 що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного. |
|
14 А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. |
|
15 Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто. |
|
16 Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів! |
1-е Послание к коринфянамГлава 2 |
|
1 |
|
2 Ибо я рассудил ничего не знать у вас, кроме Иисуса Христа, и Иисуса Христа распятого. |
|
3 И я в немощи, и в страхе и в трепете великом был у вас, |
|
4 и слово мое и проповедь моя — не в убедительных словах мудрости, но в явлении Духа и силы, |
|
5 чтобы вера ваша была не в мудрости человеческой, но в силе Божией. |
|
6 |
|
7 но говорим о премудрости Божией в тайне, премудрости сокровенной, которую предназначил Бог прежде веков к славе нашей, |
|
8 которой никто из князей века сего не познал: ибо, если бы познали, то не распяли бы Господа славы; |
|
9 но, как написано: |
|
10 |
|
11 Ибо кто знает из людей, что в человеке? Только дух человеческий, который в нем. Так и Божиего не познал никто, только Дух Божий. |
|
12 Мы же приняли не духа мира, но Духа, Который от Бога, чтобы знать дарованное нам Богом. |
|
13 Это мы и говорим не словами, которым нас научила человеческая мудрость, но теми, которым нас научил Дух, говорим, толкуя духовное духовным. |
|
14 Душевный же человек не принимает того, что от Духа Божия, ибо оно для него безумие, и познать его он не может, потому что оно требует духовного суждения. |
|
15 Но духовный судит обо всём, сам же не судится никем. |
|
16 |
1-е до коринтянРозділ 2 |
1-е Послание к коринфянамГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того. |
2 Ибо я рассудил ничего не знать у вас, кроме Иисуса Христа, и Иисуса Христа распятого. |
|
3 І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні. |
3 И я в немощи, и в страхе и в трепете великом был у вас, |
|
4 І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили, |
4 и слово мое и проповедь моя — не в убедительных словах мудрости, но в явлении Духа и силы, |
|
5 щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій! |
5 чтобы вера ваша была не в мудрости человеческой, но в силе Божией. |
|
6 А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, |
6 |
|
7 але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу, |
7 но говорим о премудрости Божией в тайне, премудрости сокровенной, которую предназначил Бог прежде веков к славе нашей, |
|
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави! |
8 которой никто из князей века сего не познал: ибо, если бы познали, то не распяли бы Господа славы; |
|
9 Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“ |
9 но, как написано: |
|
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни. |
10 |
|
11 Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. |
11 Ибо кто знает из людей, что в человеке? Только дух человеческий, который в нем. Так и Божиего не познал никто, только Дух Божий. |
|
12 А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам, |
12 Мы же приняли не духа мира, но Духа, Который от Бога, чтобы знать дарованное нам Богом. |
|
13 що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного. |
13 Это мы и говорим не словами, которым нас научила человеческая мудрость, но теми, которым нас научил Дух, говорим, толкуя духовное духовным. |
|
14 А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. |
14 Душевный же человек не принимает того, что от Духа Божия, ибо оно для него безумие, и познать его он не может, потому что оно требует духовного суждения. |
|
15 Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто. |
15 Но духовный судит обо всём, сам же не судится никем. |
|
16 Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів! |
16 |