Библия - Обещанное Восстановление

2-а Самуїлова

Розділ 22

1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,

2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!

3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!

4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!

5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.

6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!

7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.

8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!

9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!

10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.

11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.

12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.

13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.

14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.

15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.

16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.

17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.

19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.

20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!

21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!

22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,

23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!

24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.

25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.

26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,

27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!

28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.

29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!

30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!

31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!

32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?

33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.

34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,

35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!

37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!

39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.

40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!

42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!

43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!

44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!

45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.

46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.

47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!

48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,

49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!

50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!

51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“

Вторая хроника царств

Глава 22

1 Давуд воспел слова этой песни Вечному, когда Вечный избавил его от рук всех его врагов и от руки Шаула.

2 Давуд сказал:
– Вечный – скала моя, твердыня моя и мой избавитель;

3 Бог мой – скала моя, в Нём я ищу прибежища.Он – мой щит и сила моего спасения, моя крепость, моё прибежище и мой Спаситель, избавивший меня от насилия.

4 К Вечному воззову, достойному хвалы, – и от врагов моих спасусь.

5 Волны смерти окружили меня, захлестнула стремнина гибели.

6 Цепи мира мёртвых обвили меня, и опутали меня сети смерти.

7 В бедствии своём я Вечного призвал; я воззвал о помощи к Богу моему.Из храма Своего Он услышал голос мой, крик мой дошёл до ушей Его.

8 Задрожала земля и сотряслась, пошатнулись основания небес и от гнева Его задрожали.

9 Дым вырвался из Его ноздрей, огонь пожирающий из уст Его, сыпались от Него горящие угли.

10 Он расторг небеса и сошёл, чёрные тучи под ногами Его.

11 Он воссел на херувима и полетел, воспарил Он на крыльях ветра.

12 Мраком покрыл Себя, словно пологом, окружил Себя тучами дождевыми.

13 От сияния перед Ним сверкали молнии.

14 Вечный возгремел с небес, Высочайшего раздался голос.

15 Он пустил стрелы и рассеял врагов, молнию – и разбил их.

16 Тогда открылось морское дно и обнажились основания землиот грозного крика Вечного, от мощного дыхания ноздрей Его.

17 С высоты Он склонился и взял меня; Он извлёк меня из глубоких вод.

18 Он избавил меня от могучего врага, от ненавистников моих, слишком сильных для меня.

19 В день бедствия моего они на меня ополчились, но Вечный был мне опорой.

20 Он вывел меня на безопасное место, Он избавил меня, потому что я угоден Ему.

21 Воздал мне Вечный по праведности моей, по чистоте моих рук наградил меня,

22 ведь я хранил пути Вечного и не сделал зла, отвернувшись от Бога моего.

23 Все законы Его предо мной; я от установлений Его не отошёл.

24 Я был непорочен перед Ним и хранил себя от греха.

25 И воздал мне Вечный по праведности моей, по моей чистоте перед глазами Его.

26 Ты верен с тем, кто верен, с беспорочным Ты поступаешь беспорочно,

27 с чистым – чисто, но с коварным – по его коварству.

28 Ты спасаешь смиренных, но взор Твой на надменных, чтобы унизить их.

29 Ты, Вечный, – мой светильник; Вечный озаряет мрак мой.

30 С Твоей помощью я сокрушаю войско; с Богом моим поднимаюсь на стену.

31 Путь Всевышнего безупречен, чисто слово Вечного.Он щит для всех, кто ищет в Нём прибежища.

32 Ведь кто Бог, кроме Вечного? И кто скала, кроме нашего Бога?

33 Всевышний – моё крепкое прибежище; . Он делает верным мой путь.

34 Он делает мои ноги сильными, как у оленя, и ставит меня на высотах.

35 Он учит руки мои войне, так что гнут они бронзовый лук.

36 Вечный, Ты вручил мне щит спасения Твоего; Твоя милость меня возвеличивает.

37 Ты расширяешь мой шаг подо мною, чтобы ногам моим не оступиться.

38 Я преследовал моих врагов и уничтожил их, и не повернул назад, пока не истребил их.

39 Я поразил и сокрушил их, и им не встать; под ноги мне они пали.

40 Ты дал мне силу для битвы; восставших на меня Ты поверг к моим ногам.

41 Врагов обратил Ты ко мне спиной, и я истребил ненавидящих меня.

42 Они искали, но не было никого, чтобы спасти их; к Вечному взывали, но Он не ответил им.

43 Я стёр их в порошок, в земную пыль; я смял их и топтал, как уличную грязь.

44 Ты избавил меня от мятежа моего народа; Ты сохранил меня главой чужеземцев.Народы, которых я не знал, служат мне;

45 чужеземцы раболепствуют предо мной и покоряются, едва обо мне услышав.

46 Все они пали духом и выходят, дрожа, из своих крепостей.

47 Жив Вечный! Хвала моей Скале! Да будет превознесён мой Бог, Скала моего спасения!

48 Он Бог, Который мстит за меня, Который покоряет мне народы

49 и избавляет меня от моих врагов.Ты вознёс меня над моими противниками, от жестоких людей спас меня.

50 За это я буду славить Тебя, Вечный, среди других народов; имени Твоему воспою я хвалу.

51 Своему царю Он дарует большие победы и милость являет Своему помазаннику Давуду и его потомкам вовеки.

2-а Самуїлова Розділ 22	Вторая хроника царств Глава 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,	1 Давуд воспел слова этой песни Вечному, когда Вечный избавил его от рук всех его врагов и от руки Шаула.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!	2 Давуд сказал: – Вечный – скала моя, твердыня моя и мой избавитель;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!	3 Бог мой – скала моя, в Нём я ищу прибежища.Он – мой щит и сила моего спасения, моя крепость, моё прибежище и мой Спаситель, избавивший меня от насилия.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!	4 К Вечному воззову, достойному хвалы, – и от врагов моих спасусь.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.	5 Волны смерти окружили меня, захлестнула стремнина гибели.
6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!	6 Цепи мира мёртвых обвили меня, и опутали меня сети смерти.
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.	7 В бедствии своём я Вечного призвал; я воззвал о помощи к Богу моему.Из храма Своего Он услышал голос мой, крик мой дошёл до ушей Его.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!	8 Задрожала земля и сотряслась, пошатнулись основания небес и от гнева Его задрожали.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!	9 Дым вырвался из Его ноздрей, огонь пожирающий из уст Его, сыпались от Него горящие угли.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.	10 Он расторг небеса и сошёл, чёрные тучи под ногами Его.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.	11 Он воссел на херувима и полетел, воспарил Он на крыльях ветра.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.	12 Мраком покрыл Себя, словно пологом, окружил Себя тучами дождевыми.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.	13 От сияния перед Ним сверкали молнии.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.	14 Вечный возгремел с небес, Высочайшего раздался голос.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.	15 Он пустил стрелы и рассеял врагов, молнию – и разбил их.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.	16 Тогда открылось морское дно и обнажились основания землиот грозного крика Вечного, от мощного дыхания ноздрей Его.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.	17 С высоты Он склонился и взял меня; Он извлёк меня из глубоких вод.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.	18 Он избавил меня от могучего врага, от ненавистников моих, слишком сильных для меня.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.	19 В день бедствия моего они на меня ополчились, но Вечный был мне опорой.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!	20 Он вывел меня на безопасное место, Он избавил меня, потому что я угоден Ему.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!	21 Воздал мне Вечный по праведности моей, по чистоте моих рук наградил меня,
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,	22 ведь я хранил пути Вечного и не сделал зла, отвернувшись от Бога моего.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!	23 Все законы Его предо мной; я от установлений Его не отошёл.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.	24 Я был непорочен перед Ним и хранил себя от греха.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.	25 И воздал мне Вечный по праведности моей, по моей чистоте перед глазами Его.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,	26 Ты верен с тем, кто верен, с беспорочным Ты поступаешь беспорочно,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!	27 с чистым – чисто, но с коварным – по его коварству.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.	28 Ты спасаешь смиренных, но взор Твой на надменных, чтобы унизить их.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!	29 Ты, Вечный, – мой светильник; Вечный озаряет мрак мой.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!	30 С Твоей помощью я сокрушаю войско; с Богом моим поднимаюсь на стену.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!	31 Путь Всевышнего безупречен, чисто слово Вечного.Он щит для всех, кто ищет в Нём прибежища.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?	32 Ведь кто Бог, кроме Вечного? И кто скала, кроме нашего Бога?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.	33 Всевышний – моё крепкое прибежище; . Он делает верным мой путь.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,	34 Он делает мои ноги сильными, как у оленя, и ставит меня на высотах.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.	35 Он учит руки мои войне, так что гнут они бронзовый лук.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!	36 Вечный, Ты вручил мне щит спасения Твоего; Твоя милость меня возвеличивает.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.	37 Ты расширяешь мой шаг подо мною, чтобы ногам моим не оступиться.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!	38 Я преследовал моих врагов и уничтожил их, и не повернул назад, пока не истребил их.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.	39 Я поразил и сокрушил их, и им не встать; под ноги мне они пали.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.	40 Ты дал мне силу для битвы; восставших на меня Ты поверг к моим ногам.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!	41 Врагов обратил Ты ко мне спиной, и я истребил ненавидящих меня.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!	42 Они искали, но не было никого, чтобы спасти их; к Вечному взывали, но Он не ответил им.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!	43 Я стёр их в порошок, в земную пыль; я смял их и топтал, как уличную грязь.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!	44 Ты избавил меня от мятежа моего народа; Ты сохранил меня главой чужеземцев.Народы, которых я не знал, служат мне;
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.	45 чужеземцы раболепствуют предо мной и покоряются, едва обо мне услышав.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.	46 Все они пали духом и выходят, дрожа, из своих крепостей.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!	47 Жив Вечный! Хвала моей Скале! Да будет превознесён мой Бог, Скала моего спасения!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,	48 Он Бог, Который мстит за меня, Который покоряет мне народы
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!	49 и избавляет меня от моих врагов.Ты вознёс меня над моими противниками, от жестоких людей спас меня.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!	50 За это я буду славить Тебя, Вечный, среди других народов; имени Твоему воспою я хвалу.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“	51 Своему царю Он дарует большие победы и милость являет Своему помазаннику Давуду и его потомкам вовеки.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а Самуїлова

Розділ 22

Вторая хроника царств

Глава 22

2-а Самуїлова

Розділ 22

Вторая хроника царств

Глава 22

Старий завіт

Новий завіт

2-а Самуїлова

Розділ 22

Вторая хроника царств

Глава 22

2-а Самуїлова

Розділ 22

Вторая хроника царств

Глава 22

Старий
завіт

Новий
завіт