1-а царiв

Розділ 9

1 І сталося, як Соломо́н покінчи́в будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажа́нням Соломона, що пра́гнув він зробити,

2 то Госпо́дь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні.

3 І сказав Господь до нього: „Вислухав Я моли́тви твої та блага́ння твої, якими благав ти перед лицем Моїм, — Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я́ Моє там аж навіки. І бу́дуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

4 А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зроби́ти все, що наказав Я тобі, якщо бу́деш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

5 то трона царства твого над Ізраїлем Я поста́влю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не бу́де перево́ду ніко́му з нащадків твоїх на Ізраїлевім тро́ні.

6 Якщо ж справді відве́рнетеся ви та ваші сини́ від Мене, і не бу́дете дотри́мувати за́повідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

7 то Я ви́нищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Йме́ння Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх народів!

8 І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?..

9 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, — тому Господь навів на них усе оце лихо!“

10 I сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царськи́й,

11 а Хіра́м, цар ти́рський, достача́в Соломонові ке́дрові дере́ва й дере́ва кипари́сові, та золото на кожне бажа́ння його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у кра́ї Ґаліл.

12 І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, — і не вподо́бались йому вони.

13 І він сказав: „Що́ це за міста́, які ти дав мені, мій брате?“ І він назвав ім'я їм: Край Кавулу,і так вони звуться аж до цього дня.

14 І послав Хірам цареві сто й двадцять тала́нтів золота.

15 А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

16 Фарао́н, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґе́зер, та й спалив його огнем, а ханаане́янина, що сидів у місті, убив, і віддав його як ві́но для своєї дочки́, Соломонової жінки.

17 І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона До́лішнього,

18 і Баалата, і Тамара в пустині того кра́ю,

19 і всі міста на запа́си, що були Соломонові, і міста на колесни́ці, і міста на верхівців, і інші бажа́ння Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Кра́ї панува́ння його́.

20 Увесь народ, що позоста́вся з аморе́ян, хітте́ян та періззе́ян, хівве́ян та євусе́ян, що вони не з Ізраїлевих синів,

21 їхні сини́, що були позоста́влені по них у Кра́ю, яких Ізра́їлеві сини не могли ви́губити, — то взяв їх Соломон за поборо́вих працівникі́в, і так є аж до цього дня.

22 А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони — вояки́, і його раби, і провідники́ його́, і старші́ над трьома́, і провідники над його колесни́цями та його верхівці́.

23 Оце приста́влені провідники́, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили наро́дом, який робив на праці.

24 Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́.

25 І прино́сив Соломон три ра́зи річно цілопа́лення та мирні жертви на же́ртівнику, що збудував Господе́ві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І ви́кінчив він той дім.

26 І цар Соломон нароби́в кораблі́в в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на бе́резі Червоного моря в едо́мському кра́ї.

27 І послав Хіра́м корабля́ми своїх рабів, морякі́в, що знають море, з рабами Соломоновими.

28 І прийшли вони до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й двадцять тала́нтів золота, та й приве́зли до царя Соломона.

Третья хроника царств

Глава 9

1 Когда Сулейман закончил строить храм Вечного, царский дворец и всё, что желал построить,

2 Вечный явился ему во второй раз, как являлся ему в Гаваоне.

3 Вечный сказал ему: – Я услышал молитву и мольбу, которую ты вознёс Мне. Я освятил Себе храм, который ты построил, чтобы Мне поклонялись там вовеки. Мои глаза и сердце будут там всегда.

4 А ты, если будешь ходить предо Мной в непорочности сердца и в правоте, как ходил твой отец Давуд, исполнять всё, что Я повелю, и соблюдать Мои установления и законы,

5 то Я упрочу твой царский престол над Исраилом навеки, как Я обещал Давуду, твоему отцу, когда сказал: «Ты не лишишься преемника на престоле Исраила».

6 Но если вы или ваши сыновья отвернётесь от Меня, не будете соблюдать повеления и установления, которые Я дал вам, и пойдёте служить другим богам и поклоняться им,

7 то Я искореню Исраил из земли, которую Я дал ему, и отвергну этот храм, который освятил для поклонения Мне. Исраил станет у всех народов притчей и посмешищем.

8 И хотя этот храм сейчас превознесён, всякий, кто пройдёт мимо, поразится и будет насмехаться, говоря: «Почему Вечный сделал такое с этой страной и с этим храмом?»

9 А ему ответят: «Потому что они оставили Вечного, своего Бога, Который вывел их предков из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им – вот за что Вечный навёл на них все эти беды».

10 По истечении двадцати лет, в которые Сулейман строил два этих здания – храм Вечного и царский дворец,

11 он отдал двадцать городов Галилеи царю Тира Хираму, потому что Хирам поставлял ему столько кедрового и кипарисового дерева и золота, сколько тот хотел.

12 Но когда Хирам прибыл из Тира, чтобы осмотреть города, которые дал ему Сулейман, он остался недоволен.

13 – Что же это за города ты мне дал, брат мой? – спросил он. И он назвал их землёю Кавул («негодная земля») – название, что осталось за ними до сегодняшнего дня.

14 (Хирам же послал царю четыре тысячи триста двадцать килограммов золота.)

15 Вот сведения о подневольных людях, чей труд царь Сулейман использовал для строительства храма Вечного, своего дворца, Милло, . иерусалимской стены, а также для городов Хацора, Мегиддо и Гезера.

16 (Фараон, царь Египта, напал на Гезер и захватил его. Он предал его огню, перебил всех хананеев в нём и отдал его в приданое своей дочери, жене Сулеймана.)

17 И Сулейман отстроил Гезер, построил Нижний Бет-Хорон,

18 Баалат и Тадмор в пустыне, в своей земле,

19 а также все города для хранения запасов и города для своих колесниц и коней. . Он построил всё, что ему хотелось построить в Иерусалиме, на Ливане и во всех землях, которыми он правил.

20 Оставшихся в стране неисраильтян – потомков аморреев, хеттов, перизеев, иевусеев и хивеев, – которых исраильтяне не смогли полностью уничтожить, Сулейман использовал как рабскую силу, как это есть и до сегодняшнего дня.

21

22 Но исраильтян Сулейман не обращал в рабов, они были его воинами, приближёнными, сановниками, военачальниками и начальниками его колесниц и колесничих.

23 Ещё они были главными начальниками его строительных работ – пятьсот пятьдесят начальников, которые распоряжались рабочими.

24 После того как дочь фараона перебралась из Города Давуда во дворец, который построил для неё Сулейман, он построил Милло.

25 Три раза в год Сулейман возносил всесожжения и жертвы примирения на жертвеннике, что построил для Вечного, возжигая благовония перед Вечным. Итак, он завершил строительство храма.

26 Ещё царь Сулейман строил корабли в Эцион-Гевере, что рядом с Елатом в земле Эдома, на побережье Тростникового моря. .

27 А Хирам послал с кораблями своих слуг – моряков, знавших море, вместе с людьми Сулеймана.

28 Они отплыли в Офир и привезли оттуда пятнадцать тысяч сто двадцать килограммов золота, которое и доставили царю Сулейману.

1-а царiв

Розділ 9

Третья хроника царств

Глава 9

1 І сталося, як Соломо́н покінчи́в будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажа́нням Соломона, що пра́гнув він зробити,

1 Когда Сулейман закончил строить храм Вечного, царский дворец и всё, что желал построить,

2 то Госпо́дь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні.

2 Вечный явился ему во второй раз, как являлся ему в Гаваоне.

3 І сказав Господь до нього: „Вислухав Я моли́тви твої та блага́ння твої, якими благав ти перед лицем Моїм, — Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я́ Моє там аж навіки. І бу́дуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

3 Вечный сказал ему: – Я услышал молитву и мольбу, которую ты вознёс Мне. Я освятил Себе храм, который ты построил, чтобы Мне поклонялись там вовеки. Мои глаза и сердце будут там всегда.

4 А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зроби́ти все, що наказав Я тобі, якщо бу́деш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

4 А ты, если будешь ходить предо Мной в непорочности сердца и в правоте, как ходил твой отец Давуд, исполнять всё, что Я повелю, и соблюдать Мои установления и законы,

5 то трона царства твого над Ізраїлем Я поста́влю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не бу́де перево́ду ніко́му з нащадків твоїх на Ізраїлевім тро́ні.

5 то Я упрочу твой царский престол над Исраилом навеки, как Я обещал Давуду, твоему отцу, когда сказал: «Ты не лишишься преемника на престоле Исраила».

6 Якщо ж справді відве́рнетеся ви та ваші сини́ від Мене, і не бу́дете дотри́мувати за́повідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

6 Но если вы или ваши сыновья отвернётесь от Меня, не будете соблюдать повеления и установления, которые Я дал вам, и пойдёте служить другим богам и поклоняться им,

7 то Я ви́нищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Йме́ння Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх народів!

7 то Я искореню Исраил из земли, которую Я дал ему, и отвергну этот храм, который освятил для поклонения Мне. Исраил станет у всех народов притчей и посмешищем.

8 І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?..

8 И хотя этот храм сейчас превознесён, всякий, кто пройдёт мимо, поразится и будет насмехаться, говоря: «Почему Вечный сделал такое с этой страной и с этим храмом?»

9 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, — тому Господь навів на них усе оце лихо!“

9 А ему ответят: «Потому что они оставили Вечного, своего Бога, Который вывел их предков из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им – вот за что Вечный навёл на них все эти беды».

10 I сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царськи́й,

10 По истечении двадцати лет, в которые Сулейман строил два этих здания – храм Вечного и царский дворец,

11 а Хіра́м, цар ти́рський, достача́в Соломонові ке́дрові дере́ва й дере́ва кипари́сові, та золото на кожне бажа́ння його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у кра́ї Ґаліл.

11 он отдал двадцать городов Галилеи царю Тира Хираму, потому что Хирам поставлял ему столько кедрового и кипарисового дерева и золота, сколько тот хотел.

12 І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, — і не вподо́бались йому вони.

12 Но когда Хирам прибыл из Тира, чтобы осмотреть города, которые дал ему Сулейман, он остался недоволен.

13 І він сказав: „Що́ це за міста́, які ти дав мені, мій брате?“ І він назвав ім'я їм: Край Кавулу,і так вони звуться аж до цього дня.

13 – Что же это за города ты мне дал, брат мой? – спросил он. И он назвал их землёю Кавул («негодная земля») – название, что осталось за ними до сегодняшнего дня.

14 І послав Хірам цареві сто й двадцять тала́нтів золота.

14 (Хирам же послал царю четыре тысячи триста двадцать килограммов золота.)

15 А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

15 Вот сведения о подневольных людях, чей труд царь Сулейман использовал для строительства храма Вечного, своего дворца, Милло, . иерусалимской стены, а также для городов Хацора, Мегиддо и Гезера.

16 Фарао́н, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґе́зер, та й спалив його огнем, а ханаане́янина, що сидів у місті, убив, і віддав його як ві́но для своєї дочки́, Соломонової жінки.

16 (Фараон, царь Египта, напал на Гезер и захватил его. Он предал его огню, перебил всех хананеев в нём и отдал его в приданое своей дочери, жене Сулеймана.)

17 І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона До́лішнього,

17 И Сулейман отстроил Гезер, построил Нижний Бет-Хорон,

18 і Баалата, і Тамара в пустині того кра́ю,

18 Баалат и Тадмор в пустыне, в своей земле,

19 і всі міста на запа́си, що були Соломонові, і міста на колесни́ці, і міста на верхівців, і інші бажа́ння Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Кра́ї панува́ння його́.

19 а также все города для хранения запасов и города для своих колесниц и коней. . Он построил всё, что ему хотелось построить в Иерусалиме, на Ливане и во всех землях, которыми он правил.

20 Увесь народ, що позоста́вся з аморе́ян, хітте́ян та періззе́ян, хівве́ян та євусе́ян, що вони не з Ізраїлевих синів,

20 Оставшихся в стране неисраильтян – потомков аморреев, хеттов, перизеев, иевусеев и хивеев, – которых исраильтяне не смогли полностью уничтожить, Сулейман использовал как рабскую силу, как это есть и до сегодняшнего дня.

21 їхні сини́, що були позоста́влені по них у Кра́ю, яких Ізра́їлеві сини не могли ви́губити, — то взяв їх Соломон за поборо́вих працівникі́в, і так є аж до цього дня.

21

22 А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони — вояки́, і його раби, і провідники́ його́, і старші́ над трьома́, і провідники над його колесни́цями та його верхівці́.

22 Но исраильтян Сулейман не обращал в рабов, они были его воинами, приближёнными, сановниками, военачальниками и начальниками его колесниц и колесничих.

23 Оце приста́влені провідники́, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили наро́дом, який робив на праці.

23 Ещё они были главными начальниками его строительных работ – пятьсот пятьдесят начальников, которые распоряжались рабочими.

24 Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́.

24 После того как дочь фараона перебралась из Города Давуда во дворец, который построил для неё Сулейман, он построил Милло.

25 І прино́сив Соломон три ра́зи річно цілопа́лення та мирні жертви на же́ртівнику, що збудував Господе́ві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І ви́кінчив він той дім.

25 Три раза в год Сулейман возносил всесожжения и жертвы примирения на жертвеннике, что построил для Вечного, возжигая благовония перед Вечным. Итак, он завершил строительство храма.

26 І цар Соломон нароби́в кораблі́в в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на бе́резі Червоного моря в едо́мському кра́ї.

26 Ещё царь Сулейман строил корабли в Эцион-Гевере, что рядом с Елатом в земле Эдома, на побережье Тростникового моря. .

27 І послав Хіра́м корабля́ми своїх рабів, морякі́в, що знають море, з рабами Соломоновими.

27 А Хирам послал с кораблями своих слуг – моряков, знавших море, вместе с людьми Сулеймана.

28 І прийшли вони до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й двадцять тала́нтів золота, та й приве́зли до царя Соломона.

28 Они отплыли в Офир и привезли оттуда пятнадцать тысяч сто двадцать килограммов золота, которое и доставили царю Сулейману.

1.0x