1-а царiв

Розділ 11

1 А цар Соломон покохав багато чужи́нних жінок: і дочку́ фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок,

2 із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: „Не вві́йдете між них, і вони не вві́йдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богі́в“. До них прихили́вся Соломон коха́нням.

3 І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць — три сотні. І жінки́ його прихили́ли його серце.

4 І сталося на час Соломонової старости, жінки́ його прихили́ли його серце до інших богі́в; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида.

5 І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидо́тою аммонітською.

6 І робив Соломон зле в оча́х Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид.

7 Тоді Соломон збудував же́ртівника для Кемоша, моавської гидо́ти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидо́ти аммонських синів.

8 І так він зробив для всіх своїх чужи́нних жіно́к, що кадили та прино́сили жертви для своїх богів.

9 І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхили́лося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два ра́зи йому являвся,

10 і наказував йому про цю річ, — щоб не ходити за іншими богами. Та не вико́нував він того, що наказав був Господь.

11 І сказав Господь до Соломона: „Тому́, що було це з тобою, і не вико́нував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу́ царство твоє, та й дам його твоєму рабові.

12 Тільки за твоїх днів не зроблю́ того ради батька твого Давида, — з руки сина твого відберу́ його!

13 Та всього царства Я не відберу́, — одне племе́но Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав“.

14 І поставив Господь Соломонові за проти́вника едо́млянина Гада́да, — він із царсько́го насіння в Едо́мі.

15 І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоа́в, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі.

16 Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не ви́губив кожного чоловічої статі в Едомі.

17 І втік Гада́д, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем.

18 І встали вони з Мідія́ну й пішли до Пара́ну; і набра́ли вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призна́чив йому утри́мання, і дав йому зе́млю.

19 І знайшов Гадад велику милість у фараонових оча́х, і він дав йому за жінку сестру́ своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси.

20 І породи́ла йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса ви́ховала його в фараоновому домі. І був Ґенува́т у фараоновому домі серед фараонових синів.

21 І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батька́ми, та що помер Йоав, начальник ві́йська. І сказав Гадад до фараона: „Відпусти мене, й я піду́ до свого Кра́ю!“

22 А фараон йому відказав: „Чого тобі браку́є при мені, що ти оце хочеш іти до свого кра́ю?“ Та той сказав: „Ні, таки конче відпусти́ мене!“

23 І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана.

24 І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дама́ску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску.

25 І був він проти́вником для Ізраїля за всіх Соломоновіих днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бри́див він Ізраїлем, і запанував над Сирією.

26 А Єровоа́м, син Неватів, єфре́мівець, із Цереди, а ім'я́ його матері — Церуа, жінка вдова, — був раб Соломонів. І підняв він ру́ку на царя.

27 А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло́, і попра́вив пролі́м у Місті Давида, свого батька.

28 А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака́, що він роботя́щий, і призна́чив його над усіма́ носія́ми Йо́сипового дому.

29 І сталося того ча́су, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахі́йя, пророк. Він був одя́гнений в нову́ одіж, й оби́два вони були самі на полі.

30 І схопи́в Ахі́йя за ту нову́ одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків.

31 І сказав він до Єровоа́ма „Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддира́ю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племе́н.

32 А одне племе́но буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племе́н.

33 Це тому́, що вони покинули Мене і вклоня́лися Аста́рті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб вико́нувати добре в Моїх оча́х, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид.

34 Та не візьму́ Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який доде́ржував заповідів Моїх та постанов Моїх.

35 І візьму́ Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племе́н.

36 А синові його дам одне племе́но, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Йме́ння.

37 А тебе Я візьму́, і ти будеш царюва́ти над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем.

38 І станеться, коли ти слу́хатимешся всього, що Я накажу́ тобі, і пі́деш Моїми дорогами, і робитимеш добре в оча́х Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я бу́ду з тобою, і побудую тобі міцни́й дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізра́їля.

39 І буду впокоря́ти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні“.

40 І шукав Соломон, щоб забити Єровоа́ма. І встав Єровоа́м, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробува́в він в Єгипті аж до Соломонової смерти.

41 А решта Соломо́нових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, — ото вони написані в книзі „Соломонові діла“.

42 А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було́ сорок літ.

43 І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похо́ваний у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'а́м.

Третья хроника царств

Глава 11

1 Но, кроме дочери фараона, царь Сулейман полюбил ещё много других чужеземных женщин – моавитянок, аммонитянок, эдомитянок, сидонянок и хеттеянок.

2 Они были из тех народов, о которых Вечный сказал исраильтянам: «Не роднитесь с ними браком, потому что они непременно обратят ваше сердце к своим богам». А Сулеймана тянуло к ним.

3 У него было семьсот жён царского рода и триста наложниц, и жёны сбили его с истинного пути.

4 Когда Сулейман состарился, жёны обратили его сердце к чужим богам, и оно перестало быть полностью преданным Вечному, его Богу, каким было сердце Давуда, его отца.

5 Он пошёл за Астартой, . богиней сидонян, и Молохом, . омерзительным богом аммонитян.

6 Сулейман делал зло в глазах Вечного, он не следовал за Вечным полностью, как Давуд, его отец.

7 На холме, к востоку от Иерусалима, Сулейман построил капище Хемошу, . омерзительному богу Моава, и Молоху, омерзительному богу аммонитян.

8 То же самое он сделал для всех чужеземных жён, которые возжигали благовония и приносили жертвы своим богам.

9 Вечный разгневался на Сулеймана, потому что его сердце отвернулось от Вечного, Бога Исраила, который дважды являлся ему.

10 Несмотря на то что Он запретил Сулейману идти за чужими богами, Сулейман не выполнил повеления Вечного.

11 И Вечный сказал Сулейману: – Раз ты не сохранил Моего священного соглашения и Моих установлений, которые Я повелел тебе соблюдать, Я непременно отниму у тебя царство и отдам его одному из твоих подданных.

12 Но ради Давуда, твоего отца, Я не сделаю этого при твоей жизни. Я вырву его из рук твоего сына.

13 Но Я отниму у него не всё царство. Я оставлю ему один род ради Давуда, Моего раба, и ради Иерусалима, который Я избрал.

14 И Вечный воздвиг Сулейману врага – эдомитянина Хадада из царской семьи Эдома.

15 Прежде, когда Давуд был в Эдоме, начальник войска Иоав пришёл хоронить погибших и перебил в Эдоме всех мужчин.

16 Иоав и все исраильтяне оставались там шесть месяцев, пока не истребили в Эдоме всех мужчин.

17 Но Хадад, тогда ещё лишь ребёнок, бежал в Египет с некоторыми эдомскими вельможами, служившими его отцу.

18 Они отправились в путь из Мадиана и пришли в пустыню Паран. Взяв с собой людей из Парана, они пришли в Египет, к фараону, царю Египта, который дал Хададу дом, пропитание и землю.

19 Хадад был так угоден фараону, что он дал ему в жёны сестру своей жены, царицы Тахпенесы.

20 Сестра Тахпенесы родила ему сына Генувата, которого Тахпенеса вырастила в царском дворце. Генуват жил там вместе с детьми фараона.

21 Будучи в Египте, Хадад услышал о том, что Давуд упокоился со своими предками и что начальник войска Иоав умер. Тогда Хадад сказал фараону: – Отпусти меня в мою страну.

22 – Чего тебе недостаёт у меня, что ты так хочешь вернуться в свою страну? – спросил фараон. – Всего вдоволь, – ответил Хадад, – но всё-таки отпусти меня!

23 Всевышний воздвиг Сулейману и другого врага – Резона, сына Элиады, который убежал от своего господина Ададезера, царя Цовы.

24 После того как Давуд разбил войска Цовы, Резон собрал вокруг себя бунтовщиков и возглавил их. Они пришли в Дамаск, поселились там и сделали его царём Дамаска.

25 Резон был врагом Исраила всё время, пока был жив Сулейман, умножая зло, чинимое Хададом. Он правил Сирией и презирал Исраил.

26 Иеровоам, сын Невата, поднял мятеж против царя. Он был одним из приближённых Сулеймана, ефраимит из города Цереды, а матерью его была вдова по имени Церуа.

27 Вот история о том, как он поднял мятеж против царя: Сулейман построил Милло и заделал брешь в стене Города Давуда, своего отца.

28 А Иеровоам был очень способным, и когда Сулейман заметил, как хорошо этот молодой человек исполняет свою работу, он поставил его над всеми подневольными людьми из дома Юсуфа.

29 В то время Иеровоаму случилось выйти из Иерусалима, и на пути его встретил пророк Ахия из города Шило, одетый в новую одежду. Они были в том поле лишь вдвоём,

30 и Ахия, взявшись за новую одежду, что была на нём, разорвал её на двенадцать кусков.

31 Затем он сказал Иеровоаму: – Возьми десять кусков себе, потому что так говорит Вечный, Бог Исраила: «Вот, Я вырываю царство из рук Сулеймана и отдаю тебе десять родов.

32 Но ради Моего раба Давуда и города Иерусалима, который Я избрал среди всех родов Исраила, у него будет один род.

33 Я сделаю это, потому что он оставил Меня и поклонялся Астарте, богине сидонян, Хемошу, богу моавитян, и Молоху, богу аммонитян, и не следовал Моими путями, не делал того, что праведно в Моих глазах, и не соблюдал Мои установления и законы, как делал Давуд, его отец.

34 Но Я заберу из рук Сулеймана не всё царство. Я сделал его правителем во все дни его жизни ради Давуда, Моего раба, которого Я избрал и который исполнял Мои повеления и установления.

35 Я возьму царство из рук его сына и отдам тебе десять родов.

36 Я дам один род его сыну, чтобы у Давуда, Моего раба, всегда был потомок на троне в Иерусалиме, в городе, который Я избрал, чтобы пребывать там.

37 А тебя Я избираю, и ты будешь править всем, чем пожелает править твоё сердце, – ты будешь царём Исраила.

38 Если ты будешь исполнять всё, что Я тебе велю, ходить Моими путями и делать то, что праведно в Моих глазах, исполняя Мои установления и повеления, как делал Мой раб Давуд, то Я буду с тобой. Я создам тебе такой же крепкий дом, как тот, что Я создал Давуду, и отдам тебе Исраил.

39 Я накажу потомков Давуда, но не навеки».

40 Сулейман пытался убить Иеровоама, но Иеровоам бежал в Египет к царю Сусакиму и оставался там до смерти Сулеймана.

41 Прочие события царствования Сулеймана, всё, что он сделал, и его мудрость записаны в «Книге дел Сулеймана».

42 Сулейман правил в Иерусалиме всем Исраилом сорок лет.

43 Потом он упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда, своего отца. И царём вместо него стал его сын Реховоам.

1-а царiв

Розділ 11

Третья хроника царств

Глава 11

1 А цар Соломон покохав багато чужи́нних жінок: і дочку́ фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок,

1 Но, кроме дочери фараона, царь Сулейман полюбил ещё много других чужеземных женщин – моавитянок, аммонитянок, эдомитянок, сидонянок и хеттеянок.

2 із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: „Не вві́йдете між них, і вони не вві́йдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богі́в“. До них прихили́вся Соломон коха́нням.

2 Они были из тех народов, о которых Вечный сказал исраильтянам: «Не роднитесь с ними браком, потому что они непременно обратят ваше сердце к своим богам». А Сулеймана тянуло к ним.

3 І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць — три сотні. І жінки́ його прихили́ли його серце.

3 У него было семьсот жён царского рода и триста наложниц, и жёны сбили его с истинного пути.

4 І сталося на час Соломонової старости, жінки́ його прихили́ли його серце до інших богі́в; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида.

4 Когда Сулейман состарился, жёны обратили его сердце к чужим богам, и оно перестало быть полностью преданным Вечному, его Богу, каким было сердце Давуда, его отца.

5 І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидо́тою аммонітською.

5 Он пошёл за Астартой, . богиней сидонян, и Молохом, . омерзительным богом аммонитян.

6 І робив Соломон зле в оча́х Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид.

6 Сулейман делал зло в глазах Вечного, он не следовал за Вечным полностью, как Давуд, его отец.

7 Тоді Соломон збудував же́ртівника для Кемоша, моавської гидо́ти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидо́ти аммонських синів.

7 На холме, к востоку от Иерусалима, Сулейман построил капище Хемошу, . омерзительному богу Моава, и Молоху, омерзительному богу аммонитян.

8 І так він зробив для всіх своїх чужи́нних жіно́к, що кадили та прино́сили жертви для своїх богів.

8 То же самое он сделал для всех чужеземных жён, которые возжигали благовония и приносили жертвы своим богам.

9 І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхили́лося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два ра́зи йому являвся,

9 Вечный разгневался на Сулеймана, потому что его сердце отвернулось от Вечного, Бога Исраила, который дважды являлся ему.

10 і наказував йому про цю річ, — щоб не ходити за іншими богами. Та не вико́нував він того, що наказав був Господь.

10 Несмотря на то что Он запретил Сулейману идти за чужими богами, Сулейман не выполнил повеления Вечного.

11 І сказав Господь до Соломона: „Тому́, що було це з тобою, і не вико́нував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу́ царство твоє, та й дам його твоєму рабові.

11 И Вечный сказал Сулейману: – Раз ты не сохранил Моего священного соглашения и Моих установлений, которые Я повелел тебе соблюдать, Я непременно отниму у тебя царство и отдам его одному из твоих подданных.

12 Тільки за твоїх днів не зроблю́ того ради батька твого Давида, — з руки сина твого відберу́ його!

12 Но ради Давуда, твоего отца, Я не сделаю этого при твоей жизни. Я вырву его из рук твоего сына.

13 Та всього царства Я не відберу́, — одне племе́но Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав“.

13 Но Я отниму у него не всё царство. Я оставлю ему один род ради Давуда, Моего раба, и ради Иерусалима, который Я избрал.

14 І поставив Господь Соломонові за проти́вника едо́млянина Гада́да, — він із царсько́го насіння в Едо́мі.

14 И Вечный воздвиг Сулейману врага – эдомитянина Хадада из царской семьи Эдома.

15 І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоа́в, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі.

15 Прежде, когда Давуд был в Эдоме, начальник войска Иоав пришёл хоронить погибших и перебил в Эдоме всех мужчин.

16 Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не ви́губив кожного чоловічої статі в Едомі.

16 Иоав и все исраильтяне оставались там шесть месяцев, пока не истребили в Эдоме всех мужчин.

17 І втік Гада́д, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем.

17 Но Хадад, тогда ещё лишь ребёнок, бежал в Египет с некоторыми эдомскими вельможами, служившими его отцу.

18 І встали вони з Мідія́ну й пішли до Пара́ну; і набра́ли вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призна́чив йому утри́мання, і дав йому зе́млю.

18 Они отправились в путь из Мадиана и пришли в пустыню Паран. Взяв с собой людей из Парана, они пришли в Египет, к фараону, царю Египта, который дал Хададу дом, пропитание и землю.

19 І знайшов Гадад велику милість у фараонових оча́х, і він дав йому за жінку сестру́ своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси.

19 Хадад был так угоден фараону, что он дал ему в жёны сестру своей жены, царицы Тахпенесы.

20 І породи́ла йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса ви́ховала його в фараоновому домі. І був Ґенува́т у фараоновому домі серед фараонових синів.

20 Сестра Тахпенесы родила ему сына Генувата, которого Тахпенеса вырастила в царском дворце. Генуват жил там вместе с детьми фараона.

21 І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батька́ми, та що помер Йоав, начальник ві́йська. І сказав Гадад до фараона: „Відпусти мене, й я піду́ до свого Кра́ю!“

21 Будучи в Египте, Хадад услышал о том, что Давуд упокоился со своими предками и что начальник войска Иоав умер. Тогда Хадад сказал фараону: – Отпусти меня в мою страну.

22 А фараон йому відказав: „Чого тобі браку́є при мені, що ти оце хочеш іти до свого кра́ю?“ Та той сказав: „Ні, таки конче відпусти́ мене!“

22 – Чего тебе недостаёт у меня, что ты так хочешь вернуться в свою страну? – спросил фараон. – Всего вдоволь, – ответил Хадад, – но всё-таки отпусти меня!

23 І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана.

23 Всевышний воздвиг Сулейману и другого врага – Резона, сына Элиады, который убежал от своего господина Ададезера, царя Цовы.

24 І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дама́ску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску.

24 После того как Давуд разбил войска Цовы, Резон собрал вокруг себя бунтовщиков и возглавил их. Они пришли в Дамаск, поселились там и сделали его царём Дамаска.

25 І був він проти́вником для Ізраїля за всіх Соломоновіих днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бри́див він Ізраїлем, і запанував над Сирією.

25 Резон был врагом Исраила всё время, пока был жив Сулейман, умножая зло, чинимое Хададом. Он правил Сирией и презирал Исраил.

26 А Єровоа́м, син Неватів, єфре́мівець, із Цереди, а ім'я́ його матері — Церуа, жінка вдова, — був раб Соломонів. І підняв він ру́ку на царя.

26 Иеровоам, сын Невата, поднял мятеж против царя. Он был одним из приближённых Сулеймана, ефраимит из города Цереды, а матерью его была вдова по имени Церуа.

27 А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло́, і попра́вив пролі́м у Місті Давида, свого батька.

27 Вот история о том, как он поднял мятеж против царя: Сулейман построил Милло и заделал брешь в стене Города Давуда, своего отца.

28 А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака́, що він роботя́щий, і призна́чив його над усіма́ носія́ми Йо́сипового дому.

28 А Иеровоам был очень способным, и когда Сулейман заметил, как хорошо этот молодой человек исполняет свою работу, он поставил его над всеми подневольными людьми из дома Юсуфа.

29 І сталося того ча́су, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахі́йя, пророк. Він був одя́гнений в нову́ одіж, й оби́два вони були самі на полі.

29 В то время Иеровоаму случилось выйти из Иерусалима, и на пути его встретил пророк Ахия из города Шило, одетый в новую одежду. Они были в том поле лишь вдвоём,

30 І схопи́в Ахі́йя за ту нову́ одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків.

30 и Ахия, взявшись за новую одежду, что была на нём, разорвал её на двенадцать кусков.

31 І сказав він до Єровоа́ма „Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддира́ю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племе́н.

31 Затем он сказал Иеровоаму: – Возьми десять кусков себе, потому что так говорит Вечный, Бог Исраила: «Вот, Я вырываю царство из рук Сулеймана и отдаю тебе десять родов.

32 А одне племе́но буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племе́н.

32 Но ради Моего раба Давуда и города Иерусалима, который Я избрал среди всех родов Исраила, у него будет один род.

33 Це тому́, що вони покинули Мене і вклоня́лися Аста́рті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб вико́нувати добре в Моїх оча́х, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид.

33 Я сделаю это, потому что он оставил Меня и поклонялся Астарте, богине сидонян, Хемошу, богу моавитян, и Молоху, богу аммонитян, и не следовал Моими путями, не делал того, что праведно в Моих глазах, и не соблюдал Мои установления и законы, как делал Давуд, его отец.

34 Та не візьму́ Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який доде́ржував заповідів Моїх та постанов Моїх.

34 Но Я заберу из рук Сулеймана не всё царство. Я сделал его правителем во все дни его жизни ради Давуда, Моего раба, которого Я избрал и который исполнял Мои повеления и установления.

35 І візьму́ Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племе́н.

35 Я возьму царство из рук его сына и отдам тебе десять родов.

36 А синові його дам одне племе́но, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Йме́ння.

36 Я дам один род его сыну, чтобы у Давуда, Моего раба, всегда был потомок на троне в Иерусалиме, в городе, который Я избрал, чтобы пребывать там.

37 А тебе Я візьму́, і ти будеш царюва́ти над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем.

37 А тебя Я избираю, и ты будешь править всем, чем пожелает править твоё сердце, – ты будешь царём Исраила.

38 І станеться, коли ти слу́хатимешся всього, що Я накажу́ тобі, і пі́деш Моїми дорогами, і робитимеш добре в оча́х Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я бу́ду з тобою, і побудую тобі міцни́й дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізра́їля.

38 Если ты будешь исполнять всё, что Я тебе велю, ходить Моими путями и делать то, что праведно в Моих глазах, исполняя Мои установления и повеления, как делал Мой раб Давуд, то Я буду с тобой. Я создам тебе такой же крепкий дом, как тот, что Я создал Давуду, и отдам тебе Исраил.

39 І буду впокоря́ти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні“.

39 Я накажу потомков Давуда, но не навеки».

40 І шукав Соломон, щоб забити Єровоа́ма. І встав Єровоа́м, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробува́в він в Єгипті аж до Соломонової смерти.

40 Сулейман пытался убить Иеровоама, но Иеровоам бежал в Египет к царю Сусакиму и оставался там до смерти Сулеймана.

41 А решта Соломо́нових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, — ото вони написані в книзі „Соломонові діла“.

41 Прочие события царствования Сулеймана, всё, что он сделал, и его мудрость записаны в «Книге дел Сулеймана».

42 А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було́ сорок літ.

42 Сулейман правил в Иерусалиме всем Исраилом сорок лет.

43 І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похо́ваний у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'а́м.

43 Потом он упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда, своего отца. И царём вместо него стал его сын Реховоам.

1.0x