CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 33
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Буття

Розділ 33

1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обо́х невільниць своїх.

2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йо́сипа останніми.

3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.

4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: „Хто то такі?“ А той відказав: „Діти, якими обдарував Бог твого раба“.

6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.

7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йо́сип і Рахі́ль, та й вклонилися.

8 І сказав Ісав: „А що це за ці́лий табір той, що я спіткав?“ А той відказав: „Щоб знайти милість в очах мого пана“.

9 А Ісав сказав: „Я маю багато, мій брате, — твоє нехай бу́де тобі“.

10 А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.

11 Візьми ж благослове́ння моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все“. І благав він його, — і той узяв.

12 І промовив Ісав: „Рушаймо й ходім, а я піду́ обік те́бе“.

13 А той відказав: „Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.

14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду́ поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду́ до пана свого до Сеїру“.

15 І промовив Ісав: „Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною“. А той відказав: „Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?“

16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.

17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені́, тому назвав ім'я́ тому місцю: Сукко́т.

18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Кра́ї ханаанському, і розта́борився перед містом.

19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібнякі́в.

20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Начало

Глава 33

1 Якуб посмотрел и увидел, что идёт Есав, и с ним четыреста человек. Он разделил детей между Лией, Рахилёй и двумя служанками.

2 Якуб поставил служанок и их детей впереди, Лию и её детей за ними, а Рахилю с Юсуфом позади всех.

3 Сам же он пошёл вперёд и, приближаясь к своему брату, поклонился до земли семь раз.

4 Но Есав побежал Якубу навстречу, обнял его, бросился ему на шею и расцеловал его; и они заплакали.

5 Есав посмотрел, увидел женщин и детей и спросил: – Кто это с тобой?Якуб ответил: – Это дети, которых Всевышний милостиво дал твоему рабу.

6 Подошли служанки со своими детьми и поклонились.

7 Потом подошли и поклонились Лия и её дети. После всех подошли Юсуф и Рахиля и тоже поклонились.

8 Есав спросил Якуба: – Почему ты послал все эти стада мне навстречу? – Я хотел найти расположение в твоих глазах, мой господин, – ответил он.

9 Есав сказал: – У меня всего вдоволь, брат. Оставь своё себе.

10 – Нет, прошу тебя! – сказал Якуб. – Если я нашёл расположение в твоих глазах, то прими от меня этот дар. Для меня видеть твоё лицо – это как увидеть лицо Всевышнего, ты ведь принял меня так милостиво.

11 Пожалуйста, прими от меня эти дары, потому что Всевышний был милостив ко мне, и у меня есть всё, что мне нужно. Якуб настаивал и Есав принял дары.

12 Потом Есав сказал: – Идём, пора отправляться в путь; я буду держаться рядом с тобой.

13 Но Якуб ответил: – Мой господин знает, что дети слабы и что я должен заботиться о дойных овцах и коровах: если их сильно гнать хотя бы один день, то животные погибнут.

14 Так что пусть мой господин идёт впереди своего раба, а я пойду медленно, как смогут идти стада впереди меня, и как смогут идти дети, пока не приду к моему господину в Сеир.

15 Есав сказал: – Позволь мне оставить с тобой несколько моих людей. – Зачем же? – спросил Якуб. – Достаточно и того, что я нашёл расположение в глазах моего господина.

16 И Есав в тот же день отправился в обратный путь к себе в Сеир.

17 Якуб же пошёл в Суккот, где он построил себе жилище и сделал шалаши для скота. Вот почему это место называется Суккот («шалаши»).

18 Придя из Паддан-Арама, Якуб благополучно прибыл в город Шехем в Ханаане и поселился перед городом.

19 За сто мер серебра он купил у сыновей Еммора, отца Шехема, участок земли, на котором поставил свой шатёр.

20 Там он установил жертвенник и назвал его Ил-Илохе-Исраил («Всевышний, Бог Исраила»).

Буття

Розділ 33

Начало

Глава 33

1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обо́х невільниць своїх.

1 Якуб посмотрел и увидел, что идёт Есав, и с ним четыреста человек. Он разделил детей между Лией, Рахилёй и двумя служанками.

2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йо́сипа останніми.

2 Якуб поставил служанок и их детей впереди, Лию и её детей за ними, а Рахилю с Юсуфом позади всех.

3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.

3 Сам же он пошёл вперёд и, приближаясь к своему брату, поклонился до земли семь раз.

4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

4 Но Есав побежал Якубу навстречу, обнял его, бросился ему на шею и расцеловал его; и они заплакали.

5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: „Хто то такі?“ А той відказав: „Діти, якими обдарував Бог твого раба“.

5 Есав посмотрел, увидел женщин и детей и спросил: – Кто это с тобой?Якуб ответил: – Это дети, которых Всевышний милостиво дал твоему рабу.

6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.

6 Подошли служанки со своими детьми и поклонились.

7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йо́сип і Рахі́ль, та й вклонилися.

7 Потом подошли и поклонились Лия и её дети. После всех подошли Юсуф и Рахиля и тоже поклонились.

8 І сказав Ісав: „А що це за ці́лий табір той, що я спіткав?“ А той відказав: „Щоб знайти милість в очах мого пана“.

8 Есав спросил Якуба: – Почему ты послал все эти стада мне навстречу? – Я хотел найти расположение в твоих глазах, мой господин, – ответил он.

9 А Ісав сказав: „Я маю багато, мій брате, — твоє нехай бу́де тобі“.

9 Есав сказал: – У меня всего вдоволь, брат. Оставь своё себе.

10 А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.

10 – Нет, прошу тебя! – сказал Якуб. – Если я нашёл расположение в твоих глазах, то прими от меня этот дар. Для меня видеть твоё лицо – это как увидеть лицо Всевышнего, ты ведь принял меня так милостиво.

11 Візьми ж благослове́ння моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все“. І благав він його, — і той узяв.

11 Пожалуйста, прими от меня эти дары, потому что Всевышний был милостив ко мне, и у меня есть всё, что мне нужно. Якуб настаивал и Есав принял дары.

12 І промовив Ісав: „Рушаймо й ходім, а я піду́ обік те́бе“.

12 Потом Есав сказал: – Идём, пора отправляться в путь; я буду держаться рядом с тобой.

13 А той відказав: „Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.

13 Но Якуб ответил: – Мой господин знает, что дети слабы и что я должен заботиться о дойных овцах и коровах: если их сильно гнать хотя бы один день, то животные погибнут.

14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду́ поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду́ до пана свого до Сеїру“.

14 Так что пусть мой господин идёт впереди своего раба, а я пойду медленно, как смогут идти стада впереди меня, и как смогут идти дети, пока не приду к моему господину в Сеир.

15 І промовив Ісав: „Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною“. А той відказав: „Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?“

15 Есав сказал: – Позволь мне оставить с тобой несколько моих людей. – Зачем же? – спросил Якуб. – Достаточно и того, что я нашёл расположение в глазах моего господина.

16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.

16 И Есав в тот же день отправился в обратный путь к себе в Сеир.

17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені́, тому назвав ім'я́ тому місцю: Сукко́т.

17 Якуб же пошёл в Суккот, где он построил себе жилище и сделал шалаши для скота. Вот почему это место называется Суккот («шалаши»).

18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Кра́ї ханаанському, і розта́борився перед містом.

18 Придя из Паддан-Арама, Якуб благополучно прибыл в город Шехем в Ханаане и поселился перед городом.

19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібнякі́в.

19 За сто мер серебра он купил у сыновей Еммора, отца Шехема, участок земли, на котором поставил свой шатёр.

20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

20 Там он установил жертвенник и назвал его Ил-Илохе-Исраил («Всевышний, Бог Исраила»).

1.0x