2-е до коринтян

Розділ 11

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!

Второе послание апостола Павла христианам в Коринфе

Глава 11

1 Хотелось бы мне, чтобы были терпимы вы к некоторому моему неразумию. Прошу вас, потерпите меня!

2 Я-то ревную вас ревностью Божьей. Совершив обручение ваше с единственным Мужем, Христом, хочу вас представить Ему как чистую деву.

3 Боюсь, правда, что как некогда Ева обольщена была хитростью змея, так и ваши умы могут быть совращены и отвлечены от безраздельной преданности Христу.

4 Вы ведь почему-то охотно терпите, когда к вам приходит кто-то и проповедует другого Иисуса, не Того, какого мы проповедовали, и с готовностью принимаете иного духа, какого не принимали, или иную Благую Весть, какая вам не возвещалась.

5 А я думаю, что ни в чем не уступаю «сверхапостолам».

6 Я, может быть, и не преуспел в красноречии, но вовсе не чужд знания. Такими и являлись мы вам всегда и во всех случаях.

7 Впадал ли я в грех, когда, умаляя себя, дабы возвысить вас, возвещал вам Благую Весть Божию, не беря от вас ничего?

8 Я, можно сказать, обирал другие церкви, пользуясь их поддержкой для служения вам.

9 Даже когда я терпел нужду в дни моего пребывания у вас, и тогда не был никому в тягость: всем, чего недоставало мне, вполне обеспечили меня братья, пришедшие из Македонии. Я всегда старался и буду стараться впредь ничем вас не обременять.

10 Нигде во всей Ахайе эта похвала не отнимется у меня, ручательство тому — истина Христова во мне.

11 Почему же я так поступаю? Потому ли, что не люблю вас? Богу ведомо, что люблю.

12 Но поступаю и буду поступать так, чтобы не давать никакого повода тем, кто пользуется любым случаем, чтобы хвалиться, будто и они трудятся так же, как и мы.

13 Это лжеапостолы: дела их коварны, они только выдают себя за апостолов Христовых.

14 Оно и неудивительно: ведь и сам сатана принимает вид ангела света.

15 А потому нет в том ничего странного, что и слуги его надевают на себя личину служителей правды; таких, однако, и участь ждет по делам их.

16 Про себя же самого скажу снова: никому, вообще-то, не следует считать меня на самом деле неразумным; но если для кого-то это не так, пусть хотя бы как неразумного примут меня, чтобы и мне можно было немного похвалиться.

17 А об этой похвальбе своей я скажу, конечно, не по внушению Господа, но скажу как раз как неразумный.

18 Если уж многие своим мирским хвалятся, похвалюсь и я,

19 ведь при всем том, что вы люди разумные, вы охотно идете на то, чтобы терпеть неразумных.

20 Вы терпите даже тогда, когда вас порабощают, объедают, к рукам прибирают; терпите и высокомерных, терпите тех, кто бьет вас по лицу.

21 К стыду своему признаюсь, что в этом мы, конечно, уступили им! Так вот, оставаясь для вас неразумным, скажу: чем смеют хвалиться другие, тем смею хвалиться и я.

22 Они евреи? Но ведь и я тоже. Израильтяне они? Израильтянин и я. Потомки Авраама? Его же потомок и я.

23 Они Христовы служители? В безумии говорю: я — больше. Больше гораздо трудился я, били меня нещадно, больше бывал я в темницах, часто — при смерти.

24 От иудеев пять раз получил я по сорок ударов (без одного),

25 трижды палками бит, однажды — камнями. Три раза терпел я кораблекрушения, и был случай, когда ночь и день пропадал я в бушующем море.

26 Вечно скитаясь, я рисковал постоянно жизнью на реках и на разбойных дорогах; многое претерпел я от своего народа и от язычников; самым разным подвергся я испытаниям в городах и в пустынях, а также на море, много опасностей создали мне и лжебратья.

27 Дни за днями я проводил в трудах, изнурении, часто без сна; голод и жажда нередко томили меня, порою же я оставался и вовсе без пищи, в холоде и наготе.

28 Да и теперь, не говоря обо всем остальном, я каждодневно несу бремя забот о жизни всех церквей.

29 Всякий раз, когда кто-то слабеет духовно, не слабею ли я вместе с ним? И если вводят кого-то в грех, не горит ли всё во мне?

30 Если уж приходится мне хвалиться, стану хвалиться немощью своей.

31 Бог и Отец Господа Иисуса — да будет благословен Он вовеки! — знает, что не лгу я.

32 Слаб я, скажем, был в Дамаске, когда наместник царя Ареты выставил стражу у ворот города, чтобы схватить меня.

33 Но был я спущен в корзине из окна в стене и избежал его рук.

2-е до коринтян

Розділ 11

Второе послание апостола Павла христианам в Коринфе

Глава 11

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

1 Хотелось бы мне, чтобы были терпимы вы к некоторому моему неразумию. Прошу вас, потерпите меня!

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

2 Я-то ревную вас ревностью Божьей. Совершив обручение ваше с единственным Мужем, Христом, хочу вас представить Ему как чистую деву.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

3 Боюсь, правда, что как некогда Ева обольщена была хитростью змея, так и ваши умы могут быть совращены и отвлечены от безраздельной преданности Христу.

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

4 Вы ведь почему-то охотно терпите, когда к вам приходит кто-то и проповедует другого Иисуса, не Того, какого мы проповедовали, и с готовностью принимаете иного духа, какого не принимали, или иную Благую Весть, какая вам не возвещалась.

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

5 А я думаю, что ни в чем не уступаю «сверхапостолам».

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

6 Я, может быть, и не преуспел в красноречии, но вовсе не чужд знания. Такими и являлись мы вам всегда и во всех случаях.

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

7 Впадал ли я в грех, когда, умаляя себя, дабы возвысить вас, возвещал вам Благую Весть Божию, не беря от вас ничего?

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

8 Я, можно сказать, обирал другие церкви, пользуясь их поддержкой для служения вам.

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

9 Даже когда я терпел нужду в дни моего пребывания у вас, и тогда не был никому в тягость: всем, чего недоставало мне, вполне обеспечили меня братья, пришедшие из Македонии. Я всегда старался и буду стараться впредь ничем вас не обременять.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

10 Нигде во всей Ахайе эта похвала не отнимется у меня, ручательство тому — истина Христова во мне.

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

11 Почему же я так поступаю? Потому ли, что не люблю вас? Богу ведомо, что люблю.

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

12 Но поступаю и буду поступать так, чтобы не давать никакого повода тем, кто пользуется любым случаем, чтобы хвалиться, будто и они трудятся так же, как и мы.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

13 Это лжеапостолы: дела их коварны, они только выдают себя за апостолов Христовых.

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

14 Оно и неудивительно: ведь и сам сатана принимает вид ангела света.

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

15 А потому нет в том ничего странного, что и слуги его надевают на себя личину служителей правды; таких, однако, и участь ждет по делам их.

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

16 Про себя же самого скажу снова: никому, вообще-то, не следует считать меня на самом деле неразумным; но если для кого-то это не так, пусть хотя бы как неразумного примут меня, чтобы и мне можно было немного похвалиться.

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

17 А об этой похвальбе своей я скажу, конечно, не по внушению Господа, но скажу как раз как неразумный.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

18 Если уж многие своим мирским хвалятся, похвалюсь и я,

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

19 ведь при всем том, что вы люди разумные, вы охотно идете на то, чтобы терпеть неразумных.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

20 Вы терпите даже тогда, когда вас порабощают, объедают, к рукам прибирают; терпите и высокомерных, терпите тех, кто бьет вас по лицу.

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

21 К стыду своему признаюсь, что в этом мы, конечно, уступили им! Так вот, оставаясь для вас неразумным, скажу: чем смеют хвалиться другие, тем смею хвалиться и я.

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

22 Они евреи? Но ведь и я тоже. Израильтяне они? Израильтянин и я. Потомки Авраама? Его же потомок и я.

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

23 Они Христовы служители? В безумии говорю: я — больше. Больше гораздо трудился я, били меня нещадно, больше бывал я в темницах, часто — при смерти.

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

24 От иудеев пять раз получил я по сорок ударов (без одного),

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

25 трижды палками бит, однажды — камнями. Три раза терпел я кораблекрушения, и был случай, когда ночь и день пропадал я в бушующем море.

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

26 Вечно скитаясь, я рисковал постоянно жизнью на реках и на разбойных дорогах; многое претерпел я от своего народа и от язычников; самым разным подвергся я испытаниям в городах и в пустынях, а также на море, много опасностей создали мне и лжебратья.

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

27 Дни за днями я проводил в трудах, изнурении, часто без сна; голод и жажда нередко томили меня, порою же я оставался и вовсе без пищи, в холоде и наготе.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

28 Да и теперь, не говоря обо всем остальном, я каждодневно несу бремя забот о жизни всех церквей.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

29 Всякий раз, когда кто-то слабеет духовно, не слабею ли я вместе с ним? И если вводят кого-то в грех, не горит ли всё во мне?

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

30 Если уж приходится мне хвалиться, стану хвалиться немощью своей.

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

31 Бог и Отец Господа Иисуса — да будет благословен Он вовеки! — знает, что не лгу я.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

32 Слаб я, скажем, был в Дамаске, когда наместник царя Ареты выставил стражу у ворот города, чтобы схватить меня.

33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!

33 Но был я спущен в корзине из окна в стене и избежал его рук.

1.0x