CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а царiв

Розділ 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько.

Третья книга царств

Глава 22

1 Три года арамеи и израильтяне не воевали друг с другом.

2 На третий год Иосафат, царь иудейский, отправился к царю израильскому.

3 Царь израильский сказал тогда своим слугам: «Знаете ли вы, что Рамот в Гиладе — наш? А мы ничего не делаем, чтобы отобрать его у царя арамейского».

4 И спросил он Иосафата: «Пойдешь ли ты со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил царю израильскому: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой, куда твои кони — туда и мои».

5 Но Иосафат сказал царю израильскому: «Прежде всего вопроси ГОСПОДА».

6 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли мне в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Владыка предаст его в руки царя».

7 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЕГО? Мы вопросим Господа через него».

8 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!»

9 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы.

10 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле возле гумна у ворот Самарии, одетые в свои царские облачения, а все пророки пророчествовали перед ними.

11 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“»

12 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!»

13 Гонец, которому велели привести Михея, сказал ему: «Пророки единодушны в добрых предзнаменованиях царю. Хоть бы и ты выступил с ними заодно, чтобы и твое слово оказалось добрым!»

14 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ — что откроет мне ГОСПОДЬ мой, то я и стану говорить».

15 Пришел Михей к царю, и тот спросил его: «Михей, идти ли мне войной на Рамот Гиладский или не идти?» Михей ответил: «Идите, будет у вас победа! Враги будут отданы в руки царя!»

16 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?»

17 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром».

18 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное».

19 А Михей продолжал: «Выслушай слово ГОСПОДНЕ! Я видел ГОСПОДА, сидящего на престоле, и стояло пред Ним всё Воинство небесное по правую и по левую руку.

20 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе,

21 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“

22 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах всех его пророков“. И тогда ГОСПОДЬ сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“

23 Теперь посмотри вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!»

24 Тогда подошел Седекия, сын Кенааны, и ударил Михея по щеке со словами: «Разве Дух ГОСПОДЕНЬ меня уже оставил, чтобы с тобой говорить?»

25 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться».

26 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу.

27 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром».

28 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!»

29 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, выступили в поход на Рамот Гиладский.

30 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением.

31 А царь арамейский велел своим тридцати двум начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским».

32 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и устремились к нему, чтобы схватить его. Иосафат закричал,

33 и начальники колесниц увидели, что это не израильский царь, и повернули прочь.

34 Но один из воинов выстрелил из лука и, сам того не ведая, ранил царя израильского стрелой, попавшей между доспехами. Царь сказал своему вознице: «Поверни колесницу, вывези меня из боя — я ранен».

35 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру он умер. А кровь из его раны залила днище колесницы.

36 Когда зашло солнце, пронесся клич по всему войску: «Идите все по своим городам, по своим землям!»

37 Мертвого царя отвезли в Самарию и похоронили там.

38 А колесницу вымыли в пруду около Самарии, и псы слизывали его кровь, и блудницы там мылись, по слову ГОСПОДА, которое Он изрек.

39 Прочее об Ахаве и обо всех событиях его жизни: и о строительстве дворца из слоновой кости, и обо всех городах, что он строил, — записано в летописи царей израильских.

40 Ахав отошел к праотцам, а после него воцарился его сын Охозия.

41 Иосафат, сын Асы, воцарился в Иудее в четвертый год царствования Ахава в Израиле.

42 Иосафат взошел на престол в возрасте тридцати пяти лет и двадцать пять лет правил в Иерусалиме. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.

43 Он следовал по пути отца своего Асы и не отступал от него, творя то, что праведно в глазах ГОСПОДА. Только капища на холмах разрушены не были, и народ еще приносил жертвы и воскурял в этих капищах.

44 Иосафат заключил мир с царем израильским.

45 Что до прочих деяний Иосафата, его доблестных подвигов и военных походов, то не описаны ли они в летописи царей иудейских?

46 Тех немногих из продающих тело свое в капищах, кто уцелел при жизни отца его Асы, он уничтожил.

47 В Эдоме тогда не было царя, там правил царский наместник.

48 Иосафат построил прочные корабли, чтобы ходить в Офир за золотом, но они не дошли туда, а разбились в Эцьон-Гевере.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату: «Пусть мои слуги отправятся на кораблях вместе с твоими», — но Иосафат не захотел.

50 Иосафат отошел к праотцам и был похоронен в родовой гробнице в Городе Давидовом. После него взошел на престол его сын Иорам.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в Самарии в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее. Он правил в Израиле два года,

52 творил он то, что было злом в глазах ГОСПОДА, и следовал по пути отца своего и матери и по пути Иеровоама, сына Невата, вовлекая Израиль во грех.

53 Он служил Ваалу и поклонялся ему, вызывая гнев ГОСПОДА, Бога Израилева, поступая так же, как и его отец Ахав.

54

1-а царiв

Розділ 22

Третья книга царств

Глава 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

1 Три года арамеи и израильтяне не воевали друг с другом.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

2 На третий год Иосафат, царь иудейский, отправился к царю израильскому.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

3 Царь израильский сказал тогда своим слугам: «Знаете ли вы, что Рамот в Гиладе — наш? А мы ничего не делаем, чтобы отобрать его у царя арамейского».

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

4 И спросил он Иосафата: «Пойдешь ли ты со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил царю израильскому: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой, куда твои кони — туда и мои».

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

5 Но Иосафат сказал царю израильскому: «Прежде всего вопроси ГОСПОДА».

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

6 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли мне в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Владыка предаст его в руки царя».

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

7 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЕГО? Мы вопросим Господа через него».

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

8 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!»

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

9 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы.

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

10 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле возле гумна у ворот Самарии, одетые в свои царские облачения, а все пророки пророчествовали перед ними.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

11 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“»

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

12 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!»

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

13 Гонец, которому велели привести Михея, сказал ему: «Пророки единодушны в добрых предзнаменованиях царю. Хоть бы и ты выступил с ними заодно, чтобы и твое слово оказалось добрым!»

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

14 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ — что откроет мне ГОСПОДЬ мой, то я и стану говорить».

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

15 Пришел Михей к царю, и тот спросил его: «Михей, идти ли мне войной на Рамот Гиладский или не идти?» Михей ответил: «Идите, будет у вас победа! Враги будут отданы в руки царя!»

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

16 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?»

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

17 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром».

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

18 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное».

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

19 А Михей продолжал: «Выслушай слово ГОСПОДНЕ! Я видел ГОСПОДА, сидящего на престоле, и стояло пред Ним всё Воинство небесное по правую и по левую руку.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

20 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе,

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

21 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

22 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах всех его пророков“. И тогда ГОСПОДЬ сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

23 Теперь посмотри вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!»

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

24 Тогда подошел Седекия, сын Кенааны, и ударил Михея по щеке со словами: «Разве Дух ГОСПОДЕНЬ меня уже оставил, чтобы с тобой говорить?»

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

25 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться».

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

26 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу.

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

27 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром».

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

28 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!»

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

29 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, выступили в поход на Рамот Гиладский.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

30 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

31 А царь арамейский велел своим тридцати двум начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским».

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

32 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и устремились к нему, чтобы схватить его. Иосафат закричал,

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

33 и начальники колесниц увидели, что это не израильский царь, и повернули прочь.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

34 Но один из воинов выстрелил из лука и, сам того не ведая, ранил царя израильского стрелой, попавшей между доспехами. Царь сказал своему вознице: «Поверни колесницу, вывези меня из боя — я ранен».

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

35 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру он умер. А кровь из его раны залила днище колесницы.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

36 Когда зашло солнце, пронесся клич по всему войску: «Идите все по своим городам, по своим землям!»

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

37 Мертвого царя отвезли в Самарию и похоронили там.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

38 А колесницу вымыли в пруду около Самарии, и псы слизывали его кровь, и блудницы там мылись, по слову ГОСПОДА, которое Он изрек.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

39 Прочее об Ахаве и обо всех событиях его жизни: и о строительстве дворца из слоновой кости, и обо всех городах, что он строил, — записано в летописи царей израильских.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

40 Ахав отошел к праотцам, а после него воцарился его сын Охозия.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

41 Иосафат, сын Асы, воцарился в Иудее в четвертый год царствования Ахава в Израиле.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

42 Иосафат взошел на престол в возрасте тридцати пяти лет и двадцать пять лет правил в Иерусалиме. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

43 Он следовал по пути отца своего Асы и не отступал от него, творя то, что праведно в глазах ГОСПОДА. Только капища на холмах разрушены не были, и народ еще приносил жертвы и воскурял в этих капищах.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

44 Иосафат заключил мир с царем израильским.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

45 Что до прочих деяний Иосафата, его доблестных подвигов и военных походов, то не описаны ли они в летописи царей иудейских?

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

46 Тех немногих из продающих тело свое в капищах, кто уцелел при жизни отца его Асы, он уничтожил.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

47 В Эдоме тогда не было царя, там правил царский наместник.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

48 Иосафат построил прочные корабли, чтобы ходить в Офир за золотом, но они не дошли туда, а разбились в Эцьон-Гевере.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату: «Пусть мои слуги отправятся на кораблях вместе с твоими», — но Иосафат не захотел.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

50 Иосафат отошел к праотцам и был похоронен в родовой гробнице в Городе Давидовом. После него взошел на престол его сын Иорам.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в Самарии в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее. Он правил в Израиле два года,

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

52 творил он то, что было злом в глазах ГОСПОДА, и следовал по пути отца своего и матери и по пути Иеровоама, сына Невата, вовлекая Израиль во грех.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

53 Он служил Ваалу и поклонялся ему, вызывая гнев ГОСПОДА, Бога Израилева, поступая так же, как и его отец Ахав.

54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько.

54

1.0x