1-а СамуїловаРозділ 9 |
|
1 |
|
2 І був у нього син, а ім'я́ йому Сау́л, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було ніко́го вродливі́шого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього наро́ду. |
|
3 І пропа́ли були Кі́шові, Сау́ловому ба́тькові, осли́ці. І сказав Кіш до свого сина Саула: „Візьми з собою одно́го із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!“ |
|
4 І він перейшов Єфре́мові го́ри, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. |
|
5 Увійшли вони до кра́ю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: „Давай верні́мося, щоб не занеха́в ба́тько осли́ць, та не став жури́тися за нами!“ |
|
6 А той відказав йому: „Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче спра́вджується. Тепер сході́мо туди, — може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б“. |
|
7 І сказав Саул до свого слуги: „Ось ми пі́демо, — та що́ ми принесе́мо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подару́нка нема, щоб прине́сти Божому чоловікові. Що́ ми маємо?“ |
|
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: „Ось у руці моїй знахо́диться чверть ше́кля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу“. |
|
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив пита́тися Бога, то так говорив: „Давайте пі́демо до прови́дця“. Бо що сьогодні „проро́к“, колись звалося „прови́дець“. |
|
10 І сказав Саул до свого слуги: „Добре твоє слово. Давай пі́демо!“ І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий. |
|
11 Коли вони підіймалися по узбі́ччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: „Чи є тут прови́дець?“ |
|
12 А ті відповіли́ їм та й сказали: „Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в наро́да жертва на па́гірку. |
|
13 Як уві́йдете до міста, так зна́йдете його, поки він не вийде на па́гірок їсти, — бо народ не їсть аж до його прихо́ду, бо він благословляє жертву, потім їдять покли́кані. А тепер увійдіть, бо зараз ви зна́йдете його“. |
|
14 І підняли́ся вони до міста. Як вони вхо́дили до сере́дини того міста, аж ось Самуїл виходить навпро́ти них, щоб іти на па́гірок. |
|
15 А Господь, за день перед Сауловим прихо́дом, виявив був Самуїлові, говорячи: |
|
16 „Цього ча́су взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніями́нового кра́ю, і ти пома́жеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе наро́д Мій від руки филисти́млян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосі́ння його дійшло́ до Мене!“ |
|
17 А коли Самуїл побачив Сау́ла, то Господь сказав йому: „Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володі́тиме наро́дом Моїм“. |
|
18 І підійшов Сау́л до Самуїла в сере́дині брами та й сказав: „Скажи мені, де́ тут дім прови́дця?“ |
|
19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: „Я той прови́дець. Вийди перед мене на па́гірок, і ви бу́дете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу́ тебе, і про все, що в серці твоїм, я розпові́м тобі. |
|
20 А щодо осли́ць, що пропа́ли тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожада́не в Ізраїлі? Хіба ж не для те́бе та для всього дому батька твого?“ |
|
21 І відповів Саул та й сказав: „Чи ж я не веніями́нівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніями́нового пле́мени. І чого ти говориш мені отаке слово?“ |
|
22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімна́ти, і дав їм місце на чолі́ покли́каних, а тих було близько тридцяти́ чоловіка. |
|
23 І сказав Самуїл до ку́харя: „Дай же ту ча́стку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!“ |
|
24 І подав ку́хар стегно́ та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: „Оце позоста́влене! Поклади перед собою та їж, бо воно схо́ване для тебе на умо́влений час, коли я сказав: Покликав я наро́д“. І Саул їв із Самуїлом того дня. |
|
25 І зійшли вони з па́гірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху́ свого дому. |
|
26 І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла́ ра́ння зоря́, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: „Уставай же, і я відпущу́ тебе!“ І встав Саул, і вони вийшли обо́є, він та Саул, на вулицю. |
|
27 Коли вони підхо́дили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: „Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами“. І той пішов. „А ти зараз спини́ся, — я оголошу́ тобі Боже слово!“ |
Первая книга царствГлава 9 |
|
1 |
|
2 У него был сын по имени Саул, молодой и красивый, и не было среди израильтян никого красивее его — был он на голову выше всех. |
|
3 |
|
4 Вместе со слугой прошел Саул Ефремово нагорье, землю Шалишу, но не нашел их. Прошли они землю Шаалим, но ослиц не было и там, прошли они и землю Вениамина, но так и не нашли их. |
|
5 |
|
6 Но тот ответил: «Здесь, в этом городе, есть человек Божий, весьма уважаемый человек. Что он ни скажет, всё сбывается. Давай зайдем к нему, может быть, он укажет нам, куда дальше держать путь». |
|
7 Саул сказал слуге: «С чем мы пойдем к такому человеку? Хлеба в нашей суме не осталось и подарка с собой нет, чтобы поднести человеку Божьему. Разве что-то у нас осталось?» |
|
8 Тогда слуга сказал Саулу: «Смотри, у меня есть четверть шекеля серебра. Я отдам ее человеку Божьему, и он нам укажет, куда идти». |
|
9 (Прежде в Израиле, когда кто-либо шел вопросить Бога, говорили: «Пойдем к провидцу!» — кого теперь называют пророком, прежде называли провидцем.) |
|
10 Саул ответил слуге: «Хорошо ты сказал, пойдем!» И они пошли в город, где был человек Божий. |
|
11 |
|
12 Те отвечали: «Да, сейчас вы его увидите. Он как раз сегодня пришел в город, но спешите, ведь нынче у народа жертвоприношение в святилище на холме. |
|
13 Как войдете в город, сразу ищите его, пока он не пошел пировать на тот холм, ведь народ не начнет пира до его прихода: он должен помолиться над жертвой, и только потом гости станут есть. А сейчас вы еще застанете его, идите!» |
|
14 Они вошли в город, и лишь только оказались внутри, навстречу им вышел Самуил, он как раз шел в святилище на холме. |
|
15 |
|
16 «Завтра в это же время Я пошлю тебе человека из земли Вениамина. Его ты помажешь в правители над народом Моим Израилем, он и избавит народ Мой от филистимлян, потому что обратил Я взор на Мой народ, мольба их достигла Меня». |
|
17 Когда Самуил увидел Саула, ГОСПОДЬ подсказал ему: «Это тот самый человек, о котором Я говорил тебе. Он и будет править Моим народом». |
|
18 Саул подошел к Самуилу прямо в воротах и спросил: «Скажи мне, прошу, где дом провидца?» |
|
19 Самуил ответил Саулу: «Я и есть провидец. Ступай сейчас впереди меня на холм пировать со мной, а утром я тебя отпущу и расскажу всё, что только пожелаешь. |
|
20 А что до ослиц, которые у тебя пропали три дня назад, то не беспокойся о них, они нашлись. Да и кому принадлежит всё лучшее в Израиле, как не тебе и всему твоему отеческому роду?» |
|
21 Саул сказал в ответ: «Разве я не из колена Вениаминова, наименьшего в Израиле? И семейство моего отца — самое незначительное в колене Вениамина. Что такое ты мне говоришь?» |
|
22 |
|
23 Повару Самуил сказал: «Подай ему тот кусок, который я передал тебе и велел отложить особо». |
|
24 Повар взял целый окорок и положил его перед Саулом, а Самуил сказал: «Вот что сберегли для тебя, возьми себе и поешь! Эту часть предназначили тебе, еще когда я стал созывать народ». |
|
25 Когда они спустились с холма в город, Самуил беседовал с Саулом на крыше своего дома. |
|
26 Следующим утром на самой заре Самуил позвал Саула, ночевавшего на крыше: «Вставай, я провожу тебя в путь!» Саул встал, и оба они вышли наружу. |
|
27 |
1-а СамуїловаРозділ 9 |
Первая книга царствГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 І був у нього син, а ім'я́ йому Сау́л, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було ніко́го вродливі́шого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього наро́ду. |
2 У него был сын по имени Саул, молодой и красивый, и не было среди израильтян никого красивее его — был он на голову выше всех. |
|
3 І пропа́ли були Кі́шові, Сау́ловому ба́тькові, осли́ці. І сказав Кіш до свого сина Саула: „Візьми з собою одно́го із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!“ |
3 |
|
4 І він перейшов Єфре́мові го́ри, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. |
4 Вместе со слугой прошел Саул Ефремово нагорье, землю Шалишу, но не нашел их. Прошли они землю Шаалим, но ослиц не было и там, прошли они и землю Вениамина, но так и не нашли их. |
|
5 Увійшли вони до кра́ю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: „Давай верні́мося, щоб не занеха́в ба́тько осли́ць, та не став жури́тися за нами!“ |
5 |
|
6 А той відказав йому: „Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче спра́вджується. Тепер сході́мо туди, — може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б“. |
6 Но тот ответил: «Здесь, в этом городе, есть человек Божий, весьма уважаемый человек. Что он ни скажет, всё сбывается. Давай зайдем к нему, может быть, он укажет нам, куда дальше держать путь». |
|
7 І сказав Саул до свого слуги: „Ось ми пі́демо, — та що́ ми принесе́мо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подару́нка нема, щоб прине́сти Божому чоловікові. Що́ ми маємо?“ |
7 Саул сказал слуге: «С чем мы пойдем к такому человеку? Хлеба в нашей суме не осталось и подарка с собой нет, чтобы поднести человеку Божьему. Разве что-то у нас осталось?» |
|
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: „Ось у руці моїй знахо́диться чверть ше́кля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу“. |
8 Тогда слуга сказал Саулу: «Смотри, у меня есть четверть шекеля серебра. Я отдам ее человеку Божьему, и он нам укажет, куда идти». |
|
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив пита́тися Бога, то так говорив: „Давайте пі́демо до прови́дця“. Бо що сьогодні „проро́к“, колись звалося „прови́дець“. |
9 (Прежде в Израиле, когда кто-либо шел вопросить Бога, говорили: «Пойдем к провидцу!» — кого теперь называют пророком, прежде называли провидцем.) |
|
10 І сказав Саул до свого слуги: „Добре твоє слово. Давай пі́демо!“ І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий. |
10 Саул ответил слуге: «Хорошо ты сказал, пойдем!» И они пошли в город, где был человек Божий. |
|
11 Коли вони підіймалися по узбі́ччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: „Чи є тут прови́дець?“ |
11 |
|
12 А ті відповіли́ їм та й сказали: „Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в наро́да жертва на па́гірку. |
12 Те отвечали: «Да, сейчас вы его увидите. Он как раз сегодня пришел в город, но спешите, ведь нынче у народа жертвоприношение в святилище на холме. |
|
13 Як уві́йдете до міста, так зна́йдете його, поки він не вийде на па́гірок їсти, — бо народ не їсть аж до його прихо́ду, бо він благословляє жертву, потім їдять покли́кані. А тепер увійдіть, бо зараз ви зна́йдете його“. |
13 Как войдете в город, сразу ищите его, пока он не пошел пировать на тот холм, ведь народ не начнет пира до его прихода: он должен помолиться над жертвой, и только потом гости станут есть. А сейчас вы еще застанете его, идите!» |
|
14 І підняли́ся вони до міста. Як вони вхо́дили до сере́дини того міста, аж ось Самуїл виходить навпро́ти них, щоб іти на па́гірок. |
14 Они вошли в город, и лишь только оказались внутри, навстречу им вышел Самуил, он как раз шел в святилище на холме. |
|
15 А Господь, за день перед Сауловим прихо́дом, виявив був Самуїлові, говорячи: |
15 |
|
16 „Цього ча́су взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніями́нового кра́ю, і ти пома́жеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе наро́д Мій від руки филисти́млян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосі́ння його дійшло́ до Мене!“ |
16 «Завтра в это же время Я пошлю тебе человека из земли Вениамина. Его ты помажешь в правители над народом Моим Израилем, он и избавит народ Мой от филистимлян, потому что обратил Я взор на Мой народ, мольба их достигла Меня». |
|
17 А коли Самуїл побачив Сау́ла, то Господь сказав йому: „Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володі́тиме наро́дом Моїм“. |
17 Когда Самуил увидел Саула, ГОСПОДЬ подсказал ему: «Это тот самый человек, о котором Я говорил тебе. Он и будет править Моим народом». |
|
18 І підійшов Сау́л до Самуїла в сере́дині брами та й сказав: „Скажи мені, де́ тут дім прови́дця?“ |
18 Саул подошел к Самуилу прямо в воротах и спросил: «Скажи мне, прошу, где дом провидца?» |
|
19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: „Я той прови́дець. Вийди перед мене на па́гірок, і ви бу́дете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу́ тебе, і про все, що в серці твоїм, я розпові́м тобі. |
19 Самуил ответил Саулу: «Я и есть провидец. Ступай сейчас впереди меня на холм пировать со мной, а утром я тебя отпущу и расскажу всё, что только пожелаешь. |
|
20 А щодо осли́ць, що пропа́ли тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожада́не в Ізраїлі? Хіба ж не для те́бе та для всього дому батька твого?“ |
20 А что до ослиц, которые у тебя пропали три дня назад, то не беспокойся о них, они нашлись. Да и кому принадлежит всё лучшее в Израиле, как не тебе и всему твоему отеческому роду?» |
|
21 І відповів Саул та й сказав: „Чи ж я не веніями́нівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніями́нового пле́мени. І чого ти говориш мені отаке слово?“ |
21 Саул сказал в ответ: «Разве я не из колена Вениаминова, наименьшего в Израиле? И семейство моего отца — самое незначительное в колене Вениамина. Что такое ты мне говоришь?» |
|
22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімна́ти, і дав їм місце на чолі́ покли́каних, а тих було близько тридцяти́ чоловіка. |
22 |
|
23 І сказав Самуїл до ку́харя: „Дай же ту ча́стку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!“ |
23 Повару Самуил сказал: «Подай ему тот кусок, который я передал тебе и велел отложить особо». |
|
24 І подав ку́хар стегно́ та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: „Оце позоста́влене! Поклади перед собою та їж, бо воно схо́ване для тебе на умо́влений час, коли я сказав: Покликав я наро́д“. І Саул їв із Самуїлом того дня. |
24 Повар взял целый окорок и положил его перед Саулом, а Самуил сказал: «Вот что сберегли для тебя, возьми себе и поешь! Эту часть предназначили тебе, еще когда я стал созывать народ». |
|
25 І зійшли вони з па́гірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху́ свого дому. |
25 Когда они спустились с холма в город, Самуил беседовал с Саулом на крыше своего дома. |
|
26 І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла́ ра́ння зоря́, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: „Уставай же, і я відпущу́ тебе!“ І встав Саул, і вони вийшли обо́є, він та Саул, на вулицю. |
26 Следующим утром на самой заре Самуил позвал Саула, ночевавшего на крыше: «Вставай, я провожу тебя в путь!» Саул встал, и оба они вышли наружу. |
|
27 Коли вони підхо́дили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: „Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами“. І той пішов. „А ти зараз спини́ся, — я оголошу́ тобі Боже слово!“ |
27 |