1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
|
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |
Первая книга царствГлава 24 |
|
1 |
|
2 Когда Саул возвратился из похода на филистимлян, ему сообщили, что Давид в пустыне Эн-Геди. |
|
3 Саул взял три тысячи лучших израильских воинов и отправился на поиски Давида и его людей к скалам, где обитают дикие козы. |
|
4 Миновав овечьи загоны, он увидел пещеру и зашел в нее по нужде. Давид со своими людьми находился как раз в глубине этой пещеры. |
|
5 Люди Давида сказали ему: «Вот и настал день, о котором говорил тебе ГОСПОДЬ: Он предает врага в твои руки — поступай с ним, как захочешь!» Давид подкрался и незаметно отрезал у Саула полу одежды. |
|
6 Но тут же смутился Давид, что отрезал полу одежды Саула. |
|
7 И сказал он своим людям: «Сохрани меня ГОСПОДЬ сделать такое с владыкой моим, помазанником ГОСПОДНИМ, — поднять на него руку! Ведь он — помазанник ГОСПОДЕНЬ». |
|
8 |
|
9 После этого и Давид вышел из пещеры и закричал вслед Саулу: «Владыка мой царь!» Саул оглянулся, а Давид пал на землю ниц, поклонившись ему. |
|
10 И сказал Давид Саулу: «Зачем ты слушаешь тех, кто говорит, будто Давид желает тебе зла? |
|
11 Сегодня ты мог воочию убедиться, что в пещере ГОСПОДЬ предал тебя в мои руки; меня подговаривали убить тебя, но я пощадил тебя и сказал: не подниму руки на владыку моего, ибо он — помазанник ГОСПОДЕНЬ! |
|
12 Взгляни, отец мой: у меня в руках пола твоей одежды. Если я срезал ее с твоего одеяния, но не убил тебя, значит, нет у меня злого умысла против тебя, нет измены, ничем я перед тобой не согрешил — а ты намерен лишить меня жизни?! |
|
13 Пусть ГОСПОДЬ рассудит нас с тобой и пусть Он Сам отомстит тебе за меня, но я не подниму на тебя руки. |
|
14 „Злой всегда мыслит злое“, — гласит старая пословица; но моя рука не коснется тебя. |
|
15 На кого ополчился царь израильский? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одной-единственной блохой! |
|
16 Да рассудит нас с тобой ГОСПОДЬ, пусть увидит Он, вступится за меня и спасет меня от тебя!» |
|
17 |
|
18 Прав ты, а я не прав! — сказал Саул Давиду. — Ты отплатил мне добром за зло, что я причинил тебе. |
|
19 Сегодня ты доказал это, поступив со мной по-доброму: ГОСПОДЬ предавал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
|
20 Кто другой подстерег бы своего врага, чтобы отпустить его невредимым? Да воздаст тебе ГОСПОДЬ добром за то, как ты поступил со мной сегодня! |
|
21 Теперь я знаю, что быть тебе на царстве, твердо держать тебе в руках царство Израильское. |
|
22 Поклянись же мне ГОСПОДОМ, что не прервешь мой род после меня, не искоренишь имя мое в отчем роду!» |
|
23 И поклялся Давид Саулу, и Саул вернулся домой, а Давид со своими людьми поднялся в свое неприступное место. |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
Первая книга царствГлава 24 |
|
1 |
1 |
|
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
2 Когда Саул возвратился из похода на филистимлян, ему сообщили, что Давид в пустыне Эн-Геди. |
|
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
3 Саул взял три тысячи лучших израильских воинов и отправился на поиски Давида и его людей к скалам, где обитают дикие козы. |
|
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
4 Миновав овечьи загоны, он увидел пещеру и зашел в нее по нужде. Давид со своими людьми находился как раз в глубине этой пещеры. |
|
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
5 Люди Давида сказали ему: «Вот и настал день, о котором говорил тебе ГОСПОДЬ: Он предает врага в твои руки — поступай с ним, как захочешь!» Давид подкрался и незаметно отрезал у Саула полу одежды. |
|
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
6 Но тут же смутился Давид, что отрезал полу одежды Саула. |
|
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
7 И сказал он своим людям: «Сохрани меня ГОСПОДЬ сделать такое с владыкой моим, помазанником ГОСПОДНИМ, — поднять на него руку! Ведь он — помазанник ГОСПОДЕНЬ». |
|
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
8 |
|
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
9 После этого и Давид вышел из пещеры и закричал вслед Саулу: «Владыка мой царь!» Саул оглянулся, а Давид пал на землю ниц, поклонившись ему. |
|
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
10 И сказал Давид Саулу: «Зачем ты слушаешь тех, кто говорит, будто Давид желает тебе зла? |
|
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
11 Сегодня ты мог воочию убедиться, что в пещере ГОСПОДЬ предал тебя в мои руки; меня подговаривали убить тебя, но я пощадил тебя и сказал: не подниму руки на владыку моего, ибо он — помазанник ГОСПОДЕНЬ! |
|
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
12 Взгляни, отец мой: у меня в руках пола твоей одежды. Если я срезал ее с твоего одеяния, но не убил тебя, значит, нет у меня злого умысла против тебя, нет измены, ничем я перед тобой не согрешил — а ты намерен лишить меня жизни?! |
|
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
13 Пусть ГОСПОДЬ рассудит нас с тобой и пусть Он Сам отомстит тебе за меня, но я не подниму на тебя руки. |
|
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
14 „Злой всегда мыслит злое“, — гласит старая пословица; но моя рука не коснется тебя. |
|
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
15 На кого ополчился царь израильский? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одной-единственной блохой! |
|
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
16 Да рассудит нас с тобой ГОСПОДЬ, пусть увидит Он, вступится за меня и спасет меня от тебя!» |
|
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
17 |
|
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
18 Прав ты, а я не прав! — сказал Саул Давиду. — Ты отплатил мне добром за зло, что я причинил тебе. |
|
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
19 Сегодня ты доказал это, поступив со мной по-доброму: ГОСПОДЬ предавал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
|
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
20 Кто другой подстерег бы своего врага, чтобы отпустить его невредимым? Да воздаст тебе ГОСПОДЬ добром за то, как ты поступил со мной сегодня! |
|
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
21 Теперь я знаю, что быть тебе на царстве, твердо держать тебе в руках царство Израильское. |
|
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
22 Поклянись же мне ГОСПОДОМ, что не прервешь мой род после меня, не искоренишь имя мое в отчем роду!» |
|
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |
23 И поклялся Давид Саулу, и Саул вернулся домой, а Давид со своими людьми поднялся в свое неприступное место. |