1-а СамуїловаРозділ 23 |
|
1 |
|
2 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“. |
|
3 А Давидові люди сказали до нього: „Ось ми боїмо́ся тут у Юді, а що ж буде, коли пі́демо в Кеїлу, проти филистимських лав?“ |
|
4 А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“. |
|
5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филисти́млянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику пора́зку. І спас Давид ме́шканців Кеїли. |
|
6 І сталося, коли втікав Евіята́р, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефо́д був у його руці. |
|
7 А Саулові доне́сено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: „Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воро́тами та за́сувом“. |
|
8 І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. |
|
9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіята́ра: „Принеси ефо́да!“ |
|
10 І Давид сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. |
|
11 Чи ви́дадуть мене громадя́ни Кеїли в його руку? Чи зі́йде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розпові́ж же Своєму рабо́ві!“ І сказав Господь: „Зі́йде“. |
|
12 І запитався Давид: „Чи видадуть громадя́ни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку?“ А Господь сказав: „Видадуть“. |
|
13 І встав Давид та його люди, бли́зько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові доне́сено, що Давид утік із Кеїли, і він занеха́яв по́хід. |
|
14 І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. |
|
15 І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші. |
|
16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, |
|
17 та й сказав до нього: „Не бійся, бо не зна́йде тебе рука мого батька Саула! І ти бу́деш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі засту́пником. І це знає й батько мій Саул“. |
|
18 І вони оби́два склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому. |
|
19 А зіфе́яни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Ось Давид ховається в нас у тверди́нях у Хорешу, на взгі́р'ї Хахіла, що з пі́вдня від Єшішону. |
|
20 А тепер, за всім жада́нням своєї душі, о ца́рю, конче зійди, а нам — хіба́ видати його в цареву руку“. |
|
21 І сказав Саул: „Благослове́нні ви в Господа, бо змилосе́рдилися надо мною! |
|
22 Ідіть же, приготу́йте ще, і розпізна́йте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитру́є він! |
|
23 І подивіться, і розізнайте всі схо́ванки, де́ він ховається, і ве́рнетесь до мене з певною звісткою, — і я піду́ з вами. І буде, якщо він є в Краю́, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах“. |
|
24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на пі́вдень від Єшімону. |
|
25 А Саул та його люди пішли шукати. І доне́сли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. |
|
26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди — з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопи́ти їх. |
|
27 І прийшов послане́ць до Саула, говорячи: „Іди поспішно, бо филисти́мляни кинулися на Край!“ |
|
28 І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навпере́йми филисти́млян. Тому то назвали ім'я́ тому місцю: Села-Гаммахлекот. |
Первая книга царствГлава 23 |
|
1 |
|
2 Давид вопросил ГОСПОДА: «Выступить ли мне в поход, сокрушу ли я этих филистимлян?» ГОСПОДЬ ответил Давиду: «Иди, ты одолеешь филистимлян и спасешь Кеилу». |
|
3 Люди Давида возразили ему: «Даже здесь, в Иудее, нам страшно, а как мы выступим в Кеилу против филистимского войска?» |
|
4 Давид снова вопросил ГОСПОДА, и ГОСПОДЬ ответил ему: «Иди прямо в Кеилу, потому что Я предаю филистимлян в твои руки». |
|
5 Давид и его люди отправились в Кеилу, сразились с филистимлянами, угнали их скот и нанесли им великое поражение. Так Давид спас жителей Кеилы. |
|
6 |
|
7 Саулу донесли, что Давид пришел в Кеилу, и Саул сказал: «Отдал его Бог в мои руки, ведь он вошел в город, где на воротах есть засовы, и Давид сам себя запер». |
|
8 Саул созвал на битву весь народ, чтобы осадить Кеилу и поймать Давида с его людьми. |
|
9 Давид, зная, что Саул злоумышляет против него, велел священнику Авьятару принести эфод. |
|
10 И взмолился Давид: «ГОСПОДИ, Боже Израиля! Доподлинно слышал слуга Твой, что Саул собирается идти на Кеилу, чтобы разорить город из-за меня. |
|
11 Выдадут ли ему меня правители Кеилы? Придет ли сюда Саул, как слышал слуга Твой? ГОСПОДИ, Боже Израилев, открой это слуге Твоему!» И ГОСПОДЬ ответил: «Придет». |
|
12 Давид спросил: «Выдадут ли правители Кеилы меня и моих людей Саулу?» «Выдадут», — ответил ГОСПОДЬ. |
|
13 Тогда Давид и его люди, около шестисот человек, собрались и покинули Кеилу. Они странствовали где придется. А Саулу донесли, что Давид бежал из Кеилы, и он отменил свой поход. |
|
14 Давид жил в пустыне, в крепости на пустынном нагорье Зиф. Саул продолжал его разыскивать, но Бог не давал ему схватить Давида. |
|
15 |
|
16 Ионафан, сын Саула, тут же отправился к Давиду в Хоршу и ободрял его надеждой на Бога. |
|
17 «Не бойся, — говорил он ему, — не схватит тебя отец мой Саул. Ты будешь царствовать над Израилем, а я буду вторым после тебя, и даже отец мой Саул знает это». |
|
18 Они заключили друг с другом союз пред ГОСПОДОМ, и Давид остался в Хорше, а Ионафан вернулся домой. |
|
19 |
|
20 Приходи, царь, когда пожелаешь, мы предадим его в твои руки». |
|
21 Саул ответил: «Благослови вас ГОСПОДЬ за сочувствие мне! |
|
22 Идите и точно разузнайте, проверьте всё и высмотрите место, где он бывает. Трудно его застать! Говорят мне, он очень хитер. |
|
23 Высмотрите, разузнайте обо всех его убежищах, где он скрывается, и возвращайтесь ко мне с точными сведениями, и тогда я отправлюсь с вами. Пока он в этой стране, я буду искать его по всей Иудее!» |
|
24 Тогда они отправились в Зиф и пришли туда раньше Саула, а Давид и его люди были уже в пустыне Маон, на равнине Арава к югу от Ешимона. |
|
25 |
|
26 Саул шел по одному склону горы, а Давид со своими людьми — по другому. Давид спешил оторваться от Саула, а Саул со своими людьми хотел перехватить его и взять в плен. |
|
27 Но тут к Саулу пришел гонец и сказал: «Филистимляне вторглись в нашу страну! Поспеши вернуться!» |
|
28 Тогда Саул прекратил преследовать Давида и отправился навстречу филистимлянам. Потому и назвали люди это место «Скала Избавления». |
1-а СамуїловаРозділ 23 |
Первая книга царствГлава 23 |
|
1 |
1 |
|
2 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“. |
2 Давид вопросил ГОСПОДА: «Выступить ли мне в поход, сокрушу ли я этих филистимлян?» ГОСПОДЬ ответил Давиду: «Иди, ты одолеешь филистимлян и спасешь Кеилу». |
|
3 А Давидові люди сказали до нього: „Ось ми боїмо́ся тут у Юді, а що ж буде, коли пі́демо в Кеїлу, проти филистимських лав?“ |
3 Люди Давида возразили ему: «Даже здесь, в Иудее, нам страшно, а как мы выступим в Кеилу против филистимского войска?» |
|
4 А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“. |
4 Давид снова вопросил ГОСПОДА, и ГОСПОДЬ ответил ему: «Иди прямо в Кеилу, потому что Я предаю филистимлян в твои руки». |
|
5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филисти́млянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику пора́зку. І спас Давид ме́шканців Кеїли. |
5 Давид и его люди отправились в Кеилу, сразились с филистимлянами, угнали их скот и нанесли им великое поражение. Так Давид спас жителей Кеилы. |
|
6 І сталося, коли втікав Евіята́р, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефо́д був у його руці. |
6 |
|
7 А Саулові доне́сено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: „Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воро́тами та за́сувом“. |
7 Саулу донесли, что Давид пришел в Кеилу, и Саул сказал: «Отдал его Бог в мои руки, ведь он вошел в город, где на воротах есть засовы, и Давид сам себя запер». |
|
8 І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. |
8 Саул созвал на битву весь народ, чтобы осадить Кеилу и поймать Давида с его людьми. |
|
9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіята́ра: „Принеси ефо́да!“ |
9 Давид, зная, что Саул злоумышляет против него, велел священнику Авьятару принести эфод. |
|
10 І Давид сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. |
10 И взмолился Давид: «ГОСПОДИ, Боже Израиля! Доподлинно слышал слуга Твой, что Саул собирается идти на Кеилу, чтобы разорить город из-за меня. |
|
11 Чи ви́дадуть мене громадя́ни Кеїли в його руку? Чи зі́йде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розпові́ж же Своєму рабо́ві!“ І сказав Господь: „Зі́йде“. |
11 Выдадут ли ему меня правители Кеилы? Придет ли сюда Саул, как слышал слуга Твой? ГОСПОДИ, Боже Израилев, открой это слуге Твоему!» И ГОСПОДЬ ответил: «Придет». |
|
12 І запитався Давид: „Чи видадуть громадя́ни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку?“ А Господь сказав: „Видадуть“. |
12 Давид спросил: «Выдадут ли правители Кеилы меня и моих людей Саулу?» «Выдадут», — ответил ГОСПОДЬ. |
|
13 І встав Давид та його люди, бли́зько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові доне́сено, що Давид утік із Кеїли, і він занеха́яв по́хід. |
13 Тогда Давид и его люди, около шестисот человек, собрались и покинули Кеилу. Они странствовали где придется. А Саулу донесли, что Давид бежал из Кеилы, и он отменил свой поход. |
|
14 І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. |
14 Давид жил в пустыне, в крепости на пустынном нагорье Зиф. Саул продолжал его разыскивать, но Бог не давал ему схватить Давида. |
|
15 І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші. |
15 |
|
16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, |
16 Ионафан, сын Саула, тут же отправился к Давиду в Хоршу и ободрял его надеждой на Бога. |
|
17 та й сказав до нього: „Не бійся, бо не зна́йде тебе рука мого батька Саула! І ти бу́деш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі засту́пником. І це знає й батько мій Саул“. |
17 «Не бойся, — говорил он ему, — не схватит тебя отец мой Саул. Ты будешь царствовать над Израилем, а я буду вторым после тебя, и даже отец мой Саул знает это». |
|
18 І вони оби́два склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому. |
18 Они заключили друг с другом союз пред ГОСПОДОМ, и Давид остался в Хорше, а Ионафан вернулся домой. |
|
19 А зіфе́яни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Ось Давид ховається в нас у тверди́нях у Хорешу, на взгі́р'ї Хахіла, що з пі́вдня від Єшішону. |
19 |
|
20 А тепер, за всім жада́нням своєї душі, о ца́рю, конче зійди, а нам — хіба́ видати його в цареву руку“. |
20 Приходи, царь, когда пожелаешь, мы предадим его в твои руки». |
|
21 І сказав Саул: „Благослове́нні ви в Господа, бо змилосе́рдилися надо мною! |
21 Саул ответил: «Благослови вас ГОСПОДЬ за сочувствие мне! |
|
22 Ідіть же, приготу́йте ще, і розпізна́йте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитру́є він! |
22 Идите и точно разузнайте, проверьте всё и высмотрите место, где он бывает. Трудно его застать! Говорят мне, он очень хитер. |
|
23 І подивіться, і розізнайте всі схо́ванки, де́ він ховається, і ве́рнетесь до мене з певною звісткою, — і я піду́ з вами. І буде, якщо він є в Краю́, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах“. |
23 Высмотрите, разузнайте обо всех его убежищах, где он скрывается, и возвращайтесь ко мне с точными сведениями, и тогда я отправлюсь с вами. Пока он в этой стране, я буду искать его по всей Иудее!» |
|
24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на пі́вдень від Єшімону. |
24 Тогда они отправились в Зиф и пришли туда раньше Саула, а Давид и его люди были уже в пустыне Маон, на равнине Арава к югу от Ешимона. |
|
25 А Саул та його люди пішли шукати. І доне́сли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. |
25 |
|
26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди — з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопи́ти їх. |
26 Саул шел по одному склону горы, а Давид со своими людьми — по другому. Давид спешил оторваться от Саула, а Саул со своими людьми хотел перехватить его и взять в плен. |
|
27 І прийшов послане́ць до Саула, говорячи: „Іди поспішно, бо филисти́мляни кинулися на Край!“ |
27 Но тут к Саулу пришел гонец и сказал: «Филистимляне вторглись в нашу страну! Поспеши вернуться!» |
|
28 І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навпере́йми филисти́млян. Тому то назвали ім'я́ тому місцю: Села-Гаммахлекот. |
28 Тогда Саул прекратил преследовать Давида и отправился навстречу филистимлянам. Потому и назвали люди это место «Скала Избавления». |