1-а СамуїловаРозділ 21 |
|
1 |
|
2 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“ |
|
3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце. |
|
4 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“. |
|
5 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“. |
|
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“. |
|
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають. |
|
8 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул. |
|
9 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“. |
|
10 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“ |
|
11 |
|
12 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“. |
|
13 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. |
|
14 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду. |
|
15 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене? |
|
16 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“ |
Первая книга царствГлава 21 |
|
1 |
|
2 Давид ответил священнику Ахимелеху: «Царь поручил мне одно дело и велел: „Пусть никто ничего не знает о том, зачем я послал тебя и что тебе поручил“. Поэтому слуг своих я оставил в условленном месте. |
|
3 Дай мне, что есть у тебя под рукой, хлебов пять или что найдется». |
|
4 «Нет у меня под рукой обычного хлеба, — отвечал Давиду священник, — а есть лишь священный хлеб, но это только если юноши твои воздерживались от женщин». |
|
5 В ответ Давид сказал священнику: «Не было у нас женщин ни вчера, ни позавчера — нам это непозволительно, когда мы отправляемся в путь. Вещи слуг освящены, даже когда мы выходим в обычный поход, и тем более чисты они сегодня». |
|
6 Тогда священник дал ему святыню, потому что не было у него другого хлеба, кроме хлебов, которые полагают на столе пред ГОСПОДОМ; взамен положили свежие хлебы. |
|
7 |
|
8 |
|
9 Священник ответил: «Меч филистимлянина Голиафа, которого ты поразил в долине Эла, — вот он, позади эфода, завернутый в полотно. Возьми его, если хочешь, а никакого другого здесь нет». Давид сказал: «Нет ему равного, дай мне его!» |
|
10 |
|
11 Слуги Ахиша сказали ему: «Не Давид ли это, царь той страны? Не о нем ли распевали в хороводах: |
|
12 |
|
13 притворившись при нем безумцем, он чертил знаки на створах ворот и пускал слюну по своей бороде. |
|
14 Ахиш сказал слугам: «Вы же видите, он помешался! Зачем вы привели его ко мне? |
|
15 Не хватает мне своих помешанных, что вы привели ко мне еще и этого — безумствовать передо мной? Неужели я пущу его в свой дом?» |
|
16 |
1-а СамуїловаРозділ 21 |
Первая книга царствГлава 21 |
|
1 |
1 |
|
2 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“ |
2 Давид ответил священнику Ахимелеху: «Царь поручил мне одно дело и велел: „Пусть никто ничего не знает о том, зачем я послал тебя и что тебе поручил“. Поэтому слуг своих я оставил в условленном месте. |
|
3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце. |
3 Дай мне, что есть у тебя под рукой, хлебов пять или что найдется». |
|
4 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“. |
4 «Нет у меня под рукой обычного хлеба, — отвечал Давиду священник, — а есть лишь священный хлеб, но это только если юноши твои воздерживались от женщин». |
|
5 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“. |
5 В ответ Давид сказал священнику: «Не было у нас женщин ни вчера, ни позавчера — нам это непозволительно, когда мы отправляемся в путь. Вещи слуг освящены, даже когда мы выходим в обычный поход, и тем более чисты они сегодня». |
|
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“. |
6 Тогда священник дал ему святыню, потому что не было у него другого хлеба, кроме хлебов, которые полагают на столе пред ГОСПОДОМ; взамен положили свежие хлебы. |
|
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають. |
7 |
|
8 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул. |
8 |
|
9 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“. |
9 Священник ответил: «Меч филистимлянина Голиафа, которого ты поразил в долине Эла, — вот он, позади эфода, завернутый в полотно. Возьми его, если хочешь, а никакого другого здесь нет». Давид сказал: «Нет ему равного, дай мне его!» |
|
10 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“ |
10 |
|
11 |
11 Слуги Ахиша сказали ему: «Не Давид ли это, царь той страны? Не о нем ли распевали в хороводах: |
|
12 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“. |
12 |
|
13 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. |
13 притворившись при нем безумцем, он чертил знаки на створах ворот и пускал слюну по своей бороде. |
|
14 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду. |
14 Ахиш сказал слугам: «Вы же видите, он помешался! Зачем вы привели его ко мне? |
|
15 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене? |
15 Не хватает мне своих помешанных, что вы привели ко мне еще и этого — безумствовать передо мной? Неужели я пущу его в свой дом?» |
|
16 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“ |
16 |