РутРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“ |
|
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду. |
|
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“ |
|
5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“ |
|
6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль. |
|
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“. |
|
8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т. |
|
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“ |
|
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“ |
|
11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. |
|
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“ |
|
13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“ |
|
14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила. |
|
15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її. |
|
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“. |
|
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню. |
|
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі. |
|
19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“. |
|
20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“. |
|
21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“. |
|
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“. |
|
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою. |
Книга РуфиГлава 2 |
|
1 |
|
2 Сказала как-то Руфь-моавитянка Ноемини: «Позволь мне пойти на поля, подбирать оставшиеся колосья там, где будут добры ко мне». Та ответила ей: «Иди, дочь моя». |
|
3 Руфь пошла в поля и стала подбирать те колосья, что оставались за жнецами. Случилось так, что попала она на одно из полей Боаза, родственника Элимелеха. |
|
4 И как раз в это время из Вифлеема пришел и сам Боаз, он сказал жнецам: «Бог в помощь!» «Благослови тебя ГОСПОДЬ», — отвечали ему жнецы. |
|
5 А старшего над жнецами Боаз спросил: «Чья это молодая женщина?» |
|
6 Отвечал ему старший над жнецами: «Это моавитянка, что вместе с Ноеминью вернулась с земли Моав. |
|
7 Она попросила позволить ей подбирать колосья за жнецами. С самого утра она на ногах и домой не отлучалась». |
|
8 |
|
9 примечай, на каком поле жнут, да иди за ними. А работникам я наказал, чтобы тебя не трогали. Захочешь пить — иди к сосудам, что принесли мои работники, и утоли жажду». |
|
10 Руфь пала ниц, поклонилась ему и сказала: «Чем я заслужила милость твою и заботу, ведь я чужестранка?!» |
|
11 Боаз ответил ей: «Мне много рассказывали обо всем, что ты сделала для свекрови своей по смерти своего мужа: как оставила ты отца и мать, как покинула родную землю и отправилась к народу, прежде тебе незнакомому. |
|
12 Пусть ГОСПОДЬ воздаст тебе по делам твоим, пусть вознаградит тебя сполна ГОСПОДЬ, Бог Израилев, ведь под крылом Его ты взыскала приют!» |
|
13 И она ответила: «Уповаю на милость твою, господин мой! Ты пожалел меня и утешил, как рабу свою, хотя я и не из рабынь твоих». |
|
14 |
|
15 А когда она ушла подбирать колосья дальше, Боаз наказал своим работникам: «Пусть она собирает и между снопов, а вы не гоните ее. |
|
16 Надергайте ей колосьев из снопов и оставьте, пусть подберет, да не корите ее». |
|
17 |
|
18 Взяла она зерно и вернулась в город. Увидела Ноеминь собранное невесткой зерно, да еще Руфь отдала ей то, что осталось у нее от обеда, когда она поела, |
|
19 и спросила Ноеминь невестку: «Где же ты собирала сегодня колосья, где трудилась? Будь благословен тот, кто был милостив к тебе!» Поведала Руфь свекрови, у кого трудилась: «Имя человека, у которого сегодня я трудилась, — Боаз». |
|
20 А Ноеминь сказала своей невестке: «Да благословит его ГОСПОДЬ! Да пребудет с ним Тот, Кто полон неизменной преданности и любви и к живым, и к мертвым!» — и добавила: «Человек этот нам родня, он из тех, у кого есть право выкупа». |
|
21 На это Руфь-моавитянка сказала: «А еще Он мне вот что сказал: „Держись моих работников, покуда не закончат они всю жатву“». |
|
22 И Ноеминь ответила своей невестке Руфи: «Хорошо, дочь моя, что ты будешь трудиться с его жницами, а то как бы не обидели тебя на каком-нибудь другом поле». |
|
23 Так и осталась Руфь со жницами Боаза подбирать колосья, пока не кончилась жатва ячменя и жатва пшеницы. И она по-прежнему жила со своею свекровью. |
РутРозділ 2 |
Книга РуфиГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“ |
2 Сказала как-то Руфь-моавитянка Ноемини: «Позволь мне пойти на поля, подбирать оставшиеся колосья там, где будут добры ко мне». Та ответила ей: «Иди, дочь моя». |
|
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду. |
3 Руфь пошла в поля и стала подбирать те колосья, что оставались за жнецами. Случилось так, что попала она на одно из полей Боаза, родственника Элимелеха. |
|
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“ |
4 И как раз в это время из Вифлеема пришел и сам Боаз, он сказал жнецам: «Бог в помощь!» «Благослови тебя ГОСПОДЬ», — отвечали ему жнецы. |
|
5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“ |
5 А старшего над жнецами Боаз спросил: «Чья это молодая женщина?» |
|
6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль. |
6 Отвечал ему старший над жнецами: «Это моавитянка, что вместе с Ноеминью вернулась с земли Моав. |
|
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“. |
7 Она попросила позволить ей подбирать колосья за жнецами. С самого утра она на ногах и домой не отлучалась». |
|
8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т. |
8 |
|
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“ |
9 примечай, на каком поле жнут, да иди за ними. А работникам я наказал, чтобы тебя не трогали. Захочешь пить — иди к сосудам, что принесли мои работники, и утоли жажду». |
|
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“ |
10 Руфь пала ниц, поклонилась ему и сказала: «Чем я заслужила милость твою и заботу, ведь я чужестранка?!» |
|
11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. |
11 Боаз ответил ей: «Мне много рассказывали обо всем, что ты сделала для свекрови своей по смерти своего мужа: как оставила ты отца и мать, как покинула родную землю и отправилась к народу, прежде тебе незнакомому. |
|
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“ |
12 Пусть ГОСПОДЬ воздаст тебе по делам твоим, пусть вознаградит тебя сполна ГОСПОДЬ, Бог Израилев, ведь под крылом Его ты взыскала приют!» |
|
13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“ |
13 И она ответила: «Уповаю на милость твою, господин мой! Ты пожалел меня и утешил, как рабу свою, хотя я и не из рабынь твоих». |
|
14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила. |
14 |
|
15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її. |
15 А когда она ушла подбирать колосья дальше, Боаз наказал своим работникам: «Пусть она собирает и между снопов, а вы не гоните ее. |
|
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“. |
16 Надергайте ей колосьев из снопов и оставьте, пусть подберет, да не корите ее». |
|
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню. |
17 |
|
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі. |
18 Взяла она зерно и вернулась в город. Увидела Ноеминь собранное невесткой зерно, да еще Руфь отдала ей то, что осталось у нее от обеда, когда она поела, |
|
19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“. |
19 и спросила Ноеминь невестку: «Где же ты собирала сегодня колосья, где трудилась? Будь благословен тот, кто был милостив к тебе!» Поведала Руфь свекрови, у кого трудилась: «Имя человека, у которого сегодня я трудилась, — Боаз». |
|
20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“. |
20 А Ноеминь сказала своей невестке: «Да благословит его ГОСПОДЬ! Да пребудет с ним Тот, Кто полон неизменной преданности и любви и к живым, и к мертвым!» — и добавила: «Человек этот нам родня, он из тех, у кого есть право выкупа». |
|
21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“. |
21 На это Руфь-моавитянка сказала: «А еще Он мне вот что сказал: „Держись моих работников, покуда не закончат они всю жатву“». |
|
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“. |
22 И Ноеминь ответила своей невестке Руфи: «Хорошо, дочь моя, что ты будешь трудиться с его жницами, а то как бы не обидели тебя на каком-нибудь другом поле». |
|
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою. |
23 Так и осталась Руфь со жницами Боаза подбирать колосья, пока не кончилась жатва ячменя и жатва пшеницы. И она по-прежнему жила со своею свекровью. |