ЕздраРозділ 9 |
|
1 |
|
2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“. |
|
3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий... |
|
4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої. |
|
5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого... |
|
6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба! |
|
7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня. |
|
8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! |
|
9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі. |
|
10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої, |
|
11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю. |
|
12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки. |
|
13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, — |
|
14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся? |
|
15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“ |
Книга ЭзрыГлава 9 |
|
1 |
|
2 Дочерей этих народов они брали в жены себе и своим сыновьям и тем смешали святое семя с другими народами, а первыми в этом отступничестве были знать и начальники». |
|
3 Услышав об этом, я разодрал свои одежды, верхние и нижние, стал рвать на себе волосы и бороду и в оцепенении сел на землю. |
|
4 Ко мне собрались все, кто трепетал пред словом Бога Израилева и был возмущен отступничеством переселенцев. А я всё сидел в оцепенении до самого вечернего жертвоприношения. |
|
5 |
|
6 со словами: |
|
7 Со времен отцов наших и поныне огромна наша вина, и за беззакония наши мы вместе с царями и священниками преданы были чужим царям: мечу, изгнанию, грабежу и позору вплоть до сего дня. |
|
8 Но на малое время снизошла на нас милость ГОСПОДА, Бога нашего: Он сберег наш остаток и дал нам поселиться на месте Его святом, чтобы светом Своим вновь озарить глаза наши и немного подкрепить нас, оказавшихся в рабстве. |
|
9 Да, мы рабы, но и в рабстве Бог не оставил нас: Он даровал нам милость царей персидских, чтобы мы вернулись к жизни и возродили Храм Бога нашего, подняли его из руин и обрели защиту в Иудее и Иерусалиме. |
|
10 |
|
11 которые Ты заповедал нам через Своих слуг, пророков, повелев: „Земля, в которую вступите, чтобы ею владеть, — земля нечистая от скверны других народов и мерзостей их, они наполнили ее нечистотой от края до края. |
|
12 Потому дочерей своих не выдавайте замуж за их сыновей и их дочерей не берите в жены своим сыновьям, не заботьтесь об их безопасности и благополучии никогда — и будете крепки, и вкусите блага земные, и вечно земля будет наследием сынов ваших“. |
|
13 И после всего того, что постигло нас за наши злые дела и тяжкие провинности, — ведь Ты, Боже наш, уберег нас от заслуженного воздаяния за наши пороки, спас наш остаток! — |
|
14 станем ли мы снова нарушать заповеди и родниться с народами, творящими эти мерзости? Неужели не прогневаешься Ты тогда на нас до конца, так что и остатка никакого не сохранится? |
|
15 ГОСПОДИ, Боже Израилев, праведен Ты, а нас, уцелевших, ныне так мало! Вот мы пред Тобой с этой нашей виной, хоть теперь мы и недостойны предстоять пред Тобой!» |
ЕздраРозділ 9 |
Книга ЭзрыГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“. |
2 Дочерей этих народов они брали в жены себе и своим сыновьям и тем смешали святое семя с другими народами, а первыми в этом отступничестве были знать и начальники». |
|
3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий... |
3 Услышав об этом, я разодрал свои одежды, верхние и нижние, стал рвать на себе волосы и бороду и в оцепенении сел на землю. |
|
4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої. |
4 Ко мне собрались все, кто трепетал пред словом Бога Израилева и был возмущен отступничеством переселенцев. А я всё сидел в оцепенении до самого вечернего жертвоприношения. |
|
5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого... |
5 |
|
6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба! |
6 со словами: |
|
7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня. |
7 Со времен отцов наших и поныне огромна наша вина, и за беззакония наши мы вместе с царями и священниками преданы были чужим царям: мечу, изгнанию, грабежу и позору вплоть до сего дня. |
|
8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! |
8 Но на малое время снизошла на нас милость ГОСПОДА, Бога нашего: Он сберег наш остаток и дал нам поселиться на месте Его святом, чтобы светом Своим вновь озарить глаза наши и немного подкрепить нас, оказавшихся в рабстве. |
|
9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі. |
9 Да, мы рабы, но и в рабстве Бог не оставил нас: Он даровал нам милость царей персидских, чтобы мы вернулись к жизни и возродили Храм Бога нашего, подняли его из руин и обрели защиту в Иудее и Иерусалиме. |
|
10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої, |
10 |
|
11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю. |
11 которые Ты заповедал нам через Своих слуг, пророков, повелев: „Земля, в которую вступите, чтобы ею владеть, — земля нечистая от скверны других народов и мерзостей их, они наполнили ее нечистотой от края до края. |
|
12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки. |
12 Потому дочерей своих не выдавайте замуж за их сыновей и их дочерей не берите в жены своим сыновьям, не заботьтесь об их безопасности и благополучии никогда — и будете крепки, и вкусите блага земные, и вечно земля будет наследием сынов ваших“. |
|
13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, — |
13 И после всего того, что постигло нас за наши злые дела и тяжкие провинности, — ведь Ты, Боже наш, уберег нас от заслуженного воздаяния за наши пороки, спас наш остаток! — |
|
14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся? |
14 станем ли мы снова нарушать заповеди и родниться с народами, творящими эти мерзости? Неужели не прогневаешься Ты тогда на нас до конца, так что и остатка никакого не сохранится? |
|
15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“ |
15 ГОСПОДИ, Боже Израилев, праведен Ты, а нас, уцелевших, ныне так мало! Вот мы пред Тобой с этой нашей виной, хоть теперь мы и недостойны предстоять пред Тобой!» |