Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

Бытие

Глава 31

1 «Всё забрал Иаков у отца нашего, за его счет нажил себе всё это богатство», — так говорили о нем сыновья Лавана, и это стало известно Иакову.

2 Да и по лицу Лавана он не мог не заметить, что тот уже не так относился к нему, как прежде.

3 Тогда ГОСПОДЬ сказал Иакову: «Возвратись в землю отцов своих, к родственникам своим. Я буду с тобой!»

4 Иаков послал за Рахилью и Лией, чтобы они пришли в поле, где паслись его стада.

5 Там он сказал им: «Я вижу, что отец ваш относится ко мне уже не так, как прежде, но Бог отцов моих со мною.

6 Вы сами знаете, что я с большим усердием работал на отца вашего,

7 а он нечестно поступил со мной, унизил меня, да и плату за труд мой менял десять раз. Только Бог не дал меня в обиду:

8 если Лаван говорил: „Скот крапчатый будет твоей платой“, крапчатым весь скот и рождался. Когда же он говорил: „Пестрый скот будет твоей платой“, весь скот рождался таким.

9 Так отнял Бог скот у отца вашего и передал его мне.

10 Как-то в пору спаривания скота увидел я во сне, что все козлы и бараны, которые покрывали коз и овец, были пестрыми, крапчатыми или пятнистыми, хотя всех таких животных Лаван забрал из моих стад.

11 Во сне ангел Божий позвал меня: „Иаков!“ „Да!“ — ответил я.

12 И он сказал: „Посмотри на баранов и козлов, что покрывают овец и коз. Заметь, все они пестрые, или крапчатые, или пятнистые. Всё это потому, что Я видел, как Лаван поступал с тобой.

13 Я — Бог, открывшийся тебе в Бет-Эле, где ты дал Мне обет, возлив елей на камень. Поспеши уйти из этой страны и возвратись в родную землю“».

14 В ответ Рахиль и Лия сказали ему: «Разве есть у нас еще какая-то доля наследства в родительском доме?

15 Не обошелся ли он с нами, как с чужими? Ведь он не только продал нас, но и давно уже прожил то, что получил в уплату за нас.

16 Всё богатство, которое отнял Бог у отца нашего, по праву принадлежит нам и детям нашим. Как велит тебе Бог, так и поступай».

17 Спешно собрался Иаков, посадил своих детей и жен на верблюдов,

18 вывел весь свой скот, взял всё свое имущество, которое он приобрел в Паддан-Араме, и отправился в землю ханаанскую, к отцу своему Исааку.

19 Лавана не было дома — он ушел на стрижку овец, а Рахиль тем временем похитила домашних божков отца своего.

20 Да и Иаков настолько усыпил бдительность Лавана-арамея, что тот не сразу узнал о побеге.

21 Так Иаков ушел со всем, что у него было. Поспешно переправился он через реку Евфрат и пошел к Гиладским горам.

22 О тайном уходе Иакова Лавану донесли только на третий день.

23 Вместе с родственниками своими он семь дней шел по следам Иакова, пока не настиг его в Гиладских горах.

24 Тогда же ночью, во сне, Бог явился Лавану-арамею и сказал ему: «Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!»

25 Лаван настиг Иакова — тот раскинул шатры на одной из гор Гилада; и Лаван со своими родственниками расположился недалеко от него.

26 Лаван сказал Иакову: «Что ты сделал? Ты обманул меня! Дочерей моих угнал, будто пленниц, захваченных в набеге!

27 Зачем, не простившись, ушел тайком и обманул меня? Почему не сказал мне ни слова? Я бы проводил тебя с торжеством, с песнями, под звуки бубна и цитры.

28 А ты даже не дал мне поцеловать моих дочерей и внуков на прощанье. Безрассудно ты поступил!

29 За всё это я мог бы с тобой расплатиться, как следует, но Бог отцов твоих сказал мне прошлой ночью: „Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!“

30 Положим, ты ушел от меня, сильно истосковавшись по дому отца своего, но зачем было красть моих богов?»

31 «Боялся я, потому и ушел тайно, — отвечал Иаков Лавану. — Я думал, как бы ты не отнял у меня дочерей своих.

32 А богов своих ищи — у кого бы ты их ни нашел, тот не останется в живых! Взяв наших родственников в свидетели, ступай, теперь же проверь всё, что есть у меня, и свое забери». (Иаков не знал того, что Рахиль украла Лавановых божков.)

33 Лаван осмотрел шатры Иакова, Лии и двух служанок, но ничего не нашел. Из шатра Лии он вошел в шатер Рахили.

34 Она же заблаговременно взяла похищенных ею идолов отца, засунула их в подушку верблюжьего седла и села сверху. Лаван обыскал весь шатер и ничего не нашел.

35 Рахиль сказала отцу: «Не сердись на меня, господин мой, что не могу встать перед тобой: мне нездоровится, как это обычно бывает у женщин». Как ни искал Лаван, он так и не нашел своих божков.

36 Вспылил тогда Иаков. «Какое совершил я преступление? — с горьким упреком спросил он Лавана. — В чем провинился, что ты бросился в погоню за мной

37 и перерыл все мои вещи? Нашел ли ты у меня хоть одну свою вещь? Положи ее здесь, перед родственниками нашими, пусть они нас рассудят!

38 Все эти двадцать лет, что я у тебя провел, у овец твоих и коз не было выкидышей, баранов из твоего стада я не ел.

39 Растерзанных дикими зверями не приносил я тебе, а сам возмещал потерю. С меня ты взыскивал за животное, украденное из стада, когда бы то ни случилось, днем или ночью.

40 Ты знаешь, каково мне приходилось: днем томил меня зной, а ночью — холод; глаз сомкнуть я не мог.

41 Вот как прошли для меня двадцать лет в твоем доме: четырнадцать лет я служил тебе за двух дочерей твоих и шесть лет — за скот, и ты десять раз менял плату, мне назначенную.

42 Если бы Бога отца моего — Бога Авраама, Страха Исаака — не было со мной, тогда уж точно с пустыми руками ты отпустил бы меня. Но видел Бог лишения мои и труд мой тяжкий, и этой ночью Он укорил тебя».

43 И сказал Лаван Иакову: «Да это же мои дочери, мои внуки, мои стада и всё, что ты видишь, — мое. И зачем стал бы я обижать дочерей моих и детей, которых они родили?

44 Давай теперь заключим договор, ты и я, и пусть он свидетельствует о мире между нами».

45 Иаков взял камень и поставил его как памятник.

46 Велел он и всем домочадцам своим собирать камни; те собрали такое множество камней, что образовался немалый холм, на котором все вместе принялись за трапезу.

47 Этот холм Лаван назвал Егар-Сахадута, а Иаков — Галь-Эд.

48 «Холм сей, — сказал Лаван, — сегодня стал свидетелем договора между мной и тобой». Потому и назвали его Галь-Эд.

49 Иное его название — Мицпа, ибо Лаван сказал: «ГОСПОДЬ да не сводит с нас глаз, когда мы расстанемся друг с другом!

50 Если ты будешь плохо обращаться с моими дочерьми или возьмешь других жен кроме них, помни, что не человек, а Сам Бог — наш свидетель!»

51 «Видишь этот холм из камней и этот памятник, что поставил я между нами? — Лаван указал на них Иакову. —

52 Они свидетели нашей клятвы в том, что я не перейду за этот холм на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не должен со злым умыслом переходить за него и за памятник сей на мою сторону.

53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, будет судьей между нами». И поклялся в этом Иаков Лавану, поклялся Страхом Исаака.

54 После того принес Иаков на горе жертву и позвал на трапезу всех домашних своих. Завершив трапезу, они заночевали на горе.

Буття Розділ 31	Бытие Глава 31
1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.	1 «Всё забрал Иаков у отца нашего, за его счет нажил себе всё это богатство», — так говорили о нем сыновья Лавана, и это стало известно Иакову.
2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.	2 Да и по лицу Лавана он не мог не заметить, что тот уже не так относился к нему, как прежде.
3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.	3 Тогда ГОСПОДЬ сказал Иакову: «Возвратись в землю отцов своих, к родственникам своим. Я буду с тобой!»
4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,	4 Иаков послал за Рахилью и Лией, чтобы они пришли в поле, где паслись его стада.
5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.	5 Там он сказал им: «Я вижу, что отец ваш относится ко мне уже не так, как прежде, но Бог отцов моих со мною.
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.	6 Вы сами знаете, что я с большим усердием работал на отца вашего,
7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.	7 а он нечестно поступил со мной, унизил меня, да и плату за труд мой менял десять раз. Только Бог не дал меня в обиду:
8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.	8 если Лаван говорил: „Скот крапчатый будет твоей платой“, крапчатым весь скот и рождался. Когда же он говорил: „Пестрый скот будет твоей платой“, весь скот рождался таким.
9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.	9 Так отнял Бог скот у отца вашего и передал его мне.
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.	10 Как-то в пору спаривания скота увидел я во сне, что все козлы и бараны, которые покрывали коз и овец, были пестрыми, крапчатыми или пятнистыми, хотя всех таких животных Лаван забрал из моих стад.
11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“	11 Во сне ангел Божий позвал меня: „Иаков!“ „Да!“ — ответил я.
12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.	12 И он сказал: „Посмотри на баранов и козлов, что покрывают овец и коз. Заметь, все они пестрые, или крапчатые, или пятнистые. Всё это потому, что Я видел, как Лаван поступал с тобой.
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.	13 Я — Бог, открывшийся тебе в Бет-Эле, где ты дал Мне обет, возлив елей на камень. Поспеши уйти из этой страны и возвратись в родную землю“».
14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?	14 В ответ Рахиль и Лия сказали ему: «Разве есть у нас еще какая-то доля наследства в родительском доме?
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.	15 Не обошелся ли он с нами, как с чужими? Ведь он не только продал нас, но и давно уже прожил то, что получил в уплату за нас.
16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.	16 Всё богатство, которое отнял Бог у отца нашего, по праву принадлежит нам и детям нашим. Как велит тебе Бог, так и поступай».
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.	17 Спешно собрался Иаков, посадил своих детей и жен на верблюдов,
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.	18 вывел весь свой скот, взял всё свое имущество, которое он приобрел в Паддан-Араме, и отправился в землю ханаанскую, к отцу своему Исааку.
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.	19 Лавана не было дома — он ушел на стрижку овец, а Рахиль тем временем похитила домашних божков отца своего.
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.	20 Да и Иаков настолько усыпил бдительность Лавана-арамея, что тот не сразу узнал о побеге.
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.	21 Так Иаков ушел со всем, что у него было. Поспешно переправился он через реку Евфрат и пошел к Гиладским горам.
22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.	22 О тайном уходе Иакова Лавану донесли только на третий день.
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.	23 Вместе с родственниками своими он семь дней шел по следам Иакова, пока не настиг его в Гиладских горах.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.	24 Тогда же ночью, во сне, Бог явился Лавану-арамею и сказал ему: «Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!»
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.	25 Лаван настиг Иакова — тот раскинул шатры на одной из гор Гилада; и Лаван со своими родственниками расположился недалеко от него.
26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!	26 Лаван сказал Иакову: «Что ты сделал? Ты обманул меня! Дочерей моих угнал, будто пленниц, захваченных в набеге!
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.	27 Зачем, не простившись, ушел тайком и обманул меня? Почему не сказал мне ни слова? Я бы проводил тебя с торжеством, с песнями, под звуки бубна и цитры.
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!	28 А ты даже не дал мне поцеловать моих дочерей и внуков на прощанье. Безрассудно ты поступил!
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.	29 За всё это я мог бы с тобой расплатиться, как следует, но Бог отцов твоих сказал мне прошлой ночью: „Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!“
30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“	30 Положим, ты ушел от меня, сильно истосковавшись по дому отца своего, но зачем было красть моих богов?»
31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!	31 «Боялся я, потому и ушел тайно, — отвечал Иаков Лавану. — Я думал, как бы ты не отнял у меня дочерей своих.
32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.	32 А богов своих ищи — у кого бы ты их ни нашел, тот не останется в живых! Взяв наших родственников в свидетели, ступай, теперь же проверь всё, что есть у меня, и свое забери». (Иаков не знал того, что Рахиль украла Лавановых божков.)
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.	33 Лаван осмотрел шатры Иакова, Лии и двух служанок, но ничего не нашел. Из шатра Лии он вошел в шатер Рахили.
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.	34 Она же заблаговременно взяла похищенных ею идолов отца, засунула их в подушку верблюжьего седла и села сверху. Лаван обыскал весь шатер и ничего не нашел.
35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.	35 Рахиль сказала отцу: «Не сердись на меня, господин мой, что не могу встать перед тобой: мне нездоровится, как это обычно бывает у женщин». Как ни искал Лаван, он так и не нашел своих божков.
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,	36 Вспылил тогда Иаков. «Какое совершил я преступление? — с горьким упреком спросил он Лавана. — В чем провинился, что ты бросился в погоню за мной
37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.	37 и перерыл все мои вещи? Нашел ли ты у меня хоть одну свою вещь? Положи ее здесь, перед родственниками нашими, пусть они нас рассудят!
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.	38 Все эти двадцать лет, что я у тебя провел, у овец твоих и коз не было выкидышей, баранов из твоего стада я не ел.
39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.	39 Растерзанных дикими зверями не приносил я тебе, а сам возмещал потерю. С меня ты взыскивал за животное, украденное из стада, когда бы то ни случилось, днем или ночью.
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.	40 Ты знаешь, каково мне приходилось: днем томил меня зной, а ночью — холод; глаз сомкнуть я не мог.
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!	41 Вот как прошли для меня двадцать лет в твоем доме: четырнадцать лет я служил тебе за двух дочерей твоих и шесть лет — за скот, и ты десять раз менял плату, мне назначенную.
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.	42 Если бы Бога отца моего — Бога Авраама, Страха Исаака — не было со мной, тогда уж точно с пустыми руками ты отпустил бы меня. Но видел Бог лишения мои и труд мой тяжкий, и этой ночью Он укорил тебя».
43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?	43 И сказал Лаван Иакову: «Да это же мои дочери, мои внуки, мои стада и всё, что ты видишь, — мое. И зачем стал бы я обижать дочерей моих и детей, которых они родили?
44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.	44 Давай теперь заключим договор, ты и я, и пусть он свидетельствует о мире между нами».
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.	45 Иаков взял камень и поставил его как памятник.
46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.	46 Велел он и всем домочадцам своим собирать камни; те собрали такое множество камней, что образовался немалый холм, на котором все вместе принялись за трапезу.
47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.	47 Этот холм Лаван назвал Егар-Сахадута, а Иаков — Галь-Эд.
48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед	48 «Холм сей, — сказал Лаван, — сегодня стал свидетелем договора между мной и тобой». Потому и назвали его Галь-Эд.
49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.	49 Иное его название — Мицпа, ибо Лаван сказал: «ГОСПОДЬ да не сводит с нас глаз, когда мы расстанемся друг с другом!
50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“	50 Если ты будешь плохо обращаться с моими дочерьми или возьмешь других жен кроме них, помни, что не человек, а Сам Бог — наш свидетель!»
51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.	51 «Видишь этот холм из камней и этот памятник, что поставил я между нами? — Лаван указал на них Иакову. —
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.	52 Они свидетели нашей клятвы в том, что я не перейду за этот холм на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не должен со злым умыслом переходить за него и за памятник сей на мою сторону.
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.	53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, будет судьей между нами». И поклялся в этом Иаков Лавану, поклялся Страхом Исаака.
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.	54 После того принес Иаков на горе жертву и позвал на трапезу всех домашних своих. Завершив трапезу, они заночевали на горе.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Старий
завіт

Новий
завіт