Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Бытие

Глава 19

1 Когда вечером того же дня те два ангела подошли к Содому, Лот сидел у городских ворот. Как только Лот увидел их, он поднялся, чтобы приветствовать их, и, поклонившись до земли,

2 сказал: «Прошу вас, господа мои, зайдите в дом ко мне, к рабу вашему, чтобы ноги вымыть и переночевать. А рано утром вы сможете продолжить путь свой». «Нет, — ответили они, — мы хотим переночевать на площади».

3 Но он так настоятельно упрашивал их, что они согласились и вместе с ним направились к нему в дом. Он приготовил им богатое угощение, напек пресных лепешек, и они поужинали.

4 Они еще не легли спать, как жители города — мужчины Содома, и стар и млад, все без исключения, — окружили дом

5 и, вызывая к себе Лота, кричали ему: «Где те люди, что сегодня вечером пришли к тебе? Давай их сюда! Мы совокупимся с ними!»

6 Лот вышел к ним на порог дома и, закрыв за собой дверь,

7 сказал: «Братья мои, не делайте такого зла!

8 Послушайте, у меня есть две дочери, еще девушки; давайте я выведу их к вам, и делайте с ними, что хотите, только людей этих не троньте, ведь они как гости вошли под кров дома моего».

9 «Убирайся прочь! — кричали из толпы. — Сам-то ты здесь пришлый! Тебе ли нас судить?! С тобой мы хуже поступим, чем с ними!» С такими криками они яростно устремились на человека этого, Лота, и подступили к двери, чтобы выломать ее.

10 Но те два мужа, два гостя, схватив Лота, ввели его назад в дом и заперли дверь,

11 а людей тех, что столпились у входа в дом, поразили слепотой, так что все они от мала до велика измучились в тщетном поиске входа в дом.

12 «Кто еще есть у тебя в этом городе? — спросили у Лота те два мужа. — Зять, сыновья твои, дочери твои или еще кто-нибудь? Выводи их из этого места.

13 О горьких жалобах на жителей его знает ГОСПОДЬ, и Он послал нас уничтожить этот город».

14 Лот вышел из дома и стал убеждать женихов дочерей своих скорей покинуть это место. «Сейчас ГОСПОДЬ уничтожит этот город», — говорил он им. Но те подумали, что Лот шутит.

15 Как только рассвело, ангелы начали торопить Лота: «Скорей уводи отсюда жену и обеих дочерей, которые остались с тобой, чтобы не погибнуть тебе, когда город будет наказан».

16 А Лот всё еще медлил, тогда, по милости ГОСПОДНЕЙ к нему, мужи те взяли за руки его, жену его и обеих дочерей, вывели их и оставили вне города.

17 Как только они оказались с ними за городом, один из них сказал Лоту: «Теперь беги, чтобы остаться в живых, не оглядывайся назад и нигде в долине не останавливайся, а беги в горы, дабы тебе не погибнуть».

18 «О нет! Владыка мой! — возразил Лот. —

19 Молю тебя, вспомни, ты уже был так добр ко мне, рабу твоему, и оказал мне великую милость: спас жизнь мою. Но теперь мне не добежать до гор: бедствие застигнет меня на пути, и я погибну.

20 Взгляни, вон там недалеко селенье, куда можно убежать, и оно маленькое. Побегу я туда, это ведь такое небольшое селенье — там я останусь в живых!»

21 «Хорошо, — сказал ангел, — я выполню просьбу твою: не уничтожу селенье, о котором ты говоришь.

22 Но ты беги туда скорее, ибо я ничего не смогу сделать, пока ты не будешь там». (Поэтому и называется это селенье Цоар.)

23 Солнце взошло над землею в то самое время, как Лот пришел в Цоар.

24 Тогда по изволению ГОСПОДА дождем пролилась на Содом и Гоморру сера горящая — от ГОСПОДА с неба то было, —

25 и уничтожил Он полностью города эти, и всю долину, и всех, кто жил на ней, и всё, что росло на земле.

26 А жена Лота, бежавшая следом за ним к Цоару, оглянулась назад и превратилась в соляной столп.

27 Утром Авраам встал рано и поспешил к тому месту, где накануне стоял перед ГОСПОДОМ.

28 Когда он посмотрел в сторону Содома и Гоморры и на всю широко простиравшуюся долину, увидел он густой дым, поднимавшийся с земли, подобный дыму из плавильной печи.

29 Но, уничтожая города этой долины, Бог не забыл об обещании Аврааму и спас Лота от гибели, когда предал полному уничтожению города, где жил Лот.

30 Боясь оставаться в Цоаре, Лот вместе с обеими дочерьми ушел в горы. Там он и поселился вместе с ними в пещере.

31 Однажды старшая дочь сказала младшей: «Отец наш стар, и здесь вокруг нет ни одного мужчины, который бы жил с нами, как это в мире водится.

32 Напоим нашего отца вином, переспим с ним и приживем себе от него детей».

33 В тот вечер напоили они отца своего вином, и старшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.

34 Наутро старшая дочь сказала младшей: «Прошлой ночью я спала со своим отцом. Напоим его вином и в этот вечер; ты пойдешь и переспишь с ним, и мы приживем себе детей от отца нашего».

35 В тот вечер они снова напоили отца своего вином. Теперь уже младшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.

36 Так обе дочери Лота забеременели от своего же отца.

37 Старшая родила сына и назвала его Моав. Он — предок теперешних моавитян.

38 И младшая тоже родила сына и назвала его Бен-Амми. Он — предок теперешних аммонитян.

Буття Розділ 19	Бытие Глава 19
1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,	1 Когда вечером того же дня те два ангела подошли к Содому, Лот сидел у городских ворот. Как только Лот увидел их, он поднялся, чтобы приветствовать их, и, поклонившись до земли,
2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.	2 сказал: «Прошу вас, господа мои, зайдите в дом ко мне, к рабу вашему, чтобы ноги вымыть и переночевать. А рано утром вы сможете продолжить путь свой». «Нет, — ответили они, — мы хотим переночевать на площади».
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.	3 Но он так настоятельно упрашивал их, что они согласились и вместе с ним направились к нему в дом. Он приготовил им богатое угощение, напек пресных лепешек, и они поужинали.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.	4 Они еще не легли спать, как жители города — мужчины Содома, и стар и млад, все без исключения, — окружили дом
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“	5 и, вызывая к себе Лота, кричали ему: «Где те люди, что сегодня вечером пришли к тебе? Давай их сюда! Мы совокупимся с ними!»
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,	6 Лот вышел к ним на порог дома и, закрыв за собой дверь,
7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!	7 сказал: «Братья мои, не делайте такого зла!
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.	8 Послушайте, у меня есть две дочери, еще девушки; давайте я выведу их к вам, и делайте с ними, что хотите, только людей этих не троньте, ведь они как гости вошли под кров дома моего».
9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.	9 «Убирайся прочь! — кричали из толпы. — Сам-то ты здесь пришлый! Тебе ли нас судить?! С тобой мы хуже поступим, чем с ними!» С такими криками они яростно устремились на человека этого, Лота, и подступили к двери, чтобы выломать ее.
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.	10 Но те два мужа, два гостя, схватив Лота, ввели его назад в дом и заперли дверь,
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.	11 а людей тех, что столпились у входа в дом, поразили слепотой, так что все они от мала до велика измучились в тщетном поиске входа в дом.
12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,	12 «Кто еще есть у тебя в этом городе? — спросили у Лота те два мужа. — Зять, сыновья твои, дочери твои или еще кто-нибудь? Выводи их из этого места.
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.	13 О горьких жалобах на жителей его знает ГОСПОДЬ, и Он послал нас уничтожить этот город».
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.	14 Лот вышел из дома и стал убеждать женихов дочерей своих скорей покинуть это место. «Сейчас ГОСПОДЬ уничтожит этот город», — говорил он им. Но те подумали, что Лот шутит.
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.	15 Как только рассвело, ангелы начали торопить Лота: «Скорей уводи отсюда жену и обеих дочерей, которые остались с тобой, чтобы не погибнуть тебе, когда город будет наказан».
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.	16 А Лот всё еще медлил, тогда, по милости ГОСПОДНЕЙ к нему, мужи те взяли за руки его, жену его и обеих дочерей, вывели их и оставили вне города.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.	17 Как только они оказались с ними за городом, один из них сказал Лоту: «Теперь беги, чтобы остаться в живых, не оглядывайся назад и нигде в долине не останавливайся, а беги в горы, дабы тебе не погибнуть».
18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!	18 «О нет! Владыка мой! — возразил Лот. —
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.	19 Молю тебя, вспомни, ты уже был так добр ко мне, рабу твоему, и оказал мне великую милость: спас жизнь мою. Но теперь мне не добежать до гор: бедствие застигнет меня на пути, и я погибну.
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.	20 Взгляни, вон там недалеко селенье, куда можно убежать, и оно маленькое. Побегу я туда, это ведь такое небольшое селенье — там я останусь в живых!»
21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.	21 «Хорошо, — сказал ангел, — я выполню просьбу твою: не уничтожу селенье, о котором ты говоришь.
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.	22 Но ты беги туда скорее, ибо я ничего не смогу сделать, пока ты не будешь там». (Поэтому и называется это селенье Цоар.)
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.	23 Солнце взошло над землею в то самое время, как Лот пришел в Цоар.
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.	24 Тогда по изволению ГОСПОДА дождем пролилась на Содом и Гоморру сера горящая — от ГОСПОДА с неба то было, —
25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.	25 и уничтожил Он полностью города эти, и всю долину, и всех, кто жил на ней, и всё, что росло на земле.
26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!	26 А жена Лота, бежавшая следом за ним к Цоару, оглянулась назад и превратилась в соляной столп.
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.	27 Утром Авраам встал рано и поспешил к тому месту, где накануне стоял перед ГОСПОДОМ.
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...	28 Когда он посмотрел в сторону Содома и Гоморры и на всю широко простиравшуюся долину, увидел он густой дым, поднимавшийся с земли, подобный дыму из плавильной печи.
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.	29 Но, уничтожая города этой долины, Бог не забыл об обещании Аврааму и спас Лота от гибели, когда предал полному уничтожению города, где жил Лот.
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.	30 Боясь оставаться в Цоаре, Лот вместе с обеими дочерьми ушел в горы. Там он и поселился вместе с ними в пещере.
31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.	31 Однажды старшая дочь сказала младшей: «Отец наш стар, и здесь вокруг нет ни одного мужчины, который бы жил с нами, как это в мире водится.
32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.	32 Напоим нашего отца вином, переспим с ним и приживем себе от него детей».
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	33 В тот вечер напоили они отца своего вином, и старшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.	34 Наутро старшая дочь сказала младшей: «Прошлой ночью я спала со своим отцом. Напоим его вином и в этот вечер; ты пойдешь и переспишь с ним, и мы приживем себе детей от отца нашего».
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	35 В тот вечер они снова напоили отца своего вином. Теперь уже младшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.	36 Так обе дочери Лота забеременели от своего же отца.
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.	37 Старшая родила сына и назвала его Моав. Он — предок теперешних моавитян.
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.	38 И младшая тоже родила сына и назвала его Бен-Амми. Он — предок теперешних аммонитян.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт