CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Хр. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

2-а хронiки

Розділ 20

1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.

2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.

3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,

6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?

8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.

10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,

11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.

12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“

13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,

15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“

18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.

19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“

21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“

22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,

23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.

24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!

25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!

26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.

27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.

29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.

30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.

32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.

33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.

34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

2 Chronicles

Chapter 20

1 AND it came to pass after this, the children of Moab and the children of Ammon, with the mighty men of war, came against Jehoshaphat to battle.

2 Then there came messengers and told Jehoshaphat, saying, A great army has come against you from beyond the Red Sea; and, behold, they are encamping in Jericho, which is En-gad.

3 And Jehoshaphat feared, and he raised up his face to pray before the LORD and proclaimed a fast for all the inhabitants of Judah. And he said to them, Gather yourselves together and come let us beseech the LORD our God.

4 And all the inhabitants of Judah gathered themselves together, even from far off cities, and they came to beseech the LORD.

5 And Jehoshaphat stood in the midst of the assembly of Judah in the house of the LORD, which is in Jerusalem, before the new court,

6 And he prayed and said, O LORD God of our fathers, thou art the God in heaven, and thou art ruler over all the kingdoms of the world, and thine is power and might, and now I stand before thee praying.

7 And thou art our God, who didst destroy the inhabitants of this land before thy people Israel and gavest it to the descendants of Abraham thy friend for ever.

8 And they have dwelt in it, and have built in it a sanctuary for thy name, saying,

9 Now, because there is a sanctuary among us, no evil shall come upon us, nor the sword nor judgment nor pestilence nor famine; and we shall come and stand before this house and before thee (for thy name has been invoked in this house), and we will pray before thee in this house, and thou wilt hear our prayer and save us.

10 And now, behold, the children of Ammon, of the mount of Gabel, and of Moab, with whom thou wouldst not let Israel mix when thou didst bring them out of the land of Egypt, and thou hadst removed the yoke of the Egyptians from them,

11 Behold, now they reward us; they are coming to drive us out of thy possession, which thou hast given us to inherit.

12 O our God, make thyself known and judge them, for we have no strength to stand before them; bring upon them the sword of thy judgment, for we do not know what to do; but our eyes are upon thee.

13 And all Judah stood before the LORD with their little ones, their wives, their sons, and their daughters.

14 Then upon Hazaiel the son of Zechariah, the son of Benaiah, the son of Jehoiadah, the son of Mattaniah, a Levite of the sons of Asaph, came the spirit of might from before the LORD, and he was standing before the people of Israel;

15 And he said, Hearken, all Judah and inhabitants of Jerusalem and King Jehoshaphat, thus says the LORD your God: Be not afraid nor dismayed because of this great army; for the battle is not yours, but God's.

16 Hasten, go down against them; behold, they are coming up early in the morning; and you shall find them in the cliff of the valley, before the wilderness. They are coming up to fight against you.

17 And in that hour, stand still and see the salvation that the LORD will do for you, O Judah and the inhabitants of Jerusalem; fear not, nor be dismayed; tomorrow go out against them; for the LORD God will help you.

18 Then Jehoshaphat bowed his head with his face to the ground and worshipped; and all Judah and the inhabitants of Jerusalem fell before the LORD, worshipping the LORD.

19 And the Levites of the descendants of the Kohathites and of the descendants of the Korhites stood up to praise the LORD God of Israel with a loud voice,

20 And they rose early in the morning and went forth into the wilderness of Tekoa; and as they went forth, Jehoshaphat stood and said, Hear me, O Judah and inhabitants of Jerusalem: Believe in the LORD your God, so you shall be established; believe in his prophets, and you shall be delivered.

21 Then he stood in the midst of the people and said, Come, let us give thanks to the LORD, and give praise to the excellency of his holiness, as he is going forth before our armies to fight for us against our enemies. And they said, Give thanks to the LORD, for he is good; for his mercy endures for ever. Then the hills began to give praise and the mountains began to rejoice.

22 And when they began to sing and to praise, the LORD set ambushments against the children of Ammon, Moab, and mount Seir, which were come against Judah; and they were smitten.

23 For the children of Ammon and Moab stood up against the inhabitants of mount Seir, utterly to slay and destroy them: and when they had made an end of the inhabitants of Seir, every one helped to destroy another.

24 And when Judah came toward the watchtower in the wilderness, they looked to the multitude, and, behold, they were dead bodies fallen to the earth, and none had escaped.

25 And when Jehoshaphat and the people of Israel came to take away the spoil from them, they found among them an abundance of booty: riches, bridles, horses, and precious jewels, and they took for themselves whatever they desired.

26 And it came to pass after three days, when they were through taking the spoil, because it was so much, they assembled themselves on the fourth day in the valley of Borktha; for there they blessed the LORD God; therefore the name of that place was called the valley of Borktha to this day.

27 Then all the men of Judah returned to Jerusalem with Jehoshaphat at their head, for they were returning to Jerusalem rejoicing; for the LORD had made them rejoice over their enemies.

28 And they came to Jerusalem with songs, harps, lyres, and curved and straight trumpets, to the house of the LORD.

29 And the fear of the LORD fell on all the kingdoms of those countries when they heard that the LORD had fought against the enemies of Israel.

30 So the realm of Jehoshaphat was quiet; for the LORD gave him rest on all sides.

31 And Jehoshaphat reigned over Judah; he was thirty-five years old when he began to reign, and he reigned twenty-five years in Jerusalem. And his mother's name was Arubah the daughter of Shilhi.

32 And he walked in all the ways of Asa his father, and did not turn aside from them, doing that which was right in the sight of the LORD.

33 However the shrines on the high places were not removed; for as yet the people had not prepared their hearts to the God of their fathers.

34 Now the rest of the acts of Jehoshaphat, first and last, behold, they are written in the sayings of Jehu the son of Hanan, which are written in the Book of the Kings of Israel.

35 And after this Jehoshaphat king of Judah joined himself with Ahaziah king of Israel, who did very wickedly, more than all the kings of Israel.

36 And he joined himself with him to make ships to go to Tarshish; and they made the ships in Ezion-gaber.

37 Then Eliezer the son of Jehoshaphat's uncle prophesied in the city of Mareshah against Jehoshaphat, saying, Because of your partnership with Ahaziah, the LORD has confused all your works. And the ships were damaged and were not able to go to Tarshish.

2-а хронiки

Розділ 20

2 Chronicles

Chapter 20

1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.

1 AND it came to pass after this, the children of Moab and the children of Ammon, with the mighty men of war, came against Jehoshaphat to battle.

2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.

2 Then there came messengers and told Jehoshaphat, saying, A great army has come against you from beyond the Red Sea; and, behold, they are encamping in Jericho, which is En-gad.

3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

3 And Jehoshaphat feared, and he raised up his face to pray before the LORD and proclaimed a fast for all the inhabitants of Judah. And he said to them, Gather yourselves together and come let us beseech the LORD our God.

4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

4 And all the inhabitants of Judah gathered themselves together, even from far off cities, and they came to beseech the LORD.

5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,

5 And Jehoshaphat stood in the midst of the assembly of Judah in the house of the LORD, which is in Jerusalem, before the new court,

6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

6 And he prayed and said, O LORD God of our fathers, thou art the God in heaven, and thou art ruler over all the kingdoms of the world, and thine is power and might, and now I stand before thee praying.

7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?

7 And thou art our God, who didst destroy the inhabitants of this land before thy people Israel and gavest it to the descendants of Abraham thy friend for ever.

8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

8 And they have dwelt in it, and have built in it a sanctuary for thy name, saying,

9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.

9 Now, because there is a sanctuary among us, no evil shall come upon us, nor the sword nor judgment nor pestilence nor famine; and we shall come and stand before this house and before thee (for thy name has been invoked in this house), and we will pray before thee in this house, and thou wilt hear our prayer and save us.

10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,

10 And now, behold, the children of Ammon, of the mount of Gabel, and of Moab, with whom thou wouldst not let Israel mix when thou didst bring them out of the land of Egypt, and thou hadst removed the yoke of the Egyptians from them,

11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.

11 Behold, now they reward us; they are coming to drive us out of thy possession, which thou hast given us to inherit.

12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“

12 O our God, make thyself known and judge them, for we have no strength to stand before them; bring upon them the sword of thy judgment, for we do not know what to do; but our eyes are upon thee.

13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

13 And all Judah stood before the LORD with their little ones, their wives, their sons, and their daughters.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,

14 Then upon Hazaiel the son of Zechariah, the son of Benaiah, the son of Jehoiadah, the son of Mattaniah, a Levite of the sons of Asaph, came the spirit of might from before the LORD, and he was standing before the people of Israel;

15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

15 And he said, Hearken, all Judah and inhabitants of Jerusalem and King Jehoshaphat, thus says the LORD your God: Be not afraid nor dismayed because of this great army; for the battle is not yours, but God's.

16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

16 Hasten, go down against them; behold, they are coming up early in the morning; and you shall find them in the cliff of the valley, before the wilderness. They are coming up to fight against you.

17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“

17 And in that hour, stand still and see the salvation that the LORD will do for you, O Judah and the inhabitants of Jerusalem; fear not, nor be dismayed; tomorrow go out against them; for the LORD God will help you.

18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.

18 Then Jehoshaphat bowed his head with his face to the ground and worshipped; and all Judah and the inhabitants of Jerusalem fell before the LORD, worshipping the LORD.

19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

19 And the Levites of the descendants of the Kohathites and of the descendants of the Korhites stood up to praise the LORD God of Israel with a loud voice,

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“

20 And they rose early in the morning and went forth into the wilderness of Tekoa; and as they went forth, Jehoshaphat stood and said, Hear me, O Judah and inhabitants of Jerusalem: Believe in the LORD your God, so you shall be established; believe in his prophets, and you shall be delivered.

21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“

21 Then he stood in the midst of the people and said, Come, let us give thanks to the LORD, and give praise to the excellency of his holiness, as he is going forth before our armies to fight for us against our enemies. And they said, Give thanks to the LORD, for he is good; for his mercy endures for ever. Then the hills began to give praise and the mountains began to rejoice.

22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,

22 And when they began to sing and to praise, the LORD set ambushments against the children of Ammon, Moab, and mount Seir, which were come against Judah; and they were smitten.

23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.

23 For the children of Ammon and Moab stood up against the inhabitants of mount Seir, utterly to slay and destroy them: and when they had made an end of the inhabitants of Seir, every one helped to destroy another.

24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!

24 And when Judah came toward the watchtower in the wilderness, they looked to the multitude, and, behold, they were dead bodies fallen to the earth, and none had escaped.

25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!

25 And when Jehoshaphat and the people of Israel came to take away the spoil from them, they found among them an abundance of booty: riches, bridles, horses, and precious jewels, and they took for themselves whatever they desired.

26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.

26 And it came to pass after three days, when they were through taking the spoil, because it was so much, they assembled themselves on the fourth day in the valley of Borktha; for there they blessed the LORD God; therefore the name of that place was called the valley of Borktha to this day.

27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

27 Then all the men of Judah returned to Jerusalem with Jehoshaphat at their head, for they were returning to Jerusalem rejoicing; for the LORD had made them rejoice over their enemies.

28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.

28 And they came to Jerusalem with songs, harps, lyres, and curved and straight trumpets, to the house of the LORD.

29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.

29 And the fear of the LORD fell on all the kingdoms of those countries when they heard that the LORD had fought against the enemies of Israel.

30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

30 So the realm of Jehoshaphat was quiet; for the LORD gave him rest on all sides.

31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.

31 And Jehoshaphat reigned over Judah; he was thirty-five years old when he began to reign, and he reigned twenty-five years in Jerusalem. And his mother's name was Arubah the daughter of Shilhi.

32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.

32 And he walked in all the ways of Asa his father, and did not turn aside from them, doing that which was right in the sight of the LORD.

33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.

33 However the shrines on the high places were not removed; for as yet the people had not prepared their hearts to the God of their fathers.

34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

34 Now the rest of the acts of Jehoshaphat, first and last, behold, they are written in the sayings of Jehu the son of Hanan, which are written in the Book of the Kings of Israel.

35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

35 And after this Jehoshaphat king of Judah joined himself with Ahaziah king of Israel, who did very wickedly, more than all the kings of Israel.

36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

36 And he joined himself with him to make ships to go to Tarshish; and they made the ships in Ezion-gaber.

37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

37 Then Eliezer the son of Jehoshaphat's uncle prophesied in the city of Mareshah against Jehoshaphat, saying, Because of your partnership with Ahaziah, the LORD has confused all your works. And the ships were damaged and were not able to go to Tarshish.

1.0x