1-е до солунянРозділ 3 |
|
1 |
|
2 і послали Тимофі́я, нашого брата й служи́теля Божого в Христовій Єва́нгелії, щоб упе́внити вас та потішити в вашій вірі, |
|
3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. |
|
4 Бо коли ми були́ в вас, то казали вам напере́д, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. |
|
5 Тому́ й я, не сте́рпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб ча́сом споку́сник вас не спокусив, і труд наш не стався б даре́мний. |
|
6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що за́вжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, |
|
7 через те ми потішились, бра́ття, за вас, у всякому горі та в нашій ну́жді, ради вашої віри. |
|
8 Бо тепер ми живемо́, якщо в Господі ви стоїте́! |
|
9 Яку бо подяку ми мо́жемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми ті́шимося ради вас перед нашим Богом? |
|
10 Ми вдень та вночі ревно мо́лимося, щоб побачити ваше лице та допо́внити те, чого не вистача́є вашій вірі. |
|
11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай ви́рівняє нашу дорогу до вас! |
|
12 А в вас хай примно́жить Госпо́дь, і нехай збагати́ть вашу любов один до о́дного, і до всіх, як і наша є до вас! |
|
13 Нехай Він зміцни́ть серця́ ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при прихо́ді Господа нашого Ісуса з усіма́ святими Його́! |
1 ThessaloniansChapter 3 |
|
1 AND because we could no longer with stand these obstacles, we decided to remain at Athens alone; |
|
2 And send Ti-mo'the-us, our brother, a minister of God, and our helper in the gospel of Christ, to sustain you and comfort you concerning your faith: |
|
3 So that no man among you might be disheartened by these tribulations: for you, yourselves, know that this is our destiny. |
|
4 For verily when we were with you, we told you before, that we should suffer tribulations; even as it has come to pass, and as you know. |
|
5 For this reason also, when I could no longer wait, I sent to know your faith, lest by some means the tempter had tempted you, and our labor was in vain. |
|
6 But now since Ti-mo'the-us has returned to us from you, and brought us good tidings of your faith and love, and that you have good remembrance of us always, longing to see us, just as we also long to see you: |
|
7 Therefore, our brethren, we have been comforted by you, in the midst of all our distress and tribulations because of your faith: |
|
8 Now we can live happily, if you stand firm in our LORD. |
|
9 What thanks can we offer to God for you, for all the joy with which we rejoice for your sakes, |
|
10 Except, before God to abundantly offer supplication, night and day, to see your faces, and to complete that which is lacking in your faith? |
|
11 Now may God, our Father, and our LORD Jesus Christ, direct our journey unto you, |
|
12 And may the LORD increase and enrich your love toward one another and toward all men, even as we love you: |
|
13 And may he strengthen your hearts to be without blemish in holiness before God our Father, at the coming of our LORD Jesus Christ with all his saints. |
1-е до солунянРозділ 3 |
1 ThessaloniansChapter 3 |
|
1 |
1 AND because we could no longer with stand these obstacles, we decided to remain at Athens alone; |
|
2 і послали Тимофі́я, нашого брата й служи́теля Божого в Христовій Єва́нгелії, щоб упе́внити вас та потішити в вашій вірі, |
2 And send Ti-mo'the-us, our brother, a minister of God, and our helper in the gospel of Christ, to sustain you and comfort you concerning your faith: |
|
3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. |
3 So that no man among you might be disheartened by these tribulations: for you, yourselves, know that this is our destiny. |
|
4 Бо коли ми були́ в вас, то казали вам напере́д, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. |
4 For verily when we were with you, we told you before, that we should suffer tribulations; even as it has come to pass, and as you know. |
|
5 Тому́ й я, не сте́рпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб ча́сом споку́сник вас не спокусив, і труд наш не стався б даре́мний. |
5 For this reason also, when I could no longer wait, I sent to know your faith, lest by some means the tempter had tempted you, and our labor was in vain. |
|
6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що за́вжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, |
6 But now since Ti-mo'the-us has returned to us from you, and brought us good tidings of your faith and love, and that you have good remembrance of us always, longing to see us, just as we also long to see you: |
|
7 через те ми потішились, бра́ття, за вас, у всякому горі та в нашій ну́жді, ради вашої віри. |
7 Therefore, our brethren, we have been comforted by you, in the midst of all our distress and tribulations because of your faith: |
|
8 Бо тепер ми живемо́, якщо в Господі ви стоїте́! |
8 Now we can live happily, if you stand firm in our LORD. |
|
9 Яку бо подяку ми мо́жемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми ті́шимося ради вас перед нашим Богом? |
9 What thanks can we offer to God for you, for all the joy with which we rejoice for your sakes, |
|
10 Ми вдень та вночі ревно мо́лимося, щоб побачити ваше лице та допо́внити те, чого не вистача́є вашій вірі. |
10 Except, before God to abundantly offer supplication, night and day, to see your faces, and to complete that which is lacking in your faith? |
|
11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай ви́рівняє нашу дорогу до вас! |
11 Now may God, our Father, and our LORD Jesus Christ, direct our journey unto you, |
|
12 А в вас хай примно́жить Госпо́дь, і нехай збагати́ть вашу любов один до о́дного, і до всіх, як і наша є до вас! |
12 And may the LORD increase and enrich your love toward one another and toward all men, even as we love you: |
|
13 Нехай Він зміцни́ть серця́ ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при прихо́ді Господа нашого Ісуса з усіма́ святими Його́! |
13 And may he strengthen your hearts to be without blemish in holiness before God our Father, at the coming of our LORD Jesus Christ with all his saints. |