CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 30
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а Самуїлова

Розділ 30

1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

2 І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.

4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

5 І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.

6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.

8 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.

9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

11 І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

12 І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

13 І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.

14 Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.

15 I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.

16 І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.

17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.

18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.

19 І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!

20 І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“

21 Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“

23 А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.

24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.

25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.

26 І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —

27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,

28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,

30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31 і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

1 Samuel

Chapter 30

1 AND when David and his men were come to Zinklag on the third day, the Amalekites had raided the Negeb and Zinklag, and burned them with fire;

2 And had taken captive all the people who were in them, both the small and the great; and they put to death the men of war; and they took the spoil and went on their way.

3 And David and his men came to the city, and. behold, it was burned with fire; and their wives and their sons and their daughters were taken captives.

4 Then David and the people who were with him lifted up their voices and wept until they had no more strength to weep.

5 And David's two wives were taken captive, Ahinoam the Jezreelitess and Abigail the wife of Nabal the Carmelite.

6 And David was greatly distressed; for the people spoke of stoning him, because the soul of all the people was grieved, every man for his sons and for his daughters; but David strengthened himself in the LORD his God.

7 And David said to Abiathar the priest, Ahimeleck's son, Bring me here the ephod. And Abiathar brought the ephod to David.

8 And David inquired of the LORD, saying. Shall I pursue these raiders? Shall I overtake them? And he answered him, Pursue; for you shall surely overtake them soon and deliver the captives.

9 So David went, he and the six hundred men who were with him, and they came to the brook of Besor, and David left two hundred men there.

10 And David continued the pursuit with four hundred men; then the two hundred men who were left behind rose up and kept guard, that the raiders might not cross the brook of Besor.

11 And they found an Egyptian in a field, and brought him to David, and gave him bread, and he did eat; and they gave him water to drink;

12 And they gave him two cakes of figs, and when he had eaten, his spirit revived; for he had not eaten bread nor drunk water for three days and three nights.

13 And David said to him, To whom do you belong? And where do you come from? And the young man said, I am an Egyptian, a servant of an Amalekite; and my master left me because I have been sick for three days,

14 After we returned from raiding the Negeb of Judah and the Negeb of Caleb and from Zinklag, and we burned the towns with fire.

15 And David said to him, Will you bring me down to this band of robbers? And he said to him. Swear to me by the LORD that you will neither kill me nor deliver me into the hand of my master, and I will show you this band of robbers.

16 And David swore to him, and when he had brought him down, behold, they were scattered upon the ground, eating and drinking and rejoicing because of all the great spoil that they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.

17 And David smote them from the morning until evening from the rear; and there escaped not a man of them, except four hundred men who rode upon camels and fled.

18 And David recovered all that the Amalekites had taken captive, and he rescued his two wives that day.

19 And they lost nothing, for David recovered all.

20 And David took all the flocks and the herds, and an abundance of other things in addition; and they said, This is David's spoil.

21 And David came to the two hundred men who were left behind to guard the baggage, whom he had placed there to guard the road to Besor; and they went out to meet David and to meet the people who were with him; and when David and the people drew near, they exchanged greetings.

22 Then answered some of David's men who were evil and wicked, and said, Because they did not go with us, we will not give them any portion of the spoil which we have recovered, save that every man may take his wife and his children.

23 But David said, You shall not do thus, my brethren, with that which the LORD has given us, he who has preserved us and delivered into our hands the raiders that came against us.

24 For who will hearken to you in this matter? For as his portion is who goes down to battle, so shall his portion be who tarries by the baggage: they shall divide alike.

25 And it was so from that day forward that David made it a statute and an ordinance for Israel even to this day.

26 And when David came to Zinklag, he sent some of the spoil to the elders of Judah and to their neighbors, saying, Here is a blessing for you from the spoil of the enemies of the LORD;

27 Moreover, he sent of the spoil to those who were in Beth-el and to those who were in Ramoth of the Negeb and to those who were in Ai

28 And to those who were in Adoer and those who were in Siphmoth and to those who were in Eshtemoa

29 And to those who were in Rachal and to those who were in the cities of the Jerahmeelites and to those who were in the cities of the Kenites

30 And to those who were in Hirmah and to those who were in Bar-beshan and to those who were in Tanach

31 And to those who were in Hebron and to all the places in which David and his men had traveled.

1-а Самуїлова

Розділ 30

1 Samuel

Chapter 30

1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

1 AND when David and his men were come to Zinklag on the third day, the Amalekites had raided the Negeb and Zinklag, and burned them with fire;

2 І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

2 And had taken captive all the people who were in them, both the small and the great; and they put to death the men of war; and they took the spoil and went on their way.

3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.

3 And David and his men came to the city, and. behold, it was burned with fire; and their wives and their sons and their daughters were taken captives.

4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

4 Then David and the people who were with him lifted up their voices and wept until they had no more strength to weep.

5 І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.

5 And David's two wives were taken captive, Ahinoam the Jezreelitess and Abigail the wife of Nabal the Carmelite.

6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.

6 And David was greatly distressed; for the people spoke of stoning him, because the soul of all the people was grieved, every man for his sons and for his daughters; but David strengthened himself in the LORD his God.

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.

7 And David said to Abiathar the priest, Ahimeleck's son, Bring me here the ephod. And Abiathar brought the ephod to David.

8 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.

8 And David inquired of the LORD, saying. Shall I pursue these raiders? Shall I overtake them? And he answered him, Pursue; for you shall surely overtake them soon and deliver the captives.

9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

9 So David went, he and the six hundred men who were with him, and they came to the brook of Besor, and David left two hundred men there.

10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

10 And David continued the pursuit with four hundred men; then the two hundred men who were left behind rose up and kept guard, that the raiders might not cross the brook of Besor.

11 І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

11 And they found an Egyptian in a field, and brought him to David, and gave him bread, and he did eat; and they gave him water to drink;

12 І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

12 And they gave him two cakes of figs, and when he had eaten, his spirit revived; for he had not eaten bread nor drunk water for three days and three nights.

13 І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.

13 And David said to him, To whom do you belong? And where do you come from? And the young man said, I am an Egyptian, a servant of an Amalekite; and my master left me because I have been sick for three days,

14 Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.

14 After we returned from raiding the Negeb of Judah and the Negeb of Caleb and from Zinklag, and we burned the towns with fire.

15 I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.

15 And David said to him, Will you bring me down to this band of robbers? And he said to him. Swear to me by the LORD that you will neither kill me nor deliver me into the hand of my master, and I will show you this band of robbers.

16 І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.

16 And David swore to him, and when he had brought him down, behold, they were scattered upon the ground, eating and drinking and rejoicing because of all the great spoil that they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.

17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.

17 And David smote them from the morning until evening from the rear; and there escaped not a man of them, except four hundred men who rode upon camels and fled.

18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.

18 And David recovered all that the Amalekites had taken captive, and he rescued his two wives that day.

19 І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!

19 And they lost nothing, for David recovered all.

20 І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“

20 And David took all the flocks and the herds, and an abundance of other things in addition; and they said, This is David's spoil.

21 Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

21 And David came to the two hundred men who were left behind to guard the baggage, whom he had placed there to guard the road to Besor; and they went out to meet David and to meet the people who were with him; and when David and the people drew near, they exchanged greetings.

22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“

22 Then answered some of David's men who were evil and wicked, and said, Because they did not go with us, we will not give them any portion of the spoil which we have recovered, save that every man may take his wife and his children.

23 А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.

23 But David said, You shall not do thus, my brethren, with that which the LORD has given us, he who has preserved us and delivered into our hands the raiders that came against us.

24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.

24 For who will hearken to you in this matter? For as his portion is who goes down to battle, so shall his portion be who tarries by the baggage: they shall divide alike.

25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.

25 And it was so from that day forward that David made it a statute and an ordinance for Israel even to this day.

26 І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —

26 And when David came to Zinklag, he sent some of the spoil to the elders of Judah and to their neighbors, saying, Here is a blessing for you from the spoil of the enemies of the LORD;

27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,

27 Moreover, he sent of the spoil to those who were in Beth-el and to those who were in Ramoth of the Negeb and to those who were in Ai

28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

28 And to those who were in Adoer and those who were in Siphmoth and to those who were in Eshtemoa

29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,

29 And to those who were in Rachal and to those who were in the cities of the Jerahmeelites and to those who were in the cities of the Kenites

30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

30 And to those who were in Hirmah and to those who were in Bar-beshan and to those who were in Tanach

31 і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

31 And to those who were in Hebron and to all the places in which David and his men had traveled.

1.0x