Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Genesis

Chapter 37

1 AND Jacob dwelt in the land wherein his father was a sojourner, in the land of Canaan.

2 These are the generations of Jacob. Joseph, being seventeen years old, was feeding the flock with his brothers; and the lad was reared with the sons of Zilpah, and with the sons of Bilhah, his father's wives; and Joseph brought an evil report of them to their father.

3 Now Israel loved Joseph more than all his other sons, because he was the son of his old age; and he had made him a rich robe with long sleeves.

4 And when his brothers saw that their father loved him more than all his brothers, they hated him, and could not speak peaceably to him.

5 And Joseph dreamed a dream, and he told it to his brothers; and they hated him yet the more.

6 And he said to them, Listen to this dream which I have dreamed:

7 Behold, we were binding sheaves in the field, and, lo, my sheaf arose and stood upright; and, behold, your sheaves stood round about and bowed down to my sheaf.

8 And his brothers said to him, Are you indeed going to reign over us? Or are you going to have dominion over us? And they hated him yet the more for his dreams, and for his words.

9 And he dreamed another dream, and told it to his brothers, and said, Behold, I have dreamed another dream; and, behold, the sun and the moon and the eleven stars bowed down to me.

10 And when he told it to his father and to his brothers, his father rebuked him, and said to him, What is this dream that you have dreamed? Shall I and your mother and your brothers indeed come to bow down ourselves to the ground to you?

11 And his brothers envied him; but his father observed the sayings.

12 And Joseph's brothers went to feed their father's, flock in Shechem.

13 And Israel said to Joseph, Behold, your brothers are feeding the flocks in Shechem; come, I will send you to them. And he said to him, Here am I.

14 Then his father said to him, Go, see whether it is well with your brothers and well with the flocks; and bring me word again. So Jacob sent him from the valley of Hebron, and he came to Shechem.

15 And a certain man found him while he was wandering in the field; and the man asked him, and said to him, What are you seeking?

16 And he said, I am seeking my brothers; do tell me where they are feeding their flocks.

17 And the man said, They have departed from here; for I heard them say, Let us go to Dothan. So Joseph went after his brothers, and found them in Dothan.

18 And they saw him from afar, and before he came near to them, they conspired against him to kill him.

19 And they said to one another, Behold, here comes the dreamer.

20 Come now therefore, and let us slay him, and throw him into one of the pits; and then we will say that a wild beast has devoured him, and we shall see what will become of his dreams.

21 And Reuben heard it, and he delivered him out of their hands; and he said to them, Let us not kill him.

22 And Reuben said to them, Shed no blood; throw him into this pit that is in the wilderness, but do not harm him; that he might deliver him from their hands, and bring him back to his father.

23 And it came to pass, when Joseph was come to his brothers, they stripped him of the rich robe that he was wearing;

24 And they took him, and threw him into a pit; and the pit was empty, there was no water in it.

25 And they sat down to eat bread; and they lifted up their eyes and looked, and, behold, a caravan of Arabians coming from Gilead, with their camels bearing gum, balm and myrrh, and they were on their way to carry it down to Egypt.

26 And Judah said to his brothers, What profit is it if we slay our brother, and conceal his blood?

27 Come, let us sell him to the Arabians, and let us not harm him; for he is our brother and our flesh. And his brothers listened to him.

28 Then some Midianite merchants passed by; and they drew and lifted up Joseph out of the pit, and sold Joseph to the Arabians for twenty pieces of silver; and they brought him into Egypt.

29 And then Reuben returned to the pit, and, behold, Joseph was not in the pit; and he tore his clothes.

30 And he returned to his brothers, and said to them, Where is the boy; and as for me, where shall I go?

31 And they took Joseph's robe, and killed a kid of the goats, and dipped the robe in the blood;

32 And they sent the robe with long sleeves, and they brought it to their father; and said, This we have found: know now whether it be your son's coat or not.

33 And he recognized it, and said, It is my son's coat; a wild beast has devoured him; my son Joseph is surely torn to pieces.

34 Then Jacob tore his clothes, and put sackcloth upon his loins, and mourned for his son many days.

35 And all his sons and all his daughters made an effort to comfort him; but he refused to be comforted; and he said, I will go down to Sheol, to my son mourning. Thus his father wept for him.

36 And the Midianites sold Joseph in Egypt to Potiphar, one of Pharaoh's officers, the commander of the guard.

Буття Розділ 37	Genesis Chapter 37
1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.	1 AND Jacob dwelt in the land wherein his father was a sojourner, in the land of Canaan.
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.	2 These are the generations of Jacob. Joseph, being seventeen years old, was feeding the flock with his brothers; and the lad was reared with the sons of Zilpah, and with the sons of Bilhah, his father's wives; and Joseph brought an evil report of them to their father.
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.	3 Now Israel loved Joseph more than all his other sons, because he was the son of his old age; and he had made him a rich robe with long sleeves.
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.	4 And when his brothers saw that their father loved him more than all his brothers, they hated him, and could not speak peaceably to him.
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.	5 And Joseph dreamed a dream, and he told it to his brothers; and they hated him yet the more.
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.	6 And he said to them, Listen to this dream which I have dreamed:
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.	7 Behold, we were binding sheaves in the field, and, lo, my sheaf arose and stood upright; and, behold, your sheaves stood round about and bowed down to my sheaf.
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.	8 And his brothers said to him, Are you indeed going to reign over us? Or are you going to have dominion over us? And they hated him yet the more for his dreams, and for his words.
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.	9 And he dreamed another dream, and told it to his brothers, and said, Behold, I have dreamed another dream; and, behold, the sun and the moon and the eleven stars bowed down to me.
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“	10 And when he told it to his father and to his brothers, his father rebuked him, and said to him, What is this dream that you have dreamed? Shall I and your mother and your brothers indeed come to bow down ourselves to the ground to you?
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.	11 And his brothers envied him; but his father observed the sayings.
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.	12 And Joseph's brothers went to feed their father's, flock in Shechem.
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“	13 And Israel said to Joseph, Behold, your brothers are feeding the flocks in Shechem; come, I will send you to them. And he said to him, Here am I.
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.	14 Then his father said to him, Go, see whether it is well with your brothers and well with the flocks; and bring me word again. So Jacob sent him from the valley of Hebron, and he came to Shechem.
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“	15 And a certain man found him while he was wandering in the field; and the man asked him, and said to him, What are you seeking?
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“	16 And he said, I am seeking my brothers; do tell me where they are feeding their flocks.
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.	17 And the man said, They have departed from here; for I heard them say, Let us go to Dothan. So Joseph went after his brothers, and found them in Dothan.
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.	18 And they saw him from afar, and before he came near to them, they conspired against him to kill him.
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!	19 And they said to one another, Behold, here comes the dreamer.
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.	20 Come now therefore, and let us slay him, and throw him into one of the pits; and then we will say that a wild beast has devoured him, and we shall see what will become of his dreams.
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“	21 And Reuben heard it, and he delivered him out of their hands; and he said to them, Let us not kill him.
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.	22 And Reuben said to them, Shed no blood; throw him into this pit that is in the wilderness, but do not harm him; that he might deliver him from their hands, and bring him back to his father.
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.	23 And it came to pass, when Joseph was come to his brothers, they stripped him of the rich robe that he was wearing;
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.	24 And they took him, and threw him into a pit; and the pit was empty, there was no water in it.
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.	25 And they sat down to eat bread; and they lifted up their eyes and looked, and, behold, a caravan of Arabians coming from Gilead, with their camels bearing gum, balm and myrrh, and they were on their way to carry it down to Egypt.
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?	26 And Judah said to his brothers, What profit is it if we slay our brother, and conceal his blood?
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.	27 Come, let us sell him to the Arabians, and let us not harm him; for he is our brother and our flesh. And his brothers listened to him.
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.	28 Then some Midianite merchants passed by; and they drew and lifted up Joseph out of the pit, and sold Joseph to the Arabians for twenty pieces of silver; and they brought him into Egypt.
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...	29 And then Reuben returned to the pit, and, behold, Joseph was not in the pit; and he tore his clothes.
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“	30 And he returned to his brothers, and said to them, Where is the boy; and as for me, where shall I go?
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.	31 And they took Joseph's robe, and killed a kid of the goats, and dipped the robe in the blood;
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“	32 And they sent the robe with long sleeves, and they brought it to their father; and said, This we have found: know now whether it be your son's coat or not.
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“	33 And he recognized it, and said, It is my son's coat; a wild beast has devoured him; my son Joseph is surely torn to pieces.
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...	34 Then Jacob tore his clothes, and put sackcloth upon his loins, and mourned for his son many days.
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.	35 And all his sons and all his daughters made an effort to comfort him; but he refused to be comforted; and he said, I will go down to Sheol, to my son mourning. Thus his father wept for him.
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.	36 And the Midianites sold Joseph in Egypt to Potiphar, one of Pharaoh's officers, the commander of the guard.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 37

Genesis

Chapter 37

Буття

Розділ 37

Genesis

Chapter 37

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 37

Genesis

Chapter 37

Буття

Розділ 37

Genesis

Chapter 37

Старий
завіт

Новий
завіт