CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-я книга Царств

Глава 20

1 Давид1732 убежал1272 из Навафа5121 в Раме7414 и пришел935 и сказал559 Ионафану:3083 что сделал6213 я, в чем неправда5771 моя, чем согрешил2403 я пред3942 отцом1 твоим, что он ищет1245 души5315 моей?

2 И сказал559 ему Ионафан: нет,2486 ты не умрешь;4191 вот, отец1 мой не делает62136213 ни большого,1419 ни малого6996 дела, не открыв1540 ушам241 моим; для чего же бы отцу1 моему скрывать5641 от меня это дело?1697 этого не будет.

3 Давид1732 клялся7650 и говорил:559 отец1 твой хорошо3045 знает,3045 что я нашел4672 благоволение2580 в очах5869 твоих, и потому говорит559 сам в себе: «пусть не знает3045 о том Ионафан,3083 чтобы не огорчился»;6087 но жив2416 Господь3068 и жива2416 душа5315 твоя! один только шаг6587 между мною и смертью.4194

4 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 чего желает559 душа5315 твоя, я сделаю6213 для тебя.

5 И сказал559 Давид1732 Ионафану:3083 вот, завтра4279 новомесячие,2320 и я должен3427 сидеть3427 с царем4428 за398 столом;398 но отпусти7971 меня, и я скроюсь5641 в поле7704 до вечера6153 третьего7992 дня.7992

6 Если отец1 твой спросит6485 обо мне, ты скажи:559 «Давид1732 выпросился7592 у меня сходить7323 в свой город5892 Вифлеем;1035 потому что там годичное3117 жертвоприношение2077 всего родства4940 его».

7 Если на это он скажет:559 «хорошо»,2896 то мир7965 рабу5650 твоему; а если он разгневается,2734 то знай,3045 что злое7451 дело решено3615 у него.

8 Ты же сделай6213 милость2617 рабу5650 твоему, — ибо ты принял935 раба5650 твоего в завет1285 Господень3068 с тобою, — и если есть3426 какая вина5771 на мне, то умертви4191 ты меня; зачем тебе вести935 меня к отцу1 твоему?

9 И сказал559 Ионафан:3083 никак2486 не2486 будет2486 этого с тобою; ибо, если я узнаю3045 наверное,3045 что у отца1 моего решено3615 злое7451 дело совершить935 над тобою, то неужели не извещу5046 тебя об этом?

10 И сказал559 Давид1732 Ионафану:3083 кто известит5046 меня, если отец1 твой ответит6030 тебе сурово?7186

11 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 иди,3212 выйдем3318 в поле.7704 И вышли3318 оба8147 в поле.7704

12 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 жив Господь3068 Бог430 Израилев!3478 я завтра4279 около этого времени,6256 или послезавтра,7992 выпытаю2713 у отца1 моего; и если он благосклонен2895 к Давиду,1732 и я тогда же не пошлю7971 к тебе и не открою1540 пред ушами241 твоими,

13 пусть то и то3541 сделает6213 Господь3068 с Ионафаном3083 и еще3254 больше3254 сделает.3254 Если же отец1 мой замышляет3190 сделать тебе зло,7451 и это открою1540 в уши241 твои, и отпущу7971 тебя, и тогда иди1980 с миром:7965 и да будет Господь3068 с тобою, как был с отцом1 моим!

14 Но и ты, если518 я буду еще жив,2416 окажи6213 мне милость2617 Господню.3068

15 А если я умру,4191 то не отними3772 милости2617 твоей от дома1004 моего во5704 веки,5769 даже и тогда, когда Господь3068 истребит3772 с лица6440 земли127 всех врагов341 Давида.1732

16 Так заключил3772 Ионафан3083 завет с домом1004 Давида1732 и сказал: да взыщет1245 Господь3068 с врагов341 Давида!1732

17 И снова3254 Ионафан3083 клялся7650 Давиду1732 своею любовью160 к нему, ибо любил157 его, как свою душу.5315

18 И сказал559 ему Ионафан:3083 завтра4279 новомесячие,2320 и о тебе спросят,6485 ибо место4186 твое будет не6485 занято;6485

19 поэтому на третий8027 день8027 ты спустись3381 и поспеши3966935 на то место,4725 где скрывался5641 ты прежде, и сядь3427 у681 камня68 Азель;237

20 а я в ту сторону6654 пущу3384 три7969 стрелы,2671 как будто стреляя7971 в цель;4307

21 потом пошлю7971 отрока,5288 говоря: «пойди,3212 найди4672 стрелы»;2671 и если я скажу559 отроку:5288 «вот, стрелы2671 сзади тебя, возьми3947 их», то приди935 ко мне, ибо мир7965 тебе, и, жив2416 Господь,3068 ничего тебе не будет;

22 если же так скажу559 отроку:5958 «вот, стрелы2671 впереди1973 тебя», то ты уходи,3212 ибо отпускает7971 тебя Господь;3068

23 а тому, что мы говорили,1696 я и ты, свидетель Господь3068 между мною и тобою во5704 веки.5769

24 И скрылся5641 Давид1732 на поле.7704 И наступило новомесячие,2320 и сел3427 царь4428 обедать.3983899

25 Царь4428 сел3427 на своем месте,4186 по обычаю,6471 на седалище4186 у стены,7023 и Ионафан3083 встал,6965 и Авенир74 сел3427 подле6654 Саула;7586 место4725 же Давида1732 осталось6485 праздным.6485

26 И не сказал1696 Саул7586 в тот день3117 ничего, ибо подумал,559 что это случайность,4745 что Давид нечист,11152889 не очистился.2889

27 Наступил и второй8145 день новомесячия,2320 а место4725 Давида1732 оставалось6485 праздным.6485 Тогда сказал559 Саул7586 сыну1121 своему Ионафану:3083 почему сын1121 Иессеев3448 не пришел935 к обеду3899 ни вчера,8543 ни сегодня?3117

28 И отвечал6030 Ионафан3083 Саулу:7586 Давид1732 выпросился7592 у меня в Вифлеем;1035

29 он говорил:559 «отпусти7971 меня, ибо у нас в городе5892 родственное4940 жертвоприношение,2077 и мой брат251 пригласил6680 меня; итак, если я нашел4672 благоволение2580 в очах5869 твоих, схожу4422 я и повидаюсь7200 со своими братьями»;251 поэтому он и не пришел935 к обеду7979 царя.4428

30 Тогда сильно разгневался6392734 Саул7586 на Ионафана3083 и сказал559 ему: сын1121 негодный5753 и непокорный!4780 разве я не знаю,3045 что ты подружился977 с сыном1121 Иессеевым3448 на срам1322 себе и на срам1322 матери5176172 твоей?

31 ибо во все дни,3117 доколе сын1121 Иессеев3448 будет2425 жить2425 на земле,127 не устоишь3559 ни ты, ни царство4438 твое; теперь же пошли7971 и приведи3947 его ко мне, ибо он обречен1121 на смерть.4194

32 И отвечал6030 Ионафан3083 Саулу,7586 отцу1 своему, и сказал559 ему: за что умерщвлять4191 его? что он сделал?6213

33 Тогда Саул7586 бросил2904 копье2595 в него, чтобы поразить5221 его. И Ионафан3083 понял,3045 что отец1 его решился3617 убить4191 Давида.1732

34 И встал6965 Ионафан3083 из-за стола7979 в великом2750 гневе639 и не обедал3983899 во второй8145 день3117 новомесячия,2320 потому что скорбел6087 о Давиде1732 и потому что обидел3637 его отец1 его.

35 На другой день утром1242 вышел3318 Ионафан3083 в поле,7704 во время,4150 которое4150 назначил4150 Давиду,1732 и6996 малый отрок5288 с ним.

36 И сказал559 он отроку:5288 беги,7323 ищи4672 стрелы,2671 которые я пускаю.3384 Отрок5288 побежал,7323 а он пускал3384 стрелы2678 так, что они летели5674 дальше5674 отрока.

37 И побежал935 отрок5288 туда, куда Ионафан3083 пускал3384 стрелы,2678 и закричал7121 Ионафан3083 вслед310 отроку5288 и сказал:559 смотри, стрела2678 впереди1973 тебя.

38 И опять кричал7121 Ионафан3083 вслед310 отроку:5288 скорей4120 беги,2363 не останавливайся.5975 И собрал3950 отрок5288 Ионафанов3083 стрелы26712678 и пришел935 к своему господину.113

39 Отрок5288 же не знал3045 ничего;3972 только Ионафан3083 и Давид1732 знали,3045 в чем дело.1697

40 И отдал5414 Ионафан3083 оружие3627 свое отроку,5288 бывшему при нем, и сказал559 ему: ступай,3212 отнеси935 в город.5892

41 Отрок5288 пошел,935 а Давид1732 поднялся6965 с681 южной5045 стороны и пал5307 лицем639 своим на землю776 и трижды79696471 поклонился;7812 и целовали5401 они друг376 друга,7453 и плакали1058 оба376 вместе,7453 но Давид1732 плакал более.1431

42 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 иди3212 с миром;7965 а в чем клялись7650 мы оба8147 именем8034 Господа,3068 говоря:559 «Господь3068 да будет между мною и между тобою и между семенем2233 моим и семенем2233 твоим», то да будет на5704 веки.5769

43 И встал6965 Давид и пошел,3212 а Ионафан3083 возвратился935 в город.5892

1-а Самуїлова

Розділ 20

1 І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“

2 А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“

3 А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“

4 І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“

5 І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.

6 Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.

7 Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього.

8 І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“

9 І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“

10 І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“

11 А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле.

12 І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, —

13 так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком.

14 І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́,

15 то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.

16 І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом.

17 І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.

18 І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце.

19 А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л.

20 А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети.

21 І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“

22 А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе.

23 А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“

24 І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі.

25 І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє.

26 Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“.

27 І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“

28 І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.

29 І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“.

30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?

31 Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.

32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“

33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.

34 І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько.

35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець.

36 І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього.

37 І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“

38 І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана.

39 А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу.

40 І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“

41 Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.

42 І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“

43

1-я книга Царств

Глава 20

1-а Самуїлова

Розділ 20

1 Давид1732 убежал1272 из Навафа5121 в Раме7414 и пришел935 и сказал559 Ионафану:3083 что сделал6213 я, в чем неправда5771 моя, чем согрешил2403 я пред3942 отцом1 твоим, что он ищет1245 души5315 моей?

1 І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“

2 И сказал559 ему Ионафан: нет,2486 ты не умрешь;4191 вот, отец1 мой не делает62136213 ни большого,1419 ни малого6996 дела, не открыв1540 ушам241 моим; для чего же бы отцу1 моему скрывать5641 от меня это дело?1697 этого не будет.

2 А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“

3 Давид1732 клялся7650 и говорил:559 отец1 твой хорошо3045 знает,3045 что я нашел4672 благоволение2580 в очах5869 твоих, и потому говорит559 сам в себе: «пусть не знает3045 о том Ионафан,3083 чтобы не огорчился»;6087 но жив2416 Господь3068 и жива2416 душа5315 твоя! один только шаг6587 между мною и смертью.4194

3 А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“

4 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 чего желает559 душа5315 твоя, я сделаю6213 для тебя.

4 І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“

5 И сказал559 Давид1732 Ионафану:3083 вот, завтра4279 новомесячие,2320 и я должен3427 сидеть3427 с царем4428 за398 столом;398 но отпусти7971 меня, и я скроюсь5641 в поле7704 до вечера6153 третьего7992 дня.7992

5 І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.

6 Если отец1 твой спросит6485 обо мне, ты скажи:559 «Давид1732 выпросился7592 у меня сходить7323 в свой город5892 Вифлеем;1035 потому что там годичное3117 жертвоприношение2077 всего родства4940 его».

6 Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.

7 Если на это он скажет:559 «хорошо»,2896 то мир7965 рабу5650 твоему; а если он разгневается,2734 то знай,3045 что злое7451 дело решено3615 у него.

7 Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього.

8 Ты же сделай6213 милость2617 рабу5650 твоему, — ибо ты принял935 раба5650 твоего в завет1285 Господень3068 с тобою, — и если есть3426 какая вина5771 на мне, то умертви4191 ты меня; зачем тебе вести935 меня к отцу1 твоему?

8 І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“

9 И сказал559 Ионафан:3083 никак2486 не2486 будет2486 этого с тобою; ибо, если я узнаю3045 наверное,3045 что у отца1 моего решено3615 злое7451 дело совершить935 над тобою, то неужели не извещу5046 тебя об этом?

9 І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“

10 И сказал559 Давид1732 Ионафану:3083 кто известит5046 меня, если отец1 твой ответит6030 тебе сурово?7186

10 І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“

11 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 иди,3212 выйдем3318 в поле.7704 И вышли3318 оба8147 в поле.7704

11 А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле.

12 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 жив Господь3068 Бог430 Израилев!3478 я завтра4279 около этого времени,6256 или послезавтра,7992 выпытаю2713 у отца1 моего; и если он благосклонен2895 к Давиду,1732 и я тогда же не пошлю7971 к тебе и не открою1540 пред ушами241 твоими,

12 І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, —

13 пусть то и то3541 сделает6213 Господь3068 с Ионафаном3083 и еще3254 больше3254 сделает.3254 Если же отец1 мой замышляет3190 сделать тебе зло,7451 и это открою1540 в уши241 твои, и отпущу7971 тебя, и тогда иди1980 с миром:7965 и да будет Господь3068 с тобою, как был с отцом1 моим!

13 так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком.

14 Но и ты, если518 я буду еще жив,2416 окажи6213 мне милость2617 Господню.3068

14 І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́,

15 А если я умру,4191 то не отними3772 милости2617 твоей от дома1004 моего во5704 веки,5769 даже и тогда, когда Господь3068 истребит3772 с лица6440 земли127 всех врагов341 Давида.1732

15 то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.

16 Так заключил3772 Ионафан3083 завет с домом1004 Давида1732 и сказал: да взыщет1245 Господь3068 с врагов341 Давида!1732

16 І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом.

17 И снова3254 Ионафан3083 клялся7650 Давиду1732 своею любовью160 к нему, ибо любил157 его, как свою душу.5315

17 І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.

18 И сказал559 ему Ионафан:3083 завтра4279 новомесячие,2320 и о тебе спросят,6485 ибо место4186 твое будет не6485 занято;6485

18 І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце.

19 поэтому на третий8027 день8027 ты спустись3381 и поспеши3966935 на то место,4725 где скрывался5641 ты прежде, и сядь3427 у681 камня68 Азель;237

19 А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л.

20 а я в ту сторону6654 пущу3384 три7969 стрелы,2671 как будто стреляя7971 в цель;4307

20 А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети.

21 потом пошлю7971 отрока,5288 говоря: «пойди,3212 найди4672 стрелы»;2671 и если я скажу559 отроку:5288 «вот, стрелы2671 сзади тебя, возьми3947 их», то приди935 ко мне, ибо мир7965 тебе, и, жив2416 Господь,3068 ничего тебе не будет;

21 І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“

22 если же так скажу559 отроку:5958 «вот, стрелы2671 впереди1973 тебя», то ты уходи,3212 ибо отпускает7971 тебя Господь;3068

22 А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе.

23 а тому, что мы говорили,1696 я и ты, свидетель Господь3068 между мною и тобою во5704 веки.5769

23 А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“

24 И скрылся5641 Давид1732 на поле.7704 И наступило новомесячие,2320 и сел3427 царь4428 обедать.3983899

24 І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі.

25 Царь4428 сел3427 на своем месте,4186 по обычаю,6471 на седалище4186 у стены,7023 и Ионафан3083 встал,6965 и Авенир74 сел3427 подле6654 Саула;7586 место4725 же Давида1732 осталось6485 праздным.6485

25 І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє.

26 И не сказал1696 Саул7586 в тот день3117 ничего, ибо подумал,559 что это случайность,4745 что Давид нечист,11152889 не очистился.2889

26 Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“.

27 Наступил и второй8145 день новомесячия,2320 а место4725 Давида1732 оставалось6485 праздным.6485 Тогда сказал559 Саул7586 сыну1121 своему Ионафану:3083 почему сын1121 Иессеев3448 не пришел935 к обеду3899 ни вчера,8543 ни сегодня?3117

27 І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“

28 И отвечал6030 Ионафан3083 Саулу:7586 Давид1732 выпросился7592 у меня в Вифлеем;1035

28 І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.

29 он говорил:559 «отпусти7971 меня, ибо у нас в городе5892 родственное4940 жертвоприношение,2077 и мой брат251 пригласил6680 меня; итак, если я нашел4672 благоволение2580 в очах5869 твоих, схожу4422 я и повидаюсь7200 со своими братьями»;251 поэтому он и не пришел935 к обеду7979 царя.4428

29 І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“.

30 Тогда сильно разгневался6392734 Саул7586 на Ионафана3083 и сказал559 ему: сын1121 негодный5753 и непокорный!4780 разве я не знаю,3045 что ты подружился977 с сыном1121 Иессеевым3448 на срам1322 себе и на срам1322 матери5176172 твоей?

30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?

31 ибо во все дни,3117 доколе сын1121 Иессеев3448 будет2425 жить2425 на земле,127 не устоишь3559 ни ты, ни царство4438 твое; теперь же пошли7971 и приведи3947 его ко мне, ибо он обречен1121 на смерть.4194

31 Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.

32 И отвечал6030 Ионафан3083 Саулу,7586 отцу1 своему, и сказал559 ему: за что умерщвлять4191 его? что он сделал?6213

32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“

33 Тогда Саул7586 бросил2904 копье2595 в него, чтобы поразить5221 его. И Ионафан3083 понял,3045 что отец1 его решился3617 убить4191 Давида.1732

33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.

34 И встал6965 Ионафан3083 из-за стола7979 в великом2750 гневе639 и не обедал3983899 во второй8145 день3117 новомесячия,2320 потому что скорбел6087 о Давиде1732 и потому что обидел3637 его отец1 его.

34 І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько.

35 На другой день утром1242 вышел3318 Ионафан3083 в поле,7704 во время,4150 которое4150 назначил4150 Давиду,1732 и6996 малый отрок5288 с ним.

35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець.

36 И сказал559 он отроку:5288 беги,7323 ищи4672 стрелы,2671 которые я пускаю.3384 Отрок5288 побежал,7323 а он пускал3384 стрелы2678 так, что они летели5674 дальше5674 отрока.

36 І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього.

37 И побежал935 отрок5288 туда, куда Ионафан3083 пускал3384 стрелы,2678 и закричал7121 Ионафан3083 вслед310 отроку5288 и сказал:559 смотри, стрела2678 впереди1973 тебя.

37 І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“

38 И опять кричал7121 Ионафан3083 вслед310 отроку:5288 скорей4120 беги,2363 не останавливайся.5975 И собрал3950 отрок5288 Ионафанов3083 стрелы26712678 и пришел935 к своему господину.113

38 І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана.

39 Отрок5288 же не знал3045 ничего;3972 только Ионафан3083 и Давид1732 знали,3045 в чем дело.1697

39 А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу.

40 И отдал5414 Ионафан3083 оружие3627 свое отроку,5288 бывшему при нем, и сказал559 ему: ступай,3212 отнеси935 в город.5892

40 І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“

41 Отрок5288 пошел,935 а Давид1732 поднялся6965 с681 южной5045 стороны и пал5307 лицем639 своим на землю776 и трижды79696471 поклонился;7812 и целовали5401 они друг376 друга,7453 и плакали1058 оба376 вместе,7453 но Давид1732 плакал более.1431

41 Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.

42 И сказал559 Ионафан3083 Давиду:1732 иди3212 с миром;7965 а в чем клялись7650 мы оба8147 именем8034 Господа,3068 говоря:559 «Господь3068 да будет между мною и между тобою и между семенем2233 моим и семенем2233 твоим», то да будет на5704 веки.5769

42 І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“

43 И встал6965 Давид и пошел,3212 а Ионафан3083 возвратился935 в город.5892

43

1.0x