Библия - Обещанное Восстановление

4-я книга Царств

Глава 6

1 Молодые пророки сказали Елисею: «Это место, где мы живём, слишком тесно для нас.

2 Позволь нам пойти к реке Иордан. Каждый из нас возьмёт там по бревну, и мы построим себе более просторное жилище». Елисей ответил: «Хорошо, идите».

3 Тогда один из них сказал: «Сделай милость, пойдём с нами». Елисей сказал: «Хорошо, я пойду с вами».

4 И Елисей пошёл с ними. Придя к Иордану, они стали рубить и валить деревья.

5 Но, когда один из них рубил дерево, его железный топор упал в воду. «Ах, господин мой, я одолжил этот топор!» — закричал этот человек.

6 Тогда Божий человек спросил: «Где он упал?» Человек показал Елисею место. Елисей отрубил ветку и бросил её в воду, и топор всплыл.

7 Елисей сказал: «Возьми топор». Человек протянул руку и взял его.

8 Царь Сирии вёл войну против Израиля и, посоветовавшись со своими слугами, он сказал: «Я расположу свой лагерь в таком-то и таком-то месте».

9 Но Елисей послал к израильскому царю сообщение, в котором предупредил его: «Будь осторожен! Не проходи мимо того места! Сирийцы расположились там лагерем!»

10 Получив это известие, израильский царь послал предупредить своих людей о месте, о котором говорил ему Божий человек. И так случалось неоднократно, израильский царь спас очень много солдат.

11 Сирийский царь был этим очень раздосадован. Он созвал своих слуг и сказал им: «Скажите мне, кто шпионит в пользу израильского царя?»

12 Тогда один из его слуг ответил: «Никто из нас, господин мой царь. Елисей, пророк из Израиля, может пересказывать израильскому царю слова, которые ты говоришь у себя в спальне».

13 И приказал сирийский царь: «Найдите Елисея, а я пошлю людей, чтобы они схватили его». Слуги сказали ему: «Елисей находится в Дотане!»

14 Услышав эти слова, сирийский царь послал коней, колесницы и большое войско в Дофаим. Они пришли туда ночью и окружили город.

15 В то утро слуга Елисея встал рано. Он вышел и увидел войско с конницей и колесницами, осадившими город. Затем он спросил Елисея: «Ах, господин мой, что нам делать?»

16 Елисей сказал: «Не бойся! Войско, которое сражается за нас, больше сирийской армии!»

17 Елисей молился и говорил: «О, Господи, открой глаза моему слуге, чтобы он смог увидеть». И Господь открыл глаза слуге, и тот увидел гору вокруг Елисея, наполненную конями и огненными колесницами.

18 Когда враги подошли к Елисею, он помолился Господу и сказал: «Сделай так, чтобы эти люди ослепли». И Господь совершил то, о чём просил Елисей: Он ослепил всех сирийских воинов.

19 Затем Елисей обратился к ним: «Это не та дорога, вы пришли не в тот город. Следуйте за мной, и я отведу вас к человеку, которого вы ищете». И Елисей повёл сирийское войско в Самарию.

20 Когда они пришли в Самарию, Елисей сказал: «Господи, открой глаза этим людям, чтобы они могли видеть». Господь открыл им глаза, и они увидели, что находятся в Самарии.

21 Когда израильский царь увидел сирийцев, он спросил у Елисея: «Отец мой, должен ли я убить их?»

22 Елисей ответил: «Нет, не убивай их, так как ты не пленил их в сражении. Дай им хлеба и воды. Пусть они едят и пьют, а затем отпусти их домой к их господину».

23 Царь Израиля послушался совета и приготовил сирийцам много еды. После того как сирийцы поели и попили, израильский царь отправил их домой к их господину. Больше сирийские войска не ходили в Израильскую землю.

24 После того как это произошло, Венадад, сирийский царь, собрал всё своё войско, окружил Самарию и напал на неё.

25 Воины не позволяли людям вносить еду в город, и в Самарии был такой страшный голод, что ослиная голова продавалась за 80 шекелей серебра, а одна четвёртая часть каба голубиного помёта продавалась за 5 шекелей серебра.

26 Однажды, когда израильский царь проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: «Господин мой царь, помоги мне!»

27 Тогда ответил царь: «Если Господь не помогает тебе, как же я могу тебе помочь? Мне нечего дать тебе: ни зерна с молотилки, ни вина с давильного пресса».

28 Затем царь спросил женщину: «В чём дело?» И она ответила: «Эта женщина сказала мне: „Отдай своего сына, и мы съедим его сегодня, а завтра мы съедим моего сына”.

29 Мы сварили моего сына, и съели его. На следующий день я сказала ей: „Отдай своего сына, и мы съедим его”. Но она спрятала своего сына!»

30 Когда царь услышал слова женщины, он разорвал на себе одежды, и, когда он проходил по стене, народ видел, что под одеждой царя была власяница.

31 И сказал царь: «Пусть накажет меня Господь, если голова Елисея, сына Сафата, всё ещё будет находиться у него на плечах до вечера!»

32 Царь отправил посланника к Елисею. Елисей сидел в своём доме, и с ним сидели старейшины. Прежде чем пришёл посланец, Елисей сказал старейшинам: «Смотрите, этот сын убийцы посылает людей, чтобы снять с меня голову! Когда придёт посланец, закройте дверь! Держите дверь и не впускайте его. Я слышу топот ног его господина, идущего за ним!»

33 Елисей ещё говорил со старейшинами, когда пришёл посланец и сказал: «Это бедствие пришло от Господа! Так почему я всё ещё должен ждать Господа?»

2-а царiв

Розділ 6

1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне́ для нас.

2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“.

3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“.

4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево.

5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“

6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира!

7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв.

8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“.

9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“

10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два.

11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“

12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“...

13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“

14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто.

15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“

16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“.

17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!...

18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом...

19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю.

20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!...

21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“

22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“.

23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю.

24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій та́бір, і він зійшов і облі́г Самарію.

25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла.

26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“

27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“

28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра.

29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“.

30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду!

31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“

32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“.

33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“

4-я книга Царств Глава 6	2-а царiв Розділ 6
1 Молодые пророки сказали Елисею: «Это место, где мы живём, слишком тесно для нас.	1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне́ для нас.
2 Позволь нам пойти к реке Иордан. Каждый из нас возьмёт там по бревну, и мы построим себе более просторное жилище». Елисей ответил: «Хорошо, идите».	2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“.
3 Тогда один из них сказал: «Сделай милость, пойдём с нами». Елисей сказал: «Хорошо, я пойду с вами».	3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“.
4 И Елисей пошёл с ними. Придя к Иордану, они стали рубить и валить деревья.	4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево.
5 Но, когда один из них рубил дерево, его железный топор упал в воду. «Ах, господин мой, я одолжил этот топор!» — закричал этот человек.	5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“
6 Тогда Божий человек спросил: «Где он упал?» Человек показал Елисею место. Елисей отрубил ветку и бросил её в воду, и топор всплыл.	6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира!
7 Елисей сказал: «Возьми топор». Человек протянул руку и взял его.	7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв.
8 Царь Сирии вёл войну против Израиля и, посоветовавшись со своими слугами, он сказал: «Я расположу свой лагерь в таком-то и таком-то месте».	8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“.
9 Но Елисей послал к израильскому царю сообщение, в котором предупредил его: «Будь осторожен! Не проходи мимо того места! Сирийцы расположились там лагерем!»	9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“
10 Получив это известие, израильский царь послал предупредить своих людей о месте, о котором говорил ему Божий человек. И так случалось неоднократно, израильский царь спас очень много солдат.	10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два.
11 Сирийский царь был этим очень раздосадован. Он созвал своих слуг и сказал им: «Скажите мне, кто шпионит в пользу израильского царя?»	11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“
12 Тогда один из его слуг ответил: «Никто из нас, господин мой царь. Елисей, пророк из Израиля, может пересказывать израильскому царю слова, которые ты говоришь у себя в спальне».	12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“...
13 И приказал сирийский царь: «Найдите Елисея, а я пошлю людей, чтобы они схватили его». Слуги сказали ему: «Елисей находится в Дотане!»	13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“
14 Услышав эти слова, сирийский царь послал коней, колесницы и большое войско в Дофаим. Они пришли туда ночью и окружили город.	14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 В то утро слуга Елисея встал рано. Он вышел и увидел войско с конницей и колесницами, осадившими город. Затем он спросил Елисея: «Ах, господин мой, что нам делать?»	15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“
16 Елисей сказал: «Не бойся! Войско, которое сражается за нас, больше сирийской армии!»	16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“.
17 Елисей молился и говорил: «О, Господи, открой глаза моему слуге, чтобы он смог увидеть». И Господь открыл глаза слуге, и тот увидел гору вокруг Елисея, наполненную конями и огненными колесницами.	17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!...
18 Когда враги подошли к Елисею, он помолился Господу и сказал: «Сделай так, чтобы эти люди ослепли». И Господь совершил то, о чём просил Елисей: Он ослепил всех сирийских воинов.	18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом...
19 Затем Елисей обратился к ним: «Это не та дорога, вы пришли не в тот город. Следуйте за мной, и я отведу вас к человеку, которого вы ищете». И Елисей повёл сирийское войско в Самарию.	19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю.
20 Когда они пришли в Самарию, Елисей сказал: «Господи, открой глаза этим людям, чтобы они могли видеть». Господь открыл им глаза, и они увидели, что находятся в Самарии.	20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!...
21 Когда израильский царь увидел сирийцев, он спросил у Елисея: «Отец мой, должен ли я убить их?»	21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“
22 Елисей ответил: «Нет, не убивай их, так как ты не пленил их в сражении. Дай им хлеба и воды. Пусть они едят и пьют, а затем отпусти их домой к их господину».	22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“.
23 Царь Израиля послушался совета и приготовил сирийцам много еды. После того как сирийцы поели и попили, израильский царь отправил их домой к их господину. Больше сирийские войска не ходили в Израильскую землю.	23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю.
24 После того как это произошло, Венадад, сирийский царь, собрал всё своё войско, окружил Самарию и напал на неё.	24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій та́бір, і він зійшов і облі́г Самарію.
25 Воины не позволяли людям вносить еду в город, и в Самарии был такой страшный голод, что ослиная голова продавалась за 80 шекелей серебра, а одна четвёртая часть каба голубиного помёта продавалась за 5 шекелей серебра.	25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла.
26 Однажды, когда израильский царь проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: «Господин мой царь, помоги мне!»	26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“
27 Тогда ответил царь: «Если Господь не помогает тебе, как же я могу тебе помочь? Мне нечего дать тебе: ни зерна с молотилки, ни вина с давильного пресса».	27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“
28 Затем царь спросил женщину: «В чём дело?» И она ответила: «Эта женщина сказала мне: „Отдай своего сына, и мы съедим его сегодня, а завтра мы съедим моего сына”.	28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра.
29 Мы сварили моего сына, и съели его. На следующий день я сказала ей: „Отдай своего сына, и мы съедим его”. Но она спрятала своего сына!»	29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“.
30 Когда царь услышал слова женщины, он разорвал на себе одежды, и, когда он проходил по стене, народ видел, что под одеждой царя была власяница.	30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду!
31 И сказал царь: «Пусть накажет меня Господь, если голова Елисея, сына Сафата, всё ещё будет находиться у него на плечах до вечера!»	31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“
32 Царь отправил посланника к Елисею. Елисей сидел в своём доме, и с ним сидели старейшины. Прежде чем пришёл посланец, Елисей сказал старейшинам: «Смотрите, этот сын убийцы посылает людей, чтобы снять с меня голову! Когда придёт посланец, закройте дверь! Держите дверь и не впускайте его. Я слышу топот ног его господина, идущего за ним!»	32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“.
33 Елисей ещё говорил со старейшинами, когда пришёл посланец и сказал: «Это бедствие пришло от Господа! Так почему я всё ещё должен ждать Господа?»	33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

4-я книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

4-я книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

4-я книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

4-я книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет